Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №521/2147/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/2147/26

Номер провадження № 2/521/3535/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м.Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Ганошенка С.А.

за участі секретаря судового засідання Папінян В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, встановлених попереднім рішенням суду,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 17.02.2026 року звернулась до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, встановлених попереднім рішенням суду.

Ухвалою судді від 18.02.2026 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків..

25.02.2026 року надійшла заява про виправлення недоліків.

Ухвалою суду від 26.02.2026 року було відкрито провадження у справі із викликом сторін.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що розмір аліментів, присуджених до стягнення рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 10 червня 2021 року у справі № 760/3661/21 є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, рівень витрат на дитину постійно зростає, дитина потребує значних витрат, які позивач не має можливості забезпечити за власні кошти та за аліменти, які отримує на дитину у твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн щомісячно. Просить суд змінити розмір аліментів, встановлених рішенням суду від 10.06.2021 року у справі № 760/3661/21, стягнути з відповідача аліменти на користь неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 25% від усіх видів доходів щомісячно.

Позивач в судові засідання з`явилася, на задоволенні позовних вимог наполягала з підстав зазначених у позові.

У судових засіданнях у режимі ВКЗ приймав участь представник відповідача – адвокат Каплунов О.Г., який проти задоволення позову заперечував, подав суду відзив на позовну заяву 13.04.2026 року, у якому у пояснив суду, що на утриманні відповідача перебувають непрацездатні батьки та повнолітній син, які проживають окремо у с. Парипси Житомирського району Житомирської області

15.04.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив.

17.04.2026 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.03.2004 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, який був зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Попільнянського районного управління юстиції Житомирської області, про що складено відповідний запис за № 10 та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 від 04.03.2004року..

Від шлюбу мають двох спільних дітей:

- неповнолітню доньку ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , про що в книзі реєстрації народжень 11.04.2011 зроблено відповідний актовий запис № 33;

- сина ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який на час розгляду цієї цивільної справи вже є повнолітнім та проживає разом з батьками відповідача.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 23.11.2021 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

22.06.2020 року між позивачем та відповідачем добровільно був укладений Договір про визначення місця проживання дитини та участь батьків у вихованні та утриманні дитини. Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренком А.В., зареєстровано в реєстрі за № 527.

Відповідно до умов п. 9 зазначеного Договору - відповідач добровільно погодився та взяв на себе зобов`язання до 15 числа кожного місяця перераховувати на банківський рахунок позивача кошти на утримання дітей до досягнення ними 18 років у розмірі 4 000,00 грн на місяць на кожну дитину.

Відповідно до умов п. 11 зазначеного Договору - відповідач добровільно погодився та взяв на себе зобов`язання приймати участь у додаткових витратах на виховання та розвиток дітей (тренування, курси, секції, поїздки, лікування тощо).

Проте, як стверджує позивач, відповідач не виконував взяті за Договором зобов`язання у прийнятті участі в утриманні дітей, та взагалі участі в житті дітей як в духовному, так і в матеріальному плані, - не приймав, фактично самоусунувся від виховання та утримання дітей.

Це змусило позивача звернутися до суду і рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 10 червня 2021 року у справі № 760/3661/21 з відповідача стягнуто аліменти в твердій фіксованій сумі у розмірі 4000,00 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття .

Окрім того, за станом здоров`я молодшої доньки, була необхідність звернутися до інклюзивно-ресурсного центру. Інклюзивно-ресурсний центр № 9 Солом`янського району міста Києва, провівши обстеження та надавши висновок психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини від 06.08.2019 № 73/2, встановив клінічний діагноз: Б 80.2, ЗНМ II рівня, вторинна когнітивна недостатність легкого ступеня. Дитина потребує додаткових занять з різними фахівцями в умовах індивідуального навчального плану.

Позивач у судових засіданнях зазначала, що на даний час коштів, які вона отримує на утримання дитини, а саме у розмірі 4000,00 грн. на місяць, недостатньо для повноцінного утримання дитини , у зв`язку з чим вона просить суд змінити спосіб стягнення аліментів із твердої грошової суми в розмірі 4 000 гривень щомісячно, на стягнення аліментів у частці від заробітку в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.89 року, яка ратифікована Постановою ВР України N 789ХІІ (78912) від 27.02.91 року та набула чинності для України 27.09.91 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В силу ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Так, ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

На час розгляду справи платник аліментів немає заборгованості з їх сплати, що підтвердила у судовому засіданні одержувач аліментів.

Від старшого сина сторін до суду надійшли письмові пояснення щодо умов проживання його з батьками відповідача, зокрема старший син заявляє, що він не перебуває на утриманні свого батька, а ще фізично та матеріально допомагає сам дідусю та бабусі, з якими проживає. Це цілком спростовує твердження відповідача про необхідність самостійного утримання батьків та старшого сина.

Як вбачається з наданої відповідачем довідки про фінансове забезпечення, його фінансовий стан значно покращився від часу присудження аліментів у твердій сумі і до теперішнього часу, що, на думку суду, дозволяє врахувати як найкращі інтереси дитини на розвиток та належне забезпечення.

Відповідно до ст. ст. 183,184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням і є лише правом одержувача аліментів.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. ст. 181,192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі N 6-143цс-13, яка є обов`язковою для виконання в силу ст. 360-7ЦПК України, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182 - 184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.

Позивач, як одержувач, довела свої вимоги щодо необхідності зміни способу стягнення аліментів і суд з нею погодився, зокрема тому, що розмір присуджених до стягнення аліментів на даний час є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, оскільки на даний час збільшилися потреби у розвитку, навчанні та вихованні та лікуванні дитини.

Приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, зважаючи на обов`язок обох батьків утримувати дитину, імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, не погіршать її матеріального становища і визначення указаного позивачем способу та розміру стягнення аліментів призведе до дотримання прав дитини на утримання від батька відповідно до положень Закону.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення ухвалюється у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 76, 81,133,136,141, 244-245, 259, 263 - 265, 268,280-282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, встановлених попереднім рішенням суду - задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 10 червня 2021 року у справі № 760/3661/21 з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 4 000,00 (чотири тисячі) гривень щомісячно, на стягнення аліментів в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 включно.

Починаючи з дня набрання рішенням законної сили, припинити стягнення аліментів на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 10 червня 2021 року у справі № 760/3661/21.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 25.05.2026 року.

Суддя Сергій ГАНОШЕНКО