Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №761/37247/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/37247/25

Провадження № 2/761/4066/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Каніковському Б.А.,

за участі:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

відповідача: ОСОБА_3 ,

представника відповідача: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої пожежею та стягнення застави, -

В С Т А Н О В И В:

02 вересня 2025 року до суду надійшла зазначена позовна заява в якій позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі:

19 000 грн - сума завдатку, сплаченого під час укладення договору найму;

132 000 грн - відшкодування моральної шкоди;

6 763,54 грн - витрати на лікування (включаючи оплату лікарських консультацій та медикаментів);

8 000 грн - вартість проведення морально-психологічної оцінки

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 29.04.2025 року між ОСОБА_1 (надалі - Наймач) та ОСОБА_3 (надалі - Наймодавець) був укладений Договір найму житлового приміщення (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору Наймодавець передає, а Наймач отримує у тимчасове платне користування житлове приміщення та визначене цим Договором та додатком до нього майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - квартира) та придатне для тимчасового проживання Наймача та членів його сім`ї ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а Наймач зобов`язується оплатити обумовлену Сторонами орендну плату.

Згідно умов Договору приміщення належить Наймодавцю на праві власності та має відповідати задовільному стану.

На виконання п. 5.3. Договору Наймачем був сплачений аванс у розмірі 19000,00 грн. та на виконання п. 5.4. Договору Наймачем був сплачений аванс у розмірі 19000 грн.

Однак о 00:45 у ніч на 26 травня 2025 року в квартирі сталася пожежа, внаслідок якої було пошкоджено майно Наймача.

З метою дослідження місця пожежі та встановлення її причини, співробітниками дослідно-випробувальної лабораторії аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України у місті Києві було проведено огляд квартири, в якій сталася пожежа. За результатами обстеження складено технічний висновок, у якому встановлено, що причиною виникнення пожежі стало порушення у роботі електромережі, зокрема - виникнення аварійних режимів її функціонування. Осередком займання визначено балкон.

ОСОБА_1 , вжила всіх можливих заходів для зменшення шкоди: викликала пожежно-рятувальну службу, брала участь у гасінні пожежі, а також докладала зусиль для забезпечення збереження майна в квартирі. Водночас власник квартири, передаючи її в оренду, зобов`язаний був переконатися у справному стані електричної мережі та гарантувати безпечні умови проживання.

Таким чином, наявність причинно-наслідкового зв`язку між технічним станом квартири та виникненням пожежі виключає відповідальність Наймача за її наслідки.

Крім того, Наймачем понесено витрати на лікування, які включають зокрема, консультації лікарів на загальну суму - 6 000,00 грн., витрати на придбання ліків: 763,54 грн. Таким чином, загальний розмір завданої матеріальної шкоди Наймачу внаслідок пожежі у найманій квартирі без урахування шкоди майну Наймача становить 6763,54 грн.

Окрім того, з вини Наймодавця, ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, яка проявилася у пережитих негативних емоціях і психоемоційному стресі, викликаному пошкодженням особистого майна, неможливістю повноцінно користуватися ним, порушенням звичного способу життя, а також необхідністю прикладати додаткові зусилля для його відновлення. Розмір моральної шкоди, ОСОБА_1 оцінила в 132 000,00 грн.

Як зазначає позивач, Договором найму житлового приміщення (квартири) від 29.04.2025 року не передбачено обов`язку Наймача щодо забезпечення пожежної безпеки квартири. Отже, відповідальність за дотримання вимог пожежної безпеки покладається на власника житлового приміщення - ОСОБА_3 .

А тому для захисту порушеного права позивач звернулась до суду з цим позовом.

04.11.2025 року до суду надійшов відзив на заявлені вимоги в яких представник відповідача просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено у відзиві, позивачем на обґрунтування вини відповідача та будь-яких її неправомірних дій жодних обґрунтувань та доказів не зазначено та не додано. Як встановлено Актом про пожежу від 26.05.2025 року Шевченківського районного управління головного управління ДСНС України у м.Києві, пожежа сталася не з вини Відповідача, а відповідно до зазначеної причини пожежі - через виникнення аварійних режимів роботи в електромережі. Відповідач не є особою, що здійснює постачання електроенергії, не є особою що має відповідну ліцензію на продаж або розподіл електроенергії та відповідно не є особою що може нести відповідальність за режими роботи електромережі, напруги мережі, наявні показники по кількості герц та ампер і непередбачувані аварійні режими. Таким чином позовні вимоги є повністю необгрунтованими безпідставними та неправомірними, що звернені до неналежного відповідача.

На підставі пунктів 7.1.3, 7.15, 7.1.6, 7.3.1 Договору найму, відповідальність за збереження майна у повній мірі лежить на Позивачеві як на Орендареві. В порушення укладеного Договору найму Позивачем не вжито жодних заходів для збереження орендованого майна та здійснення будь-якого відшкодування за завдану шкоду Відповідачу.

Пожежа сталася не з вини Орендодавця, доказів вини останнього та обґрунтованого розміру шкоди Позивач не надав. Орендар несе відповідальність за збереження орендованого майна протягом строку користування ним, що підтверджує вину Орендаря у не виконанні умов Договору найму та не збереженні майна.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

В судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач та її представник в судовому засіданні вимоги позову не визнали та просили відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вислухавши сторони, врахувавши їх процесуальні заяви, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.15 ЦК кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Закон пов?язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи.

Оскільки моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди, ЦК не встановлює ні мінімального, ні максимального розміру відшкодування моральної шкоди. Безумовно, моральну шкоду неможливо компенсувати в повному обсязі, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового вираження щиросердечного болю, честі, гідності особи, тому будь-який її розмір буде мати суто умовне вираження. Критерії оцінки, якими можна керуватися при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, різноманітні. Головне - щоб за їх допомоги можна було вимірити глибину і тривалість страждань (для людей).

Оскільки відшкодування моральної шкоди є компенсацією за втрати немайнового характеру, вона відшкодовується одноразово.

Судова практика при цьому виходить із положення, що "відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору" (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Стаття 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1192 ЦК України, з врахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди" роз`яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Як встановлено в судовому засіданні, квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_8 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 22.08.1996 року.

29.04.2025 року між ОСОБА_3 (далі - Наймодавець) та ОСОБА_1 (далі - Наймач) був укладений Договір найму житлового приміщення (квартири) №1 за умовами якого Наймодавець передав, а Наймач отримав у тимчасове платне користування житлове приміщення квартири АДРЕСА_2 для тимчасового проживання наймача та членів її сім`ї строком на 12 місяців.

За умовами п.5.1, 5.2.1 Договору, перша плата за даним Договором в розмірі 19 000,00 грн. здійснюється в день підписання Акту.

Крім того, за умовами п.5.3 Договору, за домовленістю сторін Наймач проавансував найм в розмірі 19 000,00 грн. Аванс враховується у вартість орендної плати за перший місяць.

За умовами п.5.4 Договору, зобов`язання Наймача зі сплати Орендної плати за цим Договором забезпечується у вигляді застави в розмірі 19 000,00 грн., яка сплачується Наймачем одноразово готівковим/безготівковим способом.

На виконання п.3.2, 6.2.1 Договору, сторони 29.04.2025 року підписали Акт приймання-передачі житлового приміщення та в цей день позивач передала відповідачу в тому числі суму застави в розмірі 19 000,00 грн.

Як встановлено судом, 26.05.2025 року о 00 год 45 хв в квартирі АДРЕСА_2 сталась пожежа осередком якої був балкон квартири. Актом про пожежу від 26.05.2025 року, що складений Шевченківським районним управлінням ГУ ДСНС України у м.Києві причиною пожежі зазначено «виникнення аварійних режимів роботи в електромережі».

Позивач зазначила, що внаслідок пожежі вона вимушена була звертатись за медичною допомогою на підтвердження чого вона надала медичну документацію за 27.05.2025 року, 01 та 06 червня 2025 року.

Крім того позивач зазначила що вона зверталась за психологічною допомогою та понесла витрати в загальній сумі 6 763,54 грн.

На підтвердження розміру спричиненої моральної шкоди позивач надала Висновок комплексної психолого-соціальної експертизи №06-08-25 складеної експертом діагностики ОСОБА_9 за яким визначено розмір моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_1 внаслідок пожежі яка відбулась в ніч з 25 на 26 травня 2025 року та становить 132 000,00 грн.

При зверненні до суду з позовом, позивач посилалась на положення статті 55 Кодексу цивільного захисту України, що саме на власника квартири покладається відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки.

Частина 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України передбачає, що забезпечення пожежної безпеки покладається на власника (власників) земельної ділянки та іншого об`єкта нерухомого майна або наймачів (орендарів) земельної ділянки та іншого об`єкта нерухомого майна, якщо це обумовлено договором найму (оренди), а також на керівника (керівників) суб`єкта господарювання, а щодо фізичних осіб - підприємців - особисто.

За умовами п.7.1.3 Договору, Наймач зобов`язаний забезпечити утримання приміщення що винаймається відповідно до вимог санітарних та протипожежних правил.

Таким чином вбачається, що за умовами Договору саме на позивача як Наймодавця покладався обов`язок по забезпеченню утримання приміщення що винаймається відповідно до пожежних правил. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів що саме відповідач є винною в настанні пожежі, а тому відповідно відсутні законом передбачені підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди та відшкодування витрат на ліки та консультації лікарів.

Щодо стягнення з відповідача 19 000,00 грн. суд зазначає наступне.

За умовами п.5.4.2 Договору, сума застави може бути використана наймодавцем як для погашення заборгованості з орендної плати, за неоплачений місяць, який виник в межах строку дії договору, заборгованості з комунальних послуг, так і для відшкодування витрат на ремонт приміщення та відповідного майна наймодавця в ній, що було пошкоджено внаслідок дій або бездіяльності наймача.

Сторони домовились та зазначили в п.5.4.3 Договору, після закінчення дії цього договору Застава повертається наймачу з урахуванням п.5.4.2.

Сторони за умовами договору передбачили право Наймодавця використати заставу в тому числі для відшкодування витрат на ремонт приміщення та відповідного майна наймодавця в ній, що було пошкоджено внаслідок дій або бездіяльності наймача.

В судовому засіданні відповідач пояснила, що оскільки квартира була пошкоджена внаслідок пожежі та потребує відновлення, тому вона має законом передбачене право не повертати суму застави.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Під час розгляду справи суду не надано належних та допустимих доказів що пожежа трапилась внаслідок дій чи бездіяльності позивача, а тому суд приходить до висновку що відсутні законом передбачені підстави для утримання відповідачем суми застави в розмірі 19 000,00 грн. Таким чином, вимоги позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача застави в сумі 19 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно із положеннями статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ) про відшкодування моральної шкоди, спричиненої пожежею та стягнення застави - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 19 000,00 грн. та судовий збір в сумі 189,95 грн.

В іншій частині вимоги позову задоволенню не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г.Притула