Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №759/21463/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/21463/25

пр. № 2/759/2458/26

25 травня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Твердохліб Ю.О., за участю секретаря розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила суд розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві, актовий запис № 1578.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 з 29 серпня 2014 року перебувають у шлюбі, який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві, за актовим записом № 1578, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 29 серпня 2014 року.

Від цього шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві 12 липня 22017 року. Між позивачем та відповідачем сімейне життя не склалось, стосунки погіршились, у зв`язку із чим подальше підтримання шлюбних відносин є неможливим.

Позивач зазначає, що на цей час, окрім спільної дитини, її вже нічого не пов`язує з відповідачем, вони не ведуть спільного господарства, не підтримують подружніх стосунків та проживають окремо. Фактично на сьогоднішній день шлюбно-сімейні відносини між позивачем та відповідачем припинені, а шлюб існує формально.

Позивач вказує причиною розірвання шлюбу те, що вони зовсім різні люди за характерами, у них протилежні погляди на життя, різне відношення до сім`ї та подружніх обов`язків, що в подальшому призвело до втрати взаєморозуміння, поваги та почуття любові один до одного.

З 2022 року позивач та відповідач не проживають разом, сім`я перестала існувати. З 29 квітня 2022 року позивач разом з донькою виїхали за межі України та на дату звернення до суду проживають за кордоном. Всі ці обставини призвели до фактичного відсторонення та погіршення стосунків між подружжям.

За її глибоким переконанням подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, про що вона прямо зазначала відповідачу під час переписок та телефонного спілкування.

В подальшому вона не бажає продовжувати подружні відносини з відповідачем і бажає розірвати шлюб, укладений між ними, на примирення та збереження шлюбу з відповідачем не згодна.

Спору щодо поділу спільного сумісного майна подружжя немає.

Зазначила, що після розірвання шлюбу дитина буде проживати з матір`ю.

Процесуальні дії

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 вересня 2025 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а. с. 18-19).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 20-21).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У жовтні 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому ОСОБА_2 просить надати строк для примирення 6 місяців та зупинити провадження до закінчення визначеного строку, мотивуючи це тим, що виїзд його дружини з донькою за кордон був вимушеним через військову агресію РФ проти України, а тому вважає, що після закінчення воєнного стану з Україні буде можливим повернення дружини і доньки до Києва та відновлення шлюбних стосунків.

Зазначив, що з моменту виїзду позивачки за межі України він постійно дбає про неї та доньку, надсилає їм посилки, зароблені кошти. Відповідач займається з донькою математикою та іншими предметами через відео-чат та займається її вихованням. Почуття любові до дитини та дружини за час війни у нього стали більш глибшими, він почав більше цінити сімейні стосунки і життя. Відповідач наголосив, що весь час мріє про мир і повернення його доньки і дружини до України. Його життя - це його сім`я. Донька та дружина для нього є найдорожчими, він готовий їх забезпечувати, захищати і обіймати кожного дня, носити на руках і любити на повну.

Для утримання сім`ї відповідач має власне житло у Києві. Умови житла у Києві кращі, ніж умови в яких зараз проживає його дружина з донькою у місті Берн, Швейцарія.

Під час воєнного стану в Україні відповідач один раз мав можливість відвідати сім`ю за місцем їх проживання в Швейцарії. Однак вимушений був повернутися до України, оскільки є військовозобов`язаним.

Відповідач розуміє, що не може порушувати право дружини на розірвання шлюбу, яка з 2022 року проживає за межами України та також лише один раз приїздила в Україну за останні 3 роки.

Інтересам відповідача збереження шлюбу не суперечить. Зазначив, що мало бачить свою дружину і доньку через військову агресію РФ проти України, однак не позбавлений права виїзду з території України за кордон, оскільки має бронь.

Враховуючи викладене, для збереження його сім`ї просить суд розглядати цю справу з викликом сторін у загальному позовному провадженні, надати максимальний строк для примирення сторін через воєнний стан в Україні.

Якщо позивачка вважає, що прибуття її до Києва для неї є обтяжливим та створює небезпеку її життю у зв`язку з періодичними обстрілами Києва, то у такому разі просить дружину подати до суду заяву про повернення позовної заяви, що, на його думку, буде в інтересах їх доньки, або погодитися на те, що донька буде проживати разом з ним у його власній квартирі, а не в чужих помешканнях в чужій країні на соціальних виплатах (а. с. 25-30).

10 листопада 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про підтримання позовних вимог, у якій вона наполягала на розірванні шлюбу. Разом з цим наголосила, що під час перебування відповідача в Швейцарії, це не було веденням спільного господарства подружжя. Для неї це вимушене спільне перебування з відповідачем на одній території. Окрім того, наслідком його приїзду стали синці на її руках після його намагань спробувати вплинути під психологічним і фізичним тиском на її рішення щодо розлучення. І тільки для того щоб не завдавати шкоду дитині і не позбавляти можливості його як батька спілкуватися з дитиною, позивачка не зверталася в поліцію щодо проявів насилля з його сторони.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву не погоджується з тим, що подальше підтримання шлюбних відносин стало неможливим, що з 2022 року сім`я перестала існувати, а також з тим, що після розірвання шлюбу дитина буде проживати з матір`ю.

Позивач наголосила, що не хоче далі перебувати у шлюбі з відповідачем, вважає, що збереження шлюбу суперечило б її інтересам.

Щодо питання взаємовідносин відповідача та їх спільної дочки, то позивач не перешкоджає їх спілкуванню та не заперечувала. Батько має утримувати свою дитину, але любов батька до дочки не може бути підставою для примусового утримання її в шлюбі, який вона хоче розірвати.

Якщо відповідач має заперечення щодо місця проживання дитини із матір`ю, то це питання підлягає розгляду в іншому судовому процесі щодо встановлення місця проживання дитини. Зазначаючи у відзиві про війну, відповідач розуміє, що безпека дитини та її нормальний фізичний і психологічний стан, можливість розвитку, мають бути основною метою для обох батьків. І ніхто не може ставити під загрозу безпеку життя дитини.

Наразі дитина має безпечні умови для життя і розвитку. Соціально адаптована. Навчається в загальноосвітній школі у місті Берн, Швейцарія (а. с. 37-39).

13 листопада 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про визначення місця проживання його дочьки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ним за адресою місця реєстрації в його квартирі АДРЕСА_1 , мотивуючи це тим, що протягом всього часу перебування родини за кордоном всі члени їх сім`ї регулярно спілкувалися у форматі аудіо та насамперед по відеозв`язку, тримали постійний контакт й підтримували один одного. Вимушена тривала розлука посилила відчуття любові, розуміння та емпатії. Підтвердженням слів відповідача є приїзд сім`ї до Києва у липні місяці 2025 року та подальший розвиток сімейно-шлюбних відносин на час перебування дружини та доньки в Україні.

Відповідач зазначив, що задля збереження шлюбу робив, робить і докладатиме максимум зусиль, щоб краще розуміти почуття та потреби дружини й працювати над тим, щоб вони знову знайшли гармонію та довіру. Вірить, що разом вони зможуть подолати будь-які труднощі та випробування.

Стосовно синців на руках дружини, котру найдужче кохає і ніколи не дозволяв собі фізичних образ, про що вона чудово знає, зазначив, що намагався заспокоїти дружину, тримаючи її без жодних намірів зашкодити. І це все відбулось після того, як вирішив обійняти її з донькою. Натомість, такий прояв любові у позивачки викликав несамовиту агресію. Емоційно-психологічний стан дружини, її роздратованість та агресія неабияк турбує наших близьких та рідних. На його думку прикро чути та бачити, коли у присутності дитини, позивачка проявляє свої негативні емоції та зневажливе ставлення до чоловіка, тим самим формуючи у дитини спотворені уявлення про сім`ю та родину як таку.

Зазначив, що йому боляче констатувати відчуженість, несприйняття та ігнорування дружиною відповідача як чоловіка та батька їх донечки, яка, спостерігаючи таку поведінку та ставлення мами до батька, цілком природньо, що копіює її, в силу свого віку. Повідомив, що у Швейцарії вони з дружиною були на сеансі у психолога, котра також відмітила надмірну агресію до відповідача та маніпулювання дитиною, висловлюючи свої емоції в його бік, вживаючи словосполучення: «Ми не хочемо...Ми не бажаємо...і т.д.» Фахівець зазначила, допоки подружжя між собою не налагодить контакт, поведінка доньки буде аналогічною.

Зазначив, що вони регулярно займались з донькою математикою, малюванням, інколи дотепно розважались та просто чудово спілкувались. Йому як люблячому й турботливому батьку та чоловіку надзвичайно боляче це відчувати. Дитина позбавлена його любові та опіки, а він, в свою чергу, радості батьківства.

Стосовно проживання дружини з дочкою, зазначив, що утримання їх житла у Швейцарії забезпечується в рамках соціальної допомоги, що є тимчасовою. Морально-психологічний стан дочки подружжя також обумовлений різницею в ментальності та поведінки місцевих дітей, в дещо різних поглядах до виховання та навчання, про які неодноразово зауважувала дружина. Відповідач повністю розділяв її думку та всіляко підтримував щодо поглядів до виховання дитини.

Відповідач зазначив, що має всі фінансові можливості (довідка про доходи, довідка ОК-5, ОК-7 додаються) задля комфортного та безпечного проживання, а також спроможний задовольняти наявні потреби дитини для проживання з ним,

Між ним і дружиною не має згоди щодо місця проживання дочки, яка досягла 8 років і зареєстрована в Києві в його власній квартирі, тому не може бути і розлучення без повернення дитини в Україну та вирішення питання місця проживання дитини з ним.

Оскільки дочка ОСОБА_5 разом з дружиною на цей час проживають тимчасово за кордоном, але зареєстровані в його власній квартирі у Києві, вважає, що розірвання шлюбу без повернення дитини в Україну та без визначення місця проживання дитини неможливе, оскільки таке рішення суду буде суперечити інтересам малолітньої дитини.

Під час визначення місця проживання дитини з батьком, він не позбавлятиме матір піклуватися про дочку, бачитися з нею, спілкуватися, брати участь у її житті, проявляти материнську любов та проживати разом у його власній квартирі (а. с. 47-50).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2016 року клопотання ОСОБА_2 про надання строку для примирення задоволено частково. Надано сторонам строк для примирення до 17 квітня 2026 року. Провадження у справі зупинено до закінчення терміну надання часу для примирення до 17 квітня 2026 року. В іншій частині клопотання залишено без задоволення (а. с. 61-62).

Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (дівоче прізвище - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 29 серпня 2014 року уклали шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві, за актовим записом № 1578, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 29 серпня 2014 року (а. с. 15).

У шлюбі у них народилася дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві 12 липня 2017 року (а. с. 16).

Згідно з випискою за рухом коштів від 29 жовтня 2025 року ОСОБА_2 , за період з 09 вересня 2022 року до 29 жовтня 2025 року ним перераховано на картку ОСОБА_6 185 000,00 грн (а. с. 31).

Згідно з довідкою Пенсійного фонду України форма ОК-7, відповідач отримує дохід, зокрема у 2024 році - 99 731,49 грн, у 2025 року 219 383,08 грн (а. с. 51-52).

Згідно з довідкою Пенсійного фонду України форма ОК-5, відповідач отримує дохід, зокрема у 2024 року - 112 619,88 грн, у 2025 року - 234 596,40 грн (а. с. 53-54).

ОСОБА_2 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 27 серпня 2015 року, індексний номер 42880005 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 серпня 2015 року (а. с. 57, 58).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Вирішуючи справу суд має визначити вид спірних правовідносин між сторонами, обрати норму права, що їх регулює та правильно застосувати її.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини другої статті 36, 51 СК України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Отже, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

При вирішенні спору про розірвання шлюбу суд враховує, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин є те, що спільне життя сторін не склалося та припинено, спільного господарства сторони не ведуть, шлюбні стосунки не підтримують, шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу.

Доводи відповідача щодо можливості збереження сім`ї після закінчення воєнного стану та повернення позивача з дочкою в Україну не можуть бути підставою для відмови у позові та не спростовують відсутність волевиявлення позивача перебувати у шлюбі з відповідачем.

Суд наголошує, що питання вирішення місця проживання дитини вирішується в іншому судовому провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Розподіл судових витрат

Питання перерозподілу судових витрат не порушувалось, що не суперечить вимогам ст. 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 223, 259, 263-265, 268, 273ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 29 серпня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві, за актовим записом № 1578, розірвати.

Прізвище сторін залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Інформація про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складений та підписаний 25.05.2026 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб