Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №758/11783/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/11783/25

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головочного судді Гребенюк В.В., за участю секретаря судового засідання Мельниченко К.Б., розглянувши клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі за текстом-відповідач) від 03.03.2025 року № 06/03-25/09 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позов обґрунтований тим, що 06.03.2025 року відповідачем винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП: за порушення правил військового обліку, яке полягає в тому, що військовозобов`язаний своєчасно не проходив військово-лікарську комісію, чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»

Ухвалою від 20.08.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 14.10.2025 позов задоволено повністю.

01.12.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 12000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 03.12.2025 постановлено прийняти до розгляду з клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу; розгляд заяви здійснювати без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача пояснення на заяву позивача не надійшли.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до Ордеру на надання правничої (правової) допомоги АХ №1279378 від 28.07.2025 адвокат Моргун Н.І. (надалі за текстом - адвокат) надає правову допомогу позивачу.

28.07.2025 між позивачем та адвокатом було укладено Договір про надання правової допомоги №7/25 (надалі за текстом - Договір послуг) відповідно до умов якого одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Відповідно до Акту наданих послуг до договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 12.09.2025 адвокат передав, а клієнт прийняв послуги правничої допомоги загальною вартістю 12000,00 грн., з яких:

Усна консультація - 1000,00 грн;

Пошук судової практики - 1000,00 грн;

Складання позовної (в т.ч уточненої) заяви - 6000 грн. (витрачено 2 години);

Складання процесуальних документів: усунення недоліків позовної заяви - 1500,00 грн.

Участь від імені Замовника у судовому процесі - 1500,00 грн.

Складання Заяви про розподіл судових витрат - 1000,00 грн.

Позивач сплатив адвокату 12000,00 грн, що підтверджується документом №233733031 від 14.09.2025.

У Постанові Верховного Суду у справі №910/9714/22 від 02.02.2024 викладено критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторони.

Так, заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Виходячи з критерію обгрунтованості судових витрат, суд вказує, що послуги усної консультації, пошуку судової практики та складання процесуальних документів: усунення недоліків позовної заяви охоплюються послугою складення складання позовної (в т.ч уточненої) заяви, а відтак, не підлягають покладенню на відповідача.

У Постанові Верховного Суду у справі від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 вказано, що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Тому заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню вдповідачем.

Відповідно до практики Верховного Суду (Постанова ВС від 04.06.2021 у справі №380/887/20), викладено висновок щодо витрат, понесені на професійну правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови в задоволенні вимог відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВП ВС від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в постановах ВС від 23.01.2020 у справі №300/941/19 та від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

Виходячи з критерію реальності, суд вказує, що послуга участі від імені Замовника у судовому процесі цьому критерію не відповідає, адже судові засідання по справі не проводились, а тому, вказані витрати не підлягають покладенню на відповідача.

Поруч з цим, суд зазначає, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. В той же час, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд виходячи з складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, витраченого ним часу, а також усталеності судової практики у подібних спорах, звертає увагу, що вартість визначена заявником сума є завищеною. Враховуючи викладене, суд, керуючись принципами справедливості і верховенства права, доходить до висновку, що виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру належна до відшкодування сума витрат на правову допомогу є вдвічі меншою, ніж доведена позивачем, а відтак, на відповідача покладаються витрати позивача на правничу правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу - задовольнити частково;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень;

В іншій частині клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу - залишити без задоволення;

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 );

Додаткове рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення;

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Гребенюк