Суд: Подільський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 04 травня 2026 р.
Справа: №758/20506/25
Суддя: Ковбасюк О. О.
Справа № 758/20506/25
Категорія 69
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 травня 2026 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру аліментів,-
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2025 року позивач звернувся із зазначеним позовом до суду, вказавши, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18.08.2025 з нього стягуються аліменти на користь відповідачки на утримання їхньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів його доходу. На даний час його матеріальне та сімейне становище істотно змінилося, оскільки він офіційно не працевлаштований, постійного доходу не має та перебуває за межами України, де здійснює фактичний догляд за його матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК. У зв`язку з відсутністю у позивача офіційного доходу державним виконавцем аліменти нараховуються, виходячи із середньої заробітної плати по місту Києву, що призводить до визначення розміру аліментів, який не відповідає реальному матеріальному становищу позивача та його фактичним можливостям. З огляду на наведене позивач, стверджуючи, що він не ухиляється від виконання батьківського обов`язку щодо утримання дитини та вважає за необхідне сплачувати аліменти на дитину у мінімально гарантованому законом розмірі, просить змінити спосіб та розмір стягуваних з нього аліментів та в подальшому стягувати з нього аліменти у твердій грошовій сумі, що становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до вимог чинного законодавства України.
Ухвалою суду від 27.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
19.02.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачка просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на їх недоведеність. Зокрема, вона посилається на те, що позивач разом з його матір`ю проживає у Німеччині, де вони обоє мають постійний дохід у вигляді соціальної допомоги. Мати позивача хоча й має інвалідність, проте її ступінь дозволяє їй працювати. При цьому вона проживає разом з чоловіком, який також отримує соціальну допомогу та може здійснювати догляд за нею. Крім того, вона просить врахувати, що позивач має у власності три автомобіля, що підтверджується відповідними доказами, наданими нею до суду. Водночас, на утриманні відповідачки, яка має статус внутрішньо переміщеної особи, фактично перебуває троє неповнолітніх дітей 2012, 2014 та 2023 року народження. Оскільки перший її чоловік помер, ця обставина додатково підсилює соціальну вразливість її сім`ї та фактично увесь тягар утримання дітей лежить на відповідачці.
01.05.2026 позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі, зазначивши, що він не має трудового доходу, а розмір соціальної допомоги, яку він отримує у Німеччині, становить близько 500 євро на місяць, що є мінімальним рівнем забезпечення. При цьому він перебуває у пошуках роботи, однак об`єктивно обмежений у цьому з огляду на його недостатній рівень володіння німецькою мовою. Крім того, він має на утриманні ще одну дитину - дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Щодо наявності у нього транспортних засобів позивач зазначив, що такі транспортні засоби вже є старими та перебування їх у його власності не свідчать про його реальний майновий стан.
У судове засідання сторони не з`явилися, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
За таких обставин, ураховуючи наявні в матеріалах справи заяви сторін по суті справи, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, 18.08.2025 Подільським районним судом міста Києва ухвалено рішення у справі № 758/8935/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 17.06.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
На виконання рішення 28.11.2025 Подільським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 758/8935/25, який перебуває на примусовому виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (виконавче провадження № НОМЕР_3).
В обґрунтування позову позивач стверджує, що на даний час його матеріальне та сімейне становище істотно змінилося, у зв`язку з чим наявні підстави для зміни способу та розміру аліментів, які стягуються з нього.
Заперечуючи проти позову, відповідачка вказує на недоведеність доводів позивача, наведених в обґрунтування позову, та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи обґрунтованість таких доводів сторін, суд керується наступним.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються сімейним законодавством України.
Стаття 141 СК України встановлює рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 «Конвенції ООН про права дитини» від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991 - держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною 1 статті 192 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі №6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У відповідності до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.
При цьому суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Як встановлено судом із наявних матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач на даний час проживає у Німеччині, де офіційно не працевлаштований та отримує соціальну допомогу.
У зв`язку з цим з позивача стягуються аліменти у розмірі, який обраховується державним виконавцем, виходячи із розміру середньої заробітної плати по місту Києву, де позивач значиться зареєстрованим.
Так, згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним державним виконавцем станом на 16.12.2025, щомісячний розмір аліментів, який підлягає стягненню з позивача за період з липня по грудень 2025 року, становив близько 6 600 гривень.
Встановлено також, що позивач є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про її народження.
Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК 25.06.2012 матері позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок загального захворювання встановлено ІІ групу інвалідності довічно.
Наведені вище обставини свідчать про наявність обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог.
Разом із цим суд зауважує, що усі вказані обставини вже існували на момент ухвалення Подільським районним судом міста Києва рішення від 18.08.2025 у справі № 758/8935/25, яким з позивача стягуються аліменти на користь відповідачки.
Зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що відповідач у судове засідання по вказаній справі не з`явився та подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечуючи проти задоволення позовних вимог.
При цьому, як з`ясовано судом з відкритої інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вказане рішення суду сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили.
Ураховуючи наведене, суд не приймає вказані обставини як такі, що підтверджують доводи позивача, наведені ним в обґрунтування його позовних вимог у даній справі.
Жодних інших обставин, які б вказували на те, що після ухвалення вказаного вище рішення суду у позивача відбулася зміна матеріального та сімейного становища, що могло б слугувати підставою для зміни розміру стягуваних з позивача аліментів, останнім до суду не надано.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи усе наведене вище, виходячи із встановлених обставин справи та визначених відповідно до них правовідносин, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Ураховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 23, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру аліментів відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Повне найменування сторін по справі:
- позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя О. О. Ковбасюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua