Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №503/437/26 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/437/26

Провадження № 2/503/688/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Сердюка Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Клемпуш Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима у загальному провадженні цивільну справу за позовом органу опіки і піклування в особі виконавчого комітету Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Орган опіки і піклування в особі виконавчого комітету Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить позбавити її батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітніх дітей, їх вихованням та доглядом не займається, не піклується про них, не забезпечує матеріально.

02 жовтня 2025 року неповнолітні діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самостійно без матері прибули за місцем реєстрації в Україну з Німеччини, де протягом останніх 9 місяців перебували разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 . Після повернення в Україну діти мешкали в своєму будинку зі сторонньою особою ОСОБА_4 , який наглядав за будинком.

03 жовтня 2025 року службою у справах дітей було обстежено умови проживання дітей. Відповідно складено акт обстеження, в якому зафіксовано відсутність батьківського піклування, продуктів харчування, засобів особистої гігієни, незабезпеченість одягом та взуттям відповідно до віку та сезону. Будинок не опалювався, дрова були відсутні. Діти не відвідували навчальний заклад. Безпека та благополуччя дітей було під загрозою.

Відповідно до вищезазначених підстав з 06 жовтня 2025 року діти перебувають на обліку служби у справах дітей Слобідської селищної ради, як діти, які залишилися без батьківського піклування.

За рішенням виконкому Савранської селищної ради Подільського району від 09 жовтня 2025 року № 13/13 дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 влаштовано в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_5 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , де вони перебувають по теперішній час.

Згідно інформації, наданої службою у справах дітей Савранської селищної ради, за весь період перебування дітей в патронатній сім`ї, ОСОБА_1 по теперішній час не цікавилася долею дітей ні в усній, ні в письмовій формі, жодного разу не відвідала їх, не зверталася до органу опіки та піклування щодо повернення дітей на її виховання та утримання, не виявляла наміру повернутися. Таким чином, ОСОБА_1 протягом цього часу не виконує та ухиляється від виконання батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітніх дітей, не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, не забезпечує необхідного харчування та належного догляду, не створює достатніх умов для їх нормального життя та отримання дітьми освіти, не готує до самостійного життя та праці, з її боку відсутня не тільки фінансова підтримка, але й емоційний зв`язок з дітьми.

З метою захисту прав та законних інтересів неповнолітніх дітей питання про доцільність позбавлення батьківських прав матері було розглянуто комісією з питань захисту прав дитини Слобідської селищної ради. Членами комісії одноголосно було прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно неповнолітніх дітей

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути на користь дітей аліменти.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надавши до суду заяву, в якій він просить провести розгляд справи без його участі та задовольнити позовні вимоги.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про місце та час розгляду справи була повідомлена відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 виданих повторно 28 вересня 2022 року Кодимським відділом ДРАЦС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Згідно акту обстеження умов проживання від 03 жовтня 2025 року в будинку за місцем проживання дітей було холодно, відсутні дрова для опалення, розкидані речі, брудний посуд, відсутні продукти харчування, одягом та взуттям діти не забезпечені відповідно до віку та сезону. Діти самостійно проживають в будинку після повернення з Німеччини без матері.

На підставі наказів служби у справах дітей Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області № 35 та 36 від 06 жовтня 2025 року діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взяті на облік служби у справах дітей Слобідської селищної ради, як діти, які залишилися без батьківського піклування.

Згідно рішення виконавчого комітету Савранської селищної ради Подільського району Одеської області від 09 жовтня 2025 року № 13/13 дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 влаштовано в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_5 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 .

На підставі письмових пояснень патронатного вихователя ОСОБА_5 наданих службі у справах дітей Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області встановлено, що за весь період перебування дітей в патронатній сім`ї, ОСОБА_1 жодного разу не телефонувала, не цікавилася станом здоров`я дітей та їх життям, не приймала участі у їх утриманні та спілкуванні.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області №03-17/488 від 02 березня 2026 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У висновку зазначено, що мати дітей не цікавиться їх життям та здоров`ям, не виховує їх, не утримує, не спілкується з ними.

У присутності начальника служби у справах дітей та соціального педагога, діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили, що мати не займалась їх вихованням, часто залишала без догляду, здійснювала відносно них насилля. Зазначили, що не бажають повертатись у сім`ю матері.

При вирішенні питання про позбавлення відповідача батьківських прав суд виходить із того, що відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України "Про охорону дитинства" діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до пунктів 1-3 статті 9 Конвенції про права дитини Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 06 травня 2020 року по справі № 753/2025/19, зазначено, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що "ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України)".

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який допускається лише за умови винної поведінки батьків та свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини покладений базовий принцип забезпечення найкращих інтересів дитини (рішення ЄСПЛ у справах "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року, "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року, "М.С. проти України" від 11 липня 2017 року).

З практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, можливо виокремити такі складові елементи принципу "найкращі інтереси дитини": між інтересами батьків і дітей має бути дотримано справедливої рівноваги, інтереси дітей за своєю важливістю переважають над інтересами батьків, в інтересах дитини є її розвиток у стійкому доброзичливому середовищі, у найкращих інтересах дитини є збереження її зв`язків із кровними батьками, втручання держави в сімейні стосунки повинно застосовуватися згідно із законом, мати легітимну мету, тобто захист інтересів дітей, і таке втручання повинно бути необхідним у демократичному суспільстві.

Вказані принципи мають враховуватися судами при вирішенні спорів, що стосуються прав та інтересів дитини, в тому числі спорів про позбавлення батьківських прав.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає доведеним факт ухилення відповідачки ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки зібраними по справі письмовими доказами підтверджується, що відповідачка не займається вихованням дітей, не утримує їх, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не проявляє батьківської турботи та уваги, не спілкується з ними.

Суд також погоджується з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.

Отже, на переконання суду, позбавлення відповідачки батьківських прав щодо неповнолітніх дітей якнайкраще відповідає їх інтересам і є виправданим втручанням у сімейне життя та відповідає цілям, визначеним у статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Зокрема суд вважає, що відповідачкою свідомо були обрані такі життєві умови, за яких вона самоусунулася від участі у вихованні дітей, що підтверджується дослідженими доказами.

Наведені обставини свідчать про ухилення відповідачки у розумінні статті 164 СК України від виконання своїх батьківських обов`язків відносно своїх неповнолітніх дітей.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позов в частині вимог про позбавлення батьківських прав є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання стягнення аліментів з відповідачки на утримання дітей, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Частиною 2 ст. 166 СК України визначено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідачки, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення старшою дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачкою при зверненні до суду з позовом.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передати органу опіки та піклування Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову – 27.03.2026 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Зобов`язати законних представників неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрити особисті рахунки на їх ім`я у відділенні Державного ощадного банку України у місячний строк з дня набрання законної сили даним рішенням суду.

Перераховувати аліменти на особисті рахунки неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкриті у відділенні Державного ощадного банку України.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили, згідно вимог ч. 6 ст. 164 СК України, надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дітей.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте Кодимським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: орган опіки та піклування Слобідської селищної ради Подільського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04379605, місцезнаходження: вул. Незалежності, буд. 2, с-ще Слобідка, Подільський район, Одеська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 25 травня 2026 року.

Суддя Б.С. Сердюк