Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №947/662/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/662/26

Провадження № 2/947/1266/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.

представник відповідача адвоката Сичова А.Ю.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 06.01.2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка була подана через Укрпошту 24.12.2025 року, з вимогами до ОСОБА_2 про: стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 10 000 грн., щомісячно; стягнення додаткових витрат понесених на медичне обстеження , лікування , придбання ліків, одягу та інших речей для неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 45 854,93 грн.; а також додатково витрат у розмірі 20 000 грн, пов`язаних зі станом здоров`я, харчуванням, придбанням сезонного одягу неповнолітньому сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи 06.01.2026 головуючим визначено суддю Луняченко В.О.

Ухвалою від 30.01.2026 , після отримання відомостей щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, суд відкрив провадження у справі у порядку спрощеного провадження із викликом учасників справи до судового засідання.

Позивачка надало до суду заяву про розгляд справи без її участі.

02.03.2026 представником відповідача, до суду подано відзив до позовної заяви із запереченнями проти розміру аліментів та запереченнями проти стягнення додаткових витрат, а також заявлені позивачці письмові запитання у відповідності до вимог ст. 93 УПК України.

17.03.2026 року від позивачки надійшла відповідь на відзив в якому зазначено що позивачка наполягає на заявлених вимогах. Також позивачка надала письмові відповіді на запитання поставлені представником відповідача.

25.03.2026 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

Як встановлено судом 14 лютого 2012 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 який було зареєстровано у Київському районному у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про що зроблений актовий запис № 00062495891.

Шлюб розірвано за рішенням Київського районного суду м. Одеса від 19.10.2017 року по справі № 520/9681/17.

У шлюбі народилася спільна дитина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 , актовий запис № 8183.

Дитина проживає разом з позивачкою, що підтверджується довідкою про склад сім`ї та не заперечується стороною відповідача.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до приписів статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У відповідності до вимог п.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Правовідносини пов`язані із обов`язком батьків утримувати дитину врегульовані Сімейним кодексом України ( скорочене СК України).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст.180 СК, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина 3 ст.181 СК визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.182 СК при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частина друга статті 82 СК України визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з Держбюджетом на 2026 рік, загальний показник прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць у 2026 році складає 3209 гривень. Прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3 328 гривень. - для дітей віком до 6 років – 2 817 грн. - для дітей віком від 6 до 18 років – 3 512 грн.

Таким чином сплата аліментів на неповнолітнього сина є обов`язком відповідача, її розмір повинен бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, що у мінімальному розмірі визначений законодавцем у сумі 3512,00 грн., на момент розгляду справи.

Водночас сторона позивача не довела що існують підстави для стягнення більшого розміру аліментів ніж мінімально рекомендовано, так як а ні відомостей про достатній, для стягнення більшого розміру аліментів, дохід відповідача, а ні доказів витрат відповідача які б свідчили про наявність підстав вважати наявність такої можливості до суду не надавалось та заяв і клопотань про витребування доказів не надходило.

Враховуючи дані обставини суд вважає що доведеним є розмір стягнення аліментів який відповідає мінімально рекомендованому розміру для дитини відповідного віку.

Судом, також, роз`яснюється сторонам, що розмір аліментів згідно вимог Сімейного кодексу України , згодом може бути змінено у відповідності до вимог Стаття 192 СК України приписи якої встановлюють можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Як зазначив Верховний суд у постанові від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19:

«Аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково».

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19

(провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд – довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування – виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Наведені висновки щодо застосування статті 185 СК України підлягають врахуванню у кожній справі про стягнення додаткових витрат на дитину».

З наданою позивачкою медичної документації вбачається що до витрат які понесені нею для лікування сина були віднесені: лікування дисплазії з`єднувальної тканини; лікування вірусної інфекції; лікування після вірусного риніту, гострого фарингіту та алергічного риніту; лікування захворювань функціональної диспенсії, синдром дисплазії сполученої тканини;

З відкритих джерел Інтернету можливо визначити що лише вроджена дисплазії з`єднувальної тканини можливо бути визначена як захворювання яке не пов`язана з повсякденним життям та звичайними захворюваннями дитини відповідного віку , та може бути прийнята судом як підстава для стягнення витрат на діагностику та лікування цієї хвороби в якості додаткових витрат.

Синдром дисплазії сполучної тканини (ДСТ) — це генетично зумовлене порушення розвитку сполучної тканини (колагену), що призводить до її слабкості, зниження міцності та ураження багатьох органів і систем (суглобів, серця, судин, шкіри, хребта). Стан проявляється гіпермобільністю суглобів, деформаціями скелета, швидкою втомлюваністю та вимагає комплексного підходу до лікування.

Так , з висновку дитячого кардіоревматолога ( лікар ОСОБА_4 ) від 04.07.2025 вбачається підтвердження вказаного діагнозу з наявністю вторинної кардіоміопатії змішаного ґенезу , внаслідок чого було рекомендовано: нагляд кардіолога, УЗД серця, ЕКГ, консультації ортопеда, окуліста, спеціальна група на заняттях фізкультури, дієта збагачена калієм та білком і кальцієм та призначені ліки: Декрістол, Лецитин, Каензим, Коллаген, Аєвіт преміям.

Консультація лікаря коштувала 900 грн. Згідно касового чеку ТОВ «АПТЕКА Копійка» від 20.07.2025 були придбані вказані вище ліки на загальну суму 2487,00 грн.

Майже аналогічний висновок отримано при наступному нагляді у того ж самого лікаря 09.12.2025 року з додатковим призначенням ліків: Предуктал МР, Мілдронат, Танікор, Тіотріазолін.

Консультація коштувала 800 грн, та кардіограма 300 грн., УЗД серця – 1000 грн.,

Згідно консультації лікаря ОСОБА_5 у ДНП « Український науково-дослідний інститут реабілітації та курортології МОЗ України» від 23.12.2025 зазначено що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться в даної установі на амбулаторному спостереженні з діагнозом « сполучнотканинна дисплазії, плоско-вальгусна установка стоп, двобічна комбінована плоскостопість, порушення постави, гібермобільність колінних суглобів» та спостерігається у кардіолога з приводу вторинної кардіоміопатії змішаного ґенезу, із рекомендацією стосовно дозованого фізичного навантаження постійно, кінезіотерапія, ортопедичних устілок постійного носіння з корекцією кожні 6 місяців у поєднанні з лікувальною фізичною активністю для м`язів нижніх кінцівок та стоп, ортопедичного режиму, спостереження кардіолога.

Також 21.12.2024 року придбана устілка «корекція» вартістю 1900 грн., а 09.12.2025 придбано устілку «корекція» вартістю 2600 грн.

В липні 2025 року проведено обстеження УЗД серця зі сплатою 1000 грн.

Суд вважає що вказані понесені витрати у загальному розмірі 10 987 грн., відносяться до додаткових витрат визначених ст. 185 СК України та половина вказаних витрат у сумі 5 493,5 грн, підлягає стягненню з відповідача.

Інші надані докази у вигляді квитанцій ( чеків) про придбання різних ліків, дослідження гепатитів, консультації у отоларинголога, онлайн консультація невропатолога, надання аналізів, УЗД щитоподібної залози та черевної порожнини, огляд гастроентеролога як і заняття плаванням , відвідування басейну не відповідають критеріям додаткових витрат внаслідок недоведеності їх необхідності саме у вигляді лікування вказаної вище ДСТ.

У чеках наявні інший перелік ліків, та не доведено призначення їх саме для лікування ДСТ. Дослідження та консультації також не були відображені , як необхідні , у відповідних висновках. Само по собі рекомендація лікувальної фізичної активності , без відображення зайняття плаванням , призводить до припущення ( можливо і обґрунтованого) щодо відвідування басейну як виконання само цієї рекомендації але, за приписами ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також суд вважає недоведеним віднесення до додаткових витрат і витрати на курортне лікування, яке оплачено сторонньою особою та відсутні рекомендації щодо курортного лікування для реабілітації або лікування саме ДСТ та саме відповідність вказаного санаторію вимогам консультацій та рекомендацій лікарів по ДСТ.

Крім того до додаткових витрат, відповідно до положень ст. 185 СК України, на дитину не відносяться придбання звичайного сезонного одягу , витрати на приватні уроки англійської мови ( відсутні докази схильності дитини до навчання іноземної мови що обумовлює додаткові заняття) а також придбання ноутбука вартістю майже 40 000 грн.

Окрім самого факту недоведеності вказаних витрат як додаткових які пов`язані із розвитком здібностей дитини також відсутні і відомості що вказані , доволі суттєві за розміром, витрати обговорювались із відповідачем , якій би мав право висловити власну думку щодо розміру очікуваних витрат.

Зазначені обставини приводять суд до висновку про необґрунтованість та недоведеність вказаних позовних вимог що є підставою відмови у їх задоволенні.

Суд і в даному випадку роз`яснюється сторонам що додаткові витрати на дитину, які понесені або будуть не мінуємо понесені після подання даного позову , можуть бути предметом нового розгляду у випадку звернення сторони із відповідним позовом.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК України ).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину.

Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно , у розмірі 3512, 00 грн., ( три тисячі п`ятсот дванадцять гривень) починаючи з 24.12.2025 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткові витрати на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5 493,5 ( п`ять тисяч чотириста дев`яносто три) гривні.

Рішення підлягає негайному виконанню у межах суми платежу аліментів за один місяць у розмірі 3512,00 гривень.

Питання розподілу судових витрат вирішити у порядку визначеному ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 25.05.2026.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В. О. Луняченко