Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №753/800/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/800/26

провадження № 2/753/4942/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гайової С.Г., представника позивача - Кеню Д.В., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року адвокат Кеню Денис Васильович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розпискою у розмірі 7000 доларів США, що на момент розписки складало 295 293,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 грудня 2025 року відповідач склав розписку, згідно з якою підтвердив факт отримання коштів від позивача у сумі 7 000 доларів США, які зобов`язався повернути у строк до 29 грудня 2025 року, однак своє зобов`язання не виконав.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2026 року справу передано на розгляд судді Якусику О.В.

26 січня 2026 року на запит суду у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України надійшла інформація щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 27 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25 лютого 2026 року.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2026 року підготовче провадження у справі № 753/800/26 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 19 березня 2026 року.

19 березня 2026 року за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 14 травня 2026 року.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

17 грудня 2025 року ОСОБА_2 склав та надав ОСОБА_1 розписку, згідно з якою ОСОБА_2 визнав борг перед ОСОБА_1 у сумі 7 000 доларів США, що на момент розписки складає 295 293,60 грн., які були передані йому у повному обсязі для надання послуг, які ним не були виконані, та зобов`язався повернути вище вказану суму в повному обсязі у строк до 29 грудня 2025 року.

У судовому засіданні суд оглянув оригінал розписки від 17 грудня 2025 року та встановив відповідність наявної в матеріалах справи копії цього документа його оригіналу.

Як пояснив представник позивача, у встановлений договором строк відповідач суму боргу не повернув, що і зумовило звернення позивача із цим позовом до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною другою статті стаття 604 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). У випадках, передбачених законом або договором, новація може здійснюватися щодо декількох первісних зобов`язань.

Як встановлено статтею 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов`язанням.

Заміна боргу позиковим зобов`язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач зобов`язання належним чином не виконав і станом на день розгляду справи суму боргу за розпискою не повернув.

Як виснував Верховний Суд у своїй постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 301/2052/18, у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (суму позики), тобто таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав у позику (частина перша статті 1046, частина перша статті 1049 ЦК України. При цьому, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 ЦК України).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16, у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачено законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечать чинному законодавству.

Аналогічні висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц та від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761 /12665/14-ц висловила правову позицію, що у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

Доказів сплати суми боргу відповідач суду не надав, розписку та факт передачі грошових коштів не оспорював, відомостей про недійсність цього правочину суд не встановив.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню, оскільки відповідач свої зобов`язання у встановлений сторонами строк не виконав, борг за розпискою не повернув та доказів на спростування доводів позовних вимог не надав.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, як визначено ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено, що 05 січня 2026 року між адвокатом Кеню Денисом Сергійовичем та ОСОБА_1 було укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 05/01/06/1, згідно з п. 1.1. якого клієнт замовляє, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, з питань стягнення у судовому порядку заборгованості на користь клієнта за розпискою від 17 грудня 20225 року на суму 7 000 доларів США та подальшого виконання отриманого судового рішення (виконавчого)в органах державної виконавчої служби або у приватних виконавців.

У пункті 4.1. договору сторони погодили, що вартість послуг складає 27 000 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 876666162.1 від 05 січня 2026 року ОСОБА_1 сплатив адвокату Кеню Д.В. 27 000 грн. з призначенням платежу «оплата за договором Кузьмінов»

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

З огляду на складність і категорію справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, кількість судових засідань та їх тривалість, у яких брав участь представник позивача, зважаючи, що сума гонорару, передбачена договором, включає також правничу допомогу і під час примусового виконання судового рішення, також беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, їх необхідність у цьому випадку, суд вважає, що за обставинами цієї справи відповідатимуть наведеним вище критеріям та будуть обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн, які підлягають стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 009,33 грн.

Керуючись статтями 2,12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за розпискою від 17 грудня 2025 року у сумі 7 000 (сім тисяч) доларів США, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 009 (три тисячі дев`ять) гривень 33 коп., витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 6 000 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25 травня 2026 року.

Суддя Олександр ЯКУСИК