Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №489/10531/25 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 489/10531/25

Провадження № 2/486/1015/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.12.2020 шляхом підписання оферти запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (архівна версія Договору, яка була чинною на дату укладення сторонами Угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною), укладеного між нею та Банком. Банк прийняв пропозицію відповідача та підписав акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту. Акцепт пропозиції на укладення Угоди отримано відповідачем, про що свідчить її власноручний підпис. Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти у сумі 61835,70 грн. Відповідач кредитну картку активувала та активно користувалася кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 76674,59 грн., з яких: 13540,31 грн. за кредитом; 3,28 грн. по відсотках; 63131,00 грн. по комісії. Посилаючись на викладене позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача вказану заборгованість та судові витрати пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6618,96 грн.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 24.02.2026 справу направлено за підсудністю до Південноукраїнського міського суду Миколаївської області.

Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 22.04.2026 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

07.04.2026 відповідач подала до суду заяву про продовження строку подання відзиву.

Ухвалою суду від 07.04.2026 заяву відповідача про продовження строку подання відзиву задовольнити та продовжено відповідачу строк для подання відзиву до 22.04.2026 включно.

21.04.2026 представник позивача Гірчак А.М. подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

22.04.2026 відповідач надала до суду відзив на позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог АТ «Сенс Банк» відносно неї щодо стягнення заборгованості в повному обсязі. Обґрунтовуючи це тим, що дійсно між нею та позивачем було укладено кредитний договір №402134201 від 09.12.2020, після отримала кошти в розмірі 61835,70 грн. Однак, згідно з графіком розрахунку, вона добровільно та у встановлені строки погашала кредитну заборгованість. Зазначає, що сплатила 90% боргу, що свідчить про важливість та усвідомлення відповідальності перед позивачем. Звертає увагу, що після повномасштабного вторгнення росії до міста Миколаєва, вона була змушена покинути своє місце постійного проживання та переміститься у статусі біженця і внутрішньо переміщеної особи до м. Південноукраїнська, залишивши свої фінансові заощадження та втративши можливість офіційно отримувати дохід для погашення заборгованості перед позивачем. Отже, позивач, як фінансова установа, не може вимагати від ВПО сплати нарахованих відсотків та штрафних санкцій. Таким чином, усі процентні нарахування, здійсненні з 09.12.2020 і дотепер, мають бути виключені з розрахунку боргу. Також, позивачем не підтверджено факт невиконання умов кредитного договору позичальником. Окрім цього, вказана комісія за управління кредитом, яку просить стягнути позивач є незаконною та може стягуватися із неї у відповідності до ч.4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Ухвалою суду від 22.04.2026 відкладено розгляд справи на 22.05.2026, з метою надання можливості ознайомитися позивачу з відзивом та подати на відзив заперечення.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в заяві від 21.04.2026просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Відповідач у судовому засіданні зазначила, що позовні вимоги АТ «Сенс Банк» визнає частково в частині заборгованості за тілом кредиту, в іншій частині позовних вимог заперечувала з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд, вислухавши відповідача, вивчивши матеріали справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 09.12.2020 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, що підтверджується офертою на укладання угоди про надання кредиту №402134201, анкетою-заявою про Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», паспортом споживчого кредиту, графіком платежів.

В оферті на укладання угоди про надання споживчого кредиту №402134201 зазначено умови надання кредиту: тип кредиту «Кредит готівкою», сума кредиту 61835,70 грн, процентна ставка 0,01% річних, тип ставки-фіксована, строк кредиту 36 місяців. Дата повернення кредиту 10.12.2023.

Також, відповідно до пункту 1 оферти на укладання угоди про надання кредиту №402134201 сторонами було погоджено, що під час користування Кредитом ОСОБА_1 надаються послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та Договору за надання яких встановлено комісійну винагороду, а саме: за надання Кредиту 0,00% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті на укладення Угоди; за обслуговування Кредиту 0,00% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті. Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в Банку сплачується згідно діючих Тарифів Банку. Тарифи є невід`ємними частиною Договору, та розмішені на сайті Банку: www.alfabank.ua. Дата повернення Кредиту 10.12.2023. Зазначені документи підписані уповноваженим представником банку та власноруч відповідачем.

На підтвердження виконання умов договору позивачем додано меморіальний ордер №42636598 від 10.12.2020, відповідно до якого відповідачу перераховано 61835,70 грн, призначення платежу: надання кредиту за кредитним договором №402134201 від 09.12.2020. Також додано виписку АТ «Сенс Банк» по особових рахунках відповідача.

Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Відповідач кредитну картку активувала та активно користувалася кредитними коштами, у період з 09.12.2020 по 01.10.2025, що підтверджується випискою по рахунку.

Згідно з випискою з особового рахунку відповідача за період з 09.12.2020 по 01.10.2025, яка відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, є первинним документом, ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, частково здійснювала сплату щомісячними платежами в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

Відтак, позивач АТ «Сенс Банк» виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредит у встановленому договорі про надання банківських послуг розмірі та на узгоджених між ними умовах, однак відповідач ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим допустила спірну заборгованість.

Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача за кредитним договором №402134201 від 09.12.2020 станом на 01.10.2025 становить 76674,59 грн, з яких: 13540,31 грн заборгованість по кредитом; 3,28 грн заборгованість за відсотками; 63131,00 грн заборгованість по комісії.

АТ «Сенс банк» направляло на адресу відповідача ОСОБА_1 письмову вимогу про дострокове повернення коштів не пізніше 30 календарних днів з дня отримання повідомлення, що підтверджується копією письмової вимоги (повідомлення) та списком відправлень.

Згідно з Витягом з Державного реєстру банків затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс банк» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Встановлено, що відповідач з умовами договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб була ознайомлена, підписавши відповідну заяву про приєднання, та отримала кредит, однак умови договору порушила.

З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, станом на 01.10.2025, виникла заборгованість в сумі 76674,59 грн, з яких: 13540,31 грн заборгованість по кредитом; 3,28 грн заборгованість за відсотками; 63131,00 грн заборгованість по комісії.

Погоджуючись з твердженнями позивача щодо наявної у відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотками, суд між тим вважає, що позовні вимоги в частині стягнення комісії не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі №183/2122/15 зробив висновок про те, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі №740/4328/14.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості по комісії в розмірі 63131,00 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписок по особовому рахунку встановлено, що відповідачем за період користування кредитними коштами було здійснено на погашення прострочених комісій платежі у розмірі 700 грн.

З огляду на те, що умови пункту 1 оферти визначено комісію за обслуговування кредиту щомісячно у розмірі 50 грн, є нікчемними, тому необхідно застосувати його наслідки та здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором.

З огляду на вищевказане, сплачену відповідачем на погашення прострочених комісій суму у розмірі 700 грн., необхідно вирахувати з суми основної заборгованості за тілом кредиту, а відтак, розмір боргу в цій частині підлягає зменшенню до 12840,30 грн. (13540,31- грн. - 700 грн.= 12840,31 грн.).

Отже, за вказаним кредитним договором з відповідача підлягає стягненню 12840,30 грн. заборгованість за тілом кредиту та 3,28 грн. заборгованість за відсотками, в іншій частині позову слід відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 6618,96 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу надано копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія МК №001698 від 08.11.2019 на ім`я Гірчак А.М. та договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025, який було укладено між АТ «Сенс Банк» та Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс», за умовами п.3.1 якого замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду 375,00 грн.; за отримання рішення суду 225,00 грн.; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85%. Згідно розрахунку вказаного виду витрат наведеного позивачем у позовній заяві їх сума становить: 375 грн. + 225 грн. + 76674,59 грн. (сума позову) * 7,85% = 6618,96 грн.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23.01.2014 у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи незначну складність справи, предмет спору, значення справи для позивача, кількість часу, витраченого представником позивача для підготовки позовної заяви та інших процесуальних документів, виходячи із засад розумності розміру витрат на правничу допомогу та зважаючи на те, що позовні вимоги задоволені частково (16,75%), суд доходить висновку, що із ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Сенс Банк» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 1108,72 грн.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжним документом.

Оскільки позовні вимоги АТ «Сенс Банк» підлягають задоволенню частково (16,75%), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 405,77 грн. за подання позовної заяви.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 77-80, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 277-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100) заборгованість за кредитним договором №402134201 від 09.12.2020 в розмірі 12843 (дванадцять тисяч вісімсот сорок три) гривнi 59 копійок, з яких: 12840,31 грн. тіло кредиту та 3,28 грн. відсотки за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100) 405 (чотириста п`ять) гривень 77 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 1108 (одну тисячу сто вісім) гривень 72 копійки витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя О.О. Волощук