Вирок від 24 травня 2026 р. у справі №945/776/26 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/776/26

Номер провадження 1-кп/945/527/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участі:

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілої сторони ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві, а із захисником та представником потерпілої сторони в режимі відеоконференції, кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 березня 2026 року за № 62026150010002934 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Іллічівськ Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, раніше не судимого, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти школи базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат»,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України,

встановив:

Солдат ОСОБА_4 не пізніше 26.06.2025, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, проходячи військову службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти школи базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, однак легковажно розраховуючи на їх відвернення, у порушення ст.ст. 2, 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 7 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Силах України», діючи на порушення п. 13 «Положення про порядок обліку, збереження, списання і використання майна військового майна у Збройних Силах України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1225, отримавши у службове користування майно: казанок індивідуальний польовий, килим польовий ізоляційний, мішок спальний В 1, окуляри захисні балістичні, пончо, ремінь розвантаж Т3 В 5, рюкзак бойовий інд В5, сидіння польове ізоляційне В2 Т1, сумка-підсумок бойова-А В5 ТА-30 (2 шт.), сумка-підсумок бойова-Г В5, сумка-підсумок для предметів гігієни В5, фляга індивідуальна польова, чохол до фляги польової індивідуальної, шолом балістичний 1-й клас захисту МВД, на зберігання до військової частини не здавав та у порушення порядку збереження та використання військового майна, ОСОБА_4 залишив без нагляду ввірене у службове користування військове майно, яке перебувало на відповідному інвентарному обліку речової служби та підлягало поверненню після користування ним до військової частини НОМЕР_1 .

Унаслідок чого, через несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, солдат ОСОБА_4 втратив ввірене йому для службового користування інше військове майно, а саме: казанок індивідуальний польовий, килим польовий ізоляційний, мішок спальний В 1, окуляри захисні балістичні, пончо, ремінь розвантаж Т3 В 5, рюкзак бойовий інд В5, сидіння польове ізоляційне В2 Т1, сумка-підсумок бойова-А В5 ТА-30 (2 шт.), сумка-підсумок бойова-Г В5, сумка-підсумок для предметів гігієни В5, фляга індивідуальна польова, чохол до фляги польової індивідуальної, шолом балістичний 1-й клас захисту МВД, чим спричинив матеріальну шкоду військовій частині НОМЕР_1 у розмірі 20 100,98 грн.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 413 КК України, а саме втрата ввіреного для службового користування іншого військового майна, внаслідок порушення правил його зберігання, вчинене в умовах воєнного стану.

Обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні надійшов до суду разом з угодою про визнання винуватості, яка укладена між обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 та прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 .

Відповідно до п. 5 угоди обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні в обсязі викладеному в обвинувальному акті.

Згідно із п. 8 угоди сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Обвинуваченому, захиснику, прокурору судом роз`яснено наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди згідно з ч. 2 ст. 473 КПК України. У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право протягом встановлених строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення, звернутися до суду, який затвердив угоду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, суду повідомив, що дійсно, по прибуттю восени 2025 року до школи базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 , що дислокувалась біля населеного пункту, назва якого не розголошується, у Миколаївському районі Миколаївської області, отримав для службового користування військове майно. Потім потрапив до лікарні, звідки до ВЧ не повернувся. Заходів щодо збереження майна, яке йому ввірене не вжив, розуміє, що майно дороге і мав вжити відповідних заходів.

Крім того обвинувачений пояснив, що розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид і міру покарання, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Просить затвердити угоду про визнання винуватості, яку він уклав добровільно.

Захисник ОСОБА_5 проти затвердження угоди не заперечував.

Прокурор просив затвердити угоду, укладену з ОСОБА_4 , яка 30 березня 2026 року була підписана добровільно, йому зрозумілі наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди, передбачені ст. 473 КПК України.

Від представника потерпілої сторони ОСОБА_6 07 лютого 2026 року до суду надійшла заява про відсутність заперечень щодо укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_4 .

Крім того, від представника потерпілої сторони надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яку у судовому засіданні підтримав.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

За умовами ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом установлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину. Представник потерпілого у кримінальному провадженні не заперечував проти укладення угоди про визнання винуватості.

У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин; сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст якої відповідає вимогам ст. 472 КПК України, та розуміють наслідки затвердження такої угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України. Вид та міра покарання, на яку обвинувачений погоджується, обрана з урахуванням загальних засад призначення покарань, передбачених статтями 65-67 КК України. Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні угоди, визначених в ч. 7 ст. 474 КПК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 слід враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра або нарколога, на профілактичних обліках в органах поліції не перебуває та обставини, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання – щире каяття.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення узгоджених сторонами виду і міри покарання.

Представник потерпілої сторони Військової частини НОМЕР_1 до призначення у справі підготовчого засідання направив до суду позовну заяву до ОСОБА_4 про вішкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

У підготовчому судовому засіданні від представника потерпілого надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства, що визначено ч.5 ст.128 КПК України.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, суд повертає позовну заяву, якщо до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору або заява про відкликання позовної заяви.

Отже, подання заяви про відкликання позовної заяви є його диспозитивним правом, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Враховуючи, що представник позивача ВЧ, що є потерпілою стороною від кримінального правопорушення, у підготовчому засіданні відкликав позовну заяву до ОСОБА_4 , що є процесуальним правом, реалізованим в межах процесуальних строків та з дотриманням принципу диспозитивності, тому суд вважає за можливе пред`явлений позов повернути позивачу – Військовій частині НОМЕР_1 , що не суперечить засадам кримінального судочинства.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 314, ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 373, статтями 374, 468, 469, 472, 474, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 30 березня 2026 року між обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 та прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 62026150010002934 від 30.03.2026.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України та призначити йому узгоджену сторонами міру покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік, та покласти обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_4 про вішкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – повернути позивачу.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити учасникам.

В умовах дії воєнного стану проголошена резолютивна частина вироку у порядку ч.15 ст. 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_8

25.05.2026