Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №489/6544/23 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/6544/23

Провадження № 2/489/206/26

РІШЕННЯ

Іменем України

25 травня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого – судді Костюченко Г.С.,

із секретарем судових засідань – Савкової К.А.,

за участі відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Інгульського районного суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором від 07 жовтня 2016 року № F94.305.70712 у сумі 31 943,65 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 529,23 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 5 742,63 грн., за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 13 818,93 грн., трьох відсотків річних за користування кредитом у розмірі 997,36 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 855,51 грн.; а також витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 07.10.2016 року між публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем був укладений кредитний договір № F94.305.70712. Відповідно до умов вищезазначеного договору відповідач отримав кредит в розмірі 17 239,00 грн. Банк свої зобов`язання за Договором кредиту виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти у розмірі 17 239,00 грн. в строки визначені умовами договору. У зв`язку з неповернення заборгованості за Договором кредиту та відповідно до довідки – рахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором № F94.305.70712 від 07.10.2016 станом на 23.02.2022, заборгованість ОСОБА_1 становить 31 943, 65 грн.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2023, позовну ухвалено судовий розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Заочним рішенням Інгульського (Ленінського) районного суду м. Миколаєва від 19 .09.2024 позов задоволено. Суд вирішив: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал», заборгованість за кредитним договором № F94.305.70712 від 07.10.2016 року у сумі 31 943,65 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 529,23 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 5 742,63 грн., за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 13 818,93 грн., трьох відсотків річних за користування кредитом у розмірі 997,36 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 855,51 грн.

26.05.2025 представник відповідача звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Інгульського (Ленінського) районного суду м. Миколаєва від 19.03.2024 по справі № 489/6544/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 06.06.2025 року заву про перегляд заочного рішення задоволено. Скасовано заочне рішення Інгульського (Ленінського) районного суду м. Миколаєва від 19 .03.2024 по справі № 489/6544/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, призначено справу до розгляду по суті на 10.09.2025 року.

В судове засідання представник позивача не з`явився, 10.09.2025 року надіслали заяву про розгляд справи за їх відсутності ,позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача адвокат Рум`янцев.О.В. у судове засідання призначене на 25.05.2026 року не з`явився, повідомлявся належним чином,причини неявки суду не повідомив, також, у всі судові засідання, які судом призначались раніше, а саме 02.02.2026, 31.03.2026 р. представник відповідача також не з`являвся та не повідомляв про причини неявки, будь яких клопотань чи заяв не надсилав.

Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено факт укладення між ПАТ «Ідея Банк» і відповідачкою 07.10.2016 року кредитного договору № F94.605.70712. Відповідно до умов вищезазначеного договору відповідач отримав кредит в розмірі 17 239,00. Відповідно до п.п.1.12 Договору Кредиту за користуванням кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 16,50% річних від залишкової суми кредиту.

Також сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно і термін та в розмірах, встановлених згідно з Графіком щомісячних платежів за кредитним договором.

Остання ознайомлена та погодилася з Умовами договору.

Банк свої зобов`язання за Договором кредиту виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредитні кошти у розмірі 17 239,00 грн. в строки визначені умовами договору.

03 грудня 2020 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» укладено договір факторингу №12/90, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги до боржника.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: (1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); (2) правонаступництва; (3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); (4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до Договору факторингу № 12/90 від 03.12.2020 позичальник АТ «Ідея Банк» відступив позивачу ТОВ «ФК «Профіт Капітал» шляхом продажу належні банку, а останнє набуло права вимоги банку в розмірі заборгованості боржників перед банком, які визначені в Реєстрі боржників.

За таких обставин, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» починаючи з 03 грудня 2020 року відповідно до договору факторингу №12/90 перейшло право вимоги за Договором № № F94.305.70712 від 07.10.2016 р., що укладено між АТ «Ідея Банком» та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

У разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання та повинен сплатити суму боргу та процентів, передбачених договором.

Згідно зі змістом статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Таким чином, оскільки суд вважає встановленим факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо погашення кредиту та визнає достатнім порушення істотних умов договору, відповідно до положення ст.ст. 625, 1049, 1054 ЦК України позов підлягає задоволенню в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, що в загальному розмірі становить 13 271,86 грн.

Щодо стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями суду зазначає наступне.

Відповідно до п.4. ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» ( в редакції на момент укладення кредитного договору, надалі - Закон) витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Частиною 2 ст.8 Закону передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

Таким чином, Законом безпосередньо передбачено право банку встановлювати у договорі комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця. В той же час даний Законом України розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, плата за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові Великої Палати від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Верховний Суд у постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом враховано, що умовами кредитного договору, зокрема у п.1.12. передбачено, що під час користування кредитом позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та розмір визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитом.

При цьому, ні у кредитному договорі № F94.305.70712 від 07.10.2016 (а.с.9-10), ні у договорі добровільного страхування не зазначено конкретного переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговування кредитної заборгованості, що надаються відповідачу та за які банком встановлена дана плата.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Суд враховує вказані висновки Верховного Суду, в зв`язку із чим вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією в сумі 13 818,93 гривень.

Згідно з положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три проценти річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно довідки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з неповерненням кредиту вбачається, що заборгованість за 3% річних за користування кредитом за період з 03.12.2020 по 23.02.2022 становить 997,36 грн та заборгованість за інфляційними втратами за період з 03.12.2020 по 23.02.2022 становить 3 855,51 грн., з розрахунку на суму заборгованості 27 090,79 грн.

Зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ,в саме про стягнення заборгованості у розмірі 13 271,86 грн., нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, мають здійснюватись на суму основного боргу є обґрунтованою та підлягає з відповідачки.

Відтак, суд вважає за необхідне частково задовольнити вимогу про стягнення 3% річних та індексу інфляції на суму основної заборгованості за кредитом, що становить 488,62 грн. - 3% річних від суми основного боргу за 448 днів прострочення і 1 890,94 грн., що становить інфляційні втрати за період прострочення.

Таким чином, оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнення з відповідача заборгованості за основним боргом та відсотками у розмірі 13 271,86 грн., 3% річних від суми основного боргу, що становить 488,62 грн. та інфляційні втрати за період прострочення у розмірі 1 890,94 грн., що у загальній сумі становить 15 651,42 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, суд приходить до наступного.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Таким чином, опис наданих послуг та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження їх сплати не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано договір №28092021-1 від 28.09.2021 р. між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та адвокатським об`єднанням «Правовий діалог» про надання правової допомоги; Акт №1 приймання-передачі наданої правової допомоги, з вказанням розміру та обсягу наданої правової допомоги із зазначенням вартості, а саме вартість наданих послуг із правової допомоги складає 112 000,00 грн., в яку відповідно включено правову допомогу за позовом до ОСОБА_1 за кредитним договором, в розмірі 7000,00 грн., що була сплачена ТОВ «ФК «Профіт Капітал» адвокатському об`єднанню «Правовий діалог» та підтверджується платіжним дорученням.

За таких обставин, суд вважає, що позовна вимога позивача, у частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню у розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1315,16 грн.

Керуючись статями 258, 259, 263, 265, 282 ЦПК України,

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал», заборгованість за кредитним договором № F94.305.70712 від 07.10.2016 року у сумі 15 651,42 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7 529,23 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 5 742,63 грн., трьох відсотків річних за користування кредитом у розмірі 488,62 грн., інфляційних втрат у розмірі 1890,94 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» судовий збір у розмірі 1315 грн. 16 коп.

В задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», юридична адреса: м. Київ, пр-т Ю. Гагаріна, 23, а/с 57, код ЄДРПОУ 39992082.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Г.С. Костюченко

Повний текст судового рішення складено «25» травня 2026 року.