Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №487/1942/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/1942/25

Провадження №2-а/487/1/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2026 м.Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Щербини С.В.,

за участі секретаря судового засідання – Брижатої А.С.,

розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що 16 березня 2025 в додатку «Дія» вона отримала постанову про накладення штрафу за порушення Правил дорожнього руху за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кiлометрiв на годину, яке зафiксоване в автоматичному режимi, а саме: постанову 5AB №095860l4 вiд 16.03.2025 року, мiсце вчинення м. Миколаїв, пр-т Героїв України, 20, транспортний засіб BMW, номер НОМЕР_1 .

Позивачка вважає, що вищевказана постанова є протиправною, незаконною та такою, що порушує її права, адже вона не може бути винною в тому чого не вчиняла, оскiльки l6 березня 2025 вона знаходилась в м. Первомайськ, Миколаїської областi та фiзично не могла бути за кермом вказаного автомобіля.

Крім того, вказаний транспортний засіб не належить їй на праві власності та в момент вчинення адміністративного правопорушення транспортний засіб перебував у користуванні власника ОСОБА_2 .

Враховуючи вищевикладене, просила скасувати постанову 5АВ №09586014 від 16 березня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на неї за cт. 122 КУпАП.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 31 березня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

У відзиві представник Управління патрульної поліції в Миколаївській області не погоджувався із доводами позову, тому просив у задоволенні позову відмовити.

Так, представник відповідача зазначив, що 16 березня 2025 року о 07 год. 33 хв., за адресою м. Миколаїв, проспект Героїв України, 9Т, особа, яка керувала транспортним засобом BMW 330CI з державним номерним знаком НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 27 (двадцять сім) км/год, чим порушила пункт 12.9.(б) Правил дорожнього руху України. За дане правопорушення відповідальну особу громадянку ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Правопорушення було зафіксоване технічним засобом КАСКАД, 165-1220, який відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018 «Метрологія. Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відеофіксації. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні. Метрологічні та технічні вимоги». Технічний засіб КАСКАД 165-1220 має свідоцтво про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/33377 до 28.02.2026 року. Інформація про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі розміщена в мережі Інтернет за посиланням: https://bdr.mvs.gov.ua/user/g/r/4AB/04656250/.

Зазначають, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксованому в автоматичному режимі серії 5АВ № 09586014, в якій в повній мірі відображено порушення правил дорожнього руху у вигляді перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів містить лише інформацію належного користувача транспортного засобу. Відповідно до чого в графі «Притягнути» - вказується належний користувач транспортного засобу. Сам факт заперечення позивачем керування транспортним засобом не є достатнім для встановлення обставини керування іншою особою, зокрема ОСОБА_2 , без належних та допустимих доказів.

У судове засідання позивачка не з`явились та про причини своєї неявки не повідомила.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився на правив заяву про розгляду справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження обставин в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 16 березня 2025 року відносно ОСОБА_1 було складено постанову серія 5АВ №09586014.

Відповідно до вищезазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, 16 березня 2025 року о 07 год 33 хв, за адресою м. Миколаїв, пр-т. Героїв України, 9Т, зафіксовано транспортний засіб BMW 330 CI, днз НОМЕР_2 .

Особа, яка керувала транспортним засобом перевищила встановленні обмеження швидкості руху транспортних засобів на 27 км/год чим порушила пункт 12.9. б) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП.

Згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником транспортного засобу НОМЕР_3 , днз НОМЕР_2 є ОСОБА_2 .

Доказів того, що ОСОБА_1 є належним користувачем транспортного засобу BMW 330 CI, днз В5969ЕМ матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до ч.1 ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Таким чином, суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а у разі, якщо правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), суб`єктом правопорушення є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, тобто фізична особа за якою зареєстровано транспортний засіб.

Приймаючи оскаржувану постанову посадова особі відповідача виходила з того, що позивач є відповідальною особою у розумінні статті 14-2 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу наведеної норми слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи.

Перевіряючи обґрунтованість притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП суд зазначає наступне.

Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення.

Позивачка посилається на відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, в обґрунтування чого зазначає, що вона не керувала транспортним засобом, а на момент вчинення правопорушення він був під керуванням власника – ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що склад адміністративного правопорушення це передбачена нормами права сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він містить об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону. Отже для наявності складу адміністративного правопорушення та як наслідок самого порушення необхідна наявність всіх його складових.

Об`єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються правовими нормами, тобто фактично це наявність правової норми яка забороняє здійснювати певні дії та передбачає відповідальність у випадку недотримання вимог цієї норми.

Об`єктивна ж сторона адміністративного правопорушення полягає у дії чи бездіяльності, що заборонені правовими нормами.

Суб`єктом правопорушення може бути конкретна фізична особа.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника.

При цьому, саме адміністративне правопорушення може існувати лише за наявності всіх перелічених складових, що у сукупності становлять склад адміністративного правопорушення.

Ознака вини у вчиненні правопорушення є обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст. 9 КУпАП.

Отже, для визначення наявності складу адміністративного правопорушення необхідною ознакою є вина суб`єкта адміністративного правопорушення у вчиненні правопорушення.

Суд зазначає, що з`ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 15.05.2019 року по справі №537/2088/17.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено наявність вини позивача ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

А саме відповідачем не надано доказів, що позивачка ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення була належним користувачем транспортного засобу BMW 330CI з державним номерним знаком НОМЕР_1 .

Отже, враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що відповідачем не підтверджено обґрунтованість та правомірність притягнення позивача до відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.

Суд зазначає, що на момент вчинення адміністративного правопорушення власником транспортного засобу був ОСОБА_2 , доказів іншого матеріали справи не містять, тому відсутні підстави притягнення до відповідальності позивачки ОСОБА_1 , оскільки вина безпосередньо позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП відповідачем не доведена.

Суд звертає увагу на те, що сама по собі постанова у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (постанова Верховного Суду від 14 травня 2020 року в справі № 240/12/17).

Водночас, статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною 2 статті 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена також частиною 2 статті 33 КУпАП, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (стаття 248).

Крім того, принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine», що означає «у вагомих сумнівах на користь людини». Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 10.01.2024 по справі №240/4894/23.

Згідно зі ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність вини ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні, за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд дійшов висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим, а оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 Кодексу України про адміністративне правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 78, 159-162, 165, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія 5АВ № 09586014 від 16 березня 2025 року, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП України, винесену відносно ОСОБА_1 - скасувати.

Провадження про притягнення ОСОБА_1 за вчинення нею адміністративного правопорушення ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В.Щербина