Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №467/1394/25 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1394/25

2/467/34/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання - Рожкової Т.М.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – адвоката Рубан С.Ю.

представника третьої особи – Сухініної Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Орган опіки та піклування Блгодатненської сільської ради, Служба у справах дітей Благодатненської сільської ради, Перший відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про звільнення від сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ :

Вимоги і аргументи позивача

Представник позивача, діючи в інтересах останнього, обґрунтував цей позов тим, що з березня 2025 року неповнолітні діти сторін проживають із позивачем і перебувають на його утриманні.

Тоді як відповідач виїхала на постійне місце проживання до іншого населеного пункту і створила там іншу сім`ю.

Проте, із позивача на користь відповідача з 13 липня 2016 року у примусовому порядку стягуються аліменти на утримання дітей відповідно до рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2016 року у розмірі 1/2 усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але неменше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Однак, факт проживання дітей із позивачем свідчить про зміну обставин, які стали підставою для стягнення із нього на користь відповідача аліментів.

Тому представник позивача, діючи в інтересах останнього, просив звільнити позивача від сплати аліментів на утримання дітей.

Учинені судом процесуальні дії у справі

Загальне позовне провадження за цим позовом було відрите ухвалою від 09 жовтня 2025 року, якою сторонам визначено строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 19 лютого 2026 року суд за власною ініціативою залучив до участі у страві третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Блгодатненської сільської ради, Служба у справах дітей Благодатненської сільської ради, Перший відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)і паралельно, діючи в інтересах неповнолітніх дітей, витребував від них докази для всебічного, повного і об`єктивного установлення фактичних обставин справи.

Ухвалою від 05 травня 2026 року суд закрив підготовче провадження у справі і призначив її до судового розгляду по суті.

Позиція учасників справи

В судовому засіданні позивач викладені у позові обставини та висунуті вимоги підтримав повністю і пояснив суду, що розірвав із відповідачкою шлюб у 2016 році. Спочатку діти проживали разом із нею у с. Благодатне, а він до 2025 року проживав окремо.

Через деякий час відповідач спочатку періодично почала виїздити на заробітки до м. Києва, а в подальшому створила там іншу сім`ю, вже має малолітню дитину від іншого чоловіка у зв`язку із чим постійно у місті.

Тоді він звільнився з роботи і почав проживати з дітьми у придбаному ним будинку.

Додав, що діти казали йому про те, що мати пересилає їм кошти, але він не знає чи це має місце у повному обсязі.

Представник позивача аналогічно висунуті вимоги підтримав з підстав, що викладені у позовній заяві, та вказав, що у зв`язку із проживанням неповнолітніх дітей разом із позивачем наявні правові підстави для його звільнення від сплати аліментів.

Відповідач на слухання справи не прибула, про висунуті до неї у судовому порядку вимоги знає, викликалась на слухання справи неодноразово, у т.ч. й у телефонному режимі.

Зокрема, вказала, що на розгляд справи не з`явитись бажання не має.

Вказала, що позивач не брав участі в утриманні дітей, має заборгованість по сплаті аліментів, а позов подав тоді, коли виникло питання щодо призову на військову службу.

Загалом, відповідач просила розглядати справу за її відсутності, чіткої позиції щодо позову не висловила.

Тим самим, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, у т.ч. й з урахуванням положень ч.1 ст. 223 ЦПК України, згідно якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тоді як обставин, передбачених частиною другою указаної статті, установлено не було.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Благодатненської сільської ради в судовому засіданні підтвердила факт проживання неповнолітніх дітей сторін із позивачем, у зв`язку із чим вважала доцільним задоволення позову.

Представник третьої особи – Служби у справах дітей було допитана судом у якості свідка.

Представник третьої особи – Першого відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до суду не прибув, своєї позиції щодо справи не висловив, хоча про неї був сповіщений належно.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Суд, заслухавши пояснення сторони позивача, отримавши показання заявлених свідків, вивчивши і проаналізувавши усі наявні у справі письмові докази, оцінивши їх як кожен окремо, так і в цілому, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, у т.ч. через призму належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку у їх сукупності, встановив таке.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому у них народилося четверо дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Шлюб між сторонами було розірвано рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2016 року.

Цим же рішенням із позивача на користь відповідача було стягнуто аліментів на утримання чотирьох дітей у розмірі частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 липня 2016 року і до досягнення ними повноліття.

У справі наявна інформація, що станом на квітень 2026 року позивач має заборгованість зі сплати аліментів у сукупному розмірі 54 417,24 грн.

Між тим, суд достовірно установив, що троє із чотирьох дітей сторін, а саме: син ОСОБА_7 і доньки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проживають разом із позивачем у с. Благодатному.

Тоді як мати дітей проживає окремо у іншому населеному пункту.

Ці обставини, власне, й не заперечуються сторонами.

Неповнолітня донька сторін ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із позивачем не проживає, співмешкає із ОСОБА_11 , від якого має малолітню дитину – сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із якими проживає за іншою, аніж позивач, адресою (довідка про склад сім`ї № 381 від 25 вересня 2025року).

Ці ж обставини підтвердила безпосередньо сама ОСОБА_3 , допитана судом у я якості свідка.

Водночас, вона підтвердила, що її брат та сестри проживають із позивачем. Однак, мати пересилає їм кошти у разі такої потреби.

Тим самим, спростовано, що ОСОБА_3 проживає разом із позивачем і достовірно не доведено, що вона перебуває на його утриманні.

Висновком Органу опіки та піклування Благодатненської сільської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету № 53 від 15 травня 2026 року, підтверджено можливість позивача самостійно забезпечувати і утримувати трьох неповнолітніх дітей, які мешкають спільно із ним.

А так само і зафіксовано виконання батьківських обов`язків обома батьками, зокрема, що батько забезпечує щоденне виховання і побут дітей, а мати підтримує дітей матеріально, шляхом надсилання посилок і грошових переказів.

Водночас, Орган опіки вважав за доцільне звільнити позивача від сплати аліментів у зв`язку із тим, що діти фактично проживають і утримуються ним.

Факт проживання трьох дітей позивача із ним підтвердили і свідки – спеціаліст Служби у справах дітей Благодатненської сільської ради і безпосередньо дитина ОСОБА_4 .

Із Акту обстеження умов проживання від 11 травня 2025 року встановлено, що діти сторін забезпечені належними умовами для проживання та навчання.

Правове регулювання правовідносин, що виникли між сторонами, і мотиви прийнятого судом рішення

У цій справі спір виник щодо звільнення від сплати аліментів на дітей, які після рішення суду про стягнення з батька аліментів, проживають із ним.

Такого роду вимоги унормовано положеннями Сімейного кодексу України, а так само застосуванню підлягають й положення ЦПК України.

Зокрема, статтею 180 СК України установлено обов`язок батьків утримувати дитину.

Положеннями статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

ЄСПЛ у своїх рішенням неодноразово наголошував, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у спорі, а вже тільки потім права батьків.

У свою чергу, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч.1ст. 181 СК)

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина ( ч.3 ст. 181 СК).

Верховний суд неодноразово вказував, що аліменти – це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні (наприклад постанова ВС від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц).

СК України прямо не вказує на обставини, за яких може мати місце припинення стягнення аліментів з когось із батьків на підставі судового рішення.

Але у частині першій статті 10 СК України зазначено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

А тому, якщо сімейне законодавство України не містить підстав для припинення стягнення аліментів, за рішенням суду, яке набрало законної сили, то за аналогією права для врегулювання такого роду правовідносин можуть бути застосовані норми частини четвертої статті 273 ЦПК України.

Очевидно, що відносини сторін щодо утримання їх спільних дітей не врегульовані на час розгляду цієї справи, бо виконавчий лист, виданий на підставі рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2016 року, відповідачем не відкликаний у зв`язку із тим, що діти не проживають спільно із нею протягом вже більше одного року.

У зв`язку із тим, що діти сторін проживають разом з позивачем, то він ініціював звільнення від сплати аліментів.

Зокрема, відповідно до ч 4 ст. 273 СК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Зазначена норма не визначає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому ними можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів дитини змінюють обов`язок щодо сплати цих платежів.

Тому з урахуванням предмета цього спору, однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживають діти на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі.

Але у цій справі беззаперечно доведено, що троє із чотирьох спільних дітей сторін з початку 2025 року постійно проживають із позивачем і перебувають, у т.ч. й на його утриманні.

Із цього часу саме позивач піклується про дітей, забезпечує їх виховання, можливість навчання та розвитку і утримує їх.

При цьому, суд в жодному разі не спростовує участі матері у вихованні і утриманні дітей.

Як раз навпаки, достовірно установлено, що відповідач спілкується із дітьми, цікавиться їх життям, забезпечує можливість їх лікування шляхом спілкування із лікарями, а так само і здійснює грошові перекази дітям.

Тим самим, отримані аліменти мати використовує в інтересах дітей, що правда, не установлено, чи це має місце у повному обсязі.

Однак, слід враховувати, що згідно ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення

Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

А у цій справі однозначно установлено, що неповнолітні діти сторін з весни 2025 року постійно, а не періодично проживають разом із позивачем.

А отже, враховуючи правову природу аліментів, їх цільовий характер, а також передбачені законом підстави їх стягнення на корить того з батьків, з ким проживають діти, і керуючись принципом найкращих їх інтересів, суд вважає на даний час відсутніми підстави для стягнення із позивача аліментів на користь відповідача.

Зокрема, ВС у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц вказав, що існування судового рішення про стягнення аліментів з позивача на користь відповідачки повинно оцінюватись з урахуванням обставин, які змінились після його постановлення.

А стягнення з позивача аліментів на утримання дитини, за умови, що ця дитина проживає з ним та перебуває на його утриманні суперечить положенням статті 181 СК України за якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.

ВС наголосив, що нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.

А тому з урахуванням встановлених обставин цієї справи суд вважає, що у ній наявні підстави для застосування положень ч.4 ст. 273 ЦПК України, так як після ухвалення судового рішення про стягнення із позивача аліментів змінились обставини, що тоді зумовили таке стягнення.

Наразі діти сторін на постійній основі проживають із позивачем і перебувають на його утриманні.

Отже, сплата аліментів позивачем на користь відповідача втрачає сенс, адже ці кошти платник аліментів, у даному випадку - позивач, має безпосередньо витратити саме на утримання дітей.

За такого, суд встановив передумови, за яких можливо прийняти рішення про звільнення позивача від сплати аліментів на користь відповідача на підставі ч.4 ст. 273 ЦПК України.

Разом із цим, позов підлягає до часткового задоволення.

Зокрема, суд вважає недоцільним припиняти стягнення аліментів на користь донки сторін ОСОБА_3 , так як установлено, що вона не проживає із позивачем і не установлено, що вона перебуває на його утриманні.

Тоді як кошти, сплачені у рахунок аліментів, є власністю дитини і неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними.

Водночас, ніхто із сторін (ні позивач, ні відповідач) не звертались до суду із заявою про зміну способу стягнення аліментів у зв`язку із тим, що дитина ні з ким із них не проживає.

І таке рішення суду відповідатиме найкращим інтересам ОСОБА_3 , яка хоч і має власну сім`ю, але ще не набула повноліття і має право на аліменти.

Окрім цього, частина четверта ст. 273 ЦПК України не визначає з якого саме часу має повинно мати місце звільнення від сплати аліментів.

Натомість, вона вказує на те, що відповідач, якому присуджено сплату таких платежів, має право вимагати звільнення від них виключно шляхом пред`явлення нового позову.

А так як цей позов було подано 30 вересня 2025 року, то саме з цього часу, на думку суду, й належить звільнити позивача від сплати аліментів.

Крім цього, у цій ситуації суд застосовує аналогію закону, зокрема, положення ч.1 ст. 191 СК України, згідно якої аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно, якщо стягнення аліментів із позивача мало місце з дня пред`явлення позову, то й звільнити його від їх сплати логічно також з дня пред`явлення позову.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні рішення

На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Про інші судові витрати (ч.3 ст. 133 ЦПК) сторони не заявляли.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 258, 259,263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Звільнити з 30 вересня 2025 року ОСОБА_1 від сплати аліментів, які стягуються із нього на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2016 року на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У задоволенні вимоги про звільнення від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 липня 2016 року на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до безпосередньо Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ірина Явіца