Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №145/1976/20 — Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/1976/20

Провадження №2/145/18/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2026 р. селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Копилової Л. В. ,

за участю секретаря Мигдальської Н.М.,

за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Сутисківської селищної ради Вінницького району Вінницької області, фізичної особи – підприємця ОСОБА_6 , Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про скасування рішення селищної ради, рішень про реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,

треті особи на стороні позивачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Перша Вінницька державна нотаріальна контора, Державний реєстратор виконавчого комітету Вінницької міської ради Левчук Ірина Вікторівна,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду із вказаним позовом.

Обгрунтовуючи позовні вимоги посилалися на те, що вони є співвласниками будинку, розташованого по АДРЕСА_1 . В 2020 році їм стало відомо про затвердження відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 технічної документації із землеустрою, виготовленою ФОП ОСОБА_6 щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, яка розташована по -сусідству з ними під АДРЕСА_2 . У матеріалах технічної документації наявний Акт прийому - передачі межових знаків на зберігання, однак він не містить дати складання, підписаний він відповідачами, виконавцем, селищним головою і двома сусідніми землекористувачами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Вони ж як сусідні землекористувачі такий акт не підписували, також відсутній затверджений акт земельно-узгоджувальної комісії місцевого органу самоуправління з питання розмежування земельних ділянок.

Відповідно до технічного паспорту на будинок по АДРЕСА_1 , до його складу входить житловий будинок літ. «А», прибудова «а», ганок, прибудова «а1», ганок, «а2» прибудова, «Б» сарай, «п/Б» погріб, «Г» літня кухня. Вищевказаний об`єкт нерухомості зареєстрований за позивачами в рівних частках 29 травня 2020 року. Однак згідно виготовленої ФОП ОСОБА_6 технічної документації на замовлення відповідачів літня кухня «Г» опинилася на території земельної ділянки кадастровий номер 0524555700:02:002:0558 по АДРЕСА_2 , хоча є частиною домоволодіння АДРЕСА_1 .

Рішенням 5 сесії 7 скликання Сутисківської селищної ради від 24 грудня 2019 року № 64 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано у приватну власність відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по частці кожному земельну ділянку площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 .

Вважають, що матеріали технічної документації виготовлені з порушенням, тому рішення селищної ради є таким, що підлягає частковому скасуванню. На підставі вказаного рішення державним реєстратором виконавчого комітету Вінницької міської ради Левчук І.В. 27 грудня 2019 року за № 50520747 прийнято рішення про державну реєстрацію права на земельну ділянку кадастровий номер 0524555700:02:002:0558 по АДРЕСА_2 за відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Однак на даний час власником сусіднього житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 є відповідачка ОСОБА_5 , яка придбала їх на підставі договорів купівлі-продажу 21 січня 2020 року.

Зазначають, що при купівлі будинку відповідачка не могла не бачити, що літня кухня «Г» розташована на території належній їхньому домоволодінню.

З урахуванням наведеного, просять суд:

скасувати рішення 5 сесії 7 скликання Сутисківської селищної ради від 24 грудня 2019 року № 64 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передачу відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в спільну часткову власність по кожному земельної ділянки площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 ;

скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Вінницької міської ради Левчук І.В. від 27 грудня 2019 року за № 50520747 про державну реєстрацію права на земельну ділянку кадастровий номер 0524555700:02:002:0558 по АДРЕСА_2 за відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;

скасувати рішення про державну реєстрації прав № 5074150 від 21 січня 2020 року нотаріуса Першої Вінницької державної нотаріальної контори, яким зареєстровано за ОСОБА_5 право на земельну ділянку кадастровий номер 0524555700:02:002:0558 по АДРЕСА_2 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу № 4-174 від 21 січня 2020 року земельної ділянки кадастровий номер 0524555700:02:002:0558 по АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області скасувати державну реєстрації земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 0524555700:02:002:0558 по АДРЕСА_2 ;

- стягнути з відповідачів судові витрати по сплаті судового збору та правову допомогу.

Ухвалою судді Тиврівського районного суду Вінницької області Мазурчака А.Г. від 24 грудня 2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Тиврівського районного суду Вінницької області ОСОБА_9 від 15 березня 2021 року прийнято справу до свого провадження у зв`язку зі звільненням попереднього судді.

Ухвалою судді Тиврівського районного суду Вінницької області Копилової Л.В. від 20 червня 2025 року прийнято справу до свого провадження у зв`язку з відстороненням від здійснення правосуддя попереднього судді та призначено підготовче судове засідання у справі.

Ухвалою судді Тиврівського районного суду Вінницької області Копилової Л.В. від 21 липня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд.

При розгляді справи позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_10 підтримали позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та просили її задовольнити повністю.

Відповідачка ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_11 заперечували проти позовних вимог, посилаючись на їх необгрунтованість та безпідставність. Просили суд відмовити у позові повністю у зв`язку з невірно обраним позивачами способом захисту їх прав.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на розгляд справи до суду не з`явилися, про час та місце її розгляду повідомлені в установленому законом порядку.

Представник відповідача Сутисківської селищної ради Татарчук В.В. позовні вимоги не визнала, посилаючись на законність прийнятого селищною радою рішення.

Представник відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 – ОСОБА_12 заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що дії відповідача при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_2 , є законними і не порушують прав та свобод позивачів, тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Римський М.В. надав суду відзив, в якому заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до вимог законодавства саме розробники документації із землеустрою є відповідальними за якість робіт із землеустрою, тому ГУ Держгеокадастр у Вінницькій області не може відповідати за пред`явленими вимогами. Просив відмовити у позові, розгляд справи здійснювати в його відсутність.

Треті особи на стороні позивачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на розгляд справи до суду не з`явилися, про час та місце її розгляду повідомлені в установленому законом порядку.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Судом установлено, що 18 жовтня 2018 року фізичною особою -підприємцем ОСОБА_6 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибну ділянку) по АДРЕСА_1 .

В матеріалах вказаної технічної документації наявний акт прийому-передачі межових знаків на зберігання.

Указаний акт не містить дати його складання. Водночас акт підписано відповідачами ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , виконавцем Могозіною О.Л., селищним головою Дідух Л.Б. і двома сусідніми землекористувачами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , підписи суміжних землекористувачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відсутні.

Рішенням 5 сесії 7 скликання Сутисківської селищної ради Тиврівського району Вінницької області № 64 від 24 грудня 2019 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою» передано безоплатно громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в спільну часткову власність по частці кожному земельну ділянку кадастровий номер 0524555700:02:002:0558, площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 .

На підставі рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 28 березня 2019 року було скасовано рішення VII сесії VI скликання Сутисківської селищної ради від 18.04.2003 року «Про передачу землі у приватну власність, затвердження технічної документації та видачу державних актів на право власності на землю», в частині передачі земельної ділянки площею 0.1500 га в АДРЕСА_1 , затвердження технічної документації та видачу державного акту ОСОБА_1 .

Державний акт серії ВН № 147434 виданий на ім`я ОСОБА_1 , 03 грудня 2004 року зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за номером 631 на земельну ділянку розташовану в АДРЕСА_1 визнано недійсним та вилучено відомості про дану земельну ділянку з Державного земельного кадастру.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки кадастровий номер 0524555700:02:002:0558, площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 , а також житлового будинку площею 59,6 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами за вказаною адресою, з 21 січня 2020 року на підставі договорів купівлі-продажу, є ОСОБА_5 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власниками житлового будинку площею 106 кв.м. по АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування з 29 травня 2020 року по частці є позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . 27 травня 2020 року ОСОБА_2 виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорту на будинок по АДРЕСА_1 до його складу входять: житловий будинок літ. «А», прибудова «а», ганок, прибудова «а1», ганок, «а2» прибудова, «Б» сарай, «п/Б» погріб, «Г» літня кухня.

Частинами першою, третьою статті 158 ЗК України визначено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 квітня 2021 року по справі № 592/10260/16 наголошував на тому, що частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом цієї норми, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. (Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, провадження № 14-140цс18).

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності (відсутності) цивільних прав в інших осіб.

Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.

Вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та договору оренди цієї земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 363/3641/17 (провадження № 61-36341св18).

Враховуючи заявлені у цій справі вимоги, позивачі зобов`язані були довести, що рішення 5 сесії 7 скликання Сутисківської селищної ради від 24 грудня 2019 року № 64 в частині, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та передано у спільну часткову власність відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по кожному земельну ділянку площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 , порушує їх права та інтереси. Позивачі вказаної обставини суду не довели.

Невідповідності вимогам закону оскарженого рішення селищної ради суд не встановив та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цієї позовної вимоги.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц наголошував на тому, що відповідно до вимог частин першої, другої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

У статті 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

На виконання статті 106 ЗК України наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

У пункті 3.13. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18 травня 2010 року № 376 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Аналіз вказаних норм свідчить, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Встановивши, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявили вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки, посилаючись на те, що технічною документацією із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , порушуються їх права на користування суміжною земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , судом не встановлено того, що розробка вказаної документації позбавила позивачів фактичного володіння їх землею, перешкоджає їм користуватися або ж змінює її межі на їх шкоду.

Суд не приймає до уваги посилання позивачів на те, що згідно виготовленої ФОП ОСОБА_6 технічної документації на замовлення відповідачів, літня кухня «Г» опинилася на території земельної ділянки кадастровий номер 0524555700:02:002:0558 по АДРЕСА_2 , хоча є частиною домоволодіння АДРЕСА_1 , оскільки як вже встановлено рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 28 березня 2019 року, господарські споруди, які зареєстровані за будинком АДРЕСА_2 ніколи не рахувалися за будинком АДРЕСА_1 , що не заперечувалося сторонами.

При розгляді даної справи сторони підтвердили суду про відсутність спору між ними з приводу користування літньою кухнею та усунення будь-яких перешкод у цьому.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати відповідно до ст.141 ЦПК України понесені позивачами, стягненню з відповідачів не підлягають.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Сутисківської селищної ради Вінницького району Вінницької області, фізичної особи – підприємця ОСОБА_6 , Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про скасування рішення селищної ради, рішень про реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, треті особи на стороні позивачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Перша Вінницька державна нотаріальна контора, Державний реєстратор виконавчого комітету Вінницької міської ради Левчук Ірина Вікторівна, відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 травня 2026 року.

Суддя Копилова Л. В.