Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №635/12555/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 635/12555/24 Головуючий суддя І інстанції Бондаренко І.Е.

Апеляційне провадження № 33/818/973/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м.Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря - Вакули Н.С.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за клопотанням ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Харківського районного суду Харківської області від 24 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Постановою судді Харківського районного суду Харківської області від 24.10.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Цією ж постановою судді провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП – закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

До Харківського апеляційного суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Харківського районного суду Харківської області від 24.10.2025, обґрунтовуючи його тим, що він не приймав участі під час судового розгляду в суді першої інстанції, копія оскаржуваного судового рішення йому не направлялась та про існування цієї постанови він дізнався лише 26.12.2025, коли йому подзвонили і представилися співробітниками виконавчої служби, які повідомили, що стосовно нього буде відкрито виконавче провадження, після чого він звернувся до суду першої інстанції та ознайомився з матеріалами цієї справи. В подальшому він намагався знайти адвоката, якій би допоміг йому оскаржити в апеляційному порядку постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 24.10.2025, але через святкові дні він зміг подати на нього апеляційну скаргу лише 07.01.2026.

Дослідивши відомості судового провадження, доводи ОСОБА_1 , який підтримав своєї клопотання, апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотанняособи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про поновлення строку на апеляційне оскарження належить відмовити, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Згідно зі ст. 289 КУпАП, апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. При цьому, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Згідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989 року).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Сабадаш проти України», поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.

Також, у справі «Каракуця проти України» у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумний інтервал часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

Відповідно до чинного законодавства, початок 10-денного строку на апеляційне оскарження починається з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії учасниками судового провадження чи ознайомлення з її змістом.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята 24.10.2025 (а.с.55-59), а тому останній день для подачі апеляційної скарги на це судове рішення, з у рахуванням вихідних днів, припадає на 03.11.2025.

Апеляційний суд також враховує, що інтереси ОСОБА_1 в суді першої інстанції спочатку представляв адвокат Бережний О.Л. на підставі Договору з надання комплексної правової допомоги №141124 від 14.11.2024 та Ордеру серії АХ №1169908 (а.с.21, 29), а в подальшому захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, здійснював адвокат Карпухін Д.Ю., який діяв на підставі Договору про надання правової допомоги №14112418/рек від 03.04.2025 та Ордеру серії АХ №1230548 (а.с.32-33, 35, 43-49, 51-52), а також адвокат Теличко А.О. з 02.05.2025 (а.с.36-40, 41-42).

При цьому, зазначені вище захисники були достеменно обізнані про перебування справи стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП на розгляді в суді першої інстанції, у зв`язку з чим неодноразово подавали до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, про відкладення судового засідання та про закриття провадження у справі, а саме:

- 19.11.2024 клопотання захисника Бережного О.Л. про ознайомлення з матеріалами справи та про відкладення судового засідання (а.с.21-22);

- 31.03.2025 клопотання захисника Бережного О.Л. про закриття провадження у справі на підстав п.1 ст.247 КУпАП (а.с.29-31);

- 03.04.2025 клопотання захисника Карпухіна Д.Ю. про відкладення судового засідання та про ознайомлення з матеріалами справи, з яким фактично ознайомився 18.04.2025 (а.с.32-33, 35);

- 02.05.2025 клопотання захисника Теличка А.О. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.36-38, 39-40);

- 02.05.2025 клопотання захисника Теличка А.О. про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.41-42);

- 06.05.2025 клопотання захисника Карпухіна Д.Ю. про закриття провадження у справі на підстав п.1 ст.247 КУпАП (а.с.43-49);

- 12.06.2025 клопотання захисника Карпухіна Д.Ю. про відкладення судового засідання (а.с.51-52).

Тобто, ОСОБА_1 скористався своєї процесуальною можливістю та захист його прав в суді першої інстанції здійснювали три професійні адвокати, які є фахівцями у галузі права, але вони так і не зявились у судові засідання до суду, надавши при цьому клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей щодо неможливості захисниками Бережним О.Л., Теличком А.О. чи ОСОБА_2 своєчасно оскаржити постанову суду першої інстанції та наявності підстав, які перешкоджали їм звернутись з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції у визначений законодавцем строк.

Крім того, судом першої інстанції також був повідомлений ОСОБА_1 про дату, місце та час судового розгляду, шляхом надсилання йому 21.11.2024, 03.01.2025, 27.02.2025, 08.04.2025, 08.05.2025, 26.09.2025 та 07.10.2025 судових повісток в електронному вигляді, що підтверджується відомостями довідок про доставку повідомлення у додатку «Viber» на номер мобільного телефону, який наявний в матеріалах справи та зазначений у вищезазначених клопотаннях захисників, що повністю відповідає Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасників судового процесу, затвердженого наказом ДСА України №28 від 23.01.2023 (а.с.23, 24, 28, 34, 50, 53, 54).

Апеляційний суд також враховує, що судом першої інстанції неодноразово здійснювався виклик ОСОБА_1 до судового засідання за номером мобільного телефону, який міститься у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №159522 від 26.10.2024 за ст.124 КУпАП та у вищезазначених клопотаннях захисників, а також у його апеляційній скарзі на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 24.10.2025 (а.с.1, 23, 24, 28, 34, 50, 53, 54, 61), тобто ОСОБА_1 був обізнаний про перебування справи у суді першої інстанції та про дату і час призначений судових засідань, але жодного разу так і не з`явився до суду.

При цьому, ОСОБА_1 не подавав до суду першої інстанції будь-яких клопотань про відкладення судового розгляду, у тому числі останнього судового засідання, що було призначено 24.10.2025.

Разом з цим, апеляційна скарга на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 24.10.2025 була подана особисто ОСОБА_1 лише 07.01.2026, тобто, поза межами строку, встановленого ст. 294 КУпАП, та із значним його пропуском, який перевищує більше ніж 2 місяці.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що копію оскаржуваної постанови суду першої інстанції отримана ОСОБА_1 26.12.2025, а апеляційна скарга подана ним лише 07.01.2026, тобто також з пропуском десятиденного строку на апеляційне оскарження з моменту отримання копії судового рішення.

Строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин.

Водночас, як зазначає ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі, обґрунтовуючи свою вимогу щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, йому стало відомо про існування постанови судді Харківського районного суду Харківської області від 24.10.2025 за ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП лише 26.12.2025, коли йому зателефонували з виконавчої служби та повідомили про відкриття виконавчого провадження на підставі вищезазначеного судового рішення.

Натомість, такі доводи апелянта не підтверджуються матеріалами справи, а також ОСОБА_1 не надано суду апеляційної інстанції відповідних доказів під час апеляційного розгляду за його клопотання про поновлення строку.

Тобто, стороною захисту не надано суду апеляційної інстанції будь-яких доказів на підтвердження версії сторони захисту про те, що ОСОБА_1 стало відомо про існування оскаржуваної постанови суду першої інстанції лише 26.12.2025.

При цьому, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 зазначив, що він дійсно не був присутнім під час судового засідання, але його захисники запевнили, що його участь не є обов`язковою, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження його вини у вчиненні адміністративних правопорушень у цій справі.

З цього приводу апеляційний суд зазначає, що 09.06.2017 З`їздом адвокатів України затверджені Правила адвокатської етики (далі - Правила), у преамбулі яких зазначено, що Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних професійних обов`язків адвоката.

Відповідно до абзаців 2, 4 ст. 8 Правил у межах дотримання принципу законності адвокат зобов`язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнта. Адвокат повинен поважати свободу вибору клієнтом захисника своїх прав (представника чи особи, яка надає йому професійну правничу (правову) допомогу), і не перешкоджати у реалізації цієї свободи.

Абзацом 2 ст. 11 Правил встановлено, що зобов`язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення.

Стаття 12-1 Правил визначає, що адвокат повинен бути добропорядним, чесно та гідно виконувати свої професійні обов`язки.

Згідно ст. 14 Правил, адвокат надає правову допомогу відповідно до законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 26 Правил, адвокат зобов`язаний інформувати клієнта про його законні права та обов`язки. Адвокат повинен з розумною періодичністю інформувати клієнта про хід та результати виконання доручення і своєчасно відповідати на запити клієнта про стан його справи. Інформація має подаватися клієнту в обсязі, достатньому для того, щоб він міг приймати обґрунтовані рішення стосовно суті свого доручення та його виконання.

У відповідності до ст. 27 Правил, при виконанні доручення адвокат зобов`язаний використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної професійної правничої (правової) допомоги клієнту, здійснення його захисту або представництва. Адвокат повинен намагатися оперативно виконувати доручення клієнта, визначених в договорі про надання правової допомоги, дотримуючись при цьому всіх інших вимог, що пред`являються законом і Правилами.

Згідно вимог ст.35 Правил, при розірванні договору (незалежно від причин) адвокат зобов`язаний: повернути клієнту отримані від нього документи, а також документи, видані адвокату для клієнта іншими особами в ході виконання доручення; поінформувати клієнта щодо здійсненої адвокатом роботи (наданих послуг) і передати клієнту копії процесуальних документів, наявних у адвоката.

Відповідно до вимог ст.44 Правил, адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи.

Разом з цим, як вже зазначалося вище, матеріали цієї справи не містять відомостей про неможливість захисниками, які здійснювали захист ОСОБА_1 в суді першої інстанції, у тому числі адвокатом Карпухіним Д.Ю., отримати копію постанови судді Харківського районного суду Харківської області від 24.10.2025 та своєчасно оскаржити це судове рішення в апеляційному порядку відповідно вимог ч.2 ст.294 КУпАП.

Крім того, матеріали цієї справи не містять відомостей про інформування стороною захисту суд першої інстанції щодо розірвання договорів про надання правничої допомоги між ОСОБА_1 та його захисниками, а тому останні повинні були використати всі розумно необхідні і доступні їм законні засоби для надання ефективної професійної правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 та здійснувати його захисту, у тому числі, у разі наявності відповідної домовленості, своєчасно отримати копію оскаржуваного судового рішення та оскаржити його в апеляційному порядку.

Отже, оскільки сторона захисту була обізнана про те, що справа щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП перебуває на розгляді Харківського районного суду Харківської області, апеляційний суд дійшов висновку, що в неї було можливість своєчасно дізнатись про стан судового провадження та оскаржити постанову суду в межах десятиденного строку, передбаченого ч.2 ст.294 КУпАП.

При цьому, ОСОБА_1 не надав суду апеляційної інстанції доказів про те, що йому стало відомо від співробітників Державної виконавчої служби (далі - ДВС) про існування оскаржуваної постанови суду першої інстанції лише 26.12.2025, про що він зазначає в апеляційній скарзі, обґрунтовуючи свою вимогу про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Натомість, відповідно до матеріалів цієї справи, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою разом з клопотанням про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови судді Харківського районного суду Харківської області від 24.10.2025 лише 07.01.2026 , тобто більше ніж через 2 місяці після ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Мельник проти України», норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26.04.2007).

Вирішуючи питання щодо можливості поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.

Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення покладено на особу, яка звертається з апеляційною скаргою.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини, наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду не підтверджуються наявними доказами у справі, в зв`язку з чим відсутні законні підстави для його поновлення.

Між тим, у цій справі щодо ОСОБА_1 апеляційним судом не було встановлено особливих і непереборних обставин, які б перешкоджали апелянту оскаржити постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 24.10.2025 у передбачений законодавцем строк.

Водночас апеляційний суд зауважує, що вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути надана судом тільки за результатами розгляду апеляційної скарги по суті.

З огляду на викладене та з урахуванням вищезазначеної практики Європейського суду з прав людини, апеляційний суд дійшов висновку, що у даному конкретному випадку відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови судді Харківського районного суду Харківської області від 24.10.2025, а тому у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження належить відмовити та, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Разом з цим, апеляційний суд роз`яснює ОСОБА_1 , що повернення апеляційної скарги не позбавляє його процесуального права повторно звернутися з апеляційною скаргою на постанову суду за наявності вмотивованого клопотання про поновлення строку на її апеляційне оскарження, в якому належить конкретизувати причини, які не дозволили своєчасно оскаржити постанову суду першої інстанції, вказавши підстави для поновлення пропущеного строку, а також надавши суду докази, які могли підтвердити поважність причин пропуску цього строку, у тому числі, у разі наявності, постанови ДВС про відкриття виконавчого провадження або відомості про розірвання договору про надання правової допомоги з його захисниками.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови судді Харківського районного суду Харківської області від 24 жовтня 2025 року у цій справі – відмовити.

Повернути ОСОБА_1 його апеляційну скаргу на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 24 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков