Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №643/14561/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 643/14561/25 Головуючий суддя І інстанції Крівцов Д. А.

Провадження № 22-ц/818/1958/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про стягнення аліментів

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Яцини В.Б.,

суддів –Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2025 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом та просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 16000,00 грн. щомісячно, які підлягають індексації відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подання позову, а саме з 29.08.2025.

Позов обґрунтовано тим, що з червня 2022 року по вересень 2024 року позивачка та відповідач проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. На початку вересня 2024 року вказані стосунки було остаточно розірвано та з цього часу вони не проживають однією сім`єю. В період неофіційного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 , який проживає з позивачкаем, перебуває повністю на її утриманні, забезпеченні та вихованні. Позивачка самостійно займається дитиною та самостійно забезпечує їй як фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, так і достатній рівень життя. Майже з самого народження позивачка самостійно займається дитиною, забезпечує, здійснює всебічний розвиток. Зокрема, в цілях безпеки внаслідок війни, а саме активних бойових дій на території Харківщини, зокрема в місті Харкові, наприкінці 2023 року позивачка з сином виїхала за кордон та перебували певний час в Австрії. Вказана поїздка, в тому числі її фінансова складова, була повністю організована та забезпечена позивачкаем.

У подальшому, оскільки відповідач не захотів приїжджати до них з дитиною в Австрію, вони з сином повернулися до України у квітні 2024 року. На початку вересня 2024 року спільне проживання сторін однією сім`єю завершилося та вони з дитиною переїхали і стали проживати окремо від відповідача. Через складну обстановку в країні через війну, небажання відповідача допомагати позивачкау у вихованні сина в такі тяжкі часи, позивачка з сином в жовтні 2024 року знову поїхали за кордон та перебували за межами України до 21.05.2025. Зокрема, з жовтня по січень у Німеччині, з січня 2025 року в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії. Поїздка за кордон вдруге була також організована та фінансово забезпечена позивачкаем.

Наразі вони з дитиною повернулися в Україну, в тому числі через ряд життєвих, непередбачуваних, несправедливих обставин, а також наполегливої пропозиції відповідача повернутися. Забезпечення дитини комфортними умовами проживання, сплата оренди, комунальних платежів, базовими речами, такими як покупка продуктів, одягу, предметів гігієни, інших необхідних речей, ліків, у випадку необхідності, відвідування лікарів тощо також здійснювалось та здійснюється повністю позивачкаем. Є очевидним та беззаперечним, що дитина зростає та регулярно, постійно кожен день потребує усіх описаних вище речей, зокрема, гарних умов проживання та в першу чергу якісних продуктів харчування, вітамінів, фруктів, овочів, молочних продуктів, круп, збагачених необхідними мікроелементами, м`яса, риби тощо; одягу, засобів гігієни, іграшок, ліків у випадку необхідності, якщо виписує педіатр чи інший лікар тощо, а не один раз в місяць чи раз у декілька тижнів. І всі ці речі, не враховуючи відвідування різноманітних культурних закладів та заходів, оздоровлюючих поїздок, купівлі необхідних ліків та лікування при необхідності, коштує не 3000,00 грн., а набагато, значно більше. Проте на всі ці важливі аспекти життєдіяльності, гарні умови життя, забезпечення, виховання їх спільного сина ОСОБА_4 , відповідач особливу увагу не звертав, приймати належну участь у вихованні, фінансовому забезпеченні їх дворічного сина ОСОБА_4 не бажає та не має намір забезпечувати достатній рівень його життя, а досягти згоди з відповідачем з приводу належного фінансового стабільного забезпечення ОСОБА_4 не вбачається за можливе.

Рішенням Салтівського районного суду м.Харкова від 18 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 , задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 12800 грн, щомісячно з щорічною індексацією вказаної суми відповідно до закону. Ал не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 29.08.2025 року і до досягнення мельниковим ОСОБА_6 повноліття.

В іншій частині позову відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції та стягнути з нього аліменти в сумі 2563 грн, що становить в 2025 році розмір прожиткового мінімуму для дитини віком до 6ти років, з щорічною індексацією вказаної суми відповідно до закону, починаючи стягнення з 29.09.2025 року і до досягнення ним повноліття.

В обґрунтування зазначає, що судом н взято до уваги обставини, що стосуються майнового стану відповідача, а саме: сплату аліментів на утримання іншої неповнолітньої дитини в розмірі частки його заробітку відповідно до рішення Київського районного суду м. Харкова від 11.07.2023 року, відсутність працевлаштування, пенсії, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій, пільг та відсутність постійного джерела доходу, пенсійний вік та опіка щодо 95-ти річної матері похилого віку, яка потребує постійного стороннього догляду згідно відповідних медичних документів.

Не взято до уваги, що грошові перекази в значних сумах відповідач здійснював на прохання позивачкаа, яка знаходилась за кордоном разом з дитиною в країнах, в яких витрати на дитину і власне на позивачкаа значно вище ніж в Україні.

Вказує, що фінансова допомога та аліменти на утримання дитини надавались не тільки ним, а ї його родичами, що свідчить про відсутність у відповідача значних коштів у вигляді довгострокової сплати аліментів на утримання дитини.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Позивачка не надала суду докази наявності на праві власності, володіння та/або користування у відповідача майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, не надала докази витрат відповідача, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, на підставі яких суд міг би встановити наявність у відповідача такого рівня заробітку (доходу), який дозволяє сплачувати аліменти в розмірі 16000,00 грн., враховуючи при цьому наявність на його утриманні іншої дитини, на яку він вже сплачує аліменти.

За таких обставин з метою визначення розміру аліментів, які відповідач має можливість сплачувати, суд орієнтується на фактично сплачені ним аліменти, розмір яких відображений у наданих суду виписках з рахунку.

При цьому суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 05.08.2025 у справі № 390/2379/24 звертав увагу на необхідність з`ясування у квитанціях про сплату аліментів на призначення платежу.

Як вбачається з наданої відповідачем виписки з рахунку, ним у період з 01.12.2024 по 12.10.2025, тобто за 11 місяців, сплачено в якості аліментів грошові кошти в розмірі 147070,17 грн. При цьому суд враховує, що вказані у виписці транзакції узгоджуються з даними виписок по рахунку позивачкаа, які нею надавались до суду.

Крім того, відповідно до виписки з рахунку позивачкаа, відповідач у вересні 2024 року сплатив аліменти в загальному розмірі 3130,00 грн.

Також з наданих відповідачем квитанцій, в яких у якості призначення платежу вказано «аліменти», суд встановив, що відповідач у листопаді 2024 сплатив 3130,00 грн., у жовтні 2024 року – 3972,04 грн., 1986,02 грн., 1986,02 грн., 3130,00 грн., 1489,51 грн., всього за жовтень – 12563,59 грн.

Таким чином, відповідач в якості аліментів за 14 місяців 2024-2025 року сплатив грошові кошти в загальному розмірі 165893,76 грн. Виходячи з цього, середній розмір аліментів за 1 місяць складає 11849,55 грн. (165893,76 грн. поділити на 14 місяців).

Крім вказаних вище аліментів, відповідач згідно з наданими суду доказами за вказаний вище період сплатив на користь позивачкаа грошові кошти в загальному розмірі 13572,93 грн., які не є аліментами, що складає в середньому 969,50 грн. на місяць (13572,93 грн. поділити на 14 місяців). Вказані грошові кошти суд оцінює в якості інших обставин, що мають істотне значення, а саме в якості доведених витрат відповідача, отримувачем яких була позивачка - тобто витрат, які не пов`язані безпосередньо із забезпеченням необхідних умов життя та існування відповідача (витрат відповідача на проживання, харчування, придбання одягу, лікування тощо).

Квитанції, в яких у якості платника грошових коштів зазначені інші особи, ніж відповідач, суд не оцінює, оскільки сплата іншими особами грошових коштів на користь позивачкаа не може бути визнана належним та допустимим доказом на підтвердження того, що вказані витрати поніс відповідач.

Таким чином, суд встановив, що середній розмір аліментів, які відповідач фактично сплачував на утримання спільного з позивачкаем сина, складає 11849,55 грн. на місяць. Крім аліментів, відповідач на користь позивачкаа в середньому сплачував грошові кошти в розмірі 969,50 грн. в місяць. Всього відповідач фактично сплачував на користь позивачкаа грошові кошти в середньому в сумі 12819,05 грн. на місяць (11849,55 грн. плюс 969,50 грн.).

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності за взаємозв`язку, а також керуючись завданням якнайкращого забезпечення інтересів дитини та засадами справедливості, добросовісності і розумності цивільного судочинства, суд дійшов висновку щодо наявності у відповідача достатнього заробітку (доходу) для сплати аліментів у розмірі 12800,00 грн. на місяць.

У стягненні аліментів у більшому розмірі суд відмовляє, оскільки всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України позивачка не надала суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності у відповідача фінансової можливості сплачувати аліменти у розмірі, який перевищує 12800,00 грн. на місяць.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Судом встановлено, що позивачка є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач є його батьком.

Згідно з виписками з рахунку позивачки, сформованими АТ КБ «Приватбанк», на рахунок позивачки від відповідача в період з 01.06.2025 по 30.06.2025 надходили грошові кошти з коментарем «Аліменти на ОСОБА_3 червень 2025» в наступному розмірі: 03.06.2025 на суму 3130, 00; 12.06.2025 - 1000,00 грн.; 20.06.2025 - 1000,00 грн.; 24.06.2025 - 1000,00 грн.

Відповідно до виписок з рахунку позивачки, сформованих АТ КБ «Приватбанк», на рахунок позивачки від відповідача в період з 01.09.2024 по 30.09.2024 надходили грошові кошти з коментарем «Аліменти на ОСОБА_3 вересень 2024» в наступному розмірі: ІНФОРМАЦІЯ_2 в сумі 3130,00 грн.

Згідно з виписками з рахунку позивачки, сформованими АТ КБ «Приватбанк», на рахунок позивачки від відповідача в період з 01.07.2025 по 31.07.2025 надходили грошові кошти з коментарем «Аліменти на ОСОБА_3 липень 2025» в наступному розмірі: 01.07.2025 в сумі 3130,00 грн.; 05.07.2025 - 1000,00 грн.; 13.07.2025 - 1000,00 грн.; 15.07.2025 - 2000,00 грн.; 26.07.2025 - 2000,00 грн.; 30.07.2025 - 2000,00 грн.; 31.07.2025 - 3130,00 грн.

Згідно з Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , відповідач є батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 11.07.2023 стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.07.2023 і до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили 11.08.2023.

З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.10.2025 вбачається, що відповідач не перебуває на обліку в ГУПФ України в Харківській області як отримувач пенсії, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 09.10.2025, інформація щодо джерел/сум виплачених доходів та утриманих податків в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків відносно відповідача за період з січня 2025 по серпень 2025 відсутня.

Як вбачається з виписки з рахунку відповідача, сформованої АТ КБ «Приватбанк», на рахунок позивачка ( НОМЕР_2 ) від відповідача в період з 01.12.2024 по 12.10.2025 переказувались грошові кошти в якості сплати аліментів у загальному розмірі 147070,17 грн.

Відповідачем також надавались копії квитанцій про переказ грошових коштів позивачці, а саме: 2000,00 грн. від 30.10.2024, 3145,73 грн. від 01.11.2024, 1000,00 грн. від 25.10.2024, 4000,00 грн. від 10.10.2024, 2000,00 грн. від 02.10.2024, 2000,00 грн. від 05.10.2024, 3130,00 грн. від 01.10.2024, 1500,00 грн. від 22.10.2024, 502,51 грн. від 05.04.2024, 2000,00 грн. від 04.04.2024, 7741,10 грн. від 04.04.2024, 9045,23 грн. від 04.04.2024.

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір`ю відповідача, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Згідно з Висновком ЛКК № 1849, виданим КНП «Центр первинної медико – санітарної допомоги», ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , потребує постійного стороннього догляду.

Вказаними нормами сімейного права передбачено обов`язок батьків утримувати свою дитину.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько, мають рівні права та обов`язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 150 СК України).

Згідно ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Разом з цим, відповідач всупереч передбаченого нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України процесуального обов`язку на довів, що він не спроможний сплачувати присуджений судом розмір аліментів, який він фактично сплачував протягом 2024-2025 років, але нерегулярно.

Відповідно до норм ст.ст. 141, 150 СК України кожен з батьків має рівний обов`язок по утриманню дітей.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991, частин 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання має доводитися сторонами відповідно до правил ст.ст. 12, 81 ЦПК України в контексті обов`язку батьків по утриманню дітей, поєднаного з презумпцією можливості батьків його забезпечувати, що витікає із свідомого рішення батьків народити дітей, яке нерозривно пов`язано з існуючою спроможністю батьків належним чином їх утримувати.

Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

При цьому суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Суд першої інстанції з урахуванням вказаних обставин та відповідно до наведених норм матеріального права обґрунтовано визначив розмір аліментів.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували, щодо фактичного розміру його щомісячних доходів, а тому доводи стосовно його неспроможності сплачувати присуджену судом суду є безпідставними.

Відповідач є здоровою працездатною людиною, судом враховано, що на утриманні у нього є ще одна неповнолітня дитина, на яку сплачуються аліменти, не має обмежень для працевлаштування за станом здоров`я, доказів про наявність інших поважних причин його безробіття та відсутності доходів до справи не було надано.

Доводи апеляційної скарги про перебування на утриманні матері похилого віку, сплату аліментів на утримання іншої неповнолітньої дитини, за відсутності даних про його реальний дохід та витрати не спростовують висновки суду про його обов`язку утримувати неповнолітнього сина ОСОБА_3 в обсязі, необхідному і достатньому для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а також не доводять того, що присуджений оскаржуваним рішенням місцевого суду розмір аліментів на дитину становить невиправданий надмірний індивідуальний тягар для платника аліментів.

При цьому відповідач не позбавлений права з погіршенням свого матеріального стану та рівня доходів звернутися до суду з відповідним обґрунтованим позовом про зменшення розміру аліментів.

З огляду на те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог закону, доводи скарги не спростовують висновки районного суду, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржене рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 22 травня 2026 року.

Головуючий В.Б.Яцина

Судді О.В. Маміна

Н.П.Пилипчук