Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №612/79/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 травня 2026 року

м. Харків

справа № 612/79/25

провадження № 22-ц/818/1839/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 треті особи: Служба у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Жарової-Тітарьової Лариси Михайлівни на рішення Близнюківського району суду Харківської області від 12 листопада 2025 року, постановлене під головуванням судді Лобановської С.М., -

в с т а н о в и в:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 треті особи: Служба у справах дітей Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Рішенням Близнюківського району суду Харківської області від 12 листопада 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Жарова-Тітарьова Лариса Михайлівна просить рішення Близнюківського району суду Харківської області від 12 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що судом першої інстанції помилково не враховано при ухваленні оскаржуваного рішення, що позивачка вважала, що частки спадкоємців не визначені, її право на отримання 2/5 часток спадщини після смерті чоловіка і право її неповнолітньої доньки на 1/5 частку спадкового майна порушено, оскільки нотаріусом було повідомлено, що буде видано свідоцтво на половину будинку на ім`я ОСОБА_4 в порядку поділу майна подружжя, а потім інша половина будинку буде поділена між всіма спадкоємцями. З огляду на це, апелянт вважає, що існує наявність перешкод для оформлення права на спадщину за законом у нотаріальному порядку та наявне порушення права на спадщину у нотаріальному порядку.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 січня 2013 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 7).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_2 (а.с. 23).

Після його смерті відкрилась спадщина. Зі змісту спадкової справи убачається, що із заявами про прийняття спадщини звернулись: дружина, ОСОБА_1 , мати, ОСОБА_2 , син, ОСОБА_3 . Син, ОСОБА_6 , відмовився від спадщини на користь ОСОБА_1 . Також спадщину прийняла неповнолітня донька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, колишня дружина ОСОБА_5 , ОСОБА_4 подала заяву про видачу свідоцтва про право на 1/2 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , як частку у спільній власності подружжя.

Також АТ КБ "ПриватБанк" подало претензію кредитора.

На час смерті спадкодавцеві належало наступне майно: житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , належав на праві власності ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу від 16.05.2003, укладеного між ним та ОСОБА_8 , посвідченого державним нотаріусом Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області Туркою З.М. за № 1720.

Згідно відповіді Трудового архіву Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області від 12.05.2025 № 03-03/105, на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстровано право спільної сумісної власності на ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане відділом приватизації Близнюківської селищної ради 28 жовтня 1996 року, зареєстроване в бюро технічної інвентаризації 14.11.1996 за № 11-1607.

Також ОСОБА_5 належали на праві власності дві земельні ділянки: Земельна ділянка площею 8,3241 га, яка розташована за адресою: Харківська область, Лозівський район, Близнюківська селищна рада, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 078761 виданий на підставі розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації № 71 від 03 березня 2005 року, зареєстрований в Книзі записів за № 010668500068 від 03.11.2006, кадастровий номер земельної ділянки 6320655000:03:000:0278; Земельна ділянка площею 1,7246 га, яка розташована за адресою: Харківська область, Лозівський район, Близнюківська селищна рада, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 632436 виданий на підставі розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації № 70 від 03 березня 2005 року, зареєстрований в Книзі записів за № 010668300007 від 27.01.2006, кадастровий номер земельної ділянки 6320655000:03:000:0281.

З відповіді Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області вбачається, що після смерті ОСОБА_5 була відкрита спадкова справа № 83/2024. Доведено до відома ОСОБА_1 , що у неї немає перешкод у оформленні спадщини. Роз`яснено, що їй необхідно звернутися до нотаріальної контори 24 грудня 2024 року о 14 год. 30 хв.

В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 , з січня 2011 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Через два роки сумісного проживання, а саме 22 січня 2013 року, вони зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Близнюківського районного управління юстиції Харківської області. Разом з ними проживали: їх син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Дитина ОСОБА_6 був усиновлений ОСОБА_3 на підставі рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 07.05.2015. Житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , належав на праві власності її чоловіку, ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу від 16.05.2003, укладеного між ним та ОСОБА_8 , посвідченого державним нотаріусом Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області Туркою З.М. за № 1720. Після купівлі зазначеного будинку, чоловік був зареєстрований в ньому, пізніше в будинку були зареєстровані вона та діти. Зазначений будинок був придбаний її чоловіком, коли він знаходився у попередньому шлюбі з ОСОБА_4 , та який в подальшому був розірваний, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 55 від 10.12.2008. 06 грудня 2008 року ОСОБА_4 оформила нотаріальну заяву, в якій зазначила, що не має ніяких претензій та майнових зобов`язань до колишнього чоловіка ОСОБА_5 стосовно житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_3 , та підтвердила, що вказаний будинок є особистою власністю ОСОБА_5 . Отже, вважає, що вищевказане майно хоча і було придбано під час перебування її чоловіка у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , проте не може вважатися спільною сумісною власністю подружжя, оскільки було набуто ним за власні кошти та було його особистим майном. Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно. ОСОБА_1 вказує, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є вона, їх діти: ОСОБА_6 та неповнолітня ОСОБА_7 , а також ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Позивачка та її неповнолітня донька прийняли спадщину, оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Окрім того нею була подана нотаріусу заява про прийняття спадщини. Неповнолітня ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вважається такою, що прийняла спадщину, в силу закону. ОСОБА_6 07 серпня 2024 року подав заяву про відмову від належної йому спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 на користь Позивачки. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подали заяви нотаріусу про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . Таким чином позивачка вважає, що має право на спадщину у вигляді 2/5 часток, а інші спадкоємці за законом мають право на спадщину у вигляді по 1/5 частки кожний. Зазначає, що при зверненні до нотаріуса ОСОБА_11 стосовно отримання свідоцтва про право на спадщину, остання повідомила, що оскільки розмір часток між співвласниками не визначений, вона не може видати їй свідоцтво про право на спадщину у вигляді 2/5 часток, а неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не може видати свідоцтво про право на спадщину у вигляді 1/5 частки. При цьому позивачка ОСОБА_1 зазначила, що її письмове звернення видати постанову про відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину, нотаріус ОСОБА_11 залишила без відповіді. За вказаних обставин, позивачка змушена звернутися до суду з цим позовом.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу.

За статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до частин третьої та п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

За загальним правилом ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_2 (а.с. 23).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому майно. Відкрита спадкова справа.

Спадщину прийняли позивачка та її неповнолітня донька, та відповідачі - мати та син спадкодавця.

Також колишня дружина ОСОБА_5 подала заяву про видачу свідоцтва про право на частку у спільній сумісній власності подружжя, а саме: 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

Звертаючись із позовною заявою, позивач зазначила, що незгодна із вимогою колишньої дружини, ОСОБА_4 про видачу свідоцтва про про право на частку у спільній сумісній власності подружжя, оскільки 06 грудня 2008 року ОСОБА_4 оформила нотаріальну заяву, в якій зазначила, що не має ніяких претензій та майнових зобов`язань до колишнього чоловіка ОСОБА_5 стосовно житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_3 , та підтвердила, що вказаний будинок є особистою власністю ОСОБА_5 .

В матеріалах спадкової справи наявне звернення позивачки ОСОБА_12 до нотаріуса Щербини В.В. від 13.12.2024 року щодо видачі постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_5 .

З відповіді Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області вбачається, що після смерті ОСОБА_5 була відкрита спадкова справа № 83/2024. Доведено до відома ОСОБА_1 , що у неї немає перешкод у оформленні спадщини. Роз`яснено, що їй необхідно звернутися до нотаріальної контори 24 грудня 2024 року о 14 год. 30 хв.

Доказів, що позивачка зверталась у визначений час до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину, та неможливості його отримання у нотаріуса матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови в позові.

Також слід зазначити, що законодавством визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину (глава 89 ЦК).

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7 за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Матеріали справи не містять, а позивачка суду не надала доказів неможливості отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса.

Незгода із заявою колишньої дружини ОСОБА_4 про видачу свідоцтва про право на частку у спільній сумісній власності подружжя, а саме: 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 не є перешкодою для отримання свідоцтва про право на спадщину.

При цьому будь-яких позовних вимог до ОСОБА_4 позивач не заявляє.

Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачкою не доведено наявність перешкод для оформлення права на спадщину у нотаріальному порядку та відсутні обставини, які підтверджували б наявність порушення відповідачами права та/або законного інтересу позивачки ОСОБА_1 , відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Жарової-Тітарьової Лариси Михайлівни - залишити без задоволення.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 12 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова