Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №384/300/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2026 року м. Кропивницький

справа № 384/300/25

провадження № 22-ц/4809/1021/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Мурашка С.І., Чельник О.І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», від імені якого діє представник – Хлопкова Марія Сергіївна, на додаткове рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області (суддя Сорокіна О.О.) від 18.03.2026,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

08.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі – ТОВ «Юніт Капітал»), від імені якого діє представник – адвокат Тараненко Артем Ігорьович, звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 18 657,00 грн, з яких: 5 400,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 13 257,00 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом, судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позову ТОВ «ФК «Юніт Капітал» зазначило, що 14.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 103140217, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 5 400,00 грн строком на 24 дні.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений договір факторингу № 28/1118-01. Товариства 13.07.2021 підписали реєстр прав вимоги № 142, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступив право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» був укладений договір факторингу № 23/0224-01. Товариства 23.02.2024 підписали реєстр прав вимоги № 1, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «Юніт Капітал» був укладений договір факторингу № 04/06/25-Ю. Відповідно до реєстру боржників № б/н від 04.06.2025 за вказаним вище договором факторингу, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 103140217 від 14.05.2021 у розмірі 18 657,00 грн.

Оскільки відповідач жодних платежів на погашення заборгованості не здійснив, на момент подачі позову виникла вищевказана заборгованість.

2. Короткий зміст рішень суду

2.1 Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 27.02.2026 позов задоволено частково, а саме з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» суд стягнув заборгованість у загальному розмірі 7 603,20 грн, з яких 5 400,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 2 203,20 грн – заборгованість за відсотками. Враховуючи задоволення позивних вимог на 40,75%, суд стягнув з відповідача судові витрати у розмірі 987,13 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 852,50 грн.

2.2 Додатковим рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 18.03.2026 заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Пузиря Владислава Олександровича задоволено частково, суд стягнув з ТОВ «Юніт Капітал» на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 147,50 грн.

Додаткове рішення мотивовано тим, що під час розгляду справи питання про стягнення судових витрат у вигляді витрат відповідача на професійну правничу допомогу не вирішувалося.

На підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн представник відповідача до заяви долучив копію ордера на надання правничої допомоги від 05.08.2025, платіжну інструкцію № 58219193SB від 27.02.2026 на суму 7 000,00 грн, копію договору № 58/25 про надання професійної правничої допомоги від 04.08.2025, копію заявки № 1 на надання професійної правничої допомоги на підставі Договору про надання професійної правничої допомоги № 58/25 від 04.08.2025, копію акту № 1 від 27.02.2026 про приймання професійної правничої допомоги на підставі договору № 58/25 від 04.08.2025, рахунок № 58/25-1 від 04.08.25 на суму 7 000,00 грн.

Суд дослідив вказані докази та, враховуючи часткове задоволення позовних вимог на 40,75%, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з позивача на користь відповідача становить 4 147,50 грн (59,25% від заявлених 7 000,00 грн витрат).

При цьому доводи представника позивача щодо відсутності детального опису виконаних доручень клієнта та здійснених адвокатом витрат часу по кожному з видів робіт суд відхилив, оскільки вони спростовувалися доказами, наданими представником відповідача.

3. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Позивач ТОВ «Юніт Капітал», від імені якого діє представник – Хлопкова Марія Сергіївна, подало апеляційну скаргу, в якій ставить вимогу про скасування додаткового рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 18.03.2026.

В обґрунтування вимоги апелянт зазначив, що висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, неправильно дослідив та оцінив докази.

На думку представника позивача, заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та необґрунтованим відносно складності справи.

4. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшов 29.04.2026.

У поданому відзиві відповідач зазначив, що позивач в апеляційній скарзі не зазначив, у чому полягає неспівмірність витрат, не обґрунтував, яким критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру такі витрати не відповідають, не навів жодних мотивів для зменшення вартості витрат та не надав власних розрахунків.

Таким чином, відповідач повністю погодився з додатковим рішення суду першої інстанції, тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду – без змін.

01.05.2026 Кропивницький апеляційний суд отримав додаткові пояснення позивача, у яких він підтримав свої доводи, викладені в апеляційній скарзі.

5. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Оскільки ціна позову у даній справі (18 657,00 грн) не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а справа не належить до виключень, передбачених п. 2 ч. 6 ст. 19 та ч. 4 ст. 274 ЦПК України, розгляд вказаної справи здійснюється судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, справа переглядається судом апеляційної інстанції за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) та без проведення судового засідання і його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова в такому випадку не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

6. Встановлені судом першої інстанції обставини:

08.07.2025 ТОВ «Юніт Капітал», від імені якого діє представник – адвокат Тараненко Артем Ігорьович, звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 18 657,00 грн, з яких: 5 400,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 13 257,00 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом, судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн (том 1 а. с. 1 - 172).

Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 27.02.2026 позов було задоволено частково, а саме з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» суд стягнув заборгованість у загальному розмірі 7 603,20 грн, з яких 5 400,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 2 203,20 грн – заборгованість за відсотками, судові витрати у розмірі 987,13 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 852,50 грн (том 2 а. с. 123 - 149).

У цьому рішенні суд не вирішував питання розподілу судових витрат в частині стягнення витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

03.03.2026 представник відповідача звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення та просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн (том 2 а. с. 154 - 163).

04.08.2025 між ОСОБА_1 та АО «Науменко, Боруш і партнери» було укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 58/25 (том 2 а. с. 161-163).

Відповідач сплатив АО «Науменко, Боруш і партнери» 7 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «Акцепт-Банк» № 58219193SB від 27.02.2026 (том 2 а. с. 160).

27.02.2026 між АО «Науменко, Боруш і партнери» та відповідачем було підписано акт №1 про приймання професійної правничої допомоги на підставі договору № 58/25 від 04.08.2025, у якому зазначався перелік виконаних робіт: ознайомлення з матеріалами судової справи; складання та подання відзиву на позовну заяву; складання та подання заперечення на відповідь на відзив; участь у судових засіданнях 08.08.2025 та 27.02.2026 (том 2 а. с. 158).

7. Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам закону, а тому вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

8. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

8.1. Норми права та їх джерела, практика їх застосування

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, одним з принципів цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (ч. 1 ст. 58 ЦПК України).

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 134 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1 - 6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 3 ч. 2, ч. 3, ч. 8 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

8.2. Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Відповідно до п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Велика Палата Верховного Суду у п. 128 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому закономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, позивач не погоджується з додатковим рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати, оскільки вважає спррисуджені з нього відповідачу витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 147,50 грн неспівмірними із складністю справи, виконаною роботою адвоката, ціною позову. Окрім того, у додаткових поясненнях позивач зазначив, що подані представником відповідача документи на підтвердження понесених витрат не містять детального переліку обсягу послуг, часу їх виконання та погодинного розрахунку їх вартості.

Суд першої інстанції правильно встановив, що надання правничої допомоги та представництво відповідача у суді першої здійснював адвокат Пузир Владислав Олександрович. На підтвердження понесених відповідачем витрат до суду разом із заявою про ухвалення додаткового рішення адвокат надіслав:

-ордер серії ВА № 1121995 від 05.08.2025 (том 2 а. с. 157);

-заявку на надання професійної правничої допомоги № 1 від 04.08.2025 (том 2 а. с. 158);

-акт про приймання професійної правничої допомоги № 1 від 27.02.2026 (том 2 а. с. 158);

-рахунок № 58/25-1 від 04.08.2025 (том 2 а. с. 159);

-платіжну інструкцію АТ «Акцепт-Банк» № 58219193SB від 27.02.2026, відповідно до якої відповідач 07.08.2025 сплатив 7 000,00 грн (том 2 а. с. 160);

-договір про надання професійної правничої допомоги № 58/25 від 04.08.2025 (том 2 а. с. 161 - 163).

Відповідно до заявки на надання професійної правничої допомоги № 1 від 04.08.2025, відповідач та АО «Науменко, Боруш і партнери» погодили між собою розмір гонорару адвоката, який є фіксованим і складає 7 000,00 грн. Того ж дня відповідач отримав рахунок № 58/25-1 для сплати правової допомоги на суму 7 000,00 грн.

07.08.2025 відповідач переказав на рахунок АО «Науменко, Боруш і партнери» 7 000,00 грн, як оплату правової допомоги за договором № 58/25 від 04.08.2025, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «Акцепт-Банк» № 58219193SB, складеною 27.02.2026.

27.02.2026 сторони підписали акт про приймання професійної правничої допомоги № 1, у якому зазначено послуги, надані адвокатом, а саме: ознайомлення з матеріалами судової справи; складання та подання відзиву на позовну заяву (том 1 а. с. 195 - 208); складання та подання заперечення на відповідь на відзив (том 2 а. с. 40 - 45) участь в судових засіданнях 08.08.2025 та 27.02.2026 (том 2 а. с. 23 - 26, 110 - 121).

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції є законним з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним закономчітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (п. 145 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Відповідно до п. 130 - 131, 133 - 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, з аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. […] Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Крім того, в пунктах 141 – 143, 147 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. […] Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності (п. 47 додаткової постанови Великої палати Верховного суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Враховуючи, що відповідно до заявки на надання професійної правничої допомоги № 1 від 04.08.2025 відповідач та адвокат погодили між собою фіксований розмір гонорару, а також те, що в акті № 1 від 27.02.20226 АО «Науменко, Боруш і пратнери» та ОСОБА_1 детально описали перелік наданих адвокатом послуг, але не зазначили витрачений на це час, суд апеляційної інстанції відхиляє твердження апелянта про ненадання відповідачем детального переліку робіт та недоведеність обсягу правничої допомоги, яку надав адвокат.

Надані відповідачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу є належними, допустимими, достатніми та достовірними у розумінні ст. 77-80 ЦПК України, а відтак підтверджують заявлений розмір витрат, який підлягає стягненню.

В апеляційній скарзі та додаткових поясненнях позивач просив скасувати додаткове рішення у зв`язку із тим, що, на його думку, вартість судових витрат відповідача є завищеною, не відповідає складності справи та є непропорційною ціною позову.

Проте апелянт не навів будь-яких обґрунтувань своїх тверджень та оцінок.

Крім того, необґрунтованим є твердження апеляційної скарги про довільність розміру гонорару адвоката, адже згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» він визначається договором про надання правничої допомоги з враховуванням складність справи, кваліфікації й досвід адвоката, фінансового стану клієнта, витраченого адвокатом часу та інших істотних обставин.

Твердження про неспівмірність розміру гонорару адвоката, визначеного на підставі договору про надання професійної правничої допомоги № 58/25 від 04.08.2025, складності цієї справи та ціні позову безпідставні.

Понесений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є в рази меншим заявленої позивачем ціни позову.

Загалом, розмір таких витрат відповідача (7 000,00 грн) є співмірним з розміром витрат на професійну правничу допомогу, яку в цій справі поніс позивач (7 000,00 грн).

Оскільки, внаслідок активного заперечення з боку відповідача та вчинених його представником процесуальних дій суд задовольнив позов частково (на 40,75%), тому твердження про неспівмірність витрат відповідача на професійну правничу допомогу складності справи є явно безпідставним.

Враховуючи, що у даній справі обов`язок доказування неспівмірності покладається саме на позивача, а він його не виконав, чим порушив приписи ч. 6 ст. 137 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги є недоведеними. Суд першої інстанції, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, правильно визначив пропорційний розмір частки понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає компенсації коштом позивача.

9. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 374 та ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне дослідження та оцінка доказів є помилковими.

Натомість суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та надав належну оцінку доказам, наданих представником відповідача.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 368, 375, 381, 382-384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», від імені якого діє представник – Хлопкова Марія Сергіївна, залишити без задоволення, а додаткове рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 18.03.2026 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: С. І. Мурашко

О. І. Чельник