Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №727/15928/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/15928/25

Провадження № 2/727/341/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Чебан В.М.

при секретарі Бружа-Гуцалюк В.М.

за участю представника позивача Зюлковської Л.В.

за участю відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернівці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», в інтересах якого діє його представник – Ляр Дмитро Юрійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк», в інтересах яких дії його представник – Ляр Д.Ю., звернулись до суду з позовом про стягнення заборгованості до відповідачки ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 11.11.2020 року між сторонами було укладено договір шляхом підписання відповідачкою заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до умов якого останній було встановлено відновлювану кредитну лінію у розмірі до 75000,00 грн. зі сплатою 40,8 % річних та надано кредитну картку «Універсальна GOLD».

Зазначає, що в подальшому, зокрема 18.10.2021 року, відповідачка підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та паспорт споживчого кредиту щодо умов кредитування за карткою «Visa Platinum», відповідно до яких сторонами було погоджено фіксовану процентну ставку у розмірі 36 % річних, після чого відповідачка продовжила користування кредитним лімітом, здійснювала операції по рахунку, частково погашала заборгованість та сплачувала проценти за користування кредитними коштами.

Представник позивача вказує, що 07.11.2024 року відповідачка у системі самообслуговування «Приват24» за допомогою OTP-пароля підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Додаткову угоду № SAMDNWFC00071213268_01, відповідно до якої сторони змінили умови кредитування, а саме: встановили невідновлювану кредитну лінію, процентну ставку у розмірі 12 % річних та зменшили розмір мінімального платежу.

Стверджує, що відповідачка, отримавши вищевказані кредитні кошти у вигляді встановленого банком кредитного ліміту та користуючись зазначеними коштами, свої зобов`язання за вказаним Кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 15.10.2025 року в неї утворилась заборгованість у загальному розмірі 48053,11 грн., з яких: 44445,68 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 3607,43 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами.

На підставі викладеного, представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» - Ляр Д.Ю. просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за Кредитним договором № б/н від 11.11.2020 у розмірі 48053,11 грн., з яких: 44445,68 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 3607,43 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами. Крім цього, представник позивача просить суд стягнути з відповідачки сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 січня 2026 року було відкрито спрощене провадження у справі №727/15928/25 (провадження №2/727/341/26) за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження до судового засідання на 22 січня 2026 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 лютого 2026 року було задоволено клопотання відповідачки ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по вищевказаній цивільній справі.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» – Зюлковська Л.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві, а також у поданих представниками позивача відповіді на відзив та письмових поясненнях.

Крім цього, згідно вищевказаних спрямованих до суду представниками позивача відповіді на відзив та письмових пояснень, останні зазначають, що надані позивачем виписка по рахунку та розрахунок заборгованості є належними доказами на підтвердження заявлених банком позовних вимог.

Вказує, що 07.11.2024 року відповідачка у системі «Приват24» за допомогою OTP-пароля підписала додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої сторонами було змінено умови кредитування, зокрема встановлено процентну ставку у розмірі 12 % річних та пільгові умови погашення заборгованості.

Зазначає, що відповідачка була належним чином ознайомлена з умовами кредитування, а використання OTP-пароля є належним способом підписання електронних документів.

Стверджує, що відповідачкою не надано належних доказів повного виконання умов кредитного договору чи відсутності заборгованості, а посилання останньої на складне матеріальне становище не є підставою для відмови у задоволенні позову чи розстрочки виконання рішення суду.

З огляду на викладене, представники позивача АТ КБ «ПриватБанк» просять суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а також просять відмовити у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, зокрема визнала наявність у неї заборгованості за тілом кредиту та не заперечувала підписання вищевказаного кредитного договору з подальшими додатковими угодами до нього, а також факту користування кредитними коштами. При цьому зазначила, що вона раніше здійснювала погашення кредитної заборгованості належним чином, однак на даний час у зв`язку з її скрутним матеріальним становищем не має можливості у повному обсязі виконувати взяті на себе зобов`язання. Пояснила, що у зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації виїхала до Республіки Туреччина, де на даний час проживає разом із трьома малолітніми дітьми. Також зазначила, що одна з її дітей має розлади аутистичного спектру, у зв`язку із чим вона не має можливості працевлаштуватися та здійснює постійний догляд за дітьми. При цьому, зазначила, що вона не оформила документи щодо інвалідності дитини, оскільки для цього необхідне знання турецької мови. Вказала, що її єдиним доходом на даний час є соціальна допомога у розмірі 2100,00 грн. на місяць. З огляду на викладене просила суд у разі задоволення позову розстрочити виконання рішення суду строком на 36 місяців із щомісячним платежем в розмірі 500,00 грн.

Крім цього, згідно спрямованих до суду відповідачкою ОСОБА_1 відзиву на позов, письмових пояснень та заяв, остання не заперечувала факту підписання вищевказаного кредитного договору з подальшими додатковими угодами до нього та користування нею кредитними коштами, а також наявності заборгованості за тілом кредиту, однак вважала безпідставними вимоги банку в частині стягнення процентів та інших нарахувань.

Зазначає, що позивачем не доведено належного погодження зміни істотних умов кредитування, тарифних планів та процентних ставок, а також не надано зрозумілого та детального розрахунку заборгованості із зазначенням періодів нарахування процентів, застосованих ставок та формули розрахунку.

Відповідачка вважає, що позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду передчасно, оскільки, на її думку, 180-денний строк, передбачений додатковою угодою, не сплив, а тому у позивача були відсутні підстави для звернення до суду із вимогами про дострокове стягнення всієї суми заборгованості за вищевказаним Кредитним договором.

Крім цього, стверджує, що перебуває у скрутному матеріальному становищі, оскільки проживає за межами України разом із трьома неповнолітніми дітьми, одна з яких має розлад аутистичного спектру та потребує постійного догляду, у зв`язку із чим вона не має можливості працевлаштуватися.

При цьому вказувала, що її єдиним доходом є соціальна допомога у розмірі 2100,00 грн. на місяць, а тому просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення процентів та інших нарахувань, а також у разі задоволення позову розстрочити виконання рішення суду строком на 36 місяців із щомісячним платежем в розмірі 500,00 грн.

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши письмові матеріали справи, а також процесуальні документи спрямовані сторонами до суду, вважає, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 11.11.2020 року між відповідачкою ОСОБА_1 та позивачем АТ КБ «ПриватБанк» було укладено заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (т.1 а.с.73-80), відповідно до умов якої відповідачці було встановлено відновлювану кредитну лінію у розмірі до 75000,00 грн., надано кредитну картку «Універсальна GOLD» та встановлено процентну ставку у розмірі 40,8 % річних. Крім цього, умовами вищевказаного договору було передбачено обов`язок відповідачки здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості та сплачувати проценти за користування кредитними коштами.

18.10.2021 року відповідачка ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (т.1 а.с.81-93), а також паспорт споживчого кредиту щодо умов кредитування за карткою «Visa Platinum» (т.1 а.с.97-104), відповідно до яких сторонами було погоджено надання відновлюваної кредитної лінії шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжній картці, строк кредитування 12 місяців з пролонгацією та фіксовану процентну ставку у розмірі 36 % річних.

07.11.2024 року відповідачка шляхом введення OTP-пароля у системі дистанційного обслуговування «Приват24» підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (т.1 а.с.109-124) та Додаткову угоду № SAMDNWFC00071213268_01 до вищевказаного Кредитного договору (т.1 а.с.94-96), відповідно до умов яких сторонами було змінено порядок кредитування, зокрема змінено тип кредиту на невідновлювану кредитну лінію, встановлено процентну ставку у розмірі 12 % річних, а також змінено порядок та розмір щомісячного мінімального платежу за Кредитним договором.

На виконання умов вищевказаного договору позивачем АТ КБ «ПриватБанк» було відкрито відповідачці ОСОБА_1 відповідні банківські рахунки та надано кредитні картки № НОМЕР_1 типу «Універсальна GOLD» та №4627055101003753 типу «Visa Platinum», що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 17.10.2025 року (т.1 а.с.72) та випискою по рахунку відповідачки ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» (т.1 а.с.25-70).

При цьому, з вищевказаної виписки по рахунку відповідачки ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» (т.1 а.с.25-70) вбачається, що відповідачка користувалася кредитним лімітом, який станом на 07.07.2024 року становив 46000,00 грн. (т.1 а.с.71), здійснювала операції по рахунку та частково погашала заборгованість за вищевказаним кредитом.

Водночас, відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором (т.1 а.с.21-24) та вищезазначеної виписки по рахунку (т.1 а.с.25-70), вбачається, що відповідачка свої зобов`язання за вищевказаним Кредитним договором належним чином та в повній мірі не виконувала, у зв`язку із чим станом на 15.10.2025 року у неї виникла заборгованість у загальному розмірі 48053,11 грн., з яких: 44445,68 грн. – заборгованість за тілом кредиту та 3607,43 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами.

Частинами 1, 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статтей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

На підставі викладеного, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за вищевказаним Кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку із чим у неї перед позивачем АТ КБ «ПриватБанк» утворилась заборгованість, яка відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості (т.1 а.с.21-24) станом на 15.10.2025 року становить 48053,11 грн., з яких: 44445,68 грн. – заборгованість за тілом кредиту та 3607,43 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами.

При цьому, надані позивачем розрахунок заборгованості (т.1 а.с.21-24) та виписка по рахунку (т.1 а.с.25-70), на переконання суду, є належними та допустимими доказами на підтвердження розміру заборгованості відповідачки за кредитним договором, оскільки містять відомості щодо руху коштів по рахунку, здійснених відповідачкою платежів, періодів нарахування процентів, розміру кредитної заборгованості, а також залишку непогашених кредитних зобов`язань.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 року по справі №200/5647/18.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем АТ КБ «ПриватБанк» належними та допустимими доказами доведено наявність заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 11.11.2020 року у загальному розмірі 48053,11 грн., з яких: 44445,68 грн. – заборгованість за тілом кредиту та 3607,43 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

При цьому, суд бере до уваги й те, що відповідачка ОСОБА_1 як в судовому засіданні, так і в спрямованих до суду процесуальних документах не заперечувала підписання вищевказаного Кредитного договору з подальшими додатковими угодами до нього та факту користування кредитними коштами, а також визнала наявність у неї заборгованості за тілом кредиту.

Водночас доводи відповідачки про її не ознайомлення з умовами кредитування, порядком нарахування процентів та зміною процентної ставки спростовуються матеріалами справи, зокрема укладеною між сторонами Додатковою угодою № SAMDNWFC00071213268_01 від 07.11.2024 року (т.1 а.с.94-96), відповідно до п.1.1 якої сторонами було погоджено тип кредиту — невідновлювана кредитна лінія, строк кредитування — 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї Додаткової угоди, а відповідно до п.1.2 — процентну ставку у розмірі 12 % річних та реальну річну процентну ставку у розмірі 12,68 %. Крім цього, відповідно до п.3 вказаної Додаткової угоди сторони підтвердили наявність у відповідачки станом на дату її укладення заборгованості у загальному розмірі 47298,92 грн., з яких: 45540,68 грн. — заборгованість за тілом кредиту та 1758,24 грн. — заборгованість за процентами за користування кредитом.

При цьому заявлені позивачем до стягнення у даній справі проценти за користування кредитними коштами в сумі 3607,43 грн. нараховувалися банком вже після укладення вищевказаної Додаткової угоди та відповідно до погоджених сторонами умов кредитування, зокрема із застосуванням процентної ставки у розмірі 12 % річних, що підтверджується вищевказаними розрахунком заборгованості (т.1 а.с.21-24) та випискою по рахунку (т.1 а.с.25-70).

За наведених обставин правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, на які посилається відповідачка у спрямованому до суду відзиві, є нерелевантними до даних спірних правовідносин, оскільки у даній справі матеріалами справи підтверджується належне погодження відповідачкою умов кредитування шляхом її підписання Додаткової угоди № SAMDNWFC00071213268_01 від 07.11.2024 року (т.1 а.с.94-96), відповідно до якої сторонами було погоджено тип кредиту, строк кредитування, процентну ставку, порядок погашення заборгованості, а також підтверджено наявність у відповідачки заборгованості за кредитом та нарахованими процентами.

При цьому, будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у відповідачки заборгованості за процентами або підтверджували б інший розмір такої заборгованості, ніж заявлений позивачем, зокрема контррозрахунку заборгованості чи доказів погашення кредитної заборгованості у більшому розмірі, відповідачкою суду надано не було, а самі лише її заперечення не спростовують правильності поданого позивачем розрахунку заборгованості.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами було доведено правомірність нарахування відповідачці процентів за користування кредитними коштами, а також наявність у неї заборгованості за процентами у заявленому позивачем розмірі, зокрема в сумі 3607,43 грн.

При цьому, суд критично оцінює доводи відповідачки щодо передчасності звернення позивача до суду у зв`язку із неспливом 180-денного строку, передбаченого п.2 Додаткової угоди № SAMDNWFC00071213268_01 від 07.11.2024 року, оскільки відповідно до вказаного пункту сторони погодили лише наслідки прострочення виконання відповідачкою зобов`язань понад 180 днів, а саме настання строку повернення всієї суми кредитної заборгованості.

Разом з тим, відповідно до п.1.2 та п.4 вищевказаної Додаткової угоди відповідачка взяла на себе поточні зобов`язання щодо щомісячної сплати процентів за користування кредитом та погашення кредитної заборгованості у визначені договором строки, а тому невиконання таких зобов`язань є самостійною підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Таким чином, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що наявність у відповідачки ОСОБА_1 перед позивачем АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за Кредитним договором № б/н від 11.11.2020 року у загальному розмірі 48053,11 грн., з яких: 44445,68 грн. – заборгованість за тілом кредиту та 3607,43 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, знайшла своє належне підтвердження під час судового розгляду справи та підтверджується поданими позивачем письмовими доказами, які відповідачкою належними та допустимими доказами не спростовані.

Щодо клопотання відповідачки ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду строком на 36 місяців із щомісячним платежем в розмірі 500,00 грн., то суд зазначає наступне.

Так, частиною 1 статті 267 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Частина 3 статті 435 ЦПК України передбачає, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 435 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, за змістом вказаних норм права відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не може перевищувати одного року з дня його ухвалення.

При цьому, відповідачка ОСОБА_1 обґрунтовуючи вищевказане клопотання про розстрочення виконання рішення суду посилалась на її скрутне матеріальне становище, проживання разом із трьома малолітніми дітьми за межами України, відсутність можливості працевлаштування, а також наявність у однієї із дітей розладу аутистичного спектру.

Разом з тим, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вищевказаних обставин, зокрема доказів щодо розміру її доходів, неможливості працевлаштування, наявності у дитини захворювання, що підтверджується відповідним медичним висновком, чи інших виключних обставин, які б істотно ускладнювали виконання рішення суду або робили його неможливим, відповідачкою суду надано не було.

При цьому, спрямований до суду висновок Центру психологічної діагностики і реабілітації «Neuroflex», що датований 2020 роком (т.2 а.с.25-29) сам по собі не може бути безумовною та достатньою підставою для розстрочення рішення суду, оскільки не є медичним висновком у розумінні чинного законодавства України та не підтверджує встановлення дитині відповідного діагнозу у передбаченому законом порядку.

Більше того, вищевказаний спрямований до суду висновок Центру психологічної діагностики і реабілітації «Neuroflex» (т.2 а.с.25-29) датований 2020 роком, а тому сам по собі не може свідчити про актуальний стан здоров`я дитини відповідачки на час розгляду даної справи та підтверджувати існування вищезазначених обставин, які посилається відповідачка.

Крім цього, заявлений відповідачкою строк розстрочення виконання рішення суду у 36 місяців суперечить положенням ч.5 ст.435 ЦПК України, відповідно до якої розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження існування виключних обставин, які б істотно ускладнювали виконання рішення суду або робили його неможливим, а також те, що заявлений відповідачкою строк розстрочення виконання рішення суду суперечить вимогам ч.5 ст.435 ЦПК України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідачки ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.5 ст.81 ЦПК України).

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин, а також не спростовують наведені судом твердження.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», в інтересах якого діє його представник – Ляр Д.Ю., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості– підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, з відповідачки ОСОБА_1 , на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути на користь позивача сплачений останніми при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 2422,40 грн., виходячи з розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», в інтересах якого діє його представник – Ляр Дмитро Юрійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь позивача Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570, заборгованість за Кредитним договором № б/н від 11.11.2020 у розмірі 48053,11 (сорок вісім тисяч п`ятдесят три) гривні (одинадцять) копійок, з яких: 44445,68 (сорок чотири тисячі чотириста сорок п`ять) гривень (шістдесят вісім) копійок – заборгованість за тілом кредиту; 3607,43 (три тисячі шістсот сім) гривень (сорок три) копійки – заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами.

Стягнути з відповідачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь позивача Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570, сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом судовий збір в сумі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні (сорок) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 25 травня 2026 року.

СУДДЯ: