Вирок від 24 травня 2026 р. у справі №644/11517/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/11517/25

Провадження № 1-кп/644/398/26

25.05.2026

ВИРОК

іменем України

25 травня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі: прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Харківської обласної прокуратури ОСОБА_2 , потерпілої ОСОБА_3 та її представника адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого та його захисника адвоката ОСОБА_5 , секретаря с/з ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Бабка Старосалтівського району Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді директора ТОВ «М3«ЕЛЕКТРОМАШСТАН», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

установив:

ОСОБА_7 09.10.2025 приблизно о 18:20 керуючи технічно справним автомобілем «Ford Kuga», р.н. НОМЕР_1 рухався по вулиці Роганська в місті Харкові зі сторони вулиці 92-ї Бригади в напрямку вулиці Зубарєва. Під час руху ОСОБА_7 , діючи необережно, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований в районі будинку № 117 по вулиці Роганській в місті Харкові, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, не зменшив швидкість руху автомобіля та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_8 , яка в цей час рухалася по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно руху автомобіля під керуванням ОСОБА_7 , внаслідок чого допустив наїзд на ОСОБА_8 , чим грубо порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

- п. 18.1 ПДР України: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.».

Внаслідок дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_8 померла у приміщенні лікарні. Причиною смерті ОСОБА_8 явилася важка тупа сукупна травма із ушкодженням внутрішніх органів та перелом кісток скелету, що у своїй течії ускладнилася гострим розладом кровообігу та поліорганною недостатністю.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Обвинувачений не оспорював фактичні обставини вчиненого злочину у зв`язку з чим, за згодою всіх учасників кримінального провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, при цьомусуд переконався, що обвинувачений та потерпіла цілком розуміють положення, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України, і наслідки на право оскарження вироку, визначені ч. 2 ст. 394 КПК України.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 доведена повністю і його дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 286 КК України,а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення кримінального правопорушення вперше, щире каяття, добровільне відшкодування потерпілій стороні спричиненої шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.

При призначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд керується вимогами ст. 50 та ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого, форму вини, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працевлаштований, одружений.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, визначених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

Поряд з цим, при призначенні обвинуваченому основного покарання, суд бере до уваги наявністькількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме: щире каяття, вчинення злочину вперше, добровільне відшкодування потерпілій стороні спричиненої шкоди, позитивний соціальний статус ОСОБА_7 і доходить висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо без ізоляції його від суспільства з встановленням іспитового строку.

Між тим, зважаючи що ОСОБА_7 було допущене грубе порушення Правил дорожнього руху України, яке призвело до тяжких наслідків у виді смерті потерпілої особи, та відсутність доведених обставин, наявність яких свідчила б про недоцільність застосування додаткового покарання, суд застосовує до ОСОБА_7 таке додаткове покарання, як позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

Керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання за скоєне у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає обов`язки, визначені судом на підставі ст. 76 КК України.

Додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік підлягає реальному і самостійному виконанню з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на засудженого такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати за проведення судової експертизи № СЕ-19/121-25/28692-ІТ від 19.11.2025 року у розмірі 7131 грн 20 коп. та за проведення судової автотехнічної експертизи № 15182 від 07.11.2025 року у розмірі 12722 грн 40 коп.

Скасувати арешт та заборони які вжиті на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 14.10.2025 щодо транспортного засобу - автомобіля «Ford Kuga», р.н. НОМЕР_1 . Вказаний автомобіль повернути власнику за належністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через районний суд.

Суддя ОСОБА_1