Суд: Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 17 травня 2026 р.
Справа: №352/2509/25
Суддя: СТРУТИНСЬКИЙ Р. Р.
Справа № 352/2509/25
Провадження № 2/352/198/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2026 рокум. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого судді Струтинського Р. Р.
з участю секретаря Гребінника В. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
у с т а н о в и в :
Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення боргу в сумі 168 332 грн та судових витрат.
Заявлений позов обґрунтовує тим, що вона надала в борг відповідачу кошти в розмірі 4000 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на день написання позову становить 168 332,40 грн. Факт отримання відповідачем коштів підтверджується письмовою розпискою ОСОБА_2 , яку він написав добровільно і власноручно. На її письмове звернення повернути кошти, відповідач не відповідає. На дзвінки і повідомлення в месенджері відповідач також не відповідає, тому вона змушена звернутися до суду з відповідним позовом.
Позивачка та її представник у поданій суду заяві просили справу розглянути у відсутності сторони позивачки, позов підтримали, щодо ухвалення заочного рішення не заперечували.
Відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування) якого невідоме, викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України від 30.03.2026, у судове засідання не з`явився, не повідомив суду про причини неявки, не подав відзиву.
За наявності сукупності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи.
У відповідності до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Згідно до ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Установлено, що відповідач ОСОБА_2 згідно письмової розписки отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 4000 доларів СЩА, які позичальник зобов`язався повернути. Зміст дослідженої судом оригіналу розписки на суму 4000 доларів США підтверджує, що в ній відсутні відомості, з якою метою позичальнику передавалися грошові кошти. Зазначена розписка також не передбачає строку повернення цих коштів.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.17, 24), які були присутні при написанні боргової розписки, останні підтвердили факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 4000 доларів США від позивачки ОСОБА_1
28 липня 2025 року позивачка направила відповідачу досудову вимогу про погашення боргу (а.с.13-15), яку останній отримав, однак зобов`язання не виконав, що свідчить про недобросовісну поведінку відповідача.
Згідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно до ст. 1046-1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) викладено висновок про те, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до вчинення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Зазначене також узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 128/891/20-ц, провадження № 61-4560 св 21.
Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається правопідтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це є доказом факту отримання грошових коштів, а тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про те, що розписка є замінником письмової форми правочину, яка свідчить про додержання вимоги закону про письмову форму правочину.
Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає про отримання коштів, скріплює її своїм підписом, така розписка свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження про завершену дію передання коштів позичальнику, що міститься в тексті договору, не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.
Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постанові від 08 квітня 2021 року у справі №500/1755/17.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 1049 ЦК України, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором..
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №201/11388/17, провадження № 61-12383св19, зроблено висновок про те, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Відповідний правовий висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц.
Відповідно до ст.525 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Згідно до ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Аналізуючи долучені позивачкою до матеріалів справи оригіналу розписки, судом установлено, що така написана власноручно позичальником - відповідачем, тобто факт укладення договору позики і отримання позичальником коштів за цим договором підтверджено належним (письмовим) доказом.
Сторони дотримались письмової форми договору.
Таким чином, позивачка довела факт укладення договору позики і факт передачі нею коштів позичальнику на вказаній у розписці умові, тобто виконання нею умов договору позики в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не довів і в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення грошових коштів.
Таким чином, установлено, що відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконав і не повернув позикодавцю позичені у неї кошти в сумі, яка визначена договором (згідно з розпискою). Також у позивачки наявний оригінал розписки, що свідчить про те, що сума боргу не повернута.
Ураховуючи, що судом установлено факт укладення між сторонами договору позики, факт існування боргового зобов`язання та його невиконання відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову, та стягує з відповідача на користь позивачки борг згідно курсу Національного Банку України, на день звернення останньою до суду, в розмірі 168 332 грн.
Витрати зі сплати судового збору згідно з приписами ч.1 ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст. 141, 263-265,280-283 ЦПК України,
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу- задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суму заборгованості за розпискою в розмірі 168 332 (сто шістдесят вісім тисяч триста тридцять два) грн, та 1683 (одна тисяча шістсот вісімдесят три) грн 32 коп, всього 170 015 (сто сімдесят тисяч п`ятнадцять) грн 32 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий.
Повне судове рішення складено 25.05.2026.
Суддя Руслан СТРУТИНСЬКИЙ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua