Вирок від 24 травня 2026 р. у справі №352/178/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/178/26

Провадження № 1-кп/352/157/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурорів ОСОБА_3

ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 січня 2026 року за № 12026091250000001

за обвинуваченням ОСОБА_5 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , не працевлаштований, не одружений, осіб не утриманні не має, не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України (далі- КК України)

ВСТАНОВИВ:

I. Історія провадження

27 січня 2026 року до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України, розгляд якого у підготовчому судовому засіданні призначено на 30 січня 2026 року.

30 січня 2026 року розгляд справи відкладено на 03 березня 2026 року в зв`язку із клопотанням Обвинуваченого про призначення йому захисника.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2026 року судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України призначено на 12 березня 2026 року.

12 березня 2026 року розгляд справи відкладено на 15 квітня 2026 року за клопотанням Адвоката в зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

15 квітня 2026 року завершено стадію з`ясування фактичних обставин справи та перейдено до стадії судових дебатів, а розгляд справи відкладено на 06 травня 2026 для надання можливості сторонам підготуватись до дебатів.

06 травня 2026 року розгляд справи відкладено на 22 травня 2026 року в зв`язку із неявкою Адвоката.

ІІ. Позиція сторін

Позиція сторони обвинувачення:

Прокурор вважає повністю доведеним обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акту, а саме в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили шляхом продовження керування транспортним засобом, а також несплатою визначеної суми штрафу та просить визнати ОСОБА_5 винуватим і призначити йому покарання у вигляді 1 року позбавлення волі та звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, а також покладення обов`язків, передбачених статтею 76 КК України

Позиція сторони захисту:

Адвокат ОСОБА_6 (далі - Захисник), яка представляє інтереси ОСОБА_5 на підставі доручення про надання безоплатної правової допомоги, згодна із позицією Прокурора та просила призначити покарання без реального відбуття покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 погоджується із думкою Адвоката, зазначив, що більше такого не повториться та кається у вчиненому.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених Судом обставин

ДОКАЗИ, надані стороною ОБВИНУВАЧЕННЯ

ІІІ.1 Письмові докази:

ІІІ.1.1 інформація регіонального сервісного центру ГСУ у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 05 січня 2026 року про видачу Обвинуваченому 08 липня 2023 року посвідчення водія категорій «В С», терміном до 20 червня 2025 року, яка станом на дату видачі довідки перебуває у статусі «вилучений»

ІІІ.1.2 постанова Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2023 року у справі № 346/2537/23, якою ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.

ІІІ.1.3 інформація Коломийського міськрайонного суду від 08 січня 2026 року згідно із якою постанова у справі № 346/2537/23 звернута до виконання, так як штраф в добровільному порядку не сплачений.

ІІІ.1.4 інформація начальника Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському району згідно із якою станом на 20 січня 2026 року ОСОБА_5 сплачено повністю всі штрафи

ДОКАЗИ, надані стороною ЗАХИСТУ:

ІІІ.3 Показання Обвинуваченого, який пояснив, що 10 грудня 2025 року він їхав автівкою із Франківська в напрямку Коломиї разом із батьком. Батькові стало погано і він сів за кермо. Проїхав приблизно 7 кілометрів через місто. Він нікого не викликав, сів сам за кермо.

Він знав, що позбавлений права керування транспортним засобом постановою суду від 2023 році. Це був єдиний випадок, коли він сів за кермо. Станом на 10 грудня 2025 року постанова про позбавлення права керування була чинною.

Штраф сплатив в січні 2026 року

До цього з 2023 року не міг сплатити штраф, оскільки у нього не було коштів на сплату коштів, були операції. Коли з`явились кошти – він сплатив штраф.

Раніше його викликали до виконавчої служби з приводу сплати штрафу.

Шкодує про вчинене та кається.

ІV. Оцінка доказів щодо належності, допустимості та достовірності

Відповідно до статті 94 Кримінального процесуального кодексу України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до статті 85 Кримінального процесуального кодексу України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

В ході судового розгляду справи Судом не встановлено фактів істотного порушення прав і свобод людини, в зв`язку із чим Суд визнає всі надані йому докази належними, допустимими та достовірними, в зв`язку із чим оцінює сукупність цих доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

V. Оцінка доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку

ОСОБА_5 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України за ознаками умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

щодо позбавлення права керування транспортним засобом.

Факт позбавлення Обвинуваченого права керування транспортними засобами підтверджується постановою суду у справі № 346/2537/23, яка набрала законної сили 27 червня 2023 року та якою обвинувачений позбавлений права керування транспортними засобами на строк 5 років, тобто до 27 червня 2028 року.

Обізнаність ОСОБА_5 із ухваленням цієї постанови, притягнення його до відповідальності та накладенням стягнення, в тому числі позбавленням права керування транспортним засобом, підтверджується показаннями Обвинуваченого в судовому засіданні.

Факт керування Обвинуваченим транспортним засобом 10 грудня 2025 року, тобто в період, коли він позбавлений відповідного права, визнається та підтверджується показаннями Обвинуваченого, згідно із якими він здійснював керування транспортним засобом 10 грудня 2025 року.

Суд сприймає як достовірні показання ОСОБА_5 щодо необхідності сісти за кермо в зв`язку із тим, що стало погано батькові. В той же час, враховуючи напрямок руху автомобіля від лікарні в напрямку міста Коломия, а також об`єктивну можливість залучити до керування транспортним засобом будь-яку іншу особу, Суд не вбачає стану крайньої необхідності в діях Обвинуваченого.

Таким чином, за результатами оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення вироку, Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, прийшов до висновку щодо доведеності поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_5 усіх ознак складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбачених частиною першою статті 382 КК України за ознаками умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

VІ. Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним

ОСОБА_5 , достовірно знаючи про позбавлення його права керування транспортним засобом строком на 5 років відповідно до постанови суду від 15 червня 2023 року у справі № 346/2537/23, яка набрала законної сили 27 червня 2023 року, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду, яка набрала законної сили, маючи реальну можливість виконати постанову, продовжував здійснювати керувати транспортними засобами, чим не виконав постанову суду.

Так, ОСОБА_5 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами строком на 5 років на підставі постанови суду від 15 червня 2023 року, яка набрала законної сили 27 червня 2023 року, 10 грудня 2025 року о 15 годині 40 хвилин умисно керував автомобілем марки «Porshe» моделі «Cayenne», державний номерний знак НОМЕР_2 в місті Тисмениця Івано-Франківської області по вулиці Об`їзна.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 382 КК України, а саме умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили

VII. Мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою.

Згідно із обвинувальним актом, ОСОБА_5 також обвинувачувався в умисному невиконанні постанови суду від 15 червня 2023 року у справі № 346/2537/23, яка набрала законної сили 27 червня 2023 року, в частині несплати визначеної суми штрафу.

На підтвердження умисної несплати суми штрафу стороною обвинувачення надані наступні докази:

-постанова суду від 15 червня 2023 року у справі № 346/2537/23, якою на ОСОБА_5 накладено стягнення, в тому числі, у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-інформація Коломийського міськрайонного суду від 08 січня 2026 року згідно із якою постанова у справі № 346/2537/23 звернута до виконання, так як штраф в добровільному порядку не сплачений.

-інформація начальника Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському району згідно із якою станом на 20 січня 2026 року ОСОБА_5 сплачено повністю всі штрафи.

Обвинувачений, хоча і визнає себе винуватим в пред`явленому обвинуваченні, підтверджує, що сплатив штраф за вказаною постановою тільки в січні 2026 року. При цьому пояснює, що раніше не міг сплатити штраф через відсутність фінансовою можливості, в тому числі через захворювання.

Відповідно до статті 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статті 17 Кримінального процесуального кодексу України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Таким чином, обвинувальний вирок може бути ухвалено за умови доведення стороною обвинувачення належними і допустимими доказами поза розумним сумнівом факту вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення. При цьому обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Кримінальне правопорушення, передбачене статтею 382 КК України, може бути вчинено виключно умисно, тобто умовами кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення за статтею 382 Кримінального кодексу України, є встановлена і доведена наявність у особи обов`язку вчинити певні дії (виконати судове рішення), а також реальна можливість виконати покладений на неї обов`язок. Встановлення підстави кримінальної відповідальності за умисне невиконання судового рішення обов`язково передбачає з`ясування питання про наявність реальної можливості його виконати.

Вказаний висновок суду узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 26 березня 2025 року у справі № 746/448/21.

Таким чином, сторона обвинувачення має довести не тільки факт несплати Обвинуваченим штрафу на виконання постанови суду, але й наявність у Обвинуваченого умислу на несплату цього штрафу.

Обвинувачений зазначає, що до січня 2026 року він не міг сплатити штраф через відсутність фінансової можливості, в тому числі через хворобу

Жоден із наданих Прокурором доказів не спростовує вказаної версії та не доводить, що у Обвинуваченого була фінансова можливість сплатити штраф в розмірі 40800 гривень, що більш ніж в 10 разів перевищує розмірі мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб та більш ніж в 4,5 рази перевищує розмір мінімальної заробітної плати.

Прокурором не надано будь-яких доказів щодо наявності у Обвинуваченого фінансового стану, який би дозволив виконати постанову суду до січня 2026 року, зокрема відомості про рух коштів за банківськими рахунками Обвинуваченого, доказів здійснення ним коштовних витрат та т.і.

При цьому, згідно із реєстром матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у цьому кримінальному правопорушенні 22 січня 2026 року, в той час як станом на 20 січня 2026 року всі штрафи ним було погашено, згідно із інформацією начальника відділу ДВС. Сплата штрафу до набуття статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, серед іншого, з більшою долею вірогідності підтверджує версію Обвинуваченого щодо сплати штрафу одразу після того, як з`явилась фінансова можливість, ніж версію обвинувачення щодо умисності несплати штрафу

Таким чином, на думку Суду, Прокурором не спростовано версію Обвинуваченого щодо неможливості сплати штраф саме через фінансовий стан, а також не доведено поза розумним сумнівом наявність у Обвинуваченого умислу на невиконання постанови суду в частині сплати штрафу.

В зв`язку із викладеним, в цій частині Суд визнає обвинувачення необгрунтованим.

VIII.Мотиви призначення покарання

Суду надані наступні документи, що характеризують особу та впливають на вирішення питань щодо призначення покарання

-інформація заступника міського голови міста Коломия, згідно із якою обвинувачений зареєстрований в АДРЕСА_1 спільно із 6 іншими особами, з яких 3 неповнолітніх. Скарг на ОСОБА_5 не надходило;

-інформація КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я», згідно із якою Обвинувачений за допомогою не звертався, амбулаторну допомогу;

-інформація Коломийського міськрайонного суду про сплату Обвинуваченим штрафу в розмірі 850 гривень, призначеного вироком суду від 10 березня 2023 року за частиною третьою статті 357 КК України;

-квитанція від 23 березня 2023 року про сплату Обвинуваченим штрафу в розмірі 850 гривень;

-вирок Коломийського міськрайонного суду від 10 березня 2023 року у справі № 346/1084/23, яким йому призначено покарання в розмірі 850 гривень;

-подяки військових частин Обвинуваченому за надану допомогу;

-квитанція про сплату Обвинуваченим 5000 гривень на рахунок МБФ «Повернись живим» із призначенням платежу «благодійна допомога військовослужбовцям»

-свідоцтво про народження малолітньої ОСОБА_7 , батьками якої є ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 ;

-лікарські документи Обвинуваченого та ОСОБА_10 ;

-інформація щодо судимостей Обвинуваченого, відповідно до якої у нього відсутні непогашені судимості;

-згідно із досудовою доповіддю орган пробації вважає, що виправлення Обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі та не становить високої небезпеки для суспільства.

Відповідно до частини другої статті 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

У відповідності до частини першої статті 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначення покарання Суд враховує ступінь тяжкості вчинених правопорушень, які згідно зі статтею 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, активно підтримує Збройні Сили України, що підтверджується подяками від 3 різних військових частин.

Суд критично ставиться до платіжного доручення про переведення Обвинуваченим коштів на рахунок фонду «Повернись живим», оскільки такий платіж є одноразовим, на відміну від подяк від військових частин, щонайменше одна з яких видана в 2024 році. Також Суд не погоджується із позицією Прокурора та Адвоката, що вказаний платіж позитивно характеризує Обвинуваченого, оскільки його здійснено на стадії проведення судових дебатів, що може свідчити про іншу реальну мету такого платежу, ніж підтримку Збройних Сил України.

Обставинами, що пом`якшують покарання, Суд визнає щире каяття.

На наявність щирого каяття, на думку Суду, вказує послідовна поведінка Обвинуваченого щодо визнання фактичних обставин, визнаних Судом доведеними, під час досудового та судового розгляду, а також його сумлінна поведінка під час судового розгляду справи та пояснення в судовому засіданні.

В судових дебатах Прокурор та Адвокат зазначили про наявність такої обставини, яка пом`якшую покарання Обвинуваченого, як активне сприяння розкриттю злочину. Про наявність цієї ж обставини зазначено в обвинувальному акті.

Суд вважає, що матеріалами кримінального провадження не підтверджується наявність такої обставини, що пом`якшують покарання з огляду на наступне.

Суду не надано будь-яких доказів виконання Обвинуваченим будь-яких дій, а також проведення із ним слідчих дій, за результатами яких він би надав будь-які докази, що б свідчило про його активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а визнання ним вини та надання показань Судом враховано як щире каяття.

Обставини, що обтяжують відповідальність, в обвинувальному акті не зазначені, а також сторони не посилались на такі обставини в дебатах.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При обранні конкретного виду покарання Суд враховує, що санкцією частини першою статті 382 КК України передбачені альтернативні види покарання у вигляді штрафу та позбавлення волі.

Суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується, його щире каяття, що визнано Судом як обставина, що пом`якшують покарання, і відсутність обставин, що обтяжують покарання.

В той же час, враховуючи конкретні обставини цього кримінального правопорушення, зокрема керування транспортним засобом, який є джерелом підвищеної небезпеки, під час позбавлення права керування таким транспортним засобом, із урахуванням особи Обвинуваченого, Суд вважає, що призначення покарання мінімального виду, передбаченого санкцією статті, буде недостатнім та необхідним для досягнення мети передбаченої статтями 50,65 КК України.

Суд бере до уваги що вказаний вид покарання призначається Обвинуваченому вперше, він раніше несудимий, а тому, на думку Суду, покарання може бути призначено в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті.

щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням

Відповідно до статті 75 КК України якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких відповідно до статті 12 КК України. Також Суд враховує особу обвинуваченого, який визнав вину в повному обсязі, одиничність епізоду кримінального правопорушення, поведінку Обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, а саме відсутність інформації щодо вчинення ним будь-яких інших правопорушень. Також Суд бере до уваги висновки досудової доповіді органу пробації, згідно із якими виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства.

В зв`язку із викладеним, Суд приходить до висновку про можливість виправлення Обвинуваченого без відбування покарання, в зв`язку із чим він має бути звільнений від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до частини четвертої статті 75 КК України іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Суду не надано доказів притягнення Обвинуваченого до будь-якого виду відповідальності як до, так і після події 03 травня 2025 року.

За таких обставин Суд вважає, що іспитовий строк може бути призначено в мінімальному розмірі, в зв`язку із чим достатнім вважає призначення іспитового строку на 1 рік.

Відповідно до статті 76 КК України Суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого як безальтернативні обов`язки у відповідності до частини першої статті 76 КК України, так і передбачений частиною третьою цієї статті обов`язок працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу);

IХ. Щодо речових доказів

В ході досудового розслідування стороною обвинувачення долучено в якості речових доказів:

-оптичний носій інформації - компакт-диск, на якому міститься факт керування ОСОБА_5 транспортним засобом

Відповідно до частини дев`ятої статті 100 Кримінального процесуального кодексу України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому:

- документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

В зв`язку із викладеним, оптичний диск підлягає залишенню в матеріалах кримінального провадження № 12026091250000001

На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 369-371, 373, 374, 376, 381-382 Кримінального процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням. Встановити іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу);

Іспитовий строк ОСОБА_5 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Речовий доказ:

-оптичний носій інформації - компакт-диск, на якому міститься факт керування ОСОБА_5 транспортним засобом, залишити в матеріалах кримінального провадження № 12026091250000001

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до пункту 15 статті 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_11