Вирок від 21 травня 2026 р. у справі №216/6201/23 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/6201/23

Провадження № 1-кп/216/223/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 кримінальне провадження № 12023041230001373 від 09 липня 2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, офіційно не працює, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

-14 грудня 2022 року вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК Україні до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік;

-26 грудня 2022 року вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК Україні до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки; ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2024 року на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2022 року, більш суворим покаранням, призначеним вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2022 року визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, зараховано в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 30 грудня 2019 року до 03 червня 2021 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

учасники судового провадження:

прокурори ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

потерпіла ОСОБА_7 ,

обвинувачений ОСОБА_4 ,

захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

В С Т А Н О В И В:

03 червня 2023 року близько 23.00 год. ОСОБА_4 , діючи повторно, з прямим умислом на таємне викрадення чужого майна з проникненням у житло, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, будучи обізнаним про відсутність власника вдома, прибув до будинку АДРЕСА_3 та шляхом зняття навісного замка з вхідних дверей потрапив у середину цього будинку, звідки таємно викрав належні потерпілій ОСОБА_7 конвекційний обігрівач марки «Grunhelm» моделі «GC-2000» білого кольору вартістю 733 грн та телевізор марки «Kivi» моделі «32Н51ОКD» чорного кольору вартістю 3 200 грн. Після цього ОСОБА_4 разом з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, обернувши його на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_7 майнової шкоди в розмірі 3 933 грн.

Допитаний в останньому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе в інкримінованому злочині визнав повністю і дав суду такі показання. 03 червня 2023 року близько 24.00 год. він прийшов до будинку потерпілої, хвіртка на подвір`я була відкритою, а двері до будинку - незачинені, навісний замок висів на ручці. Про відсутність потерпілої вдома в той день він дізнався від її родича - свідка ОСОБА_10 . З будинку потерпілої він забрав телевізор, замотаний у покривало, та обігрівач, який стояв поруч з телевізором. Після цього він з викраденим майном пішов до свідка ОСОБА_10 , в якого залишив обігрівач, а телевізор для продажу поніс до свідка ОСОБА_11 . Однак останній відмовився купувати в нього телевізор, але погодився дати гроші під його заставу. Наступного ранку він повернув ОСОБА_11 гроші та забрав у нього викрадений телевізор, який поніс на Центрально-Міський ринок, де продав незнайомій йому особі за 400 грн. Викрадений обігрівач він заклав до ломбарду за 350 грн. Отримані за викрадене майно гроші він витратив на власні потреби. Наразі він кається у вчиненому та жалкує про свій вчинок. Разом з тим обвинувачений пояснив, що раніше він не визнавав своєї вини та висував різні версії вчинення цього злочину, у тому числі свідком ОСОБА_12 , з метою уникнення відповідальності за скоєне. Також обвинувачений заявив про недоцільність проведення перевірки обставин за фактом застосування до нього працівниками поліції фізичної сили, оскільки йому невідомі їхні анкетні дані та минуло вже багато часу, а також ці події не призвели до порушення його права на захист.

При ухваленні вироку обвинувачений ОСОБА_4 просив суд врахувати повне визнання ним своєї винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, його щире каяття в скоєному та часткове відшкодування потерпілій завданої шкоди, у зв`язку з чим призначити йому мінімальне покарання.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 показала, що в червні 2023 року вона поїхала на два тижні в гості до дочки. Потім вона разом з дочкою повернулись до неї додому та виявили відсутність у будинку телевізора та обігрівача. Решта речей у будинку була на своїх місцях. На вхідних дверях був навісний замок, зачиняла дротом. Хвіртка на замок не зачинялась. Після цього викликали поліцію, працівники якої приїхали та все зафіксували. До від`їзду вона користувалась телевізором та обігрівачем, обидва були в робочому стані. У подальшому працівники поліції повернули їй лише викрадений обігрівач. Згодом від дочки вона дізналась про вчинення крадіжки ОСОБА_4 , який пообіцяв відпрацювати та повернути гроші за викрадене майно. Покарання обвинуваченому потерпіла просила призначити на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , яка є дочкою потерпілої, показала, що це ОСОБА_4 здійснив крадіжку речей з будинку її матері. З ним вона познайомилась через спільних знайомих близько півроку до моменту крадіжки, він жив за два будинки від матері, відносини між ними були добрі. 07 липня 2023 року стало відомо про крадіжку, у цей час мати мешкала разом з нею в орендованій квартирі. Вона приїхала до будинку матері та побачила, що вхідні двері до будинку були відчинені, замка на них не було, а вдома відсутній телевізор та обігрівач. Підозра про вчинення крадіжки саме ОСОБА_4 виникла через те, що останній уже мав декілька судимостей. Згодом обвинувачений сам зателефонував їй та запропонував зустрітись. Вони зустрілись біля магазину та останній сказав, що віддасть гроші, якщо вони заберуть заяву з поліції. Він пропонував 7 000 чи 8 000 тисяч грн, вже точно не пам`ятає. Однак жодних подальших дій з боку обвинуваченого не було й грошей він не повернув, тому звернулись до поліції. Про ймовірну крадіжку з будинку матері вони дізнались від знайомих у телефонній розмові, після чого вона приїхала перевірити це й дійсно виявила крадіжку. ОСОБА_4 вимагав від неї не подавати заяву до поліції та обіцяв відпрацювати. Він особисто повідомив їй, що це саме він викрав речі, які саме речі та куди їх подів (обігрівач у ломбарді, телевізор у ОСОБА_11 ).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , який є племінником потерпілої та братом свідка ОСОБА_13 , показав, що до моменту крадіжки він був знайомий з обвинуваченим близько року, останній мешкав поруч з тіткою, відносини між ними до крадіжки були нормальні. Про обставини цієї крадіжки він знає зі слів родичів та працівників поліції. ОСОБА_13 розповіла йому, що мати (потерпіла) їй повідомила про відсутність у будинку телевізора та обігрівача, після чого сестра поїхала перевірити таку інформацію та виявила відсутність замка на дверях будинку. Крадіжку виявила тітка, коли приїхала додому. Він знає, що викликали поліцію, яка знімала відбитки пальців. ОСОБА_4 у нього ніколи не жив, але декілька разів залишався на ніч.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показала, що вона працює на посаді касира-оцінювача в «Ломбард «Топ». У червні 2023 року о 08.00 год. вона була на своїй зміні, до ломбарду зайшов хлопець, на вигляд близько 30 років, з обігрівачем білого кольору марки «Grunhelm», за який вона видала останньому 350 грн. Документи в нього вона не перевіряла, оскільки він вже є в їхній базі даних, бо закладав раніше інші речі, які саме речі та скільки разів таке було вона не пам`ятає. Це був ОСОБА_4 , вказану особу вона впізнає, така наразі перебуває в залі судового засідання. Інших осіб з обвинуваченим у той день вона не бачила. Камери відеоспостереження в ломбарді наявні, але відеозапис з них зберігається недовго, близько трьох днів.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що в липні 2023 року у вечірній час ОСОБА_4 приніс до нього додому невеликий телевізор марки «Kivi». Він погодився купити його, але після перевірки на справність. Він дав обвинуваченому за телевізор 500 грн, а після перевірки мав доплатити йому ще 100 грн. Однак під час перевірки виявилось, що телевізор не працює, лампа світилась, але телевізор не запрацював. Він зателефонував обвинуваченому та повідомив йому про необхідність забрати телевізор і повернути гроші. Наступного ранку близько 07.00 год. обвинувачений приніс йому гроші та забрав телевізор. Останній близько року мешкав в їхньому районі неподалік від його будинку. На його питання обвинувачений повідомив, що телевізор не крадений і належить йому.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини в інкримінованому злочині та підтвердження ним, потерпілою й свідками фактичних обставин його вчинення, винуватість ОСОБА_4 за висунутим обвинуваченням також доводиться сукупністю безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів, а саме:

- протоколом огляду місця події від 08 липня 2023 року з фототаблицею до нього (а.к.п. 11-13);

- копіями документів на викрадене майно (а.к.п. 16, 17);

- договором фінансового кредиту від 04 червня 2023 року, укладеним між ломбардом і ОСОБА_4 (а.к.п. 20);

- листом повного товариства «Ломбард «Топ» «Імперіал» ОСОБА_15 і Компанія» від 10 липня 2023 року (а.к.п. 21);

-протоколом пред`явлення свідку ОСОБА_11 для впізнання обвинуваченого ОСОБА_4 за фотознімками від 12 липня 2023 року та довідкою до нього (а.к.п. 23-24, 25);

-висновком судової товарознавчої експертизи від 17 липня 2023 року № СЕ-19/104-23/23603-ТВ (а.к.п. 30-35);

-протоколом пред`явлення свідку ОСОБА_14 для впізнання обвинуваченого ОСОБА_4 за фотознімками від 24 липня 2023 року та довідкою до нього (а.к.п. 50-51, 52);

-протоколом огляду та вилучення конвекційного обігрівача марки «Grunhelm» моделі «GC-2000» білого кольору, який добровільно видала свідок ОСОБА_14 , від 30 серпня 2023 року та фототаблицею до нього (а.к.п. 60, 61-62);

-постановою про визнання та долучення речового доказу від 30 серпня 2023 року (а.к.п. 63).

Усі докази, покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_4 , визнаються судом належними, допустимими й достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел і в установленому законом порядку, зафіксовані в належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як у цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Досліджені судом докази у своїй сукупності та взаємозв`язку поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за висунутим обвинуваченням.

За встановлених обставин суд кваліфікує зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у житло, вчиненого повторно та в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке має бути призначено обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до статей 50, 65 КК України виходить із меж, установлених у санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином.

При цьому обвинувачений ОСОБА_4 раніше двічі судимий, у тому числі за аналогічний корисливий злочин, із звільненням від відбування призначених покарань з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК України та вчинив цей новий злочин у період іспитових строків за двома попередніми вироками стосовно нього, має професійно-технічну освіту, офіційно не працює, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, за місцем мешкання та місцем тримання під вартою характеризується посередньо, за психологічною характеристикою має задовільний психоемоційний стан, за допомогою до лікарів психіатра та нарколога не звертався, за медичною довідкою Криворізької міської медичної частини № 3 від 14 січня 2026 року та відповіддю філії державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецькій областях від 04 березня 2026 року загальний стан здоров`я обвинуваченого відносно задовільний через наявність у нього хвороби: вроджена вада серця, 2х стулковий стенозований аортальний клапан з градієнтом тиску 54 мм.рт.мт, недостатність МК І-ІІ ст., рекомендовано планове протезування аортального клапану та контроль ехокардіографії раз на півроку (а.к.п. 84-98).

Разом з тим суд враховує, що завдана злочином майновашкода частково відшкодована потерпілій ОСОБА_7 в розмірі 733 грн шляхом повернення їй працівниками поліції викраденого обігрівача.

При цьому суд зважає, що факт повернення потерпілій частини викраденого майна працівниками поліції, якими виявлено та вилучено його в результаті проведених слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування, не свідчить про щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки таке розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину та правдиву розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, глибокі внутрішні переживання й щирий жаль з приводу цього, моральне засудження своєї злочинної поведінки, усвідомлення вини, почуття сорому, докорів сумління, готовність нести покарання, що може свідчити про позитивну перебудову свідомості особи, втрату або зниження ступеня її суспільної небезпечності та реальну можливість виправлення цієї особи. Водночас щире каяття насамперед виражається у вчиненні дій, спрямованих на максимально можливе усунення негативних наслідків скоєного діяння, в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, реальному бажанні виправити наслідки вчиненого.

Щире каяття це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Більше того, факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Однак під час розгляду справи судом не встановлено в діях обвинуваченого ОСОБА_4 наведених вище ознак дійсного прояву щирого каяття, а в матеріалах провадження відсутні дані на підтвердження щирого жалю з приводу скоєного та осуд своєї поведінки обвинуваченим, а також щодо намагання останнього виправити наслідки вчиненого й готовність нести ним покарання. Натомість фактичні обставини кримінального провадження, поведінка обвинуваченого протягом тривалого судового розгляду та заявлене ним щире каяття лише в останньому судовому засіданні переконливо свідчать про формальність такого розкаяння й намагання останнього таким чином уникнути більш суворого покарання.

За наведених обставин суд не визнає висловлене обвинуваченим ОСОБА_4 щире каяття як обставину, що пом`якшує йому покарання на підставі ст. 66 КК України.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом також не встановлено.

Таким чином, при призначенні покарання суд враховує фактичні обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, спосіб його вчинення та наслідки, обстановку й мотиви скоєння злочину, ставлення обвинуваченого до вчиненого, перед і пост кримінальну поведінку, дані про його особу, зокрема, вік, відносно задовільний стан здоров`я, наявність двох попередніх судимостей, вчинення цього злочину протягом установлених судами іспитових строків за попередніми вироками, відсутність офіційної роботи, родини та утриманців, не перебування на обліках, посередню характеристику, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, часткове відшкодування потерпілій завданої злочином шкоди шляхом повернення їй частини викраденого майна, а також думку останньої про призначення обвинуваченому покарання на розсуд суду.

З огляду на наведене, ураховуючи всі зазначені вище обставини в їх сукупності, виходячи з принципів законності, справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень останньому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі та призначити остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.

Так,вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2022 року ОСОБА_4 було визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

Крім того, вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2022 року ОСОБА_4 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Водночас ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2024 року подання представника органу з питань пробації про застосування покарання за наявності кількох вироків стосовно засудженого ОСОБА_4 було вирішено таким чином. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2022 року, більш суворим покаранням, призначеним вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2022 року, було визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України було звільнено останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов`язків за ч. 1 ст. 76 КК України, а також було зараховано ОСОБА_4 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 30 грудня 2019 року до 03 червня 2021 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Отже, ОСОБА_4 вчинив цей новий злочин у період іспитових строків за двома попередніми вироками щодо нього.

Частиною 3 ст. 78 КК України передбачено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із відповідними змінами) роз`яснено, що в разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

У пункті 26 указаної постанови Пленуму Верховного Суду України роз`яснено, що невідбутою частиною покарання за попереднім вироком слід вважати, зокрема, покарання, від відбування якого особу звільнено з випробуванням (статті 75, 79, 104 КК України).

У постанові Верховного Суду колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 202/1154/17 міститься такий висновок про застосування норм права, якщо вироком суду особу засуджено за злочин, що був вчинений у період іспитових строків за двома попередніми вироками щодо неї, за якими її було звільнено від відбування покарання з випробуванням та які виконувалися самостійно, остаточне покарання у такому випадку визначається на підставі ст. 71 КК України з урахуванням невідбутих частин покарання за всіма вироками.

У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 14 червня 2021 року у справі № 443/806/19 міститься висновок про застосування норм права, згідно з яким, зокрема, якщо особа вчинила принаймні одне кримінальне правопорушення після постановлення двох попередніх вироків, які виконуються самостійно, і останнім (третім) вироком особі призначається покарання, яке належить відбувати реально, припиняється окреме виконання обох попередніх вироків. Правовою підставою такого припинення щодо першого вироку є положення ч. 3 ст. 78 та ст. 71 КК України, а правовою підставою припинення виконання другого вироку - положення ст. 71 КК України. Остаточне покарання в такому випадку особі призначається на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, з урахуванням покарань, призначених за всіма (трьома) вироками.

Також касаційним кримінальним судом сформована стала практика, за якою у випадку вчинення особою кримінального правопорушення під час іспитового строку, покарання, від якого вона була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком. Тобто звільнення від покарання з випробуванням не вважається невід`ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового кримінального правопорушення під час іспитового строку (постанови ВС від 15 липня 2025 року у справі № 462/7107/24, від 07 травня 2025 року у справі № 522/15810/22, від 14 вересня 2021 року у справі № 127/25037/17, від 30 вересня 2021 року № 641/5122/19, від 21 травня 2019 року у справі № 266/3940/16-к, від 14 серпня 2019 року № 127/4760/18).

Такими чином, судом установлено, що ОСОБА_4 вчинив цей злочин (03 червня 2023 року) у період іспитових строків за двома попередніми вироками щодо нього (від 14 грудня 2022 року та від 26 грудня 2022 року).

При цьому 15 лютого 2024 року вказаною вище ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було вирішено питання про застосування остаточного покарання за цими попередніми вироками стосовно ОСОБА_4 , а саме на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2022 року більш суворим покаранням за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2022 року визначено останньому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строк тривалістю 3 роки та із зарахуванням у строк покарання строку його попереднього ув`язнення.

За встановлених обставин суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком частини невідбутого покарання за попередніми вироками з урахуванням визначеного ухвалою остаточного покарання за такими вироками на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.

Разом з тим, зважаючи на конкретні обставини справи та наведені вище вимоги закону суддійшов висновку про відсутність у даному випадку підстав для застосування положень статей 69, 75 КК України, оскільки під час судового розгляду не встановлено сукупності обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним протягом іспитового строку кримінального правопорушення, що відповідно виключає можливість як призначення більш м`якого покарання на підставі ст. 69 КК України, так і звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Разом з тим вчинення обвинуваченим у період іспитового строку нового злочину свідчить про небажання останнього стати на шлях виправлення, його схильність до протиправної поведінки та підвищену суспільну небезпечність, тому його виправлення й перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що саме таке покарання буде справедливим та адекватним характеру й небезпечності вчиненого діяння, відповідатиме тяжкості злочину й даним про особу винного, сприятиме необхідному виправленню останнього та попередженню скоєння ним нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» і відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

При призначенні вказаного покарання ОСОБА_4 суд також зважає на практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Скополла проти Італії» зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Водночас на підставі ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 в строк призначеного покарання строк його попереднього ув`язнення з 31 серпня 2023 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженніне пред`явлено.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Згідно із ч. 2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь держави 3 824 грн документально підтверджених процесуальних витрат на залучення експертів (а.к.п. 29, 39).

Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити до набрання вироком законної сили, ураховуючи характер вчиненого ним діяння та покарання, призначене йому за цим вироком.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2022 року та вироком Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 грудня 2022 року з урахуванням визначеного ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 лютого 2024 року покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислюватиз 31 серпня 2023 року – дня його фактичного затримання.

Зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 31 серпня 2023 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 3 824 (три тисячі вісімсот двадцять чотири) грн процесуальних витрат на залучення експертів.

Речові докази, а саме:

- конвекційний обігрівач марки «Grunhelm» моделі «GC-2000» білого кольору, - вважати повернутим власниці ОСОБА_7 згідно з її розпискою від 30 серпня 2023 року(а.к.п. 64);

- решту речових доказів і документів – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1