Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №712/4618/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/4618/26

Провадження № 2/712/3305/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Пономаря В.О.,

за участю секретаря судового засідання Рясик Д.Д.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

1.1. Короткий виклад позиції позивача та відповідача

У квітні 2026 року до Соснівського районного суду м. Черкаси надійшла позовна заява ТОВ «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначає, що 19.03.2021 між АТ «Мегабанк» та відповідачем укладено кредитний договір № 21-007-854-2-21-Г (з ануїтетними платежами).

За твердженням позивача АТ «Мегабанк» надав ОСОБА_1 кредитні кошти, проте остання належним чином зобов`язання не виконала, унаслідок утворилась заборгованість: 7 239,54 грн - за кредитом та 4 434,72 грн - за відсотками, усього 11 674,26 грн.

Також позивач посилається на перехід права вимоги: спочатку від АТ «Мегабанк» до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» за договором відступлення прав вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024, а надалі - до ТОВ «ФК Єврокредит» за договором відступлення прав вимоги № 1/12 від 27.12.2024.

У позовних вимогах позивач просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження (за наявними матеріалами), а також стягнути з відповідача 11 674,26 грн заборгованості (кредит і відсотки) та судові витрати, зокрема судовий збір 2 622,40 грн і витрати на правничу допомогу 11 200,00 грн.

Відповідачка правом на подання відзиву не скористалася.

1.2. Рух справи в суді та процесуальні рішення

Позовна заява «ФК Єврокредит» 06.04.2026 надійшла до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.04.2026 позовна заява залишена без руху, позивачу надано семиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків.

Позивачем 21.04.2026 подана заява про усунення недоліків.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.04.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

1.3. Позиція сторін у судовому засіданні

Представник позивача в судове засідання не з`явився, зазначивши у позовній заяві про те, що просить проводити судові засідання без участі представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 не заперечувала проти наведених у позовній заяві обставин укладення кредитного договору та наявності заборгованості. Водночас указала, що наявність заборгованості пов`язана з тим, що вона не змогла її погасити через ліквідацію АТ «Мегабанк».

ІІ. Мотивувальна частина рішення

2.1. Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, оцінка суду

Судом встановлено, що 19.03.2021 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 21-007-854-2-21-Г (з ануїтетними платежами).

Пунктом 1.1 кредитного договору передбачено, що кредитодавець надає кредитні кошти (далі - кредит) в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками.

Кредит надається на споживчі цілі шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою (п. 1.2 кредитного договору). Цей договір є договором приєднання до правил обслуговування клієнтів в АТ «Мегабанк» (п.1.3 кредитного договору).

Розділом 2 кредитного договору визначені умови та порядок надання кредиту. Так, типом кредиту є кредит; кредит надається на строк з 19.03.2021 до 18.03.2024 включно; загальний розмір кредиту складає 8 864,00 грн; процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) складає 39,00 % річних.

Відповідно до пункту 3.1. Кредитного договору кредитодавець зобов`язується для обліку кредиту відкрити позичковий рахунок, а також відкрити рахунок для обліку нарахованих процентів за кредитом.

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами, передбаченими договором. Ануїтетними платежами в розумінні цього пункту є рівні щомісячні платежі, що підлягають до сплати позичальником та направляються на погашення суми кредиту і процентів за користування ним і розраховуються таким чином, що в кінці строку дії цього договору, за умови виконання зобов`язання позичальником, заборгованість його повністю погашається.

Кредитний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 18.03.2027, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним (п. 7.1 кредитного договору).

Із графи «Позичальник» розділу 10 кредитного договору суд встановив, що він підписаний відповідачем власноручним підписом, а також містить відмітку про отримання позичальником оригіналу кредитного договору.

Також, як встановлено судом, 19.03.2021 ОСОБА_1 підписала власноручним підписом графік платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит як додатку № 1 до кредитного договору, згідно якого повернення суми кредиту позичальником мало бути вчинене, починаючи з 01.04.2021 і закінчуючи 18.03.2024, щоразу в сумі 425,26 грн, крім першого платежу, який становив 124,83 грн, та останнього 363,42 грн.

Із виписки по особовим рахункам клієнта ОСОБА_1 з 03.12.2022 до 03.09.2024, що сформована АТ «Мегабанк», станом на 05.10.2024, суд встановив, що заборгованість за основною сумою боргу згідно кредитного договору становить 7 239,54 грн заборгованість за кредитом та 4 434,72 грн заборгованість по сплаті відсотків.

Розмір заборгованості відповідача перед АТ «Мегабанк» щодо виконання умов кредитного договору, який міститься у виписці по особовим рахункам з 03.12.2022 до 03.09.2024, узгоджується з даними довідки-розрахунку заборгованості станом на 03.09.2024, що складена АТ «Мегабанк».

Відповідно до протоколу електронного аукціону 09.07.2024 № GFD001-UA-20240618-01260, переможцем електронного аукціону з придбання прав вимоги за кредитними договорами, що укладені між АТ «Мегабанк» та боржниками, стало ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс».

Також у судовому засідання встановлено, що 03.09.2024 між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240, відповідно до умов якого АТ «Мегабанк» відступає ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених в додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, яким перейшли обов`язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами, в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту), з урахуванням усіх видів, змін, доповнень і додатків до них , згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (пункт 1 договору про відступлення прав вимоги від 03.09.2024).

Із витягу з Додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024 суд встановив, що ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно кредитного договору в сумі 11 674,26 грн.

Відповідно до договору відступлення прав вимоги №1/12 від 27.12.2024 ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» відступає ТОВ «ФК Єврокредит» (новий кредитор) належні ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», а новий кредитор набуває права вимоги ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених в додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, яким перейшли обов`язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами, в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту), з урахуванням усіх видів, змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (пункт 1 договору про відступлення прав вимоги від 27.12.2024).

Із витягу з додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги № 1/12 від 27.12.2024 суд встановив, що ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно з кредитним договором № 21-007-854-2-21-Г від 19.03.2021 в сумі 11 674,26 грн.

2.2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 виникли договірні кредитні правовідносини, за якими банк надав відповідачці кредитні кошти, а відповідачка взяла на себе обов`язок повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у строки та порядку, визначені кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, що передбачено ст. 1055 ЦК України.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

З наданого позивачем кредитного договору суд встановив, що його істотні умови щодо сторін, розміру кредиту, строку кредитування, процентної ставки, порядку повернення кредиту та сплати процентів погоджені сторонами у письмовій формі. Кредитний договір підписаний відповідачкою власноручно, а тому підстави вважати його неукладеним або таким, що не створює для відповідачки правових наслідків, відсутні.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 11 674,26 грн, із яких: 7 239,54 грн – заборгованість за кредитом, 4 434,72 грн – заборгованість за процентами.

Розмір заборгованості підтверджується випискою по особових рахунках відповідачки та довідкою-розрахунком заборгованості, які узгоджуються між собою та не спростовані відповідачкою належними і допустимими доказами. Відповідачка у судовому засіданні фактично не заперечувала обставин укладення кредитного договору та наявності заборгованості, а її пояснення стосувалися лише причин несплати.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином — відступлення права вимоги.

За змістом ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що право вимоги за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 , перейшло від АТ «Мегабанк» до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» на підставі договору відступлення прав вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024, а надалі до ТОВ «ФК Єврокредит» на підставі договору відступлення прав вимоги № 1/12 від 27.12.2024. Надані суду договори відступлення прав вимоги та витяги з відповідних реєстрів боржників підтверджують набуття позивачем права грошової вимоги до відповідачки у заявленому розмірі.

Отже, ТОВ «ФК Єврокредит» є належним кредитором у спірному зобов`язанні та має право вимагати від відповідачки виконання обов`язку щодо повернення заборгованості за кредитним договором.

Оцінюючи зазначені доводи відповідача, суд виходить з того, що ліквідація банку як кредитора не припиняє грошового зобов`язання позичальника та сама по собі не звільняє його від обов`язку повернути кредит і сплатити проценти. Такі обставини можуть мати значення лише за наявності належних доказів того, що відповідач вживав реальних дій для належного виконання (звертався за реквізитами, здійснював платіж, пропонував виконання), однак кредитор (уповноважена особа/правонаступник) безпідставно ухилявся від прийняття виконання, що могло б свідчити про прострочення кредитора та впливати на обсяг відповідальності.

Верховний Суд у подібних правовідносинах зазначав, що неповідомлення боржника про зміну реквізитів, у тому числі у зв`язку з процедурою ліквідації банку, може впливати на визначення розміру боргу, однак не є підставою для відмови у стягненні та не звільняє боржника від виконання зобов`язання загалом (див. постанову Верхового Суду від 13.03.2019 у справі № 338/75/16-ц).

Неповідомлення про змінені реквізити саме по собі не означає прострочення кредитора, а за наявності об`єктивних перешкод для здійснення платежу боржник не позбавлений права виконати грошове зобов`язання шляхом внесення суми боргу в депозит нотаріуса чи в інший передбачений законом спосіб, що прямо передбачено статтею 537 ЦК України.

Оскільки відповідач не надав суду доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на належне виконання зобов`язання, у тому числі здійснення платежів або внесення коштів у депозит, його пояснення про неможливість погашення через ліквідацію банку суд оцінює як суб`єктивну причину несплати, яка не спростовує факту прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідачка не надала власного контррозрахунку заборгованості, доказів повного або часткового погашення боргу, доказів неправильності нарахування процентів чи доказів припинення зобов`язання з інших підстав, передбачених законом або договором.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач довів факт укладення кредитного договору, надання відповідачці кредитних коштів, неналежне виконання нею зобов`язання, розмір заборгованості та перехід до ТОВ «ФК Єврокредит» права вимоги за спірним кредитним договором.

Отже, позовна вимога про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Єврокредит» заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 11 674,26 грн, з яких 7 239,54 грн – заборгованість за кредитом та 4 434,72 грн – заборгованість за процентами, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

2.3. Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу цих положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025, укладений між ТОВ «ФК Єврокредит» та адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС»; 2) реєстру боржників від 01.12.2025, зі змісту якого суд встановив, що на виконання умов п. 2.1 договору № 1/07 ТОВ «ФК Єврокредит» передало, а АО «Альянс ДЛС» отримало в роботу заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 21-007-854-2-21-Г; 3) акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги від 05.01.2026 № 12066636, в якому міститься перелік наданих правових послуг; 4) свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Журавльова С.Г.; 5) ордер на надання правничої допомоги.

Суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

Разом із тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у рішеннях ЄСПЛ від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Застосовуючи такий підхід в даній справі, суд не вважає заявлений до відшкодування позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, відповідним критеріям реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Такий розмір витрат на правничу допомогу є очевидно неспівмірним, хоча і не суперечить умовам укладеного договору про надання правової допомоги, оскільки справа не належить до категорії складних, не потребує вчинення значної кількості процесуальних дій з боку представника, який не брав участі в судових засіданнях, а в даній категорії справ склалася усталена судова практика.

З урахуванням рівня складності вказаної справи, обсягу виконаних робіт (складання типової позовної заяви), враховуючи ціну позову, суд приходить до висновку про можливість стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн, що відповідає наведеним вище обставинам.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача витрат по оплаті судового збору, то суд зазначає про таке.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Водночас ч. 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із дослідженої платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 7135 від 26.03.2026 суд встановив, що позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 622,40 грн, які згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст. 7, 9, 11-13, 81-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за договором від 19.03.2021 № 21-007-854-2-21-Г в розмірі 11 674 (одинадцять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн 26 (двадцять шість) коп., судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2 622 (дві тисячі шістсот двадцять дві) грн 40 (сорок) коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 21.05.2026.

Найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит», адреса місцязнаходження: вул. Ушинського, 1, оф. 105, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 40932411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Пономар