Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №712/14241/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/14241/25

Провадження 2/712/774/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі – Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Черкаська міська рада про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно рішення №128 від 30.03.1982 року Виконавчого комітету Придніпровської районної ради народних депутатів м. Черкаси позивачу, як багатодітній сім`ї, виділено у користування трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка на даний час має адресу: АДРЕСА_2 . Відповідно до довідки Черкаської міської ради від 08.10.2025 року №20588 у спірній квартирі зареєстровані: позивач ОСОБА_1 , відповідач-1 ОСОБА_2 , відповідач-2 ОСОБА_3 , відповідач-3 ОСОБА_4 , а також син позивача ОСОБА_5 .

Позивач зазначив, що відповідач-1 ОСОБА_2 з 1990 року у спірній квартирі не проживає, виїхав за кордон на постійне проживання, з позивачем зв`язку не підтримує, його особисті речі у квартирі відсутні, будь-яких дій щодо користування квартирою він не вчиняє.

Крім того, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.06.2025 року розірвано шлюб між сином позивача ОСОБА_5 та відповідачем-2 ОСОБА_3 .

З початку 2022 року відповідач-2 ОСОБА_3 та відповідач-3 ОСОБА_4 у квартирі не проживають, забрали свої особисті речі, комунальні послуги не сплачують, з позивачем не спілкуються, спроб повернутися до спірного житла не вчиняли.

На підтвердження факту непроживання відповідачів позивач посилався на акт обстеження та опитування сусідів від 08.10.2025 року. У зв`язку з викладеним позивач просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.10.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін. У передбачений законодавством термін відповідачі відзиву до суду не скерували.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.05.2026 закрито підготовче засідання в справі, призначений судовий розгляд по суті.

Представник позивача – адвокат Клименко В.М. у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки суду не повідомили, відзиву на позов не подали.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, повідомлявся про розгляд справи, причин неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до рішення №128 від 30.03.1982 року Виконавчого комітету Придніпровської районної ради народних депутатів м. Черкаси ОСОБА_1 , як багатодітній сім`ї, виділено у користування трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно довідки Черкаської міської ради від 08.10.2025 року №20588 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: позивач ОСОБА_1 , відповідач-1 ОСОБА_2 , відповідач-2 ОСОБА_3 , відповідач-3 ОСОБА_4 , а також син позивача ОСОБА_5 .

Відповідно до рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.06.2025 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 розірвано.

З акту обстеження та опитування сусідів від 08.10.2025 року, складеного за участю старшої під`їзду та мешканців будинку, вбачається, що відповідач-1 ОСОБА_2 у спірній квартирі тривалий час не проживає, а відповідачі-2 та 3 відсутні у квартирі з 2022 року, їх особисті речі відсутні, участі в утриманні житла вони не беруть.

На виконання ухвали суду від 12.02.2026 року Державна прикордонна служба надала інформацію про виїзд за межі України ОСОБА_2 у 2018 році та ОСОБА_4 у 2022 році.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав та в порядку, передбачених законом.

Згідно зі ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно додоговору найму жилого приміщення.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом із ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами та несуть усі обов`язки, що випливають із договору найму жилого приміщення.

Згідно зі ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Частиною 2 ст. 107 ЖК України передбачено, що у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму житлового приміщення вважається розірваним з дня вибуття.

Судом встановлено, що відповідач-1 ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі з наявних матеріалів справи - виїхав за кордон у 2018 році, особистих речей у квартирі не має, участі в утриманні житла не бере, зв`язок із позивачем не підтримує.

Також судом встановлено, що відповідач-2 ОСОБА_3 та відповідач-3 ОСОБА_4 добровільно вибули зі спірної квартири у 2022 році, забрали особисті речі, у квартирі не проживають понад встановлений законом строк, участі у витратах на утримання житла не беруть.

Таким чином, виходячи із вказаних положень закону, особа може бути визнана такою, що втратила право на користування жилим приміщенням у випадку, коли вона була відсутня в ньому понад шість місяців і без поважних причин.

Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та житла.

Поняття «житло» у розумінні статті 8 Конвенції не обмежується приміщенням, яке особа займає на законних підставах, а залежить від наявності достатніх та тривалих фактичних зв`язків особи з конкретним місцем проживання, про що зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Прокопович проти Росії» від 18.11.2004 року.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці також зазначає, що втрата житла є найбільш крайнім видом втручання у право на повагу до житла, а тому таке втручання має бути законним, переслідувати легітимну мету та бути пропорційним.

Суд враховує, що відповідач-1 не проживає у спірній квартирі за поясненнями представника позивача з 1990 року, за наявними матеріалами справи з 2018 виїхав за кордон, а відповідачі-2 та 3 - з 2022 року, будь-яких доказів існування достатніх та триваючих зв`язків зі спірним житлом суду не надано.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачам чинилися перешкоди у користуванні житлом або що їх непроживання було вимушеним чи мало поважні причини.

За таких обставин суд доходить висновку, що визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням, є пропорційним втручанням у право на повагу до житла та відповідає вимогам статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналізуючи зібрані по справі докази суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позову та про можливість їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 9, 61, 64, 71, 72, 107 ЖК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 третя особа: Черкаська міська радапро визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 25.05.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян