Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №703/1879/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1879/26

2/703/1700/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на час навчання,

встановив:

30 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вищевказаним позовом, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, яка надійшла до суду 13 квітня 2026 року через систему «Електронний суд», просить стягувати з стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на період навчання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову до суду і до закінчення дитиною навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 23 років.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 2007 року по 2013 рік позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі. За час спільного проживання у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 . На даний час донька досягла повноліття і навчається на 1 курсі на денній формі навчання в Технічному університеті у місті Кошиці, термін навчання 3 роки. Навчання у навчальному закладі потребує фінансових витрат, особливо з огляду на те, що ОСОБА_3 перебуває за кордоном, що зумовлює додаткові витрати на проживання, харчування, проїзд та інші необхідні потреби. На сьогоднішній день витрати на утримання доньки позивач несе одноособово. Зокрема, здійснює оплату харчування, придбання одягу, засобів гігієни, канцелярського приладдя та інших необхідних речей для навчання і повсякденного життя. Оскільки донька навчається у місті Кошиці (Словацька Республіка), позивач систематично здійснює банківські перекази грошових коштів на її ім`я для забезпечення її потреб. Крім того, під час перебування доньки в Україні у період канікул, позивач додатково надає їй грошові кошти готівкою.

У зв`язку з тим, що донька сторін навчається та потребує постійної матеріальної допомоги, а всі витрати на її утримання несе позивач одноособово, остання зверталася до відповідача у справі з метою врегулювання питання щодо надання матеріальної допомоги у позасудовому порядку, однак жодних домовленостей між сторонами досягнуто не було.

Вважає, що з відповідача буде належним стягнення у розмірі 1/4 частини всіх його доходів на утримання доньки на період навчання.

З урахуванням викладеного, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою судді 01 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк представник позивача усунула недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 15 квітня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за вищевказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, відповідачу роз`яснено право на подання до суду відзиву на позовну заяву, а третій особі – письмових пояснень щодо позову, та встановлені відповідні строки.

30 квітня 2026 року на адресу суду, через систему «Електронний суд», надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Яременка В.В., в якому останній просить суд: долучити до матеріалів справи відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу ОСОБА_2 ; при винесенні рішення щодо стягнення аліментів врахувати норми Закону, які зазначені у клопотанні, і надані докази та визначити розмір аліментів – у твердій грошовій сумі у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (з розрахунку для працездатних осіб).

Клопотання обґрунтовує положеннями ст.181, 182, 183, 184, 199 СК України та роз`ясненнями, які викладені у п.200 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року. Крім того зазначає, що при мінливому заробітку законодавства України передбачає два основні способи визначення розміру аліментів, що дозволяють забезпечити стабільність виплати для дитини, зокрема стягнення аліментів в твердій грошовій сумі – якщо платник має нерегулярний дохід або отримує частину доходу в натурі, суд може встановити фіксований щомісячний платіж. Ця сума підлягає щорічній індексації. Прожитковий мінімум для повнолітньої дитини (студента до 23 років) при розрахунку аліментів у 2026 році базується на показнику для працездатних осіб, який становить 3328 гривень. У відповідача відсутній постійних дохід, а позивачем не надано жодних доказів щодо потреб у матеріальній допомозі (оплати вартості навчання дитини, її проживання).

До вказаного клопотання представником відповідача додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу ОСОБА_2 станом на 28 квітня 2026 року.

23 квітня 2026 року на адресу суду надійшла заява третьої сторони ОСОБА_3 , в якій остання зазначає, що вона дійсно навчається на 1 курсі на денній формі навчання в Технічному університеті у місті Кошиці (Словацька Республіка), термін навчання 3 роки. Повідомляє, що на період її навчання вона перебуває на утриманні матері, яка забезпечує її необхідними коштами для проживання, навчання, харчування, проїзду та інших повсякденних витрат, пов`язаних із перебування за кордом. У зв`язку з чим підтверджує, що поданий позов про стягнення аліментів на період навчання підтримує повністю та просить його задовольнити.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Суд, врахувавши доводи позивача, які викладені у позовній заяві, позицію представника відповідача, яка викладена у його клопотанні, та позицію третьої особи, яка викладена у її заяві, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Смілі Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області 13 жовтня 2007 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб 13 жовтня 2007 року, про що в цей же день в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №543. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила своє прізвище на « ОСОБА_5 » (а.с.7).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Смілі Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області 07 березня 2008 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.11).

Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 грудня 2013 року, яке набрало законної сили 21 січня 2014 року, у справі №703/6388/13-ц, 2/703/2130/13 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу вирішено розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ), зареєстрований 13 жовтня 2007 року Смілянськими міськвідділом ДРАЦС Черкаської області, актовий запис №543, залишивши дружині прізвище, яке вона має після реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 » (а.с.8).

Відповідач ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є батьками позивача ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно Смілянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 28 червня 2024 року (а.с.9).

Згідно ст.53 Конституції України, кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Як вбачається з довідки, яка складена Референткою Навчального відділу Технічного університету у місті Кошиці 02 вересня 2025 року, переклад якої зі словацької мови на українську мову виконав ОСОБА_10 , підпис якої засвідчив приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Корнєєнкова Н.О. та дану нотаріальну дію зареєстровано в реєстрі за №5060, ОСОБА_11 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Сміла, в 2025-2026 академічному році є студенткою 1 курсу програми підготовки бакалаврів денної форми навчання відповідної спеціальності (див. Закон №131/2002 Збірника законів) Факультету гірничої справи, екології, менеджменту та геотехнологій Технічного університету в місті Кошиці. Академічний рік триває з 01 вересня 2025 року по 31 серпня 2026 року. Нормативний термін навчання становить 3 роки (а.с.9, 10).

Відповідно до ч.3 ст.199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає донька, син, а також самі донька, син, які продовжують навчання.

Як вбачається з Відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, складеної головним спеціалістом виконавчого комітету Смілянської міської ради 13 квітня 2026 року, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: 1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , період реєстрації з 01 квітня 2015 року по теперішній час; 2. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , період реєстрації з 01 квітня 2015 року по теперішній час (а.с.26).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 , відповідно до ч.3 ст.199 СК України, наділена правом на звернення до суду з даним позовом.

Згідно ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , якій 24 лютого 2026 року виповнилося повних 18 років та яка є донькою позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 , з 01 вересня 2025 року навчається у Технічному університеті у місті Кошиці, який розташований поза межами кордонів України, на денній формі навчання.

Доказів наявності у ОСОБА_3 місця роботи та отримання будь-яких доходів, матеріали справи не містять, сторонами не надані та останні з клопотаннями щодо витребування відповідних доказів до суду не зверталися.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 , у зв`язку з продовженням навчання у навчальному закладі на денній формі навчання, а не заочно, що позбавляє її об`єктивної можливості працевлаштуватися та отримувати заробітну, а відтак і самостійно забезпечувати себе матеріально після досягнення 18-річного віку, потребує матеріальної допомоги зі сторони батьків, зокрема на придбання канцелярського приладдя та підручників для навчання, одягу, взуття, засобів особистої гігієни, продуктів харчування, лікарських препаратів, у разі її захворювання, а також на проїзд у громадському транспорті від зареєстрованого місця проживання до місця навчання та у зворотному напрямку, є об`єктивно необхідними у ході здійснення нею навчального процесу у вищому навчальному закладі.

При цьому, доводи представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Яременка В.В. про те, що позивачем не надано жодних доказів щодо потреб у матеріальній допомозі (оплата вартості навчання дитини, її проживання), суд не приймає до уваги з огляду на вищевикладені встановлені обставини, а також те, що позивач ОСОБА_1 не посилається як на підставу заявлених позовних вимог на здійснення нею витрат по оплаті навчання доньки ОСОБА_3 у навчальному закладі та по оплаті проживання доньки ОСОБА_3 за місцем знаходження навчального закладу.

Як вбачається з виписки по рахунку, який відкритий в АТ КБ «Приватбанк» на ім`я позивача ОСОБА_1 , остання у період часу з 02 вересня 2025 року по 03 березня 2026 року кожного місяця здійснювала перекази коштів у різних сумах та в різні дні, отримувачем яких є ОСОБА_3 , а саме: у вересні 2025 року здійснено переказ коштів на рахунок ОСОБА_3 у загальній сумі 8950 гривень 00 копійок; у жовтні 2025 року здійснено переказ коштів на рахунок ОСОБА_3 у загальній сумі 13500 гривень 00 копійок; у листопаді 2025 року здійснено переказ коштів на рахунок ОСОБА_3 у загальній сумі 14800 гривень 00 копійок; у грудні 2025 року здійснено переказ коштів на рахунок ОСОБА_3 у загальній сумі 9150 гривень 00 копійок; у січні 2026 року здійснено переказ коштів на рахунок ОСОБА_3 у загальній сумі 6300 гривень 00 копійок; у лютому 2026 року здійснено переказ коштів на рахунок ОСОБА_3 у загальній сумі 14160 гривень 56 копійок; 03 березня 2026 року здійснено переказ коштів на рахунок ОСОБА_3 у загальній сумі 10050 гривень 00 копійок, що у загальному становить 79910 гривень 56 копійок (а.с.12-14).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 щомісячно перераховує на рахунок доньки ОСОБА_3 , яка після досягнення 18-річного віку продовжує навчатися у вищому навчальному закладі, грошові кошти у середній сумі 10987 гривень 22 копійки (79910 гривень 56 копійок (загальний розмір перерахованих коштів у період з вересня 2025 року по березень 2026 року включно) поділити на 7 місяців (кількість місяців у періоді з вересня 2025 року по березень 2026 року).

З урахуванням місця розташування навчального закладу, в якому навчається ОСОБА_3 , а саме м. Кошиці Республіки Словаччина, та місце проживання позивача ОСОБА_1 , яким є м. Сміла Черкаського району Черкаської області Україна, суд приходить до висновку, що перерахування позивачем ОСОБА_1 вищевказаних коштів на рахунок ОСОБА_3 пов`язане саме з наданням останній матеріальної допомоги у зв`язку з її навчанням у вищому навчальному закладі.

У постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №208/3075/16, від 10 жовтня 2018 року у справі №216/3757/16-ц та від 05 грудня 2018 року у справі №701/699/16-ц акцентовано увагу на тому, що витрати на навчання дітей, після досягнення ними повноліття покладаються на обох батьків незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Такий правовий висновок ґрунтується на принципі рівності прав та обов`язків батьків, встановленому Сімейним кодексом України.

Однак, відповідачем ОСОБА_2 та його представником – адвокатом Яременком В.В. не надано доказів надання ОСОБА_3 , яка є донькою відповідача ОСОБА_2 та після досягнення 18-річного віку продовжує навчання у вищому навчальному закладі, матеріальної допомоги у зв`язку з її таким навчанням.

Згідно ч.1 ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення донькою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

У клопотанні представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Яременко В.В. зазначає, що у відповідача відсутній постійних дохід, та до клопотання додає Відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом.

Як вбачається з Відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом 28 квітня 2026 року, ОСОБА_2 за період з січня 2025 року по березень 2026 року отримав наступні доходи: у серпні 2025 року в сумі 879 гривень 68 копійок (інші доходи); у лютому 2026 року в сумі 115 гривень 37 копійок (інші доходи); 2 лютому 2026 року в сумі 264 гривні 60 копійок (додаткове благо); у березні 2026 року в сумі 931 гривні 68 копійок (інші доходи) (а.с.39).

Вищевказаний розмір офіційно отриманих відповідачем ОСОБА_2 доходів за період з січня 2025 року по березень 2026 року є об`єктивно недостатнім для задоволення повсякденних потреб людини у проміжок часу, який становить 1 рік 3 місяці, внаслідок чого суд приходить до висновку про наявність у відповідача ОСОБА_2 неофіційних джерел доходу.

При цьому, суд звертає увагу, що представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Яременком В.В. у клопотанні не зазначено розміру неофіційних доходів відповідача ОСОБА_2 , їх періодичність, а також, що розмір таких доходів перешкоджає відповідачу ОСОБА_2 надавати своїй донці ОСОБА_3 матеріальну допомогу, пов`язану з продовженням її навчання у вищому навчальному закладі, у тому числі у розмірі, який визначений позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 , з урахуванням відсутності у матеріалах цивільної справи доказів протилежного, є працездатним, та приймаючи до уваги відсутність доказів перебування на його утриманні інших дітей, сплати останнім на даний час аліментів, наявності стягнень з відповідача за виконавчими документами, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання доньки, яка продовжує навчання.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд зазначає, що спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі) здійснюється за рішення суду, але за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Отже, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).

Таким чином, суди не вправі виходити за межі позовних вимог та самостійно визначати спосіб стягнення аліментів, оскільки це буде порушенням принципу диспозитивності, визначеного ст. 13 ЦПК України. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 04 липня 2018 року №490/4522/16-ц.

За вказаних обставин та приймаючи до уваги, що позивач ОСОБА_1 до суду з заявою про предмету позовну у даній цивільній справі не зверталася, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для зміни визначеного позивачем ОСОБА_1 способу стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчатися після досягнення 18-річного віку, а саме з частки від доходу на тверду грошову суму, як на цьому наполягав представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Яременко В.В. у своєму клопотанні.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Разом з тим, судом при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.

Відповідно ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчатися, при цьому, визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача, враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, яка не працевлаштована, після досягнення повноліття продовжує навчатися у начальному закладі, відтак потребує матеріальної допомоги, зокрема, на проїзд у громадському транспорті від місця проживання до місця навчання та у зворотному напрямку, для придбання продуктів харчування, одягу та необхідних речей для навчання, а також стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, який є працездатним, фізично здоровим, інших утриманців не має, відсутність доказів неможливості сплачувати відповідачем аліменти у заявленому позивачем розмірі, у зв`язку з чим приходить до висновку, що розмір аліментів, які підлягають стягненню починаючи з дати подання позову та до закінчення терміну навчання, але не більше ніж до досягнення донькою сторін 23-річного віку, має становити 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає стягнення аліментів у межах суми за один місяць до негайного виконання.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Враховуючи, що позивач при зверненні до суду з даною позовною заявою, відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», була звільнена від сплати судового збору, та приймаючи до уваги, що її позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне, з урахуванням вимог ч.1, ч.6 ст.141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1331 гривня 20 копійок.

На підставі викладеного, відповідно до ст.53 Конституції України, ст.184, 191, 199, 200, 201 СК України, та керуючись ст.4, 12, 13, 76-82, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280, 352, 354-355, 430 ЦПК України,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на час навчання, - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5 , аліменти на утримання на утримання повнолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення з заявою до суду, тобто з 30 березня 2026 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 річного віку.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5 .

Відповідач – ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Третя особа - ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_6 .

Головуючий Т.В. Ігнатенко