Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №711/2059/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2059/26

Номер провадження2/711/1720/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

представника позивача адвоката Осадчого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє як у своїх інтересах, так і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до приватного акціонерного товариства «Черкаський шовковий комбінат», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2026 року ОСОБА_1 , яка діє як у своїх інтересах, так і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Осадчий Олег Васильович, звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частці квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , стягнувши з відповідача як витрати на правничу допомогу, так і судові витрати на сплату судового збору (вхідний №9389, а.с.1-4).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вона є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Мати позивача ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З батьком ОСОБА_3 позивач не спілкується вже на протязі довгого часу, місце його знаходження останній невідоме.

Крім того, згідно даних поквартирної картки на кв. АДРЕСА_2 та відповіді ПАТ “ЧШК” від 23.02.2026 №168, ОСОБА_3 знятий з реєстрації з вищевказаної квартири, починаючи з 03.06.2009. На даний час у кв. АДРЕСА_2 зареєстровані 2 особи, а саме: позивачі у справі ОСОБА_1 та її неповнолітня донька ОСОБА_2 .

Також позивач у позові зазначає про те, що відповідачем у справі було видано ордер №334 від 23.02.1998, згідно якого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мали право на заняття кімнати АДРЕСА_2 . З 17.09.2004 ОСОБА_6 зареєстрована за вказаною адресою та постійно там проживає.

Позивач, маючи намір приватизувати квартиру АДРЕСА_2 , зверталася до відповідача з письмовою заявою від 04.07.2011 про надання дозволу на приватизацію. Крім того, заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.05.2013 (справа № 711/1651/13-ц) позов ОСОБА_5 , яка також діяла в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , до АТЗТ «Черкаський шовковий комбінат», відділу приватизації житла Придніпровського району Департаменту економіки та розвитку про визнання недійсною відмови в приватизації житла та зобов`язання надати згоду щодо безоплатної передачі у приватну власність квартири та зобов`язання оформити відповідні документи щодо видачі свідоцтва про право власності на квартиру задоволено. Зобов`язано АТЗТ «Черкаський шовковий комбінат» надати ОСОБА_5 , яка також діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , згоду на безоплатну передачу в її приватну власність квартири АДРЕСА_3 . Зобов`язано відділ приватизації житла Придніпровського району Департаменту економіки та розвитку оформити відповідні документи та видати ОСОБА_5 , яка також діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 , відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Також позивач у позові зазначає про те, що на адвокатський запит ПАТ “ЧШК” було надано відповідь від 17.11.2025 №776 про те, що останнє не заперечує проти передачі у приватну власність квартири АДРЕСА_3 , а також надано копію відповідного дозволу №439 від 05.07.2021.

Згідно ж відповіді департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради №24368/34778-01-21 від 27.11.2025, виконати рішення по справі №711/165/13-ц та здійснити приватизацію квартири АДРЕСА_2 органом приватизації Черкаської міської ради немає законних підстав, оскільки, станом на 27.11.2025, ані будинок АДРЕСА_4 , ані квартира АДРЕСА_3 у зазначеному будинку не передані до комунальної власності м. Черкаси.

У відповіді від 17.12.2025 №838 на адвокатський запит ПрАТ “ЧШК” повідомило, що договір купівлі-продажу від 29.11.1993 рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22.02.1999 був визнаний недійсним в частині продажу і придбання житлового будинку АДРЕСА_4 . Ухвалою колегії суддів Черкаського обласного суду від 14.04.1999 рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.11.1993 залишене без змін. Вказує, що ініціатива щодо передачі спірного майна у комунальну власність має виходити від органу приватизації. Однак, згідно довідки КП ЧООБТІ” від 29.12.2025 №2098А, право власності на житловий будинок АДРЕСА_5 , станом на 01.01.2013, зареєстровано за Черкаським шовковим комбінатом на підставі рішення міськвиконкому №4 від 10.01.1973.

Оскільки оформити право власності на житло, яке на даний час займає позивач, шляхом його приватизації за допомогою органу приватизації державного житлового фонду Черкаської міської ради, не можливо, тому позивач ОСОБА_1 , яка діє як у своїх інтересах, так і в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом про визнання за позивачами права власності в рівних частках на квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с.45).

10 березня 2026 року представником позивача адвокатом Осадчим О.В. до суду подано заяву про усунення недоліків, що того ж дня зареєстрована судом за вхідним №10113/26, до якої, зокрема, додано квитанцію про сплату судового збору в сумі 7 182,96 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8) (а.с.47).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє як у своїх інтересах, так і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до приватного акціонерного товариства «Черкаський шовковий комбінат», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, про визнання права власності; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання о 14 год 10 хв 13 квітня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.51-52).

17 березня 2026 року до суду відповідачем поданий відзив на позовну заяву, в якому цей учасник справи просить суд в задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє як у своїх інтересах, так і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до приватного акціонерного товариства «Черкаський шовковий комбінат», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, про визнання права власності, у випадку не заміни відповідача на належного, відмовити в повному обсязі, стягнувши з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката (а.с.59-67).

Обгрунтовуючи заперечення проти задоволення позову, відповідач зазначає, що ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» не вчинив жодних перешкод для позивачів в їх намірах приватизувати квартиру, а тому не має нести відповідальність як відповідач у цій справі за дії органів приватизації або інших органів державної влади, уповноважених на розпорядження об`єктами державної власності.

У цьому контексті відповідач акцентує увагу суду на тому, що ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» не є уповноваженим органом з питань приватизації квартир у АДРЕСА_4 не знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат», оскільки держава, як власник спірного гуртожитку, не закріплювала його за комбінатом в порядку ст. 136, ст. 137 ГК України або ст. 11, ст. 12 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб». Більше того, ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» діє на основі приватної власності, а тому ні право повного господарському відання, ні право оперативного управлінні не можуть бути закріплені за комбінатом.

Підсумовуючи викладене, відповідач зазначає про те, що він не є органом приватизації, до якого позивачі мають звертатися у своїх намірах приватизувати квартиру; ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» не має прав здійснювати перевірку документів заявника, який прагне приватизувати квартиру у гуртожитку. У зв`язку з цим, відповідач констатує, що вимога позивачів про визнання права власності в судовому порядку не може підміняти встановлено законом процедуру приватизації. Право власності у позивачів може виникнути виключно внаслідок передачі житла власником або уповноваженим органом. Судове рішення у цій справі не може створювати право власності, оскільки позивачі не отримала відмови органу приватизації, яку суд визнав незаконною. Якщо ж така відмова є, то позивачі мають звертатись з позовом саме до органу приватизації, а не до ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат».

З огляду на викладене, відповідач констатує, що АТ «Черкаський шовковий комбінат» є неналежним відповідачем у даній цивільній справі і радить запропонувати позивачам замінити відповідача належним, а у разі їх незгоди – відмовити у задоволенні позову до ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат».

Також відповідач у відзиві зазначає про те, що гуртожиток АДРЕСА_4 не вибував з державної власності, а відповідач не набував права власності на нього. Таким чином, правовий статус майна — об`єкт державного житлового фонду. Позивачі не довели належними доказами, зокрема витягом з Державного реєстру речових прав, що за ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» зареєстроване право власності на спірний гуртожиток.

У зв`язку з цим, ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» не є власником гуртожитку по АДРЕСА_4 , а відповідно комбінат і немає жодного законного права передавати квартири у такому гуртожитку. Таким право наділений виключно орган приватизації та власник.

Отже, на переконання відповідача, ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» не має права передавати гуртожиток, що не увійшов до статутного капіталу ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» в процесі приватизації об`єктів права державної власності, до комунальної чи до приватної власності. Позивачі мають право вимагати від уповноважених органів державної влади ініціювання передачі спірного гуртожитку в комунальну власність. ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» жодним чином не перешкоджав і не перешкоджає такій передачі, у разі відмови або бездіяльності уповноваженого органу держави позивачі матимуть право на оскарження таких дій (бездіяльності) до суду. Позов не містить даних про такі дії позивачів, а тому передчасним є твердження позивачів про неможливість приватизувати квартиру.

Підсумовуючи викладене, відповідач у відзиві на позов просить суд, у разі незгоди позивачів на заміну відповідача належним, відмовити у задоволенні позову до ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат», стягнувши з позивачів витрати на професійну правничу допомогу.

Відповіді на відзив від позивачів та/або їх представника до суду не надходило.

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.04.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Осадчого О.В. про залучення служби у справах дітей Черкаської міської ради як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору (вхідний №15796 від 10.04.2026).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 квітня 2026 закрите підготовче провадження у справі № 711/2059/26 за позовом ОСОБА_1 , яка діє як у своїх інтересах, так і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до приватного акціонерного товариства «Черкаський шовковий комбінат», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, про визнання права власності та призначено розгляд справи по суті о 11 год 30 хв 13 травня 2026 року (а.с.112-113).

У судовому засіданні представник позивачів адвокат Осадчий О.В. позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити з підстав, що викладені в мотивувальній частині позовної заяви. Також повідомив суд, що докази понесення позивачами судових витрат будуть надані суду в порядку та строки, передбачені ч.8 ст.141 ЦПК України.

Приватне акціонерне товариства «Черкаський шовковий комбінат» як відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило, про день, час та місце проведення судового засідання було повідомлене належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик у підготовче засідання до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що отримана цим учасником справи 14.04.2026 о 06 год 54 хв 34 сек (а.с.117 зворот).

Пунктом 2 ч.4 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Оскільки судова повістка про виклик до суду, що направлялась ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», була отримана цим учасником справи 14.04.2026 о 06 год 54 хв 34 сек, тому суд дійшов висновку, що цей учасник справи був належним чином повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання.

Водночас, 17.03.2026 представник відповідача адвокат Чирський Ю.В., через підсистему «Електронний суд», подав заяву, в якій виявив волю на проведення судових засідань без участі представників відповідача. Під час ухвалення судового рішення просив суд врахувати відзив на позовну заяву (вхідний №11381/26, а.с.55-56).

Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки про виклик у судове засідання до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що отримана цим учасником справи 14.04.2026 о 06 год 59 хв 01 сек (а.с.116 зворот).

Пунктом 2 ч.4 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Оскільки судова повістка про виклик до суду, що направлялась Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», була отримана цим учасником справи 14.04.2026 о 06 год 59 хв 01 сек, тому суд дійшов висновку, що цей учасник справи був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання.

Частиною 1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце проведення судового засідання, явку представників у судове засідання не забезпечили, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання до суду не подали, не повідомили про причини не прибуття, тому суд, заслухавши думку представника позивачів адвоката Осадчого О.В., який не заперечив проти проведення розгляду справи у відсутність уповноважених представників відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, керуючись ч.1 ст.223 ЦПК України, постановив протокольну ухвалу про проведення розгляду справи №711/2059/26 за даної явки учасників справи.

13 травня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, у зв`язку зі складністю справи, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 20 хв 25 травня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивачів, висловлену як письмово, так і під час проголошення вступного слова, а також процесуальну позицію відповідача, що викладена письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено із копії довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №883544-2021 від 20.10.2021, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована проживанням за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 17.09.2004 (а.с.8 зворот).

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , що видане 14.09.2021 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), зі змісту якого встановив, що 14.09.2021 був укладений шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ; після укладення шлюбу дружина іменується прізвищем ОСОБА_8 (а.с.9 зворот).

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , що видане відділом реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району міста Черкаси Черкаського міського управління юстиції, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_2 , батьками якої є: ОСОБА_9 та ОСОБА_5 (а.с.10).

Крім того в судовому засіданні суд безпосередньо суд дослідив ордер №334, що виданий 23.02.1998 ОСОБА_3 Черкаським шовковим комбінатом, зі змісту якого встановив, що ОСОБА_3 та членам його сім`ї: ОСОБА_4 (дружина) та ОСОБА_5 (дочка), було надано право на зайняття кімнати АДРЕСА_2 (а.с.28).

Із форми щодо зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_2 суд встановив, що позивачі ОСОБА_1 та неповнолітня ОСОБА_2 зареєстровані проживанням в означеному об`єкті нерухомості, починаючи відповідно з 17.09.2004 та 11.08.2010; також із означеного засобу доказування суд встановив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знялися (були зняті) з місця реєстрації проживання в означеному об`єкті нерухомості (а.с.29).

Із рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.02.1999 суд встановив, що договір купівлі-продажу від 29.11.1993, який укладений між організацією орендарів «Черкаського шовкового комбінату» і Фондом державного майна України, про купівлю «Черкаського шовкового комбінату», посвідченого Черкаською державною нотаріальною конторою 29.11.1993 в частині продажу та купівлі житлового будинку АДРЕСА_5 визнано недійсним. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.02.1999 вступило в законну силу 05.03.1999 (а.с.17-18).

Ухвалою Черкаського обласного суду від 14.04.1999 касаційну скаргу ЗАТ «Черкаський шовковий комбінат» залишено без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси – без змін. Водночас, Черкаським обласним судом доповнено резолютивну частину рішення реченням: «Зобов`язати ЗАТ «Черкаський шовковий комбінат» передати будинок АДРЕСА_5 ». Ухвала Черкаського обласного суду вступила в законну силу 14.04.1999 (а.с.18 зворот - 19).

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив копію заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.05.2013, що ухвалене в цивільній справі №711/1651/13-ц за позовом ОСОБА_5 , яка також діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , до АТЗТ «Черкаський шовковий комбінат», відділу приватизації житла Придніпровського району Департаменту економіки та розвитку про визнання недійсною відмови в приватизації житла та зобов`язання надати згоду щодо безоплатної передачі у приватну власність квартири та зобов`язання оформити відповідні документи щодо видачі свідоцтва про право власності на квартиру, згідно резолютивної частини якого зобов`язано АТЗТ «Черкаський шовковий комбінат» надати ОСОБА_5 , яка також діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , згоду на безоплатну передачу в її приватну власність квартири АДРЕСА_2 ; зобов`язано відділ приватизації житла Придніпровського району Департаменту економіки та розвитку оформити відповідні документи та видати ОСОБА_5 , яка також діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Судове рішення набрало законної сили 03.06.2013 (а.с.20-21).

Із ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.01.2019, що постановлена в цивільній справі №711/1651/13-ц, суд встановив, що внесені виправлення у вступну та резолютивну частини заочного рішення по цивільній справі № 711/1651/13-ц (провадження № 2/711/1079/13) за позовом ОСОБА_5 , яка також діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 до АТЗТ «Черкаський шовковий комбінат», відділу приватизації житла Придніпровського району Департаменту економіки та розвитку про визнання недійсною відмови в приватизації житла та зобов`язання надати згоду щодо безоплатної передачі у приватну власність квартири та зобов`язання оформити відповідні документи щодо видачі свідоцтва про право власності на квартиру, визнано вважати «Вірно» в вступній та резолютивній частині заочного рішення в частині імені позивача: « ОСОБА_10 » (а.с.22).

Із копії дозволу ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_5 №439 від 05.07.2021 суд встановив, що згідно рішення правління ПрАТ «ЧШК» (протокол №7 від 05.07.2021) та в межах, передбачених Загальними зборами акціонерів ПрАТ «ЧШК» повноважень, вирішено надати дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_5 , яка також діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 . Також із відповіді АТ «ЧШК» на адвокатський запит представника ОСОБА_1 адвоката Осадчого О.В. від 11.11.2025 суд встановив, що означений вище дозвіл на приватизацію квартири був отриманий ОСОБА_5 05.07.2021 (а.с.15, 15 зворот).

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив відповідь Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради №8166-2 від 26.08.2020, що надана ОСОБА_5 за результатами розгляду відповідної заяви, зі змісту якої встановив, що, за даними управління власністю департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради, об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_5 , не перебуває у власності територіальної громади м. Черкаси. Станом на 25.08.2020, будинок АДРЕСА_5 перебуває у власності ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат», тому отримати у власність займане заявником житло можливо лише через органи нотаріату шляхом його купівлі-продажу або дарування, а не через органи приватизації державного житлового фонду. У зв`язку з цим, здійснити приватизацію кв. АДРЕСА_2 органом приватизації державного житлового фонду Черкаської міської ради немає законних підстав (а.с.23).

З інформації про зареєстроване право власності №2098А від 29.12.2025, що підготовлена КП «ЧООБТІ» суд встановив, що, станом на 01.01.2013, право власності на житловий будинок АДРЕСА_5 зареєстровано у комунальному підприємстві «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» за Черкаським шовковим комбінатом на підставі рішення міськвиконкому №4 від 10.01.1973 (а.с.32 зворот).

Із відповіді Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради №24368/34778-01-21 від 27.11.2025, що надана адвокату Осадчому О.В. за результатами розгляду адвокатського запиту, суд встановив, що, станом на 27.11.2025, ані будинок АДРЕСА_4 , ані квартира АДРЕСА_3 в зазначеному будинку не передані до комунальної власності м. Черкаси. У зв`язку з цим, виконати рішення у справі №711/165/13-ц та здійснити приватизацію квартири АДРЕСА_2 орган приватизації Черкаської міської ради немає законних підстав (а.с.38).

Із повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 15.12.2025, що підготовлене головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Горбатюк В.П., суд встановив, що виконавчий лист №711/1651/13-ц був повернутий стягувачу без виконання з підстав того, що згідно витягу з ЄДР про юридичну особу, що визначена виконавчим документом боржником, відомості відсутні (а.с.25).

Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив заяву представника позивача адвоката Осадчого О.В. щодо врегулювання спору від 23.01.2026, що адресована ПАТ «Черкаський шовковий комбінат», зі змісту якої встановив, що представник позивача запропонував відповідачу в позасудовому порядку вчинити дії щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 будь-яким незабороненим законом шляхом (укладення договору купівлі-продажу, дарування тощо) (а.с.11).

Із відповіді АТ «Черкаський шовковий комбінат» №98 від 26.01.2026, що надана на заяву представника позивача про досудове врегулювання спору від 23.01.2026, суд встановив, що оскільки довідка КП «ЧООБТІ» №2098А від 29.12.2025 не містить даних про реєстрацію за ПрАТ «ЧШК» права власності на квартиру АДРЕСА_2 , прохання про вчинення дій щодо реєстрації права власності на означену квартиру за ОСОБА_1 будь-яким не забороненим законом шляхом (укладення договору купівлі-продажу, дарування тощо) виходить за межі повноважень ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» (а.с.13).

Надаючи оцінку дослідженим письмовим доказам, що містяться у матеріалах цивільної справи №711/2059/26, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-XII від 19 червня 1992 року (далі – Закон №2482).

Статтею 3 Закону №2482 передбачено, що приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов. Передача у власність громадян житлових приміщень у гуртожитках здійснюється з одночасною передачею їм у спільну сумісну власність допоміжних приміщень (приміщень загального користування).

Пунктами 2, 3,10 ст.8 Закону № 2482 передбачено, що передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 2 статті 2 Закону №2482 передбачено, що не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009 (далі – Положення №396), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.

Громадянин, відповідно до п. 18 Положення №396, подає до органів приватизації такі документи: заяву на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;

копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;

копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);

довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;

технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;

копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;

документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);

заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Громадяни, які проживають у гуртожитку, крім документів, визначених у цьому пункті, до заяви також додають:

витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у власності житла;

копію договору найму жилого приміщення та/або копію договору оренди житла;

форму первинної облікової документації № 028/о "Консультаційний висновок спеціаліста" з відміткою про відсутність захворювання на туберкульоз.

За малолітніх та неповнолітніх членів сім`ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або опікуни. Згоду на участь у приватизації дітей батьки (усиновлювачі) або опікуни засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини.

Прийняті документи реєструються органом приватизації в окремому журналі.

Форму журналу реєстрації заяв та прийнятих документів наведено у додатку 3.

З аналізу положень Закону №2482 у взаємозв`язку із вимогами Положення №396 суд робить висновок, що для вияву волі громадянина на приватизацію, зокрема кімнати у гуртожитку та (або) квартири, останній має вчинити, визначені означеними нормативно-правовими актами, юридично значимі дії, а саме: звернутись до органу приватизації у порядку, передбаченому пунктами 17, 18 Положення №396 та надати

заяву згідно додатку 2 до Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, до якої необхідно долучити документи, перелік яких міститься у п.18 Положення №396.

Як встановлено судом, заочним рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 21.05.2013, що ухвалене в цивільній справі №711/1651/13-ц за позовом ОСОБА_5 , яка також діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , до АТЗТ «Черкаський шовковий комбінат», відділу приватизації житла Придніпровського району Департаменту економіки та розвитку про визнання недійсною відмови в приватизації житла та зобов`язання надати згоду щодо безоплатної передачі у приватну власність квартири та зобов`язання оформити відповідні документи щодо видачі свідоцтва про право власності на квартиру, згідно резолютивної частини якого, зокрема відділ приватизації житла Придніпровського району Департаменту економіки та розвитку має оформити відповідні документи та видати ОСОБА_5 , яка також діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Судове рішення набрало законної сили 03.06.2013 (а.с.20-21).

Крім того із мотивувальної частини позовної заяви суд встановив, що підставою звернення позивача, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , є та обставина, що оформити право власності на житло, яке на даний час займає позивач, шляхом його приватизації за допомогою органу приватизації державного житлового фонду Черкаської міської ради не можливо (абз.6 стр.3 позовної заяви, а.с.2). Також і представник позивачів адвокат Осадчий О.В. підтвердив у судовому засіданні, що саме перешкоди у виконанні заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.05.2013 в частині приватизації квартири АДРЕСА_2 стали підставою звернення позивачів до суду з позовом про визнання права власності.

Приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України (ч.1 ст.1 Закону №2482).

Частинами 1,2 ст.8 Закону №2482 передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Пунктом 13 Положення №396 передбачено, що приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (далі - орган приватизації).

З аналізу означених положень Закону №2482 у взаємозв`язку з вимогами Положення №396 суд встановив, що суб`єктом який уповноважений на виконання дій щодо приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках є уповноважені на це органи, створені місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Як встановлено з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №36942333 від 20.02.2026, типом організаційно-правової форми відповідача Черкаського шовкового комбінату є не державне підприємством, а приватне акціонерне товариство (а.с.68-77).

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що відповідач ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» не є суб`єктом, який згідно положень як Закону №2482, так і Положення №396 уповноважений на виконання дій щодо приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках. У конкретному випадку таким уповноваженим органом є Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, який не залучений позивачами до розгляду справи як відповідач, а має лише процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що відповідач у відзиві звертав увагу суду та учасників справи, що з призми підстав позову – визнання права власності в порядку, передбаченому Законом №2482, тобто в порядку приватизації, ПрАТ «ЧШК» не є належним відповідачем. Також і суд на стадії підготовчого провадження, на стадії виконання положень ч.2 ст.197 ЦПК України, з`ясовував у представника позивачів адвоката Осадчого О.В. чи будуть клопотання про залучення як співвідповідача та

або заміну неналежного відповідача належним. Проте представник позивачів повідомив суд, що, на переконання сторони позивача, суб`єктний склад учасників справи визначений правильно.

Частиною 4 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Такий висновок щодо розуміння поняття «неналежний відповідач» та правових наслідків залучення позивачем такого відповідача, викладено у ряді постанов Верховного Суду і, зокрема, від 02 квітня 2020 року в справі №644/1239/19, що застосовується судом до спірних правовідносин з метою виконання положень, що передбачені ч.4 ст.263 ЦПК України.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що з призми предмету та підстав позову, а саме: визнання за позивачами права власності на об`єкт нерухомості в порядку положень Закону №2482, тобто в порядку приватизації, ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» не має обов`язку відповідати за позовом про визнання права власності. Належним відповідачем у конкретній цивільній справі, згідно як Закону №2482, так і Положення №396 є уповноважений орган на виконання дій щодо приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, яким у конкретному випадку є Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, який не залучений позивачами до розгляду справи як відповідач, а має лише процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічний правовий висновок щодо правових наслідків залучення позивачем неналежного відповідача, зокрема, викладений в постанові Верховного Суду від 06.03.2025 в справі №755/14995/18 (провадження №61-14356св23), що судом застосовується до спірних правовідносин з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки з призми підстав та предмету позову до участі у розгляді справи позивачем залучено відповідача, який не повинен відповідати за пред`явленим позовом, оскільки обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачу – Департаменті економіки та розвитку Черкаської міської ради, тобто позов пред`явлений до неналежного відповідача, тому це є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву з призми неналежного відповідача, знайшли підтвердження під час розгляду справи по суті, а тому враховуються судом під час ухвалення судового рішення по суті спору.

Також суд, керуючись п.6 ч.4 ст.265 ЦПК України, відхиляє необхідність застосування до вирішення спірних відносин ч.1 ст.321 та ст.392 ЦК України, на які посилається позивач у мотивувальній частині позову (абз.8 стр.5 та абз.3 стр.6 позовної заяви, а.с.3, 3 зворот), з огляду на таке.

Диспозиціями ч.1 ст.321 та ст.392 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У той же час, ч.4 ст.334 ЦК України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

З аналізу означених норм матеріального права суд зробив висновок, що застосування положень ч.1 ст.321 та ст.392 ЦК України є об`єктивно можливим у випадку, коли позивач є титульним власником спірного нерухомого майна, право якого на означене майно оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності на таке майно.

Проте предметом позову є саме визнання за позивачами права власності на спірний об`єкт нерухомості не з призми оспорювання або не визнання іншою особою права власності позивачів чи в разі втрати позивачами документів, які засвідчують їх право власності на таке майно, а з призми визнання права власності на означене нерухоме майно в порядку приватизації.

Оскільки, станом на час розгляду цивільної справи №711/2059/26, позивачі не є власниками спірного об`єкту нерухомості, тому підстав для застосування до вирішення спірних правовідносин положень ч.1 ст.321 та ст.392 ЦК України суд не вбачає правових підстав.

Водночас суд відхиляє твердження відповідача, що викладене у відзиві на позовну заяву, про те, що АТ «Черкаський шовковий комбінат» не є власником гуртожитку по АДРЕСА_4 (абз.1 стр.5 відзиву, а.с.63) з огляду на таке.

З інформації про зареєстроване право власності №2098А від 29.12.2025, що підготовлена КП «ЧООБТІ» суд встановив, що, станом на 01.01.2013, право власності на житловий будинок АДРЕСА_5 зареєстровано у комунальному підприємстві «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» за Черкаським шовковим комбінатом на підставі рішення міськвиконкому №4 від 10.01.1973 (а.с.32 зворот).

З аналізу означеного засобу доказування суд встановив, що весь житловий будинок АДРЕСА_4 є власністю Черкаського шовкового комбінату, який наразі має організаційно-правову форму – приватне акціонерне товариство.

Із відповіді Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради №24368/34778-01-21 від 27.11.2025, що надана адвокату Осадчому О.В. за результатами розгляду адвокатського запиту, суд встановив, що, станом на 27.11.2025, ані будинок АДРЕСА_4 , ані квартира АДРЕСА_3 в зазначеному будинку не передані до комунальної власності м. Черкаси (а.с.38).

Згідно з ч. 1-3 ст. 12, ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Проте, всупереч процесуальному обов`язку доведення підстав заперечень проти позовних вимог, відповідач не надав суду належних і допустимих доказів тому юридичному факту, що житловий будинок АДРЕСА_4 , на виконання п.2 резолютивної частини ухвали Черкаського обласного суду від 14.04.1999 у справі №22-350/1999р. (а.с.18 зворот - 19), був переданий Придніпровському райвиконкому чи його правонаступнику і наразі відповідач не його титульним його власником.

Водночас, відхилення судом означеного твердження відповідача жодним чином не нівелює необхідність виконання заочного рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 21.05.2013, що ухвалене у цивільній справі №711/1651/13-ц, в частині щодо зобов`язання відділ приватизації житла Придніпровського району Департаменту економіки та розвитку (а у випадку його ліквідації, реорганізації тощо, то його правонаступника) оформити відповідні документи та видати ОСОБА_5 , яка також діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 , свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», оскільки судове рішення, яке набрало законної сили є обов`язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Що стосується посилань представника позивачів адвоката Осадчого О.В. у судовому засіданні, що відбулося 13.05.2026, на практику розгляду подібних справ Придніпровським районним судом м. Черкаси, то суд відхиляє означене твердження, оскільки згідно положень ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує лише висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені в постановах Верховного Суду, а не у рішенням суду першої інстанції.

Відносно підстав позову про визнання права власності з призми відмови в задоволенні відповідачем заяви представника позивачів щодо досудового врегулювання спору від 23.01.2026, то суд зазначає про те, що статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1,2 ст.319 ЦК України).

Отже, не вчинення титульним власником спірного об`єкту нерухомості юридично значимих дій щодо переоформлення права власності на позивача, яка також діє в інтересах неповнолітньої дочки, у спосіб укладення відповідного правочину, який не заборонений законом, не є самостійною і достатньою підставою для визнання за позивачами права власності на такий об`єкт нерухомості, оскільки вчинення відповідного правочину щодо спірного нерухомого майна, є виключним і абсолютним правом його титульного власника, а дії суду щодо втручання у виключні повноваження титульного власника є недопустимими в демократичному суспільстві.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , пред`явлений до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Водночас, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачам, що відмова в задоволенні позову не позбавляє їх процесуального права пред`явити відповідний позов до належного відповідача з метою розгляду по суті позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із дослідженої платіжної інструкції №К568-6ХТЕ-77РС-6В18 від 10.03.2026 (а.с.50) судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 7182,96 грн.

Оскільки суд у задоволенні позовних вимог відмовив тому, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, понесені ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , судові витрати на оплату судового збору мають бути покладені на сторону позивача.

Водночас, питання розподілу витрат сторін на надання професійної правничої допомоги суд не здійснює, оскільки крім попередньо (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, де міститься інформація про розмір означених витрат, матеріали справи, станом на час переходу суду до стадії ухвалення судового рішення, не містить доказів, перелік яких викладений у ст.137 ЦПК України. Крім того, представником позивачів адвокатом Осадчим О.В., до часу переходу до стадії ухвалення судового рішення, зроблена заява про надання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено про те, що відповідач надасть до суду розрахунок витрат на професійну правничу допомогу після отримання оформлених розрахункових документів від адвоката за звітні періоди. Вказані обставини є процесуальною перешкодою у розподілі витрат сторін на надання професійної правничої допомоги безпосередньо цим судовим рішенням.

Керуючись ст. 317,319, 321, 334, 345, 392 ЦК України, ст. 1, 2, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», п.17,18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009, ст. 4, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 244, 258, 259, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє як у своїх інтересах, так і в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до приватного акціонерного товариства «Черкаський шовковий комбінат», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, про визнання права власності.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 25 травня 2026 року.

Учасники справи:

Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: невідомий, місце проживання: АДРЕСА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_1 ,

Відповідач: приватне акціонерне товариство «Черкаський шовковий комбінат», код ЄДРПОУ: 00306851, місцезнаходження: м. Черкаси, вул. В`ячеслава Чорновола, 170.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, код ЄДРПУО: 33457208, місцезнаходження: м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36.

Головуючий: О. В. Петренко