Вирок від 24 травня 2026 р. у справі №293/136/26 — Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №293/136/26

Провадження №1-кп/293/116/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025060610000704 від 24.11.2025 по обвинуваченню ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , посада - номер обслуги, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

24 листопада 2025 року приблизно о 00 год. у ОСОБА_4 , який проходив повз металевого кіоску (магазину), що за адресою: АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаному з проникненням, в умовах воєнного стану, та реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи незаконно збагатитися за рахунок чужого майна, достовірно знаючи, що в Україні введено воєнний стан, ОСОБА_4 , у зазначений день, час та місці, переконавшись, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає та вони залишаться непоміченими, шляхом зламу петлі дверей до кіоску проник до зазначеного приміщення, звідки умисно, таємно викрав майно, зокрема: мобільний телефон торгівельної марки «Nokia» модель «105» вартістю 311 гривень 67 копійок, мобільний телефон торгівельної марки «Nokia» модель «6101» вартістю 392 гривні 13 копійок, мобільний телефон торгівельної марки «Nokia» модель «1112» вартістю 221 гривні 57 копійок, мобільний телефон торгівельної марки «Хіаоmі» модель «Redmi 1S 1/8 GB» вартістю 665 гривень 88 копійок, мобільний телефон торгівельної марки «Samsung» модель «Galaxy A30S 3/32 GB» вартістю 2366 гривень 67 копійок, мобільний телефон торгівельної марки «Хіаоmі» модель «Redmi Al 2/32 GB» вартістю 2600 гривень 00 копійок, мобільний телефон торгівельної марки «Хіаоmі» модель «Redmi 9С 3/64 GB» вартістю 1360 гривень 00 копійок, мобільний телефон торгівельної марки «Huawei» модель «Y6 Pro (TIT-U02) 2/16 GB» вартістю 1058 гривень 33 копійок, загальною вартістю 8976 гривень 25 копійок, що належать ОСОБА_5 , після чого місце вчинення злочину залишив, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, в результаті чого спричинив потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди на вказану суму.

II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

У ході судового розгляду справи ОСОБА_4 винним себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, дав показання, що 24.11.20225 близько 00 год. в с-щі Черняхів вирішив вчинити крадіжку мобільних телефонів з кіоску, зірвав навісний замок трубою, та таємно проник в кіоск, звідки викрав мобільні телефони, які поклав собі в кишені, після чого поїхав у м. Житомир на дачу. Викрадені телефони ОСОБА_4 хотів продати, але коли взнав, що його шукають, повикидав їх у річку.

Покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними, та такими, що не викликають у суду сумніву щодо їх достовірності, добровільності та істинності його позиції.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення вказаного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг доказів, які потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, враховуючи, що учасниками судового провадження не заперечується обставин, які стосуються пред`явленого обвинувачення, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд ухвалив визнати недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, відомостей про речові докази у кримінальному провадженні та процесуальні витрати.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

ІІІ. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Аналізуючи наявність складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 18 квітня 2018 року у справі №569/1111/16-к, "проникнення як кваліфікуюча ознака… передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення розбою. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки "проникнення" не має… При вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки "проникнення у житло, інше приміщення чи сховище" … вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) та наявність у особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном".

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин вчинення злочинів, суд вважає доведеною кваліфікуючу ознаку «проникнення у приміщення».

Враховуючи, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено воєнний стан в Україні, строк дії якого станом на 24.11.2025 продовжено, тому інкриміноване кримінальне правопорушення правильно кваліфіковано за ознакою вчинення в умовах воєнного стану.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена в умовах воєнного стану, - за ч. 4 ст. 185 КК України.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена.

З огляду на вік обвинуваченого, а також відсутність будь-яких фактичних даних, які б вказували на неосудність (обмежену осудність) обвинуваченого або перебування його у такому стані до постановлення вироку, суд вважає, що ОСОБА_4 є суб`єктом зазначеного злочину.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

ІV. Мотиви призначення відповідного покарання.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, згідно ст. 89 КК України не судимий, за місцем проживання компрометуючих матеріалів немає, проходить військову службу за призовом під час мобілізації, перебуваючи в районах ведення бойових дій, за місцем служби характеризується виключно позитивно, відшкодував завдані злочином збитки, враховано позицію прокурора щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно класифікації за ст. 12 КК України є тяжким злочином, особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій.

Таким чином, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_4 у межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України.

Також суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.07.2018 у справі №755/6254/17, про правові підстави звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Так, суд може застосувати норми статті 75 КК України у разі, коли при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки звільнення з випробуванням має на меті настання позитивних змін в особистості засудженого та створення в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві.

За наведеного вище, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання у виді позбавлення волі, призначивши покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від нього на підставі ст. 75 КК України, якщо протягом встановленого цим вироком іспитового строку обвинувачений не вчинить нового кримінального правопорушення (злочину) та виконає обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Дане покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Цивільній позов у кримінальному провадженні не пред`явлено.

Арешт на майно, накладений згідно ухвали слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 15.12.2025 необхідно скасувати.

Питання процесуальних витрат у кримінальному проваджені вирішено, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено згідно положень ст. 100 КПК України.

Клопотань про застосування запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні не подано, підстав згідно ст. 177, 178 КПК України для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст. 368,370,373,374,376 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ч.1,3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ст. 165 КВК України засудженому ОСОБА_4 початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 25.05.2026.

Згідно положень ч.3 ст.76 КК України, враховуючи, що ОСОБА_4 являється військовослужбовцем, нагляд за поведінкою останнього покласти на командира військової частини, де він проходить військову службу, а у разі його звільнення із військової служби - на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили не обирати.

Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 15.12.2025 на мобільний телефон «Хіаоmі» модель «Redmi 9С», - скасувати після набрання цим вироком законної сили.

Речові докази у кримінальному провадженні: мобільний телефон «Хіаоmі» модель «Redmi 9С», який зберігається у кімнаті зберігання речових доказів ВП № 1 Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області, - повернути власнику ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 15153 грн 80 коп.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок можуть бути подані апеляції до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_6