Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №296/11814/25 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/11814/25

2/296/1997/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"05" травня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира

в складі: головуючого - судді Пилипюк Л. М.

за участю секретаря судового засідання Клименко Е. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування збитків, пов`язаних із неналежним виконанням договору,

В С Т А Н О В И В:

20 жовтня 2025 року до Корольовського районного суду міста Житомира надійшов позов ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про відшкодування збитків, пов`язаних із неналежним виконанням договору.Позовна заява сформована в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» та підписана представником позивача адвокатом Овдієнко О. О.

Позов обґрунтовано тим, що 21 січня 2025 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 , який здійснює діяльність під торговою назвою Туристична агенція «Miracle Travels» було укладено Договір на туристичне обслуговування № 29183, відповідно до умов якого відповідач зобов`язувався надати ОСОБА_1 та іншим двома туристам послуги з організації туру до Чорногорії (виліт із Катовіце, Республіка Польща) у період з 04 вересня 2025 року по 11 вересня 2025 року. До складу туристичного продукту входили: проживання у готелі Carine Hotel Kumbor Superior 5*; транспортне забезпечення (переліт та трансфер); туристичне страхування. Загальна вартість туру за договором становила 122 700 гривень.

Після оплати вказаного туру ФОП ОСОБА_2 надав ваучер на проживання у готелі Carine Hotel Kumbor Superior 5* з 04 вересня 2025 року по 11 вересня 2025 року, що підтверджує здійсненне відповідачем бронювання готелю відповідно Договору на туристичне обслуговування. Однак, у порушення вищевказаних умов Договору, станом на 11 вересня 2025 року відповідач не забезпечив позивачку та інших туристів авіаквитками для зворотного перельоту, що входили до складу туристичного пакета. У зв`язку з відсутністю організованого повернення, позивачка була вимушена самостійно оплатити проживання у готелі Carine Hotel Kumbor Superior 5* за одну додаткову добу власними коштами. Вартість понесених витрат становила 15 298,51 гривень.

25 вересня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Овдієнко О. О. направила на електронну адресу відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про досудове врегулювання спору та заяву про повернення коштів в сумі 15 298 ,51 гривень. Зміст повідомлень відповідача у месенджері Viber за номером телефону: НОМЕР_1 свідчив про намір врегулювання спору в досудовому порядку, відповідач заявляв, що поверне кошти в період 02.10.2025 - 03.10.2025 року. Станом на дату подання цієї позовної заяви відповідач кошти так і не повернув, що зумовлює необхідність звернення до суду з цим позовом.

Відповідач був зобов`язаний забезпечити надання повного комплексу туристичних послуг, у тому числі організацію зворотного авіаперельоту з Республіки Чорногорія до Республіки Польща. Проте у порушення взятих на себе зобов`язань відповідач не забезпечив позивача відповідними авіаквитками, що призвело до фактичного невиконання істотної умови договору та зриву частини туристичного обслуговування.

Мотивуючи вимогу позову про відшкодування моральної шкоди, представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 , не отримавши авіаквитків для зворотного перельоту, опинилась у стресовій ситуації, адже перебувала в чужій країні без чіткої інформації про подальші дії, та без належної підтримки турагента, який зобов`язувався забезпечити повноцінне туристичне обслуговування. З вини відповідача ОСОБА_1 перебувала в стані емоційного потрясіння, втрати відчуття безпеки, страху, була змушена проживати в готелі за власний кошт. Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною бездіяльністю відповідача та заподіяною моральною шкодою є очевидним і беззаперечним. Саме ненадання послуг у повному обсязі, передбачених договором, призвело до виникнення у позивача негативних емоційних переживань, що виходять за межі звичайного побутового дискомфорту, та безпосередньо пов`язані з неправомірною поведінкою відповідача. Крім того, численні безрезультатні звернення до відповідача після повернення з відпочинку, отримання від нього безпідставних обіцянок та затягування з поверненням коштів лише поглибили моральні страждання, спричинивши відчуття несправедливості, безсилля та втрату довіри до суб`єктів туристичної діяльності загалом. Завдану їй моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 30 000 гривень.

На підставі наведеного позивач просить зобов`язати ФОП ОСОБА_2 відшкодувати на користь ОСОБА_1 збитки, завдані неналежним виконанням Договору на туристичне обслуговування № 29183 від 21 січня 2025 року, у розмірі 15 298,51 гривень; зобов`язати ФОП ОСОБА_2 відшкодувати на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 30 000 гривень.

Ухвалою судді Корольовського районного суду міста Житомира від 31 жовтня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено судове засідання.

Станом на день розгляду справи відзив на позов від відповідача до Корольовського районного суду міста Житомира не надійшов.

Представник позивача адвокат Овдієнко О. О. заявою від 10 грудня 2025 року просить розгляд справи здійснювати за відсутності позивача та її представника.

Відповідач ФОП ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Установлено, що ФОП ОСОБА_4 17 грудня 2025 року особисто отримав копію ухвали про відкриття провадження у цій справі разом із судовою повісткою, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.Відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24 грудня 2025 року підтверджено, що ФОП ОСОБА_2 має зареєстроване місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_1 . Адресоване відповідачу поштове відправлення (рекомендований лист з повідомленням про вручення) із судовою повісткою на судове засідання, яке було призначене на 05 травня 2025 року, повернулось до суду неврученим адресату з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». А тому, відповідно до змісту п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається таким, що отримав судову повістку.

За наявності всіх умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про здійснення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17 лютого 2026 року ФОП ОСОБА_2 здійснює такі види економічної діяльності: 79.11 діяльність туристичних агенств; 79.90 надання інших послуг бронювання та пов`язана з цим діяльність; 62.01 комп`ютерне програмування; 62.09 інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; 63.11 оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; 63.12 веб-потрали (основний).

Суд установив, що 21 січня 2025 року між туристичною агенцією « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ФОП ОСОБА_2 ) в особі директора ОСОБА_2 (турагент) та ОСОБА_3 (турист) укладено Договір на туристичне обслуговування № 29183, відповідно до умов якого турагент за встановлену плату та за замовленням туриста зобов`язується забезпечити надання туристу комплекс посередницьких послуг з реалізації туристичного продукту, попередньо сформованого туроператором, для туристичної поїздки.

Програма туру: тур в Чорногорію з Катовіце; країна перебування - Чорногорія; транспорт - враховано; виїзд - 04.09.2025; повернення - 11.09.2025; готель - Carine Hotel Kumbor Superior 5*; харчування - все влючено; трансфер - враховано; страхування туристичне - враховано; загальна вартість туру - 122 700 гривень. Туристи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

З наведеного слідує, що відповідач зобов`язався надати послуги з організації туристичної поїздки трьом туристам, в тому числі, позивачу ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2.1.1 Договору про туристичне обслуговування № 29183 від 21 січня 2025 року турагент зобов`язався за умови повної сплати вартості туру, до початку туру видати туристу документи, передбачені для реалізації туру, а саме: ваучер, медичну страховку та квиток на пасажирське перевезення за маршрутом туру.

Факт укладення вищевказаного договору про туристичне обслуговування та його повної оплати підтверджено наявністю у позивача ваучеру про бронювання готелю Carine Hotel Kumbor Superior 5* на сім ночей з 04 вересня 2025 року по 11 вересня 2025 року.

Відповідно до п. 7.1 договору про туристичне обслуговування сторони несуть відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань за договором у відповідності до умов договору.

Позивач ОСОБА_1 у визначену дату не змогла організовано закінчити туристичну поїздку, оскільки станом на 11 вересня 2025 року турагент не забезпечив туристів авіаквитками для зворотного перельоту, що входили до складу туристичного пакета. У зв`язку з відсутністю організованого повернення, позивачка була вимушена самостійно оплатити проживання у готелі Carine Hotel Kumbor Superior 5* за одну додаткову добу власними коштами. Вартість понесених витрат становила 15 298,51 гривень. Наведене підтверджено платіжною інструкцією № 1514344321 від 11 жовтня 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 11 вересня 2025 року сплатила на рахунок Hotel Kumbor 15 298,51 гривень.

Також установлено, що ОСОБА_1 зверталась до ФОП ОСОБА_2 із заявою про досудове врегулювання спору, а також із заявою про повернення коштів у розмірі 15 298,51 гривень. На підтвердження здійснення заходів досудового врегулювання спору представник позивача надає знімки обміну текстовими повідомленнями (листування в месенджері) з відповідачем, зміст яких свідчить, що ФОП ОСОБА_2 не заперечує факту необхідності повернення коштів позивачу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом, а якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Спеціальним законом, що регламентує відносини у сфері організації/надання туристичних послуг, є Закон України «Про туризм».

За змістом статті 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору, зокрема, вартість туристичного обслуговування і порядок оплати, форма розрахунку.

Туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування (ч. 8 ст. 20 Закону України «Про туризм»).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про туризм» ваучер - форма письмового договору на туристичне або на екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до цього Закону.

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити (ч. 12 ст. 20 Закону України «Про туризм»).

Згідно з частина 1 та 2 ст. 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Отже, майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, тобто порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та з вини якого замовнику завдано збитків.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 03 липня 2013 року у справі № 6-42цс13, який підтверджено Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 201/17472/16-ц.

Судом встановлено, що під час виконання умов договору про туристичне обслуговування, відповідач допустив порушення виконання умов договору, зокрема, туриста ОСОБА_1 не забезпечено авіаквитком для зворотнього транспортування з Республіки Чорногорія до Республіки Польща, що призвело до понесення позивачем матеріального збитку в розмірі 15 298,51 гривень.

Суд враховує, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей.

Частиною 15 статті 20 Закону України «Про туризм» передбачено, що якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послугою вважається діяльність виконавця послуг з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин, укладений між споживачем і виконавцем.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи.

Аналіз Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що на споживача покладається обов`язок довести наявність надання послуги неналежної якості, а тягар доказування причин виникнення такого недоліку покладений на виконавця (продавця).

Суд ураховує, що відповідач, будучи достовірно обізнаним про розгляд цієї справи, відзиву на позовну заяву не надав, жодних клопотань, заяв не подавав, правом на надання пояснень не скористався.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позову про відшкодування понесених позивачем збитків у розмірі 15 298,51 гривень.

Щодо вимоги позову про стягнення моральної шкоди суд зазначає таке.

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст.1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20 (провадження № 61-13672св21).

Суд ураховує, що позивачу була спричинена моральна шкода, яка полягає у психологічних стражданнях, душевних хвилюваннях, які вона відчула через неможливість вчасно повернутись додому з відпочинку, необхідності докладання додаткових зусиль, пов`язаних із необхідність оплатити ще одну добу проживання в готелі. Внаслідок неналежного виконання договору про туристичне обслуговування та незабезпечення позивача квитком на авіасполучення ОСОБА_1 опинилась у стресовій ситуації. Крім того, позивачу довелось докладати зусиль з метою повернення коштів.

Разом з тим, суд ураховує, що позивач належним чином не підтвердила обсягу заподіяних їй моральних страждань, а також належним чином не обґрунтував заявлений розмір моральної шкоди.

Враховуючи засади розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації за завдану моральну шкоду в розмірі 3000 гривень.

Підсумовуючи наведене, визначившись з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Ураховуючи встановлені Законом України «Про судовий збір» ставки судового збору, позивачу при зверненні до суду з цим позовом належало сплатити судовий збір за вимогу про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 968,96 гривень (застосовується коефіцієнт 0,8 для позовів в елеронному вигляді) та 2 422,40 гривень за вимогу про стягнення моральної шкоди.

Ураховуючи висновок суду про часткове задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1 211,20 гривень (968,96 +242,24).

Суд роз`яснює, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 83, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування збитків, пов`язаних із неналежним виконанням договору задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 298 (п`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто вісім) гривень 51 копійку на відшкодування матеріальної шкоди, а також 3 000 (три тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м. Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ФОП ОСОБА_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК