Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №295/16457/25 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/16457/25

Категорія 69

2-др/295/45/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі головуючого судді Чішман Л.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення суду в справі а позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором між батьками про сплату аліментів на утримання дитини.

В обгрунтування заяви зазначив, що рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 16.03.2026 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором від 23.12.2020 по сплаті аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 07.11.2023 по 04.04.2025 в розмірі 117675, 00 грн та пеню за прострочення сплати аліментів за договором в розмірі 33225, 25 грн.

18.11.2025 між позивачем та адвокатом Сачком А.В. укладено договір по надання правничої допомоги. Відповідно до п. 3 Договору, за виконання обов"язків представника, клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 15000,00 грн. При поданні позову представником позивача здійснено застереження щодо витрат на правову допомогу.

18.03.2026 підписано та погоджено акт виконаних робіт.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 24.03.2026 заяву про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду. Ухвала була направлена ідповідачу рекомендованим листом з повідомлення, однак остання повернулась на адресу суду з відміткою " за закінченням терміну зберігання"

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18. Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI«Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. З матеріалів справи вбачається, що 18.11.2025 між ОСОБА_1 та адвокатом Сачком Андрієм Вікторовичем укладено договір про надання правничої допомоги. Відповідно до п. 3 договору за виконання обов"язків представника клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 15000,00 грн. Авансовий платіж становить 5000,00 грн. 18.03.2026 між ОСОБА_1 та адвокатом Сачком А.В. підписано акт виконання робіт по наданню правничої допомоги. ОСОБА_1 сплачено авнсовий платіж 5000,0 грн. 19.11.2025 та 18.03.2026 сплачено 10000,00 грн. витрат на правову допомогу. Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Частиною 2 ст. 137 цього Кодексу встановлено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до ч. 1-3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналогічні положення викладені в ч. 1, 2 ст. 28 Правил адвокатської етики. Вивчивши докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що надання правничої допомоги підтверджено належними та допустимими доказам, послуги з надання правничої допомоги надані в повному обсязі та якісно, наданими квитанціями доведено фактичне понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката у зазначеному у заяві розмірі. Частиною 4 ст. 137 ЦПІК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Оцінюючи надані сторонами докази з метою їх розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України, суд враховує висновки, викладені у наступних постановах Верховного Суду: - Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду у справі № 922/445/19, що в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; - Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року (п. 21), що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; - Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16.11.2022, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України. Оцінюючи з метою розподілу судових витрат надані сторонами докази за критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 137 ЦПІК України, зважаючи на задоволення позовних вимог в повному обсязі, враховуючи складність справи, кількість та якість поданих представниками відповідачів у справі заяв, суд вважає, що вартість наданих позивачу послуг з правничої допомоги у цій справі є співмірною зі складністю цієї справи, ціною позову, обсягом наданих її адвокатом послуг та виконаних робіт, кількістю підготовлених адвокатом процесуальних документів, тому витрати, які вже фактично понесла позивач у розмірі 15 000,00 гривень, підлягають розподілу, і суд присуджує позивачу як стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу - як такі, що вже фактично понесені.

Керуючись нормами п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 133, 137, 141, 246, 258-261, 270, 353-354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати понесені на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 .

Адвокат – Сачок Андрій Вікторович, місцезнаходження АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 25.05.2026 року.

Суддя Л.М. Чішман