Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №749/562/25 — Сновський районний суд Чернігівської області

Справа № 749/562/25

Номер провадження 2/749/93/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Чигвінцева М.С.

за участю секретаря Михалевич М.В.

представника позивача Лиманської М.В.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сновськ в порядку загального позовного провадження цивільну справу №749/562/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області, Сновська міська рада Корюківського району Чернігівської області, про встановлення сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до Сновського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту.

Позов обґрунтований тим, що 26 серпня 2024 року позивачка на підставі договору купівлі-продажу придбала квартиру АДРЕСА_1 без земельної ділянки. Квартира АДРЕСА_2 у тому ж будинку (6/11 частин будинку) разом із земельною ділянкою площею 0,0407 га, кадастровий номер 7425810100:02:013:0165 (далі – спірна земельна ділянка), належить відповідачці ОСОБА_1 . Спірна земельна ділянка огороджена парканом з усіх боків: з АДРЕСА_3 – воротами, що замкнені на замок, а з провулку Сонячного – парканом з воротами та хвірткою. Оскільки позивачка позбавлена можливості проходу та проїзду на територію земельної ділянки відповідачки для обслуговування квартири та користування коморою, і в інший спосіб задовольнити цю потребу неможливо, вона просить встановити постійний безстроковий та безоплатний земельний сервітут щодо частини спірної земельної ділянки; дозволити демонтаж частини воріт та влаштування хвіртки; вирішити питання судових витрат.

Ухвалою судді Сновського районного суду Чернігівської області від 07.05.2025 справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

18 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідачки ОСОБА_2 . У відзиві представник відповідачки позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні повністю. Зазначав, що позов є безпідставним та ґрунтується на неправильному тлумаченні фактичних обставин справи. Посилався на те, що відповідно до технічного паспорта квартира АДРЕСА_4 має лише один вихід із приміщення-коридору, а комора не об`єднана з квартирою та не має окремого входу.

Також представник відповідачки вказував на недотримання позивачкою порядку досудового врегулювання спору. Зазначав, що відповідачка не отримала рекомендованого листа у зв`язку з відсутністю за місцем проживання, а позивачка не вжила інших заходів для повідомлення, зокрема шляхом особистого звернення чи використання засобів мобільного зв`язку. Крім того, на думку представника відповідачки, направлена пропозиція не містила конкретних умов сервітуту, відомостей про площу земельної ділянки, яка підлягала б обтяженню, а також найменш обтяжливого способу його встановлення.

Заперечуючи проти доводів позову, представник відповідачки зазначав, що спірна земельна ділянка має ворота з боку АДРЕСА_3 , а також ворота і хвіртку з боку АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим, на його думку, фактичний доступ до будинку існує. Вказував, що належних доказів неможливості проходу чи проїзду до квартири позивачкою не надано.

Крім того, представник відповідачки звертав увагу суду на те, що позивачка набула право власності на квартиру 26 серпня 2024 року та до укладення договору купівлі-продажу оглянула об`єкт нерухомості, підтвердивши відсутність прихованих обставин, які мають істотне значення. У зв`язку з цим вважав, що права позивачки не порушені.

Щодо заявлених вимог про встановлення сервітуту представник відповідачки зазначав, що вимога про надання права користування членам сім`ї позивачки є неконкретною, оскільки сервітут має встановлюватися щодо чітко визначених осіб. Також наголошував, що позов не містить достатньої конкретизації меж та орієнтирів проходу. Зазначав, що вільна від забудови частина земельної ділянки відповідачки становить орієнтовно 183 кв. м та використовується для ведення господарства, а тому встановлення сервітуту створить надмірне обтяження для власника земельної ділянки.

Стосовно вимоги про демонтаж частини воріт та влаштування хвіртки представник відповідачки вказував, що така вимога фактично є вимогою про усунення перешкод у користуванні майном відповідно до статті 391 ЦК України та є самостійним способом захисту цивільного права, який, на його думку, у даному випадку застосуванню не підлягає.

Також представник відповідачки зазначав, що вимога про встановлення контейнера для сміття виходить за межі правовідносин земельного сервітуту та фактично спрямована на передачу частини земельної ділянки у постійне одноособове користування позивачки, що суперечить положенням частини третьої статті 98 ЗК України.

Крім того, у відзиві представник відповідачки просив поновити строк на його подання, посилаючись на те, що можливість ознайомитися з матеріалами справи сторона відповідача отримала лише 03 червня 2025 року. Також не визнав заявлений позивачкою розмір витрат на правничу допомогу та зазначив, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат відповідачки становить 16 000 грн.

25 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивачки - адвоката Лиманської М.В. У відповіді на відзив представник позивачки заперечила проти доводів сторони відповідачки та підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Щодо доводів про недотримання досудового порядку врегулювання спору зазначила, що позивачка двічі направляла відповідачці рекомендованими листами із зворотним повідомленням письмові пропозиції укласти договір сервітуту. Наголошувала, що неотримання відповідачкою поштової кореспонденції за власною зареєстрованою адресою не може покладати негативних наслідків на позивачку, яка вчинила всі залежні від неї дії для врегулювання спору в позасудовому порядку. Також зазначила, що чинне законодавство не визначає конкретної форми звернення з пропозицією укласти договір сервітуту, а тому направлення рекомендованого листа є належним способом такого звернення, на відміну від засобів мобільного зв`язку чи месенджерів, використання яких не забезпечує належного доказового підтвердження.

Заперечуючи проти тверджень про штучність позову та відсутність перешкод у користуванні майном, представник позивачки зазначила, що представник відповідачки формував свою позицію виключно на підставі документів, без огляду спірного об`єкта на місцевості. На її думку, у разі безпосереднього огляду земельної ділянки та будинку було б очевидним, що комора позивачки не має входу з квартири, а доступ до неї можливий лише через двір відповідачки. Також зазначила, що ворота з боку АДРЕСА_3 зачиняються відповідачкою на замок, у зв`язку з чим позивачка фактично позбавлена можливості вільного проходу до належного їй майна. На підтвердження цих обставин посилалась на договір купівлі-продажу квартири, технічний паспорт та технічну документацію із землеустрою.

Щодо необхідності проведення ремонту та обслуговування квартири представник позивачки зазначила, що житловий будинок був побудований у 1920 році, а тому потреба у його поточному та капітальному ремонті є очевидною. Вказувала, що право позивачки на належне користування та обслуговування власного житла гарантується статтею 41 Конституції України, а також статтями 319, 321 ЦК України.

Стосовно вимоги про демонтаж частини воріт та влаштування хвіртки представник позивачки пояснила, що позивачка просить дозволити здійснити відповідні роботи за власний рахунок, оскільки це є необхідним для фактичної реалізації права сервітуту.

Також представник позивачки погодилась із зауваженням сторони відповідачки щодо необхідності конкретизації членів сім`ї та зазначила, що право проходу та проїзду просить встановити також для чоловіка позивачки ОСОБА_4 , який є співвласником квартири в силу положень статей 60, 70 СК України, та для ОСОБА_5 , яка фактично проживає у квартирі. Щодо судових витрат представник позивачки зазначила, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу є співмірними зі складністю справи та навіть нижчими від мінімальних ставок адвокатського гонорару, а тому заперечення відповідачки у цій частині вважала безпідставними.

Ухвалою суду від 25.06.2025 призначено судову земельно-технічну та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Чернігівському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

26.12.2025 до суду надійшов висновок експертів №668/25-24, складений за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. Зазначала, що право власності позивачки на квартиру документально підтверджено матеріалами справи. Вказувала, що доступу до земельної ділянки відповідачки, через яку здійснюється підхід до квартири та належної позивачці комори, позивачка не має, оскільки ворота з боку двору зачинені. Посилалась на висновок експерта, яким підтверджено можливість встановлення сервітуту та визначено його конфігурацію. Також зазначала, що будинок є старим, потребує проведення ремонтних та обслуговуючих робіт, зокрема обслуговування даху, стін, вікон та водовідведення, виконання яких неможливе без доступу через земельну ділянку відповідачки. Крім того, звертала увагу суду, що вхід до комори, яка належить позивачці, фактично можливий лише через двір відповідачки. Посилалась на те, що позивачка зверталась до відповідачки з пропозицією укласти договір сервітуту в позасудовому порядку шляхом направлення поштової кореспонденції, однак відповідачка лист не отримала. Просила суд встановити сервітут у запропонованому позовом обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та просив відмовити у його задоволенні. Посилався на те, що позивачкою не було належним чином дотримано досудового порядку врегулювання спору, оскільки направлення листа саме по собі не свідчить про ухилення відповідачки від укладення договору сервітуту. Зазначав, що сторона позивачки могла особисто звернутись до відповідачки із відповідною пропозицією. Також вказував, що належних та допустимих доказів необхідності проведення ремонтних робіт чи обслуговування будинку стороною позивачки не надано. Просив суд врахувати доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, та відмовити у задоволенні позову.

Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позицію свого представника та заперечувала проти задоволення позову. Зазначала, що між нею та позивачкою фактично був лише один випадок спілкування, під час якого, за її словами, позивачка просила надати в користування приміщення («кочегарку») та забезпечити можливість проходу через двір. Також відповідачка стверджувала, що у квартирі позивачки існує інший вихід до комори через внутрішнє приміщення квартири, однак такий вихід був закладений попередніми власниками. Крім того, пояснила, що поштову кореспонденцію від позивачки не отримала через погане самопочуття, тому просила повідомляти про її відсутність удома.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

26 серпня 2024 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу придбала квартиру АДРЕСА_4 (5/11 частин будинку АДРЕСА_5 . Квартиру відчужено без земельної ділянки.

Власником квартири АДРЕСА_2 (6/11 частин будинку АДРЕСА_3 є відповідачка ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17 липня 1992 року.

ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 0,0407 га, кадастровий номер 7425810100:02:013:0165, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка). Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано 22.11.2023 на підставі державного акта серії ЧНЩ №000022 від 24.07.1995, виданого на підставі рішення виконкому Щорської міської ради №39 від 16.02.1994.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_3 повністю розташований у межах земельної ділянки, що належить відповідачці. Квартира АДРЕСА_4 , власником якої є позивачка, та комора, яка їй також належить і не має виходу безпосередньо з квартири, знаходяться на спірній земельній ділянці. Єдиний можливий доступ до квартири АДРЕСА_4 та комори позивачки здійснюється з АДРЕСА_3 через земельну ділянку відповідачки з кадастровим номером 7425810100:02:013:0165.

На даний час прохід та проїзд до квартири АДРЕСА_4 та комори позивачки унеможливлено у зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка огороджена по всьому периметру: з АДРЕСА_3 – воротами, замкненими відповідачкою, з провулку Сонячного – парканом з воротами та хвірткою.

21 березня 2025 року позивачка направила на адресу відповідачки рекомендованим листом із зворотним повідомленням письмову пропозицію укласти договір сервітуту. Відповідь від відповідачки не надійшла.

26.12.2025 Чернігівським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України складено висновок експертів №668/25-24 за результатами судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.

Висновком встановлено:

1. Є технічна можливість встановити земельний сервітут на земельній ділянці кадастровий номер 7425810100:02:013:0165, що розташована за адресою: будинок АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_1 , для проходу, проїзду на велосипеді та автомобілі, у тому числі з метою користування коморою, а також обслуговування квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 та яка знаходиться на земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 .

2. Варіант встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці кадастровий номер 7425810100:02:013:0165 площею 0,0038 га (38 кв. м), шириною 2 м, паралельно стінам будинку, для проходу, проїзду на велосипеді, у тому числі з метою користування коморою, а також обслуговування квартири АДРЕСА_1 , що графічно зображений в додатку 1 до висновку.

3. Є технічна можливість демонтажу частини огорожі (воріт) на проміжку межі земельної ділянки, яка проходить по АДРЕСА_3 та примикає до квартири АДРЕСА_4 в казаного будинку. Експерти пропонують в частині воріт влаштувати хвіртку.

З метою з`ясування питань, пов`язаних із проведенням судової експертизи та наданим висновком, за клопотанням представника позивачки судом були викликані експерти Чернігівського відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

У судовому засіданні судовий експерт Чернігівського відділення КНДІСЕ Скоп Григорій Іванович пояснив, що ним проводилась будівельно-технічна частина експертизи із виїздом на місце розташування спірного об`єкта. Під час огляду були присутні обидві сторони спору, здійснювався огляд земельної ділянки та фотофіксація об`єкта. Експерт пояснив, що ворота між земельною ділянкою відповідачки та квартирою позивачки під час огляду не відкривалися, у зв`язку з чим доступ до необхідної частини об`єкта здійснювався через вхід з боку АДРЕСА_3 . Також експерт підтвердив, що знак питання у резолютивній частині висновку після формулювання щодо можливості встановлення сервітуту є технічною помилкою, а сам висновок є стверджувальним та підтверджує наявність технічної можливості встановлення сервітуту.

Крім того, експерт пояснив, що при визначенні меж сервітуту враховувалась необхідність користування коморою та обслуговування квартири позивачки, у зв`язку з чим запропоновано ширину проходу близько двох метрів від вікон будинку для можливості проходу, проїзду велосипедом та виконання робіт з обслуговування будинку. Експерт також зазначив, що всі необхідні матеріали для проведення експертизи були наявні у матеріалах справи, а під час огляду він представлявся учасникам справи та пред`являв свідоцтво судового експерта.

Старший судовий експерт Чернігівського відділення КНДІСЕ Курінний Вадим Вадимович пояснив, що ним проводилась земельно-технічна частина експертизи щодо встановлення сервітуту. Для виконання дослідження йому було достатньо координат земельної ділянки, матеріалів справи та фотоматеріалів, наданих експертом ОСОБА_7 , тому окремий виїзд на місце не здійснювався. На підставі наявних матеріалів експерт дійшов висновку про технічну можливість встановлення сервітуту для проходу, проїзду велосипедом, користування коморою та обслуговування квартири позивачки.

Суд бере до уваги висновок судової експертизи як належний і допустимий доказ у справі, оскільки він виконаний кваліфікованими судовими експертами Чернігівського відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України, містить докладний опис проведених досліджень, обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання, узгоджується з іншими доказами у справі та не спростований належними і допустимими доказами сторони відповідачки. Експерти попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Оцінюючи доводи сторін та досліджені докази, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до частини третьої статті 402 ЦК України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності – від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, як, зокрема, право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, а також інших земельних сервітутів.

Статтею 100 ЗК України встановлено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що, встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, а в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається, щодо обмеженого користування чужим майном.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2019 року у справі №133/305/17-ц (провадження №61-12458св19) та від 27 травня 2020 року у справі №663/2893/16-ц (провадження №61-18590св19) сформував правовий висновок про те, що земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає його встановлення, у разі недосягнення домовленості між сторонами; умовою встановлення є неможливість задоволення потреби особи в інший спосіб; встановлений сервітут має бути найменш обтяжливим для власника.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_4 та комора позивачки розташовані на земельній ділянці, яка повністю перебуває у власності відповідачки, а єдиним можливим способом доступу до цього майна є прохід через спірну земельну ділянку з АДРЕСА_3 . Будь-якого іншого реального та безперешкодного способу доступу для користування коморою та належного обслуговування квартири матеріали справи не містять, а доводи відповідачки про існування іншого виходу документально не підтверджені.

Позивачкою у передбаченому законом порядку направлено відповідачці письмову пропозицію укласти договір сервітуту рекомендованим листом із зворотним повідомленням. Факт відсутності відповіді з боку відповідачки свідчить про недосягнення між сторонами домовленості щодо умов сервітуту, що є підставою для вирішення спору в судовому порядку відповідно до частини третьої статті 402 ЦК України. При цьому суд не приймає аргументи відповідачки про недотримання порядку досудового врегулювання спору, оскільки позивачка вжила усіх залежних від неї заходів: направила пропозицію рекомендованим листом на зареєстровану адресу відповідачки, проте відповідь не отримала. Неотримання відповідачкою листа за власною зареєстрованою адресою не може покладати несприятливих наслідків на позивачку.

Суд відхиляє заперечення відповідачки про те, що позивачці під час придбання квартири були відомі всі обмеження, пов`язані з нерухомістю. Набуття права власності на майно, доступ до якого потребує встановлення сервітуту, не позбавляє власника права вимагати встановлення такого сервітуту в судовому порядку. Право на сервітут випливає із самого факту неможливості задовольнити потребу в інший спосіб, а не з попереднього існування такого права.

Суд також відхиляє заперечення щодо надмірної обтяжливості запропонованого сервітуту. Висновком судових експертів визначено варіант встановлення земельного сервітуту площею 0,0038 га шириною 2 м, що є мінімально необхідним для забезпечення проходу, проїзду на велосипеді, користування коморою та належного обслуговування квартири, а тому відповідає принципу найменшого обтяження власника земельної ділянки.

Водночас вимога щодо проїзду автомобілем не підлягає задоволенню, оскільки висновком експертизи встановлено відсутність наявного шляху для транспортного засобу, а належних доказів необхідності саме такого способу користування позивачкою не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про встановлення земельного сервітуту в межах, визначених висновком судових експертів.

Щодо позовної вимоги про демонтаж частини огорожі (воріт) та влаштування хвіртки суд зазначає таке.

Висновком судових експертів підтверджено технічну можливість демонтажу частини воріт та влаштування хвіртки. Водночас зазначена вимога за своєю правовою природою є окремим способом захисту права, пов`язаним з усуненням перешкод у користуванні майном, а не безпосереднім елементом встановлення земельного сервітуту. Сам по собі факт встановлення сервітуту не породжує автоматичного обов`язку власника земельної ділянки здійснювати перебудову чи демонтаж належних йому споруд.

Крім того, позивачкою не надано належних доказів того, що реалізація встановленого сервітуту є неможливою без негайного демонтажу частини воріт саме у спосіб, визначений у позовних вимогах. Питання забезпечення фактичного виконання рішення про встановлення сервітуту вирішується в порядку виконання судового рішення.

Щодо позовної вимоги про встановлення права на розміщення контейнера для сміття біля квартири позивачки, суд зазначає таке.

Відповідно до статей 98, 99 ЗК України земельний сервітут встановлюється для забезпечення обмеженого користування чужою земельною ділянкою з метою задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом, зокрема для проходу, проїзду, прокладання комунікацій тощо.

Розміщення контейнера для сміття фактично передбачає зайняття частини земельної ділянки для постійного користування та не є видом земельного сервітуту у розумінні статей 98, 99 ЗК України та статті 401 ЦК України.

Крім того, позивачкою не надано належних та допустимих доказів неможливості організації збору побутових відходів в інший спосіб або необхідності встановлення саме такого виду обмеженого користування чужою земельною ділянкою.

За таких обставин позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Суд зазначає, що хоча позов задоволено частково, основною та єдиною змістовною вимогою у цій справі є встановлення земельного сервітуту, яку судом задоволено. Вимоги щодо демонтажу воріт з влаштуванням хвіртки та встановлення контейнера для сміття є похідними від основної вимоги і не потягли будь-яких самостійних витрат, всі понесені позивачкою судові витрати пов`язані виключно із забезпеченням основної вимоги про встановлення сервітуту. Розподіл витрат пропорційно до формальної кількості задоволених вимог суперечив би принципу справедливого їх розподілу та фактичному змісту понесених витрат.

З огляду на викладене судовий збір у розмірі 969,00 грн підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2,4, 5, 10-13, 81,89,141,263-265,273,354,355 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 395, 401-404 ЦК України, ст.ст. 98-102 ЗК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області, Сновська міська рада Корюківського району Чернігівської області, про встановлення сервітуту - задовольнити частково.

Встановити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_6 ) постійний безоплатний земельний сервітут щодо частини земельної ділянки площею 0,0038 га (38 кв. м), кадастровий номер 7425810100:02:013:0165, що розташована за адресою: будинок АДРЕСА_3 та належить на праві власності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_7 ), на право проходу та проїзду на велосипеді, у тому числі з метою користування коморою та проведення обслуговування квартири АДРЕСА_1 , в межах частини зазначеної земельної ділянки площею 0,0038 га, шириною 2 м, паралельно стінам будинку, що графічно зображена та позначена штриховкою червоного кольору в додатку 1 до Висновку експертів від 26.12.2025 №668/25-24.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_6 ) судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновського районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено 25 травня 2026 року.

Суддя М.С. Чигвінцев