Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №742/817/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1249/26

Єдиний унікальний № 742/817/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судового засідання Шептун В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

установив:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 2016 року сторони підтримували фактично шлюбні відносини. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька - ОСОБА_3 . Спільне життя не склалося. Шлюбні відносини остаточно припинені з 2025 року. З цього часу сторони мешкають за різними адресами і ними не ведеться загальне господарство. Дитина знаходиться виключно на утриманні позивача. Відповідач своєю донькою ніяк не цікавиться, матеріальної допомоги на її утримання не надає. При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, просить врахувати, що позивач знаходиться у вкрай скрутному матеріальному становищі і їй одній дуже важко утримувати дитину без належної матеріальної підтримки. Також просить врахувати, що стягнення з відповідача 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно є мінімальним гарантом захисту прав дитини, та при цьому не становитиме надмірного тягаря для відповідача. У зв`язку з чим позивач звернулась до суду з позовом та просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до її повноліття в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) щомісячно.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18 березня 2026 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, яке відкладено до 22 травня 2026 року.

Позивач в судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином. Згідно позовної заяви просить розглянути справу за її відсутності. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання також не з`явився, хоча про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином. Крім того, про судове засідання повідомлявся на сайті Судової влади України. Своїм правом на надання пояснень у судовому засіданні не скористався, про причини неявки не повідомляв. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У зв`язку з цим суд на підставі ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , батьками якої записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19 липня 2018 року (а.с.10).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Сімейним кодексом України гарантовано згідно ст. 141, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.180 СК України та роз`яснень, що надані у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідних положеннях ст. 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини 1989 року, що 27 вересня 1991 року набула чинності для України, зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» встановлено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Положеннями ч.ч.1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.1,2 ст.182 СК України).

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Відповідно до ч.5 ст.183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

За вказаною вище правовою нормою законодавцем передбачено загальне правило про стягнення аліментів на утримання однієї дитини у розмірі 1/4 частки доходу платника аліментів.

Суд зазначає, що положення ч.5 ст. 183 СК України вирішує умови стягнення аліментів у наказному провадженні. Інститут наказного провадження спрямований на вирішення справ, що носять безспірний характер, тому слід дійти висновку, що вказана норма містить орієнтир розміру аліментів, який може вважатися безспірним і мінімальним, при цьому в позовному провадженні розмір аліментів визначається судом на підставі поданих сторонами у справі доказів.

Згідно ч.ч.1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд роз`яснює позивачці, що батьки мають рівні обов`язки з надання утримання дітей, прожитковий мінімум на дитину відповідного віку батьки забезпечують порівну, та враховуючи те, що позивачкою не було надано суду ніяких доказів того, що стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, дозволить йому сплачувати аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходів), а матеріальне становище дитини потребує 1/3 частки доходів батька, не навела суду інших обставин, що мають істотне значення для справи, а тому суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини доходів відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Слід роз`яснити, що відповідно до ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а тому, суд прийшов до висновку, що з відповідача в користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 331 грн. 20 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.12, 13, 81, 258-259, 263, 264, 265, 280-284, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , щомісячно, починаючи з 10 лютого 2026 року, аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави 1 331 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення, в частині стягнення аліментів за один місяць, підлягає до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Наталія ФЕТІСОВА