Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №738/272/26 — Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/272/26

№ провадження 2-др/738/3/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року м. Мена

Менський районний суд Чернiгiвської областi в складі:

суддi - Волошиної Н.В.

з участю секретаря судового засідання - Шугалій А.С.

pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Суть питання, що вирішується ухвалою.

В провадженні суду перебувала вказана цивільна справа.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 05 травня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені, з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором (оферти) №01.07.2023-100002273 від 01 липня 2023 року в розмірі 15056 гривень та 2662 гривні 40 копійок на повернення судового збору.

13 травня 2026 року від ТОВ «Споживчий центр» до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 гривень, посилаючись на те, що під час ухвалення рішення судом не було вирішено питання про судові витрати на правничу допомогу, які були понесені позивачем у даній справі.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків, норми закону, якими керується суд, постановляючи ухвалу.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У ЦПК України визначено види судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Згідно з положенням пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2026 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором (оферти) №01.07.2023-100002273 від 01 липня 2023 року в розмірі 15056 гривень та 2662 гривні 40 копійок у відшкодування судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Як убачається з матеріалів справи, представником позивача ТОВ «Споживчий центр» в позовній заяві було зроблено заяву про наміри подати докази понесення судових витрат позивачем у строк, визначений частиною 8 статті 141 ЦПК України.

Заява про стягнення судових витрат з додатками до неї була подана представником позивача 13 травня 2025 року.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 15 травня 2026 року ТОВ «Споживчий центр» поновлено строк для подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, заяву ТОВ «Споживчий центр» про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду, розгляд справи вирішено проводити за наявними у справі матеріалами без виклику учасників справи.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено: копію Договору про надання правничої допомоги №01/25-СЦ від 01 квітня 2025 року, укладеного між адвокатським об`єднанням «ЛЕКС ВЕРІТАС» та ТОВ «Споживчий центр»; копію додаткової угоди №6 від 31 грудня 2025 року до договору про надання правничої допомоги №01/25-СЦ від 01 квітня 2025 року; копію звіту про виконану роботу відповідно до договору №01/25-СЦ від 01 квітня 2025 року; платіжну інструкцію №СЦ00104254 від 12 травня 2026 року на суму 6000 грн.

Як вбачається з договору про надання правничої допомоги №01/25-СЦ від 01 квітня 2025 року, укладеного між адвокатським об`єднання «ЛЕКС ВЕРІТАС» (виконавець) та ТОВ «Споживчий центр» (замовник), сторони домовилися про те, що виконавець бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язується оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами. Сторони погодили наступний обсяг робіт: виконавець зобов`язується скласти позови до фізичних осіб (боржників) про стягнення боргу та передати замовнику для подачі в суд, а також надати супутні консалтингові послуги з приводу проведення претензійно позовної роботи. При цьому подання позовів відбувається виключно через підсистему «Електронний суд» замовника. Сторони погодили, що позовні заяви будуть підписані безпосередньо замовником. Вартість послуг визначається наступним чином: 6000 грн за один позов без врахування вартості поштових витрат та судового збору, які сплачуються замовником самостійно. За домовленістю сторін, оплата правової допомоги здійснюється після винесення судом позитивного рішення за позовом (позовами). Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31грудня 2025 року включно.

31 грудня 2025 року між адвокатським об`єднання «ЛЕКС ВЕРІТАС» та ТОВ «Споживчий центр» укладено додаткову угоду №6 до договору про надання правничої допомоги №01/25-СЦ від 01 квітня 2025 року, відповідно до якої сторони угоди дійшли згоди щодо зміни строку дії договору про надання правничої допомоги, у зв`язку з чим п.2.1 викладено в новій редакції.

Із звіту про виконану роботу відповідно до договору №01/25-СЦ від 01 квітня 2025 року вбачається, що адвокатським об`єднанням «ЛЕКС ВЕРІТАС», в особі адвоката Моісеєнка М.Ю., надано ТОВ «Споживчий центр» послуги у відповідності та умовах договору.

Платіжною інструкцією №СЦ00104254 від 12 травня 2026 року підтверджено, що ТОВ «Споживчий центр» здійснено оплату адвокатському об`єднання «ЛЕКС ВЕРІТАС» за надання правничої допомоги згідно з додатковою угодою № 1 до договору №01/25-СЦ від 01 квітня 2025 року за позовом до ОСОБА_2 в розмірі 6000 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не подано до суду заперечень про стягнення витрат на правничу допомогу та заявленого розміру.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п.48 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року № 10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентованого ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Враховуючи викладене, а також те, що рішенням суду вимоги позивача задоволені повністю, витрати позивача на правничу допомогу адвоката у розмірі 6000 гривень документально підтверджені та є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг під час підготовки позовної заяви та надання правничої допомоги під час судового розгляду справи, відповідачем не подано до суду заперечень щодо поданої представником позивача заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та заявленого розміру, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 259, 270 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (р/р НОМЕР_1 ) 6000 (шість тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 37356833.

Відповідач:

ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Суддя Н.В.Волошина