Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №420/3312/24 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 420/3312/24

Провадження №2-а/523/47/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси

в складі головуючого судді - Мурманової І.М.,

за участі секретаря судового засідання – Сивак К.С.

позивача – ОСОБА_1

представника другого відповідача – Ахіджанової О.Ю. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеконференції в залі суду № 6 в м. Одесі адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції НПУ Човпан Олени Юріївни, інспектора взводу 2 роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції НПУ Бондаренка Андрія Вікторовича, інспектора взводу 2 роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції НПУ Агаркова Ігоря Олександровича, Департамент патрульної поліції - про визнання протиправною безпричинну зупинку автомобіля, скасування постанови серії БАД № 002820 від 30.08.2023 року, визнання рішення від 21.09.2023 року протиправним,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправною безпричинну зупинку автомобіля, скасування постанови серії БАД № 002820 від 30.08.2023 року, визнання дій протиправними, зобов`язання сплати на користь позивача грошові кошти, визнання протиправним рішення від 21.09.2023 року та його скасування, визнання начальника ОСОБА_2 , такою що не відповідає займаній посаді, стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.08.2023 року близько 15 год. 10 хв. без підстав передбачених ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», працівниками патрульної поліції Агарковим І.О. та Бондаренко А.В. було зупинено транспортний засіб позивача, та під загрозою застосування зброї, позивача змусили проїхати до с. Коблево до поліцейського дорожнього пункту, де працівники поліції обіцяли знайти причини зупинки, у зв`язку з цим, було винесено постанову БАД № 002820 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 070133 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП. Позивач зазначає, що протокол ААД № 070133 було спрямовано на розгляд до суду, та постановою суду від 26.10.2023 р. провадження у справі закрито з підстав відсутності складу адміністративного правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на постанову БАД № 002820, яку рішенням від 21.09.2023 р. заступника начальника Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції НПУ Човпан О. Ю. було залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

З урахуванням викладеного позивач просить: визнати протиправною безпричинну зупинку автомобіля, скасувати постанову серії БАД № 002820 від 30.08.2023 року, визнати дії протиправними, зобов`язати сплати на користь позивача грошові кошти, визнати протиправним рішення від 21.09.2023 року та його скасувати, визнати відповідача по справі начальника Човпан Ю.Ю., такою що не відповідає займаній посаді, стягнути з відповідачів на користь позивача моральної шкоду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2024 р. адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 передано за підсудністю до Суворовського (Пересипського) районного суду м. Одеси.

Після надходження та реєстрації зазначеного позову, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до вимог ст.ст. 18, 31 КАС України.

Ухвалою суду від 26.02.2024 року адміністративний позов прийнято до провадження та призначено розгляд справи в судове засідання. Сторонам направлено копію ухвали суду, відповідачам роз`яснено про право на подання відзиву на позовну заяву.

Не погоджуючись з позовними вимогами 07.03.2024 року (вх. № 7867) представник відповідача подав відзив на позовну заяву. Згідно поданого відзиву представник зазначила, що 30.08.2023 року інспектором Бондаренко А.В. було зупинено транспортний засіб RENAULT KANGOO державний номерний знак НОМЕР_1 , у зв`язку з порушенням водієм правил дорожнього руху. ОСОБА_1 було ознайомлено зі змістом постанови та під підпис надано копію постанови. Щодо обставин за якими було винесено постанову, представник відповідача зазначила, що посвідчення водія яке було надано позивачем для огляду працівнику поліції містило явні ознаки підробки. У зв`язку з цим, посвідчення водія було вилучено, відповідно до положення ст. 358 КК України. В подальшому, було виявлено, що посвідчення водія, яке позивач надав для огляду на місці зупинки, належить іншій особі.

Представник зазначає, що позивач не погоджуючись з винесеною постаново, 18.09.2023 року звернувся до УПП зі скаргою щодо неправомірності дій інспектора та скасування постанови БАД № 002820 від 30.08.2023 року. Керівництво УПП розглянувши скаргу прийняло рішення про залишення постанови у справі про адміністративне правопорушення від 30.08.2023 року без змін, а скаргу без задоволення. Позивачу, 21.09.2023 року було направлено відповідь про результати перевірки інформації, викладеної у скарзі С-582 від 18.09.2023 року.

З урахуванням викладеного представник відповідача просить: відмовити в задоволенні позовних вимог.

До відзиву на позовну заяву надано копії документів на підтвердження обставин, що викладені у відзиві.

На адресу суду 15.03.2024 року (вх. № 9007) надійшло клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи доказів (т.1, а.с.108-111).

Також, 27.03.2024 року (вх. № 10453) на адресу суду надійшла відповідь на відзив за підписом позивача. Згідно якої позивач зазначив, що зупинка його ТЗ була безпідставною, попри багатослів`я представника відповідача, відповідач не надав жодного доказу щодо обставин зупинки ТЗ, таким чином на спростування факту безпідставної зупинки, відповідачі доказів не надали тощо (т.1, а.с.132-140).

До відповіді на відзив позивач надав докази на підтвердження обставин, що в ньому викладені.

В подальшому, ухвалою суду від 01.04.2024 року в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про залучення до участі в справі співвідповідача та збільшення розміру позовних вимог відмовлено.

Клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково, витребувано від Управління патрульної поліції в Миколаївській області:

-відеозапис реєстраторів відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та інспектора Алексія П.М. з моменту фіксації порушення ПДР Додатку 1 (дорожня розмітка 1.1), що мало місце 30.08.2023 року, в проміжку часу від 15:00 до 15:10 год., транспортним засобом Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 на трасі М14.

-відеозапис, де вище зазначені інспектори зупиняють вище зазначену автівку, повідомляють водія про вчинене порушення ПДР та ознайомлюються із посвідченням водія на право керування, забезпечують право на юридичну допомогу та захист й супроводжують до дорожньої патрульної станції «КОБЛЕВЕ».

-протокол вилучення підробленого посвідчення водія, на підставі чого були внесені відомості до ЄРДР за номером №12023153150000085 (можливо останні дві цифри 83, на наданих відповідачем копіях, точного номеру останніх двох цифр не видно).

-інформацію стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для опитування у суді на предмет мети редагування відеозаписів реєстраторів 26 жовтня 2023 року.

-інформацію стосовно номерів портативних реєстраторів, з якими несли службове чергування інспектори УПП Агарков І.О., Бондаренко А.В. та Алексій П.М. з 30.08.2023 року по 31.08.2023 року (т.1, а.с.178-180).

На адресу суду 04.04.2024 року (вх. № 11611) надійшло клопотання за підписом представника відповідача Департаменту патрульної поліції Бойко Н.С. про долучення до матеріалів справи доказів (т.1, а.с.184-203).

В подальшому, ухвалою суду від 09.04.2024 року - залучено до участі в справі в якості другого відповідача Департамент патрульної поліції (т.1, а.с.217).

На адресу суду 01.05.2024 року (вх. № 14927) надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника відповідача Департаменту патрульної поліції Блиставцевої О.С. До відзивну надано докази на підтвердження обставин, що в ньому викладені (т. 1, а.с.219-238).

В подальшому, 10.06.2024 року (вх. № 19817) надійшло клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи доказів (т. 2, а.с.32-55).

Також, за підписом позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, яка подана до суду 08.07.2024 року (вх. № 22793) згідно поданої заяви про зміну предмету позову позивач просить:

Визнати нерівність прав осіб пересічних громадян України та посадових осіб державних органів України.

Визнати законними діями безпричинну зупинку посадовими особами Управління патрульної поліції в Миколаївській області, інспекторами Бондаренком А.В. та Агарковим І.О., та Департамент патрульної поліції автівки Reno KANGOO з держномером НОМЕР_1 , 30.08.2023 року на трасі М14 в проміжку часу 15:00 до 15:10 годин.

Визнати законними діями невиконання відповідачами - інспекторами Бондаренком А.В., Агарковим І.О. та Департаментом патрульної поліції Наказу Міністерства Внутрішніх Справ України № 1026 від 18.12.2018 року, що виразилось у невиконанні Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних засобів , що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису засобів фото- і кінозапису, п.2 ст.ІІІ: «Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлення на пристрої дати та часу».

Визнати законним рішення відповідача по справі, начальника Управління патрульної поліції в Миколаївській області Човпан О.Ю. та Департаменту патрульної поліції від 21.09.2023 року, яким вона не відреагувала на скаргу про незаконну зупинку транспортного засобу Reno KANGOO з держномером НОМЕР_1 , 30.08.2023 року на трасі М14 в проміжку часу 15:00 до 15:10 годин.

Звільнити позивача по справі ОСОБА_1 від військової служби шляхом направлення до Міністерства оборони України за адресою: 13193, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, відповідної ухвали для виконання до командування в/ч НОМЕР_2 , код НОМЕР_3 (а.с.56-58 том №2).

Крім іншого, 26.07.2024 року (вх. № 25042) надійшла заява про доповнення позовних вимог до заяви про зміну позовних вимог.

Ухвалою суду від 26.07.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до начальника Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції НПУ Човпан Олени Юріївни, інспектора взводу 2 роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції НПУ Бондаренка Андрія Вікторовича, інспектора взводу 2 роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції НПУ Агаркова Ігоря Олександровича, Департамент патрульної поліції - про визнання протиправною безпричинну зупинку автомобіля, скасування постанови серії БАД № 002820 від 30.08.2023 року, визнання рішення від 21.09.2023 року протиправним, було залишено без розгляду (а.с.81-83 том №2).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 26.07.2024 року скасовано, справу направлено до суду для продовження розгляду справи (а.с.145-148 том №2).

На адресу суду 31.03.2025 року (вх. №11459) надійшло клопотання за підписом позивача про забезпечення доказів (а.с.200-201 том №2).

Ухвалою суду від 21.03.2025 року - відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про забезпечення доказів.

В ухвалі суду зазначено, що відповідно до ухвали суду від 01.04.2024 року клопотання позивача про витребування доказів було задоволено частково та витребувано від Управління патрульної поліції в Миколаївській області:

-відеозапис реєстраторів відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та інспектора Алексія П.М. з моменту фіксації порушення ПДР Додатку 1 (дорожня розмітка 1.1), що мало місце 30.08.2023 року, в проміжку часу від 15:00 до 15:10 год., транспортним засобом Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 на трасі М14.

-відеозапис, де вище зазначені інспектори зупиняють вище зазначену автівку, повідомляють водія про вчинене порушення ПДР та ознайомлюються із посвідченням водія на право керування, забезпечують право на юридичну допомогу та захист й супроводжують до дорожньої патрульної станції «КОБЛЕВЕ».

-протокол вилучення підробленого посвідчення водія, на підставі чого були внесені відомості до ЄРДР за номером №12023153150000085 (можливо останні дві цифри 83, на наданих відповідачем копіях, точного номеру останніх двох цифр не видно).

-інформацію стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для опитування у суді на предмет мети редагування відеозаписів реєстраторів 26 жовтня 2023 року.

-інформацію стосовно номерів портативних реєстраторів, з якими несли службове чергування інспектори УПП Агарков І.О., Бондаренко А.В. та Алексій П.М. з 30.08.2023 року по 31.08.2023 року.

Згідно п. 4, 5, 6 ч. 1 ст. 116 КАС України у заяві про забезпечення доказів зазначаються - докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.

Отже, інститут забезпечення доказів в адміністративному судочинстві спрямований на забезпечення здійснення процесу доказування шляхом збирання і закріплення доказів, якщо існують обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим.

Таким чином, суд за заявою учасника справи має забезпечити докази, зокрема шляхом їх витребуванням та оглядом, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Аналізуючи наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №9901/845/18.

Разом з тим, подана позивачем заява про забезпечення доказів не містить жодних посилань щодо необхідності забезпечення доказів у даний спосіб, крім іншого, з поданого клопотання судом не вбачається обставин того, що докази, які позивач просить забезпечити можуть підтвердити або спростувати обставини позовних вимог (а.с.203-204 том №2).

Зазначена ухвала суду залишена в силі постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2025 року (а.с.73-74 том №3).

На адресу суду 12.05.2025 року (вх. №17887) надійшло клопотання за підписом представника відповідача про долучення додаткових доказів, а саме копії запиту про надання інформації стосовно стадії кримінального провадження та відповіді на запит (а.с.230-239 том №2).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, зазначив, що підстав для зупинки його автомобіля не було, працівники поліції не змогли пояснити причину зупинки автомобіля, обіцяли обов`язково знайти причину зупинки. Внаслідок незаконної зупинки автомобіля та незаконного обшуку було складено для направлення до суду протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 070133 та постанову БАД № 002820 про притягнення до відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП та на місці стягнуто 3 502 гривні.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала просила відмовити в задоволенні позову, зазначила, що у позивача не має посвідчення водія, причини для зупинки ТЗ були і ці обставини доведені, зазначила, що підтримує відзив на позовну заяву.

Інші учасники справи про час та місце слухання справи повідомлялись, до суду не з`явились, про причини не явки суду не повідомили.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, докази надані на підтвердження та спростування обставин позову, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступних висновків.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом позивач зазначив, що відповідач незаконно та протиправно виніс відносно нього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки підстав для зупинки ТЗ не було, а відтак й всі дії щодо складання постанови є не правомірними.

За приписами положення статті 244 КАС України передбачено - питання, які вирішує суд при ухваленні рішення 1. Під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Так, відповідно до оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД № 002820 від 30.08.2023 року 10 год. 40 хв. відносно ОСОБА_1 згідно якої накладено стягнення у розмірі: 3 400 гривень (а.с.11 том №1).

Судом встановлено, що рішенням від 21.09.2023 року щодо постанови від 30.08.2023 року серії БАД № 002820 скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову залишено в силі.

Згідно рішення встановлено, що згідно оскаржуваної постанови від 30.08.2023 року здійснюючи патрулювання по охороні громадського порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху на маршруті патрулювання нарядом патрульної поліції, близько 16 год. 10 хв. на автодорозі М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», 56 км., зупинено водія автомобіля Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_1 , який в порушення п.2.1. а «водій механічного ТЗ повинен мати при собі посвідчення на право керування ТЗ відповідної категорії» ПДР не маючи права керування таким ТЗ, а саме посвідчення водія відповідної категорії.

За не виконання вимог п.2.1. а інспектор Бондаренко А.В. виніс на місці виявлення правопорушення, відносно ОСОБА_1 постанову БАД № 002820 від 30.08.2023 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП та притягнув його до адміністративної відповідності у вигляді штрафу в розмірі: 3 400 грн.

Під час службової перевірки було вивчено відео з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції № 470982 № 474669 та № 470674 та було встановлено, що ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції надав посвідчення водія з ознаками підробки та з вчиненим правопорушенням був згоден.

Під час опрацювання викладених обставин не встановлено порушень вимог законодавства України при розгляді справи. постанова від 30.08.2023 року БАД № 002820 винесена відповідно до 222,251,252,278-280 та 283 КУпАП є законною (т.1, а.с.13-14).

Згідно відзиву на позовну заяву, представник відповідача зазначає, що 30.08.2023 року водієм ОСОБА_1 було порушено вимоги Додатку 1 ПДР (дорожня розмітка1.1) Після чого інспектором було подано сигнал про зупинку ТЗ на підставі ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію».

Інспектор підійшов до водія, представився та пояснив суть зупинки та правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред`явити документи, зазначені п 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про національну поліцію» та п.2.4а) ПДР України. водій виконав вимогу поліцейського, надав посвідчення водія, а відтак було виявлено його підробку.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п.2.1.а) ПДР України, відповідність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП, відносно позивача було винесено постанову.

На відеозаписі зафіксовано як водію було озвучено, що посвідчення водія серії НОМЕР_4 має явні ознаки підробки.

На місце події було викликано СОГ відділення поліції № 8 Миколаївського районного УП ГУНП Миколаївської області. Посвідчення водія було вилучено відповідно до ст. 358 КК України. Подія була зареєстрована в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події № 2062 від 30.08.2023 року.

На відеозаписі (01 хв.30 сек.) встановлено, що ОСОБА_1 на запитання інспектора «де ви отримали посвідчення?» озвучив, що у військовій частині. Що вказує на незаконність його отримання. Жодних документів про проходження спеціалізованої школи з підготовки водіїв ОСОБА_1 пред`явлено не було.

Згідно відзиву представник просить відмовити в задоволенні позову (т. 1, а.с.82-86).

Щодо підстав зупинки ТЗ Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_1 , судом досліджується пояснення відібрані інспектором взводу № 1 роти № 2 батальйону № 3 УПП в Миколаївській області ДПП старшого лейтенанта поліції Капуста А. які остання отримала від ОСОБА_4 . Згідно яких останній зазначив, що під час несення служби було запинено ТЗ Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_1 , під керування ОСОБА_1 за порушення ПДР а саме п.1.1. суцільна лінія. Відеодоказ відсутній, але на момент зупинки водій був згоден з порушенням, та при огляді документів було виявлено підробку посвідчення водія. Також, при огляді автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , та який вже як 2 дні перебував у відпустці були виявлені: зброя, боєприпаси, які були вилучені співробітниками ВП № 8. Водія було відсторонено від керування ТЗ (а.с.96-97 Том №1).

З даного приводу суд зазначає, що твердження позивача щодо того, що зупинка ТЗ була безпідставною спростована письмовими доказами, а саме поясненнями ОСОБА_4 , відповідно до яких встановлено, що ОСОБА_1 був зупинений за порушення п.1.1. ПДР – дорожня розмітка.

Щодо оскаржуваної постанови винесеної за ч. 2 ст. 126 КУпАП судом встановлено, що відповідно до листа Начальника сектору дізнання відділення поліції № 8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області зазначено:

в ході проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні №12023153150000085 від 31.08.2023 року від 31.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, у громадянина ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія серія НОМЕР_4 видане на його ім`я, яке містить ознаки підробки, а саме розбіжність у відтінках кольорової гамм.

З метою перевірки вказаного факту, проведено судово технічну експертизу посвідчення водія виданого на ім`я ОСОБА_1 серія НОМЕР_4 . Згідно висновку експерта № СЕ-19/115-23/12172-ДД від 12.09.2023 року бланк посвідчення водія із серією та номером НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданий 13.01.2023 року ТЦК 0541- не відповідає аналогічним бланкам, що знаходяться в офіційному обліку на території України. Вказане посвідчення водія на теперішній час зберігається в матеріалах кримінального провадження, до вирішення питання по суті.

Окрім того, згідно відповіді наданої ТСЦ МВС № 0541 інформація щодо видачі посвідчення водія громадянину ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня, а згідно відомостей Єдиного державного реєстру МВС, посвідчення водія серії НОМЕР_4 видавалося 23.08.2023 року громадянці ОСОБА_7 у ТСЦ №5154 РСЦ ГСЦ МВС у Одеській області.

Досудове розслідування по кримінальному провадженні зареєстроване в Єдиному РДР за № 12023153150000085 – триває (а.с.239 том №2).

Також, в матеріалах справи міститься висновок експерта від 12.09.2023 року м. Миколаєва № СЕ-19/115-23/12172-ДД, згідно якого встановлено, що бланк посвідчення водія із серією та номером НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданий 13.01.2023 року ТСЦ 0541 – не відповідає аналогічним бланкам, що знаходяться в офіційному обігу на території України (а.с.45-52 том №2).

Також, встановлено, що листом про надання інформації від 10.06.2024 року за підписом начальника відділу АП повідомлено, що згідно наявних облікових даних НАІС МВС України та ІПНП посвідчення водія НОМЕР_5 від 21.05.1997 року належить (видане) громадянину ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.41 том №2).

Відповідно до листа (а.с.54 том №2) на ім`я Дізнавача СД відділення поліції № 8 Миколаївського РУП ГУНП у Миколаївській області старшому лейтенанту поліції Анні Петризі за підписом начальника ГСЦ МВС РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій області (Філія ГСЦ МВС) Територіальний сервісний центр МВС № 0541 ОСОБА_9 зазначено: Згідно відомостей Єдиного державного реєстру МВС, посвідчення водія серії НОМЕР_4 видавалось 23.08.2023 року громадянці ОСОБА_7 , категорії «А1», «В», у ТСЦ №5154 РСЦ МВС у Одеській області.

Одночасно повідомлено, що інформація щодо видачі посвідчення водія громадянину ОСОБА_1 17.03.1973 року – відсутня (а.с.54 том №2).

Також, за даними листа (а.с.55 том №2) НПУ ДПП Управління ПП в Миколаївській області – за даними наявних облікових даних НАІС МВС України та ІПНП громадян ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримував (не має) посвідчення водія на право керування ТЗ.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Так, відповідно до ч. 1, 2 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п. 50- 55 рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.

Також у справі "Надточій проти України" (рішення від 15.05.2008 р., заява № 7460/03) ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи.

Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності орган (посадова особа) має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

У відповідності до ч. ч. 1, 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За приписами ч. ч. 1, 2, 6 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами, далі - Правила)

Розділом 2 Правил передбачені обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Так, згідно п. 2.1 а Правил водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з пунктом 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до пункту п. 8.4 ПДР України дорожні знаки поділяються на групи: попереджувальні знаки, знаки пріоритету, заборонні знаки, наказові знаки, інформаційно-вказівні знаки, знаки сервісу, таблички до дорожніх знаків. При цьому, заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Адміністративним правопорушенням, згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП визнається керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Позивач ОСОБА_1 заперечує факти, викладені у постанові інспектора, посилаючись на те, що він не порушував вимогу дорожньої розмітки п. 1.1, отже вказане правопорушення не вчиняв і жодних вимог ПДР не порушував, а тому й постанова про притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП є неправомірною та підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 за вчинення порушення вимог дорожньої розмітки п. 1.1 ПДР, інспектор поліції постанови не складав, при цьому при огляді документів було встановлено, що надане посвідчення водія містить ознаки підробки.

Обставини щодо порушення п.1.1. ПДР підтвердженні письмовими поясненнями ОСОБА_4 , згідно яких останній зазначає, що дійсно відеодоказ відсутній, однак з порушенням правил ОСОБА_1 був згоден.

При перевірці документів було встановлено порушення та винесено оскаржувану постанову.

Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапису у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно правовій позиції ВС, викладеній у Постанові від 26.04.2018 у справі № 338/855/17 зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладено саме на відповідача. Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі N 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі N 295/3099/17.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Разом з тим, пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закон України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Тобто, поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав); у разі, якщо поліцейським належним чином не задокументовано факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів є неправомірними.

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. (п. 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС від 18.12.2018 №1026).

Також, відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія. Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки (розділ ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом МВС від 18.12.2018 №1026).

З огляду на зазначене, відповідачем надано суду відеозапис правопорушення, з якого встановлено, що на запитання з приводу отримання посвідчення водія, ОСОБА_1 відповів, що посвідчення отримав у військовій частині.

Надані відповідачем докази щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови, а саме докази того, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, а посвідчення водія, яке було надано для огляду, серії НОМЕР_4 було видане на ім`я ОСОБА_7 , свідчать про виявлення правопорушення, та як наслідок законного винесення оскаржуваної постави.

Так, відповідно до положення ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» - поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;

10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

2. Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі:

1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;

2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

3. Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України врегульовано Законом України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху України.

Ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Факт керування транспортним засобом доведено беззаперечно та не спростовувався й самим позивачем.

Обґрунтування позовних вимог зводиться до того, що відповідач безпідставно зупинив ТЗ, яким здійснював керування позивач, не пояснивши причини зупинки, було виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП, разом з цим, суд зазначає, що питання з приводу того, що зупинка транспортного засобу була неправомірною є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, бо питання поважності чи неповажності причин зупинки автомобіля поліцейськими не є предметом судового розгляду у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Крім того, стороною захисту не надано доказів встановлення незаконності дій працівників поліції і їх протиправної поведінки під час зупинки транспортного засобу, яка нібито мала місце 30.08.2023р.

Всі інші зауваження сторони позивача щодо порушення поліцейськими процедури оформлення оскаржуваної постанови, судом враховуються, однак ці твердження не спростовують фактичних обставини цієї справи і не свідчать про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

З відеозапису чітко встановлено, що на питання з приводу того, де ви отримали посвідчення водія, позивач відповів, що отримав у військовій частині, що є неприпустимим та таким, що прямо суперечить нормам діючого законодавства України, оскільки в Україні видачею, обміном та відновленням посвідчень водія займаються виключно сервісні центри МВС.

Не зважаючи на процесуальну позицію сторони позивача щодо незаконності підстав зупинки ТЗ та, як наслідок виявлення правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено факт правомірності складення оскаржуваної постанови та на переконання суду, надані докази на підтвердження його винуватості є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі.

Відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 KУпAП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у особи, яка керує транспортним засобом, низки обов`язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов`язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.

У рішенні ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76).

За таких обставин, користуючись правом та реалізуючи бажання керувати транспортним засобом, ОСОБА_1 одночасно прийняв на себе і обов`язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів, та не керувати транспортним засобом, не отримавши при цьому посвідчення водія.

Рішенням по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП так як він керував транспортним засобом, не маючи права керування транспортними засобами.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 (а.с.133 том №3) суду пояснив, що обставини події про які йдеться на відеозаписі були давно та він не пам`ятає всіх деталей, однак, на питання з приводу відеозапису пояснив, що будь-яке втручання у відеозапис з бодікамер є неможливим. Зазначив, що відео може бути не повним, якщо поліцейський вимкне камеру. Всі відео попадають на сервер, та будь-яке втручання до відео запису є не можливим.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок правління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі№536/583/17).

Згідно з ч.1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, приймаючи оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП діяв у спосіб, що встановлений чинним законодавством України, наданим та дослідженим відеозаписом доведений факт законності винесення оскаржуваної постанови, а тому, відповідач, як суб`єкт владних повноважень довів правомірність винесеної постанови.

В даному випадку суд вважає, що поліцейськими ОСОБА_4 було виявлене грубе порушення ПДР, а саме, керування без посвідчення водія, що на думку суду нівелює доводи про незаконність зупинки, оскільки водій порушив базові правила, саме надав для огляду посвідчення водія, яке, як встановлено висновком експерта було видане на ім`я іншої особи а саме ОСОБА_7 , з приводу чого порушено кримінальне провадження.

Позивачем на спростування вказаних обставин не надано доказів, на підтвердження факту отримання посвідчення водія, не надано належних та беззаперечних доказів, факту отримання посвідчення водія, що підтверджується записом у єдиному державному реєстрі МВС, наявні докази в матеріалах справи свідчать про відсутність посвідчення водія, яке б видавалось на ім`я ОСОБА_1 .

Таким чином, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не підлягає скасуванню.

Судові витрати понесені з розглядом справи – віднести за рахунок позивача.

Керуючись ч.2 ст.126 КУпАП, ст.ст. 9, 72-77, 160, 161, 205, 241-246, 250, 251, 255, 293-295 КАС України, «Правилами дорожнього руху України», суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції НПУ Човпан Олени Юріївни, інспектора взводу 2 роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції НПУ Бондаренка Андрія Вікторовича, інспектора взводу 2 роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції НПУ Агаркова Ігоря Олександровича, Департамент патрульної поліції - про визнання протиправною безпричинну зупинку автомобіля, скасування постанови серії БАД № 002820 від 30.08.2023 року, визнання рішення від 21.09.2023 року протиправним – залишити без задоволення.

Постанову серії БАД № 002820 від 30.08.2023 року про притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП – залишити без змін.

Рішення від 21.09.2023 року – залишити без змін.

Понесені судові витрати – віднести за рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 25.05.2026 р.

Суддя: