Рішення від 13 квітня 2026 р. у справі №522/26947/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/26947/25-Е

Провадження № 2/522/3341/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання – Коновал Д. І.,

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на дитину, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на дитину.

В обґрунтування позову зазначив, що з 13.08.2012 він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . У шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Доброславського районного суду Одеської області від 11.08.2025 шлюб між сторонами розірвано. 25.05.2025 Приморським районним судом м. Одеси видано судовий наказ про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.04.2025 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Указує, що з початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію Україну сторонами було прийнято рішення задля спокою та безпеки дитини щодо переїзду відповідача разом із сином за кордон. При цьому, ані спілкування, ані моральна чи матеріальна підтримка з його боку не припинялися.

Однак син, перебуваючи за кордоном, неодноразово просив відповідача повернути його в Україну до батька та родичів зі сторони батька, з якими він звик постійно спілкуватися, до свого оточення у школі та друзів.

Оскільки відповідач не заперечувала щодо зміни місця проживання сина та повернення його в Україну, син повернувся до нього, а місце проживання дитини було узгоджено між батьками добровільно та укладено договір про виховання та встановлення місця проживання дитини від 18.04.2025, посвідчений нотаріально, яким визначено місце проживання дитини з батьком.

Указує, що з червня 2025 року по теперішній час їхній малолітній син проживає разом з ним та всю відповідальність за сина та всі витрати на його утримання несе саме він. З 23.06.2025 дитину зараховано до приватного навчального закладу, де вона продовжує навчання.

Натомість відповідач на не бере участі у вихованні дитини, не спілкується із сином, не бажає утримувати його та у добровільному порядку визначити спосіб такого утримання. Відповідач проживає за кордоном, отримує допомогу від Великобританії, працює у компанії CIS London and Partners LLP, і дистанційно працює в Чорноморській селищній раді Одеського району Одеської області у відділі документального-організаційного та кадрового забезпечення на посаді фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою, інших утриманців не має.

На підставі наведеного, посилаючись на те, що дитина проживає з ним, позивач просить звільнити його від сплати аліментів на дитину, присуджених судовим наказом та стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 15 000,00 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 зазначила, що їх син проживав з нею у м. Лондоні три роки. Вона піклувалася про нього і забезпечувала його усім необхідним. Початкову школу закінчив на відмінно, став старостою класу і отримав медаль на спортивних змаганнях. Вона планувала, що син і надалі буде проживати з нею, проте позивач, дізнавшись про розірвання шлюбу, переконав сина жити з ним. Указує, що доводи позивача про те, що вона не бере участі у матеріальному забезпеченні сина не відповідають дійсності, оскільки з вересня 2025 року вона щомісяця перераховувала 15 000 грн на утримання дитини, тому вважає, що фактично на момент подання позову відсутній спір щодо сплати аліментів. Також указує, що не відповідають дійсності і твердження позивача про те, що вона не спілкується з дитиною, адже вона регулярно спілкується із сином, крім того батько перешкоджав їхньому спілкуванню. Також вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з неї аліментів у твердій грошовій сумі, оскільки законодавством передбачено можливість стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у разі, коли платник аліментів має нестабільний дохід, відсутній офіційний дохід, а також якщо він ухиляється від утримання дитини. При цьому позивач у позовній заяві посилається на наявність у неї офіційного доходу, проте не надав доказів свого працевлаштування, не надав доказів несення ним витрат на дитину у розмірі 35 000 грн щомісячно та приховав від суду інформацію про добровільну сплату нею аліментів на дитину. Вважає, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У відповіді на відзив позивач посилався на необґрунтованість доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та невідповідність їх вимогам законодавства.

Посилався на те, що син самостійно вирішив проживати з ним, що обумовлено аморальним нічним способом життя матері та відсутністю її вдома в нічний час доби та перебуванні в розважальних закладах. Відповідач підписала договір про виховання та визначення місця проживання дитини. Щодо доводів відповідача про сплату нею аліментів, то таке перерахування коштів проводилося на нерегулярній основі, за її бажанням, така домовленість про допомогу зі сторони матері була усною та нічим не підтверджена. Щодо доводів відповідача про спілкування із сином, вважає, що така інформація не відповідає дійсності, а її спроби забрати дитину зі школи суперечили підписаному нею договору про виховання та визначення місця проживання дитини. Вважає, що ним в достатньому обсязі доведено несення витрат на дитину та їх розмір.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суд заяву про розгляд справи без її участі, зазначила, що проживає у м. Лондоні та два тижні тому приїздила в Україну на день народження сини, проте не має змоги їхати знову через високу вартість витрат на проїзд.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

13.08.2012 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, який розірвано на підставі рішення Доброславського районного суду Одеської області від 11.08.2025 у справі № 522/8994/25.

Сторони у справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21 березня 2014 року.

18.04.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про виховання та встановлення місця проживання дитини, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сакал І. М., зареєстрованим в реєстрі за № 486.

У п. 2 указаного договору зазначено, що батьки досягли згоди і підписанням цього Договору засвідчують своє волевиявлення щодо того, що ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 і на момент підписання цього Договору є малолітньою дитиною, буде проживати разом з батьком за його реєстрацією місця проживання. Цей пункт договору набирає чинності з моменту нотаріального посвідчення цього договору, тобто з 18 квітня 2025 року. ОСОБА_5 виповнилося 10 років, а тому батьки сповіщають нотаріуса про те, що згода дитини на проживання з батьком ними отримана, заздалегідь обставини та місце проживання з нею узгоджені та обмірковані, рішення щодо укладення цього договору приймалося батьками спільно з ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 3 Договору мати буде проживати окремо від Батька та Дитини, що за домовленістю батьків не може вважатися перешкодою для реалізації матір`ю прав і обов`язків з виховання та утримання Дитини.

Разом з тим, як слідує зі змісту договору, він не містить положень щодо конкретного порядку і розміру матеріального забезпечення дитини тим з батьків, хто проживає окремо. Водночас п. 5 Договору передбачено, що мати зобов`язується приймати спільну і рівну за обсягом з Батьком участь у вихованні та забезпеченні життя Дитини.

25.04.2025 Приморським районним судом м. Одеси видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.04.2025 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідки Приватного закладу загальної середньої освіти ліцей «ІТ Степ Скул Одеса» від 23.07.2025 Вих. № 179 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зараховано до 5 класу Приватного закладу загальної середньої освіти «ІТ Степ Скул Одеса» на навчання у 2025 – 2026 навчальному році за договором № 239001271 від 23.07.2025.

З платіжної інструкції № 2.230760459.1 від 24.07.2025 та квитанцій за сплату № 858085742 від 09.09.2025, № 884327290 від 06.10.2025, № 930121448 від 25.11.2025 та № 842531988 від 24.08.2025 слідує, що ОСОБА_1 на рахунок Приватного закладу загальної середньої освіти ліцей «ІТ Степ Скул Одеса» сплачувались кошти за навчання ОСОБА_4 у розмірі по 28 458 грн на місяць.

Рішенням № 145 Виконавчого комітету Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області від 13 листопада 2025 року про затвердження висновку органу опіки та піклування Чорноморської селищної ради щодо участі у вихованні та порядок побачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджено висновок Органу опіки та піклування Чорноморської селищної ради щодо участі у вихованні та порядок побачення ОСОБА_2 з малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 суд зазначає таке.

Як встановлено судом, дитина проживає з батьком, що не заперечується відповідачем.

Між сторонами виникли правовідносини щодо утримання малолітньої дитини.

Положеннями частини другої статті 51 Конституції України закріплений обов`язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Норми національного та міжнародного права вказують на те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе, дитині має забезпечується такий захист, який є необхідним для її благополуччя.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За змістом частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом частини третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача аліменти на дитину у розмірі 15 000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Зважаючи на те, що дитина проживає з батьком, при цьому відповідач є працездатною, має задовільний стан здоров`я, отримує дохід, у матеріалах справи відсутні відомості щодо перебування на її утриманні інших осіб, суд вважає можливим стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на сина у розмірі 15 000 грн щомісячно.

При визначенні розміру аліментів суд ураховує, що відповідач у відзиві фактично не заперечувала проти заявленого позивачем розміру аліментів, посилалася та надала докази про сплату нею аліментів на сина в добровільному порядку в розмірі 15 000 грн щомісячно, що свідчить про її спроможність сплачувати аліменти у такому розмірі.

Водночас матеріалами справи підтверджено несення позивачем витрат на дитину, розмір яких лише на навчання становить 28 458 грн.

При цьому доводи відповідача про відсутність предмета спору не можуть свідчити про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки добровільна сплата аліментів, без визначення порядку їх сплати та розміру в судовому порядку, створить невизначеність у правовідносинах між батьками і залежить від того з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Щодо посилань відповідача на необґрунтованість вимоги позивача про стягнення аліментів саме у твердій грошовій сумі, то за правилами ч. 3 ст. 181 СК України аліменти присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Отже спосіб стягнення аліментів визначається тим з батьків, з ким проживає дитина та чинним законодавством не передбачено обмежень щодо можливості присудження аліментів в твердій грошовій сумі за наявності у платника аліментів стабільного доходу.

Також ОСОБА_1 у позовній заяві просить звільнити його від сплати аліментів на сина.

Як установлено судом, на підставі судового наказу Приморського районного суду м. Одеси від 25.04.2025 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23.04.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Законодавцем визначено, що аліменти за рішенням суду присуджуються на користь того з батьків, з ким проживає дитина.

У постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц зазначаено, що за своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Верховний Суд у постанові у справі № 686/18140/21 від 28 вересня 2022 року зазначив, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача.

Отже, обов`язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти. При цьому, зміна місця проживання дитини від одного з батьків до іншого, є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання аліментів з боку того з батьків, з ким почала проживати дитина на користь того з батьків з ким вона проживала.

Враховуючи, що малолітній ОСОБА_4 проживає разом з батьком ОСОБА_1 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором між батьками дитини про виховання та встановлення місця проживання дитини від 18.04.2025 та не заперечується сторонами, на його користь підлягають стягненню з відповідача аліменти на сина, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів, оскільки змінилися істотні обставини, що були підставою для їх присудження.

Суд здійснює розподіл судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 2-13, 76-83, 141, 263, 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на дитину – задовольнити.

Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 12 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які стягуються на підставі судового наказу № 522/8824/25, виданого 25 квітня 2025 року Приморським районним судом м. Одеси, починаючи з 12 грудня 2025 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 25.05.2026.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА