Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №299/2745/25 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2745/25

Номер провадження 2/299/944/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.05.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Онисько С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ "Державний ощадний банк України", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Виноградівська державна нотаріальна контора, про зняття заборони на відчуження нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Продан О.В., звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Філії - Закарпатського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Виноградівська державна нотаріальна контора, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача AT «Ощадбанк», про зняття заборони на відчуження нерухомого майна.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Належність майнових прав підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 06.09.2022 року, індексний номер 309107444. На даний час ОСОБА_1 має намір щодо розпорядження належними йому на праві приватної житловим будинком. Однак при зверненні до органів нотаріату у вчиненні необхідної нотаріальної дії позивачу було відмовлено через наявність щодо цього майнового об`єкту архівного запису про обтяження (заборону), який міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Таку заборону зареєстровано 16.12.2004 року за №1549396 Виноградівською державною нотаріальною конторою. При цьому підставою такого обтяження вказується повідомлення Виноградівського відділення Ощадбанку від 24.07.1989 року №1002. У цьому розрізі питання окремо слід зазначити, що забороною обмежено майнові права третьої особи - ОСОБА_2 . При цьому вказаний громадянина не має жодних речових прав на нерухоме майно, яке є предметом обтяження. У свою чергу Виноградівська державна нотаріальна контора займає позицію неможливості зняття заборони на відчуження належного позивачу нерухомого майна без письмового повідомлення особи, яка була ініціатором встановлення такого обтяження. Таким чином, вирішення питання щодо підстав та наявності майнових претензій до позивача з сторони відповідача (банківської установи) потребує спростування, оскільки не підтверджується жодними документованими матеріалами. Позивач вказує, що жодних зобов`язань фінансового характеру перед AT «Ощадбанк» як власник об`єкту нерухомого майна він не має та просить суд ухвалити рішення про зняття заборони на відчуження належного йому на праві власності нерухомого майна.

Представник AT «Ощадбанк» надіслав до суду письмові пояснення на позов, за якими просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що філія – Закарпатське обласне управління АТ «Ощадбанк» код ЄДРПОУ 09312190 є відокремленим підрозділом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», що не має статусу юридичної особи. Позивачем до матеріалів позову не долучені та в матеріалах справи відсутні зазначені докази як підставу обтяжень (повідомлення № 1002 від 24.07.1989 Виноградівського відділення Ощадбанку), з огляду на що неможливо дослідити їх зміст та встановити, чи дійсно мали місце договірні відносини між Банком та ОСОБА_1 або з іншою особою щодо надання позики та/або укладання договору застави (іпотеки) нерухомого майна. З огляду на викладене, як філія – Закарпатське обласне управління АТ «Ощадбанк», так і АТ «Ощадбанк» є неналежним відповідачем в даній справі, який жодною дією чи бездіяльністю не перешкоджає позивачу розпоряджатися нерухомим майном та не вчиняє інших дій, які б порушували права та інтереси позивача.

Ухвалою суду від 02.12.2025 первісного відповідача Філію - Закарпатського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України" замінено на належного відповідача - АТ "Державний ощадний банк України".

10.12.2025 представник відповідача Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" подав до суду відзив на позовну заяву у справі № 299/2745/25, за яким АТ «Ощадбанк» заперечує проти заявлених вимог в повному обсязі, вважає їх безпідставними, такими, що викладені без посилання на належні, допустимі, достовірні та достатні докази та не підлягають задоволенню з наступних підстав. АТ «Ощадбанк» є неналежним відповідачем у даній справі. АТ «Ощадбанк» не є органом та/або особою уповноваженню на вчинення реєстраційних дій зі зняття обтяження (заборони) з нерухомого майна, що свідчить про помилковість та необґрунтованість визначення його відповідачем у даній справі (Банк є неналежним відповідачем у даній справі). АТ «Ощадбанк» не міг позбавити, обмежити та/або порушити права Позивача, що пов`язані з володінням, користуванням, розпорядженням своїм майном, шляхом не зняття заборони з нерухомого майна. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк» у справі № 299/2745/25 просить суд відмовити у повному обсязі ( а.с. 60-68).

Представник позивача ОСОБА_3 18.05.2026 подала додаткові пояснення, згідно яких зазначає, що AT «Державний ощадний банк України» є правонаступником прав і обов`язків Українського Республіканського Банку Ощадного банку СРСР перетвореного в Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України до структури якого входило Виноградівське відділення ощадного банку, на підставі повідомлення якого й була накладена заборона на нерухоме майно, яка є предметом спору.

Сторони та третя особа будучи належним чином, своєчасно повідомленими про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача Продан О.В. подала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, заявлені вимоги підтримує та просить суд такі задоволити.

Представник відповідача Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" згідно відзиву на позов просив суд розгляд справи здійснювати без участі представника АТ «Ощадбанк».

Вивчивши та обстеживши матеріали справи, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов`язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Належність позивачу майнових прав підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 06.09.2022 року, індексний номер 309107444.

Маючи намір розпорядитися своєю власністю позивач звернувся до нотаріуса. Однак у вчиненні необхідної нотаріальної дії позивачу було відмовлено через наявність щодо цього майнового об`єкту архівного запису про обтяження (заборону), який міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Таку заборону зареєстровано 16.12.2004 року за №1549396 Виноградівською державною нотаріальною конторою.

Підставою обтяження вказується повідомлення Виноградівського відділення Ощадбанку від 24.07.1989 року №1002.

Забороною обмежено майнові права третьої особи - ОСОБА_2 .

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 не має жодних речових прав на нерухоме майно, яке є предметом обтяження.

Виноградівська державна нотаріальна контора займає позицію неможливості зняття заборони на відчуження належного позивачу нерухомого майна без письмового повідомлення особи, яка була ініціатором встановлення такого обтяження.

Позивач, як власник нерухомого майна, не має жодних зобов`язань фінансового характеру перед AT «Ощадбанк».

Згідно п.5.1 глави 15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п`ятирічного строку з часу відкриття спадщини на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек. Відповідно до п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, за відсутності правовідносин зобов`язального характеру, вирішення питання можливості припинення обтяження нерухомого майна перебуває у виключній компетенції суду.

Частиною 1 ст.321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 3 ч.2 ст.16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст.54 Закону УРСР «Про державний нотаріат», чинного на дату виникнення обтяження, державний нотаріус накладає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників: за повідомленням установи банку, госпрозрахункового підприємства, організації про видачу громадяни позички на будівництво, капітальний ремонт і купівлю житлового будинку (частини будинку або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників; при посвідченні договору довічного утримання або договору про заставу житлового будинку (частини будинку), квартири в будинку ЖБК, в усіх інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.55 Закону УРСР «Про державний нотаріат», чинного на архівну дату, одержавши повідомлення установи банку, госпрозрахункового підприємства, організації про погашення позички, повідомлення про припинення договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, державний нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників.

У відповідності до ст.13 Закону УРСР «Про державний нотаріат», накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких покладається на державних нотаріусів.

За змістом пунктів 150, 151, 152 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР», затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року №45/5 (чинної на час накладення заборони) накладення заборони провадиться шляхом напису про це за встановленою формою на повідомленні установи банку, госпрозрахункового підприємства або організації про видачу позички. Накладення заборони реєструється в реєстрі для реєстрації заборон. Державний нотаріус, одержавши повідомлення установи банку, госпрозрахункового підприємства чи організації про погашення позички або повідомлення про припинення договору про заставу чи про припинення або розірвання договору довічного утримання, знімає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири.

Тобто, виходячи з положення чинного на момент накладення обтяження законодавства, заборона накладалася державним нотаріусом за повідомленням банку.

У зв`язку із запровадженням Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна накладені арешти та заборони підлягали обов`язковій реєстрації в цьому Реєстрі в порядку, визначеному Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (п.136 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року №18/5).

Відповідно до «Положення про Єдиний держаний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09 червня 1999 року №31/5, реєстр заборон це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.

Реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії в частині внесення відомостей щодо податкових застав та арештів, накладених органами державної влади.

Відповідно до п.2.1 Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

З 1 січня; ,2013 року відповідно до ст.8, 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.2 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом. |

Відповідно до ст.З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст.26 цього Закону, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Пунктом 9 частини 1 статті 34 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що до компетенції нотаріусів належить накладення та зняття заборон щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва та майбутніх об`єктів нерухомості, що підлягають державній реєстрації.

Статтею 74 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що, одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно п.п.5.1. п.5 глави 15 розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення кредитора про погашення позики; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Як установлено, накладення заборони проведено Виноградівською державною нотаріальною конторою. Підставою такого обтяження слугувало повідомлення Виноградівського відділення Ощадбанку від 24.07.1989 року №1002.

Загальновідомою обставиною є той факт, що на території Української РСР діяли відділення, філії та каси Ощадбанку СРСР, які входили до складу мережі установ та організацій Українського Республіканського Банку Ощадного банку СРСР.

На території України до 1991 року діяв Закон СРСР за №1305-1 від 06 березня 1990 року «Про власність в СРСР». У статті 22 цього Закону було визначено, що у власності союзної республіки (тобто, Української РСР) перебуває майно органів влади і управління союзної республіки, культурні та історичні цінності народів союзної республіки, кошти республіканського бюджету, республіканські банки, республіканські страхові, резервні та інші фонди, а також підприємства і народногосподарські комплекси, вищі навчальні заклади республіканського значення, об`єкти соціально-культурної сфери та інше майно, що забезпечує суверенітет, господарську самостійність республіки, її економічний і соціальний розвиток.

Згідно частини 1 статті 34 Закону Українською РСР «Про власність» від 07 лютого 1991 року №697-ХІІ, і загальнодержавну (республіканську) власність складають; земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об`єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв`язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об`єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Як зазначено в статті 1 Розділу І «Загального положення» Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 року №872-ХІІ, Україна самостійно організовує банківську систему. Банківська система є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків, у тому числі Зовнішньоекономічного банку України, Ощадного банку України, республіканських та інших комерційних банків різних видів і форм власності.

Статтями 38, 39 Розділу IV «Ощадна справа в Україні» Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 року N 872-XII, визначено, що ощадну справу в Україні здійснює Ощадний банк України та інші комерційні банки. Ощадний банк України є спеціалізованим комерційним банком. Ощадний банк України - юридична особа. Керівництво Ощадним банком України здійснює Правління банку. Україна гарантує збереження вкладів і цінних паперів громадян в Ощадному банку України та їх видачу вкладникам на першу вимогу.

Відповідно до пункту 2 Постанови Верховної Ради України від 20 березня 1991 року «Про порядок введення в дію Закону України «Про банки і банківську діяльність» було оголошено власністю України Український Республіканський банк Держбанку СРСР, Український Республіканський банк державного комерційного промислово- будівельного банку «Укрпромбудбанк», Український Республіканський Банк Ощадного банку СРСР, Український республіканський банк Зовнішекономбанку СРСР з їх мережею, обчислювальним центрами, усіма активами, пасивами.

Наказом Українського Республіканського банку від 02 січня 1992 року за №2-К у відповідності з Статутом, зареєстрованим Національним банком України 31 грудня 1991 року за №4, Український Республіканський банк Ощадного банку СРСР, з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, перетворено в Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 року за №876 «Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України», на виконання розпорядження Президента України від 20 травня 1999 року №106 та з метою удосконалення структури і організації управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України, створення умов для більш ефективної реалізації державою прав власника, вирішено перетворити Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України) у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Установити, що Банк є правонаступником прав і обов`язків Ощадбанку.

З вищенаведеного слідує, що як з моменту створення системи Ощадбанків, так і до сьогоднішнього часу такі відносяться до державних банків із збереженням у власності держави 100% акцій.

Отже, AT «Державний ощадний банк України» є правонаступником прав і обов`язків Українського Республіканського Банку Ощадного банку СРСР перетвореного в Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України до структури якого входило Виноградівське відділення ощадного банку, на підставі повідомлення якого й була накладена заборона на нерухоме майно, яка є предметом спору.

Відтак, посилання AT «Державний ощадний банк України» з приводу того, що останній не являється правонаступником ані Українського Республіканського Банку Ощадного банку СРСР, ані Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України, суперечить вищенаведеним нормативно-правовим актам.

У позивача як власника спірного майна наявні перешкоди у використанні та розпорядженні своє власністю, у зв`язку з встановленим обтяженням на майно, при цьому підстави встановленого даного обтяження відсутні.

З пояснень AT «Ощадбанк» вбачається, що між AT «Ощадбанк» та ОСОБА_1 відсутні будь-які зобов`язальні відносини з приводу позики (кредиту), іпотечного договору або договору застави тощо, виконання чи припинення яких зобов`язувало би Банк здійснити повідомлення нотаріусу про погашення позики (кредиту), припинення іпотечного договору або договору застави.

Вказані обставини підтверджують відсутність заборгованості позивача перед AT «Державний Ощадний банк України», однак обтяження не зняте та особа позбавлена в інший спосіб, крім судового захисту, захистити свої права.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зміст цієї статті полягає, серед іншого, в тому, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою та другою статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зважаючи на те, що позивач є власником нерухомого майна, наявне обтяження обмежує його права як власника, підстави для його встановлення та перебування житлового будинку, який належить позивачу, під забороною відсутні, будь-якої заборгованості та зобов`язання перед банком теж не має і такий захід не передбачає жодної мети, право ОСОБА_1 на володіння, користування та розпорядження власним житловим будинком підлягає захисту.

За п. 5.1. Глави 15 Розділу II "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 N 296/5, нотаріус знімає заборону відчуження майна за рішенням суду.

Позивач є власником житлового будинку та у зв`язку із наявністю архівного запису про обтяження (заборону), не має змоги розпорядитися своєю приватною власністю, тому вказана заборона порушує права позивача, передбачені ст. 41 Конституції України.

Наявність даного обтяження порушує законні права та інтереси позивача і таке слід скасувати в судовому порядку.

Враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 18, 81, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задоволити.

Зняти заборону на відчуження нерухомого майна шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстраційного запису №1549396 від 16.12.2004 року, вчиненого Виноградівською державною нотаріальною конторою щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.05.2026.

ГоловуючийЛевко Т. Ю.