Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №523/26997/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/26997/25

Провадження №2/523/1568/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"19" травня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Кисельова В.К.

при секретарі – Дзюби Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (надалі ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом, якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним Договором №11.04.2025-100002477 від 11 листопада 2025 року в загальній сумі 39 840 гривень, з яких: 12 000 гривень – заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 18 600 гривень процентів за користування кредитом, 1080 гривень комісії за отримання кредиту додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 2 600 гривень та 6 000 гривень неустойки за порушення грошового зобов`язання.

В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» посилалося на те, що 11 квітня 2025 року між ними та ОСОБА_1 був укладений вказаний вище електронний кредитний договір, згідно до умов якого, вони надали ОСОБА_1 на підставі її письмової заяви та на вказаний відповідачкою її поточний банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 , споживчий кредит в сумі 12 000 гривень, строком на 217 днів із фіксованою процентною ставкою за користування кредитом 1%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, а також комісія за надання кредиту в розмірі 1080 гривень, що складає 9% від суми кредиту.

Відповідачка зобов`язалася після отримання кредиту, згідно погодженого графіку, здійснювати платежі в погашення тіла кредиту, процентів за його користування та комісії за отримання кредиту до повного погашення кредиту.

Ознайомившись з умовами договору та наслідками його порушення відповідачка підписала вказаний кредитний договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був направлений через СМС-повідомлення на її телефонний номер НОМЕР_2 , відповідно до норм Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Однак, в супереч встановленим правилам виконання кредитного договору, відповідачка не виконує свої зобов`язання по поверненню суми кредиту, відсотків за його користування та комісії за отримання кредиту.

Тому позивач просить стягнути з відповідачки вказану вище кредитну заборгованість.

Позивач просив розглянути справу за їх відсутності на підставі наданих доказів.

Відповідачка в судове засідання на неодноразові виклики не прибула. Про день, час та місце розгляду справи повідомлялася в порядку, встановлену законом, за місцем її реєстраційного проживання. Причини неявки суду не повідомив.

На підстави норм ст. ст. 280-283 ЦПК України, суд розглянув справу в порядку заочного провадження без участі відповідача.

Вивчив позовну заяву, надані позивачем докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 11 квітня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений письмовий електронний договір про споживчий кредит №11.04.2025-100002477. Згідно умов договору, ТОВ «Споживчий центр» на підставі представлених Карпач Є.О. документів (анкети заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, документів про особу заявниці, номеру поточного банківського карточного рахунку заявника № НОМЕР_1 , тощо) надав відповідачці споживчий кредит в сумі 12 000 гривень, строком на 217 днів.

Процента ставка за користування кредитом складає за ставкою 1% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту складає 1 080 гривень, що нараховується одноразово.

Відповідно до умов Кредитного договору, ОСОБА_1 зобов`язалася повертати кредит, сплатити проценти за його користування та комісії за отримання кредиту і за обслуговування заборгованості відповідно до погодженого графіку.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» перерахувало 12 000 гривень на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що свідчить про виконання ТОВ «Споживчий центр» свого зобов`язання перед ОСОБА_1 про надання вказаного вище кредиту за договором №11.04.2025 – 100002477 від 11 квітня 2025 року.

Всупереч умовам вказаного Договору, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором, а саме внесення платежів для погашення суми заборгованості по кредиту, процентів за його користування та комісії за його отримання, не здійснювала і не здійснює, що підтверджується карткою субконтоконтрагенти договору обліку виконання договору №11.04.2025 - 100002477 підписаного та наданого ТОВ «Споживчий центр».

Станом на 16 грудня 2025 року заборгованість відповідачки по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та комісії за його отримання становить 33 840 гривень, з яких: 12 000 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 18 600 гривень заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1 080 гривень комісія за отримання кредиту та 2 160 гривень додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості, що передбаченого умовами кредитного договору.

В статті 525 ЦК України зазначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином у відповідності до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 612 ч.1 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1049 ЦК України - позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України - заа кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторін.

Будь-яких заяв, доказів, якими б відповідачка заперечувала проти позовних вимог чи спростовувала їх, вона суду не надала.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги, щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за сумою кредиту, процентів за його користування та комісії за отримання кредиту правомірні і підлягають задоволенню, оскільки відповідачка порушила свої зобов`язання взяті нею згідно Кредитного Договору №11.04.2025 - 100002477 від 11 квітня 2025 року.

Також, суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача понесені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 2422 гривень 40 копійок, що передбачено нормами ст. 137 ЦПК України.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки неустойки за порушення грошового зобов`язання за зазначеним вище кредитним договором, задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавець), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президетна України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що пункт 6.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», яким передбачалося звільнення споживачів від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів за прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, був виключений Законом України №3498-ІХ від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» і на підставі пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону №3498-ІХ, за договорами, укладеними з 24 січня 2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язання. Оскільки за змістом ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж Цивільний кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Зміни до Цивільного кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків Постанови ВС від 10 жовтня 2018 року у справі №362/2159/15ц.

З системного аналізу як приписів п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», про які вказувало ТОВ «Споживчий центр», так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування неустойки (штрафу, пені, тощо) під час воєнного стану в державі, а стосується унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Керуючись ст. ст. 137, 280-283 ЦПК України, ст. ст. 4, 205, 207, 525, 526, 629, 1049, 1054, прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. ст. 3.11,12 Закону України «Про електронну комерцію», суд, –

В И Р І Ш И В

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_3 , проживаючої за адресом: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, розташованого за адресом: 01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, 133-А банківські реквізити: НОМЕР_4 заборгованість за Кредитним договором №11.04.2025-100002477 від 11 квітня 2025 року, в загальній сумі 33 840 гривень (тридцять три тисячі вісімсот сорок гривень), з яких 12 000 гривень (дванадцять тисяч гривень) – заборгованість за кредитом (тіло кредиту), заборгованість за користування кредитом в сумі 18 600 гривень (вісімнадцять тисяч шістсот гривень), 1 080 гривень (одна тисяча вісімдесят гривень) комісія за отримання кредиту та 2 160 гривень (дві тисячі сто шістдесят гривень) додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_3 , проживаючої за адресом: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, розташованого за адресом: 01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, 133-А банківські реквізити: НОМЕР_4 , сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 2422 гривень 40 копійок (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок гривень).

В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення 6 000 (шість тисяч) гривень неустойки за порушення грошового зобов`язання - відмовити

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути позивачем протягом тридцяти днів з дня його складання рішення до Одеського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.К. Кисельов

Складено та підписано 22.05.2026