Суд: Київський районний суд м. Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 21 травня 2026 р.
Справа: №947/8175/26
Суддя: Бескровний Я. В.
Справа № 947/8175/26
Провадження № 2/947/2778/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.05.2026
Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В. розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що 23 січня 2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 було укладено Договір кредитної лінії №8221369 в електронній формі, за яким остання отримала кредит у сумі 13000 грн.
Вказано, що ОСОБА_2 отримані грошові кошти в передбачений договором строки не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 30738,50 грн., яка складається з: 13000 грн. - основний борг, 11238,50 грн. заборгованість по відсотках та 6500 грн. неустойка, яку і просить суд стягнути з відповідача.
Крім цього, 18 листопада 2024 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 було укладено Договір надання коштів у кредит №73888614 в електронній формі, за яким остання отримала кредит у сумі 8500 грн.
Вказано, що ОСОБА_2 отримані грошові кошти в передбачений договором строки не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 15057,84 грн., яка складається з: 4165 грн. - основний борг, 5457 та 4160,84 грн. заборгованість по відсотках та 1275 грн. комісія, яку і просить суд стягнути з відповідача.
Крім цього, 8 листопада 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №5369934 в електронній формі, за яким остання отримала кредит у сумі 12000 грн.
Вказано, що ОСОБА_2 отримані грошові кошти в передбачений договором строки не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 33120 грн., яка складається з: 12000 грн. - основний борг, 15120 грн. комісія та 6000 грн. неустойка, яку і просить суд стягнути з відповідача.
Крім цього, 8 грудня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №101548874 в електронній формі, за яким остання отримала кредит у сумі 12000 грн.
Вказано, що ОСОБА_2 отримані грошові кошти в передбачений договором строки не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 31490,91 грн., яка складається з: 10560 грн. - основний борг, 7394,91 грн. заборгованість по відсотках, 7560 грн. комісія та 5976 грн. неустойка, яку і просить суд стягнути з відповідача.
Крім цього, 9 листопада 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та Мельниковою було укладено Кредитний договір №8465176 в електронній формі, за яким остання отримала кредит у сумі 29000 грн.
Вказано, що ОСОБА_2 отримані грошові кошти в передбачений договором строки не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 70230 грн., яка складається з: 29000 грн. - основний борг, 30500 грн. заборгованість по відсотках та 10730 грн. штраф, яку і просить суд стягнути з відповідача.
За договорами факторингу позивач отримав право вимоги за вказаними кредитними договорами.
Представник позивача в позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримав, також не заперечував проти ухвалення по справі заочне рішення.
Відповідач відзиву не надала, до суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній».
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридична особа, та є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
1.Відповідачка 23 січня 2025 року уклала з ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» Договір кредитної лінії №8221369 в електронній формі, за яким отримала кредит у сумі 13000 грн. під 0,95% на день строком на 360 днів.
Позивач зазначив, що відповідачкою 21.02.2025 сплачено суму 5947,50 грн.
Отримані грошові кошти в передбачений договором строки відповідачка не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 25.07.2025 в розмірі 21996 грн., яка складається з: 13000 грн. - основний борг, 8996 грн. заборгованість по відсотках, які слід стягнути з неї.
До таких висновків суд прийшов з наступного.
Позивач нарахував відсотки за період з 23.01.2025 по 23.05.2025 по 123,50 грн. на день, отже за 120 днів сума процентів склала 14943,50 грн.
14943,50 – 5947,50 = 8996 грн. сума заборгованості за процентами.
2.18 листопада 2024 року відповідачка уклала з ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» Договір надання коштів у кредит №73888614 в електронній формі, за яким отримала кредит у сумі 8500 грн. під 0,75% на день строком на 30 днів, а отже повинна була сплатити відсотків 1912,50 грн.(8500х0,75%х30 днів).
Позивач зазначає, що за період з 15.12.2024 по 13.02.2025 відповідачкою за кредитом було сплачено 4930 грн., що свідчить про часткове погашення кредиту.
Отримані грошові кошти в передбачений договором строки відповідачка не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 5482,50 грн. яка складається з заборгованості за тілом кредиту.
До такого висновку суд прийшов з наступного: 4930-1912,50=3017,50 грн. (сума на яку зменшується заборгованість по тілу кредиту), 8500 - 3017,50 = 5482,50 грн. заборгованість за тілом кредиту.
Доказів пролонгації Договору відповідно до п.7.1 його умов, суду не надано.
3.8 листопада 2024 року відповідачка уклала з ТОВ «Мілоан» кредитний договір №5369934 в електронній формі, за яким отримала кредит у сумі 12000 грн. на 345 днів, під 0,93% на день.
Позивач не надав суду розрахунку заборгованості, а отже суд позбавлений можливості перевірити наявну у відповідачки заборгованість.
Однак, сторона позивача надала суду документ під назвою «Відомість про щоденні нарахування та погашення» (а.с.__), з якої вбачається, що відповідачка сплатила з 22.11.2024 по 24.03.2025 певну суму грошей, і їй 28.07.2025 списано 12000 грн. за рахунок фінансового результату, крім цього були списані комісії 1680 грн., нестандартні комісії у сумі 13440 грн. та штраф 6000 грн.
Таким чином суд вважає, що у порушення вимог ст.81ч.1 ЦПК України сторона позивача не довела суду наявну у відповідачки заборгованість, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
4.8 грудня 2024 року відповідачка уклала з ТОВ «Мілоан» Кредитний договір №101548874 в електронній формі, за яким отримала кредит у сумі 12000 грн. на 345 днів під 0,99% на день.
Позивач не надав суду розрахунку заборгованості, а отже суд позбавлений можливості перевірити наявну у відповідачки заборгованість.
Однак, сторона позивача надала суду документ під назвою «Відомість про щоденні нарахування та погашення» (а.с.__), з якої вбачається, що відповідачка сплатила з 22.12.2024 по 25.03.2025 певну суму, і їй 28.07.2025 списано 8640 та 1920 грн. тіло кредиту за рахунок фінансового результату, крім цього були списані проценти 7030 та 364,56 грн., нестандартні комісії та штраф.
Таким чином суд вважає, що у порушення вимог ст.81ч.1 ЦПК України сторона позивача не довела суду наявну у відповідачки заборгованість, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
5.9 листопада 2024 року відповідачка уклала з ТОВ «Авентус Україна» Кредитний договір №8465176 в електронній формі, за яким отримала кредит у сумі 29000 грн. на 360 днів під 1% на день.
Позивач зазначив, що відповідач сплатила 42261 грн.
Мельникова отримані грошові кошти в передбачений договором строки не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 27.10.2025 в розмірі 56339 грн., яка складається з: 29000 грн. - основний борг, 27339 грн. заборгованість по відсотках, які підлягають стягненню з неї.
До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного: за період з 9.11.2024 по 07.07.2025 позивачем нараховувалася сума відсотку 290 грн. за день, а тому 69600 (290х240)-42261=27339 грн. заборгованість за відсотками.
Позивач є правонаступником за вказаними кредитними договорами.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно абз.1 ч.1, ч.3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 612 ЦК України визначено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
За правилами ч.1 ст.638 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно зі ст.1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається в письмовій формі.
Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 року відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до п.12 ч.1 вказаної статті Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно з ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем), а отже суд не вбачає підстав для стягнення неустойки, пені та штрафів по Договору №8221369 у сумі 6500 грн., за Договором №5369934 у сумі 6000 грн., за Договором №101548874 у сумі 5976 грн., за Договором №8465176 у сумі 10730 грн.
Щодо стягнення комісій суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що:
"надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до частин першої-третьої 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Положення спірного кредитного договору № PLRPGK0000000002 від 28 травня 2008 року про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частиною четвертою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів" (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України "Про споживче кредитування" № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року".
За таких умов, п.2.2.4 Договору №73888614, пункт 1.5.2 Договору №5369934, пункт 1.5.1 Договору №101548874 в яких зазначений розмір комісії за надання та/або обслуговування кредиту, є нікчемними.
На підставі викладеного, суд вважає можливим позов задовольнити частково та стягнути заборгованість на загальну суму 61821,50 грн.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України оскільки позов підлягає задоволенню, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам (34,22%).
На підставі викладеного, керуючись статтями 254, 256, 267, 525, 526, 610-612, 549, 625, 638, 1046-1049 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 274-279, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд,
у х в а л и в:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором №8221369 станом на 25.07.2025 у сумі 21996 грн.; за кредитним договором №73888614 у сумі 5482,50 грн.; за кредитним договором №8465176 станом на 27.10.2025 у сумі 56339 грн., а також витрати по сплаті судового збору 1138,84 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Я. В. Бескровний
Оригінал: reyestr.court.gov.ua