Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №946/363/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/363/25

Провадження № 2/946/19/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання – Воронової В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно та за позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_1 , про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами, які заявою від 08 квітня 2026 року уточнив та просить визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/4 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Протоколом автоматичного визначення судді від 20 січня 2025 року вищезазначена цивільна справа розподілена на суддю Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Присакар Олександра Яковича.

23 січня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами, які заявою від 08 квітня 2026 року уточнив та просить визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 3/4 частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Протоколом автоматичного визначення судді від 23 січня 2025 року вищезазначена цивільна справа розподілена на суддю Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бурнусуса Олександра Олексійовича.

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бурнусуса О.О. від 17 березня 2025 року направлено судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Присакар О.Я. цивільну справу №946/473/25 за позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно для вирішення питання щодо об`єднання з цивільною справою № 946/363/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 травня 2025 року було об`єднано цивільну справу №946/473/25 за позовом ОСОБА_2 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району одеської області, ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно та цивільну справу № 946/363/25 (провадження 2/946/2024/25) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права власності на спадкове майно в одне провадження.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Арнаут О.В. №480/02-14 від 02 жовтня 2024 року, йому було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Свої вимоги ОСОБА_2 мотивує тим, що письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Арнаут О.В. №596/02-14 від 15 листопада 2024 року, йому було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки є спадкоємець, який має право на обов`язкову частку у спадщині – ОСОБА_1 та у з`в язку з тим, що після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_2 не оформив належним чином своїх спадкових прав, тому неможливо встановити частку, яка спадкується.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, якою свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити, позовні вимоги ОСОБА_2 визнає у повному обсязі, не заперечує проти задоволення позову ОСОБА_2 .

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, якою позовні вимоги ОСОБА_2 підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити, позовні вимоги ОСОБА_1 визнає у повному обсязі, не заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 .

Представник відповідача Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності №125 від 18 березня 1999 року, виданого Ізмаїльським МБТІ, що також підтверджено довідкою №1232, виданою 29 серпня 2024 року КП «Ізмаїльське МБТІ».

Згідно до ст. 1216 ЦК України – спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , повторно виданого 13 липня 2024 року Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_4 згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 1/2 частка квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК – заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до заповіту, посвідченого 01 лютого 2012 року державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Крижановською С.М., зареєстрованого за № 1-83, ОСОБА_4 заповів всю належну йому на праві власності частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 31934932 від 09 жовтня 2012 року, наданої Ізмаїльською державною нотаріальною конторою, заповіт ОСОБА_4 від 01 лютого 2012 року, зареєстрований за № 1-83, не змінювався та не скасовувався.

Згідно ч.1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

До осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 відноситься його дружина ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , виданим 14 березня 1959 року Ізмаїльським міським бюро ЗАГС, оскільки на час відкриття спадщини вона була непрацездатна за віком.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України – для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено заявою від 09 жовтня 2012 у спадковій справі №663/2012, тобто вважається таким, що фактично прийняв спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України – спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 звернулась до нотаріуса із заявою про відмову від одержавння обов`язкової долі у спадщині, що підтверджено відповідною заявою від 09 жовтня 2012 року у спадковій справі №663/2012.

Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 19 березня 2024 року Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_3 згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 1/2 частка квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК – заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до заповіту, посвідченого 01 лютого 2012 року державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Крижановською С.М., зареєстрованого за № 1-86, ОСОБА_3 заповіла всю належну їй на праві власності частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 76751394 від 25 квітня 2024 року, наданої приватним нотаріусом Арнаут О.В., заповіт ОСОБА_3 від 01 лютого 2012 року, зареєстрований за № 1-86, не змінювався та не скасовувався.

Згідно ч.1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Цивільним кодексом України визначено обмеження волі заповідача щодо права розпоряджатися власністю (обмеження принципу свободи заповіту) шляхом установлення права окремої категорії осіб на обов`язкову частку у спадщині, де право на обов`язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Право на обов`язкову частку виникає лише у разі спадкування за заповітом, оскільки особи, що мають таке право, належать до спадкоємців за законом першої черги, а відтак, за відсутності заповіту (визнання його недійсним, усунення спадкоємців за заповітом від права на спадкування тощо) неодмінно закликаються до спадкування. Отже, обов`язковий спадкоємець наділений правом на спадкування у разі, якщо: він взагалі не вказаний у заповіті як спадкоємець; він прямо позбавлений права на спадкування змістом заповіту; частка спадщини цієї особи визначена змістом заповіту в меншому розмірі, ніж це встановлено законом.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року « Про судову практику у справах щодо спадкування» за згодою особи, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини. Перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, що визначений ст.1241 ЦК України, є вичерпним, і розширеного тлумачення не потребує.

Відповідно до п. 5.9. Глави 10. Видача свідоцтв про право на спадщину. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 право на обов`язкову частку у спадщині виникає у спадкоємця, передбаченого частиною першою статті 1241 Цивільного кодексу України, у випадках, якщо у заповіті містяться положення про усунення його від спадкування або цьому спадкоємцеві заповідана частка спадщини, яка є меншою від належної йому обов`язкової частки.

Відтак, з урахуванням вищенаведених положень законодавства за спірними правовідносинами, суд вважає, що право вимагати обов`язкову частку у вказаних в ст.1241 ЦК України осіб виникає у тому разі, якщо стосовно якоїсь з них порушено її право на спадкування: особа не зазначена у заповіті взагалі, заповідана їй частка менша від обов`язкової. Спадкоємці, які мають право на обов`язкову частку, незалежно від змісту заповіту, отримують половину частки, яка належала б кожному з них при спадкуванні за законом. Якщо спадкоємцю, який має право на обов`язкову частку, в майні спадкодавця припадає частка, рівна обов`язковій або більша, то правила ст.1241 ЦК України не застосовуються.

До осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 відноситься її син ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 17 грудня 1960 року Ізмаїльським міським бюро ЗАГС, оскільки він на час відкриття спадщини був особою з інвалідністю 1 групи безстроково, що підтверджено довідкою МСЕК №012030 від 07 червня 2004 року.

З урахуванням вищевикладеного, до спадкового майна, з якого слід рахувати обов`язкову частку, право на спадкування якої має ОСОБА_1 , належить наступне майно:

- 1/2 частка квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», в якому судам роз`яснено, що при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги.

Верховним Судом в постанові від 25.11.2020 року по справі №292/389/17, номер в ЄДРСР 93119688 визначено, що при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу. За згодою особи, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини. Зазначене узгоджується з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», в якому судам роз`яснено, що при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги. Отже, за правилами ЦК України до таких спадкоємців слід також відносити спадкоємців, які відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування або померли до відкриття спадщини, але в яких є спадкоємців за правом представлення (стаття 1266 ЦК України).

Тобто, при обчисленні розміру обов`язкової частки слід ураховувати всіх спадкоємців за законом, які могли б спадкувати, якщо порядок спадкування не був би змінений заповітом.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України – у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_3 являється син ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 17 грудня 1960 року Ізмаїльським міським бюро ЗАГС.

Таким чином, обов`язкова частка із 1/2 частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складає 1/4 (1/2 розділити на 1 (кількість спадкоємців І черги) = 1/2; половина від 1/2 =1/4).

Таким чином, ОСОБА_1 спадкує обов`язкову частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 1/4 частка.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України – для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у встановлений законом строк звернулись до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено заявами від 25 квітня 2024 року та від 17 вересня 2024 року відповідно у спадковій справі №43/2024, тобто вважаються такими, що фактично прийняли спадщину.

Письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Арнаут О.В. №480/02-14 від 02 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Письмовою відповіддю приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Арнаут О.В. №596/02-14 від 15 листопада 2024 року, ОСОБА_2 було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки є спадкоємець, який має право на обов`язкову частку у спадщині – ОСОБА_1 та у з`в язку з тим, що після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_2 не оформив належним чином своїх спадкових прав, тому неможливо встановити частку, яка спадкується.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи викладене, іншим (крім судового) шляхом захистити права позивачів за позовами неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивачів за позовами такими, що підлягають захисту в зв`язку з чим задовольняє позов ОСОБА_1 та позов ОСОБА_2 .

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 316, 328, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1233, 1234, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ) про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/4 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ), Ізмаїльської міської ради, Ізмаїльського району Одеської області (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Незалежності, 62, код ЄДРПОУ 26569223), про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ) в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 3/4 частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 22 травня 2026 року.

Суддя: О.Я.Присакар