Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №750/1753/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/1753/26

Провадження № 2/750/1698/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Супруна О.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 750/1753/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в :

12.02.2026 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить стягнути з відповідача на її користь 20 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. Позов умотивовано тим, що Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 18.09.2025 у справі № 620/5507/25, яке набрало законної сили, задовольнив позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язав відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020 по 11.01.2022 відповідно до положень постанови Кабінету міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб» із урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, із урахуванням раніше виплачених сум. На виконання вказаного рішення суду позивач отримала виконавчий лист, із яким звернулася до органів примусового виконання рішень. Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сидоренко Я.О. постановою від 13.01.2026 відкрила виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 620/5507/25, виданого 26.12.2025 Чернігівським окружним адміністративним судом (виконавче провадження № 79970548). Як зазначила позивач, станом на день звернення до суду, указане рішення суду ні в добровільному, ані в примусовому порядку не виконано, як у частині виплати відповідних коштів, так і в частині їх нарахування. Унаслідок цього позивач зазнала моральних страждань, пов`язаних із порушенням її прав та невиконанням судового рішення, і просить стягнути на її користь моральну шкоду.

Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова Супрун О.П. ухвалою від 16.02.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, яку призначив до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами та визначив сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

02.03.2026 відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивач не надала доказів, які підтвердили б дійсність моральних страждань та рівень їх тяжкості. Крім того, звертає увагу, що всі залежні від Військової частини НОМЕР_1 дії для фактичного добровільного виконання рішення суду були виконані.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Суд установив, що Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 18.09.2025 у справі № 620/5507/25, яке набрало законної сили, задовольнив позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язав відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020 по 11.01.2022 відповідно до положень постанови Кабінету міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб» із урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, із урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вищевказаного судового рішення, Чернігівським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист № 620/5507/25.

У позовній заяві ОСОБА_1 указує, що на момент звернення до суду з даним позовом судове рішення не виконано, унаслідок чого позивач зазнала моральних страждань.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 3 Конституції України проголошує, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Це конституційне положення більшу конкретизацію знаходить у ст. 56 Основного Закону, яка закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012, пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 ); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Виконання судового рішення – сфера регулювання ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 р. у справі «Войтенко проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні п. 1 ст. 1 Протоколу №1).

За змістом частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови Пленуму ВСУ).

При розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування (п. 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування та їх посадовими особами визначені статтями 1173, 1174 ЦК України.

Згідно з приписами частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (статті 76 ЦПК України).

Ураховуючи наявність вищевказаного судового рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.09.2025 у справі № 620/5507/25, яким задоволений позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020 по 11.01.2022, а також невиконання судового рішення впродовж тривалого часу, суд знаходить підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки незаконність таких дій відповідача доведена, отже позивач має право на відшкодування моральної шкоди.

Протиправність дій відповідача встановлено судовим рішенням, а його невиконання завдало позивачу душевних страждань через порушення його прав.

Саме через протиправність дій відповідача щодо тривалого невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, позивач був змушений відстоювати свої права та інтереси в судовому порядку, що призвело до порушення звичного способу його життя, руйнування життєвих планів та соціальних зв`язків, необхідності докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Порушення відповідачем прав позивача стало наслідком необхідності звернення до суду за захистом свого права, а також до органів державної виконавчої служби через відмову відповідача добровільно виконати рішення суду в повному обсязі. Указані обставини є доводами позову про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями органу державної влади.

Верховний Суд у своїх постановах від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17 та від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17 зазначив, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження – емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Із урахуванням викладеного, на переконання суду, доводи ОСОБА_1 про завдання їй моральної шкоди протиправними діями Військової частини НОМЕР_1 , що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що позивач має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди.

Необґрунтованими є доводи скарги Військової частини НОМЕР_1 про відсутність доказів, які підтверджують заподіяння позивачу моральної шкоди.

Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в України, у тому числі частиною другою статті 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпції моральної шкоди.

Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди.

Військовою частиною НОМЕР_1 не надано доказів, які підтверджують відсутність її вини у завданні такої шкоди, а тому шкода, завдана таким органом унаслідок його неправомірних дій, повинна бути відшкодована. Указане відповідає дії презумпції заподіяння позивачу моральної шкоди через порушення принципу належного врядування.

Виходячи із засад розумності та справедливості, а також ураховуючи характер страждань, які зазнала позивач, їхню тривалість, вимушені зміни в життєвих стосунках, суд уважає визначений позивачем розмір моральної шкоди завищеним та стягує її в сумі 6 000,00 грн, що буде достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, та не призведе до її безпідставного збагачення.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно зі статтею 141 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути 399,36 грн судового збору, пропорційно до розміру задоволених вимог (30%).

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Частково задовольнити позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 6 000,00 грн (шість тисяч гривень 00 копійок) у відшкодування моральної шкоди.

Відмовити в решті позовних вимог.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь держави 399,66 грн (триста дев`яносто дев`ять гривень 36 копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складене 22.05.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_3 .

Суддя