Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №766/18250/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Суд: Херсонський міський суд Херсонської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 19 травня 2026 р.

Справа: №766/18250/25

Суддя: Корольчук Н. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/18250/25

Пров. №3/766/375/26

20.05.2026 м. Херсон

Суддя Херсонського міського суду Херсонської області у складі головуючого судді Корольчук Н.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 246035, 03.12.2025 о 14:50 годині у м. Херсоні, по вулиці Полтавська, 150 на блокпосту «Смарагд» Х10 водій ОСОБА_1 керував автомобілем ГАЗ 3410, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння очей. Водієві було запропоновано продути алкотестер драгер на місці або проїхати до найближчого закладу, на що він відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить довідка про доставку SMS. Від представника ОСОБА_1 – адвоката Петренко К.Д. надійшла заява, якою долучено докази перебування ОСОБА_1 з 18.05.2026 на стаціонарному лікуванні. Також представником направлено до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із неотриманням з ГУНП в Херсонській області на адвокатський запит відомостей та документів.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 суд враховує, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про складення відносно нього матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності та їх розгляд в Херсонському міському суді Херсонської області. Вказане підтверджується відеозаписом, долученим до матеріалів справи, а також клопотаннями його представника, яка обізнана про день та час розгляду справи.

Наведене, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 268 КУпАП, не є перешкодою для розгляду справи.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 зібрані, додані до протоколу та надані суду наступні документи, які були досліджені у судовому засіданні:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 246035 від 03.12.2025, в якому викладені дата та час (03.12.2025 о 14:50 год.), місце (м. Херсон, по вулиці Полтавська, 150 на блокпосту «Смарагд» Х10) та обставини (керував автомобілем ГАЗ 3410, державний номерний знак НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння очей. Водієві було запропоновано продути алкотестер драгер на місці або проїхати до найближчого закладу, на що він відмовився) вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Крім того, в протоколі зазначено порушення ОСОБА_1 вимог п 2.5 ПДР (водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції);

- оптичний носій із відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, який містить 4 відеофайли із записами, здійсненими 03.12.2025 за період часу: 15:16:35-15:21:35; 15:21:35-15:26:35; 15:26:35-15:31:35; 15:31:35-15:36:35, на яких зафіксовано події, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення;

- довідка, видана старшим інспектором Скадовського РВП ГУНП в Херсонській області Шинкаруком Дмитром, про те, що ОСОБА_1 згідно з Інформаційного порталу Національної поліції України станом на 03.12.2025 за ч. 1 ст. 130 КУпАП Херсонським міським судом Херсонської області протягом року не притягувався, а також ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане 30.05.2003 ДАІ ГУ – УМВС України.

Розглянувши справу у відповідності до вимог ст.ст. 245-246, 249, 252 КУпАП, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що зібрані у справі докази не дають підстав для беззаперечного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний серед іншого з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідивши наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.07.2019 у справі № 216/6226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до відповідальності.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки(відеозапису), яка використовується при нагляді за використанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожньому руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей, а також іншими документами.

Частина перша ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.

Згідно вказаної норми об`єктивною стороною адміністративного правопорушення є наявність одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного).

Оскільки за конструкцією норми ст.130 КУпАП відповідальності підлягають саме особи, які керують транспортним засобом, то вказана обставина підлягає першочерговому з`ясуванню.

Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в абзаці третьому пункту 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП (абзац четвертий п.27 того ж Пленуму) не має значення протягом якого часу особа, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Виходячи з наведеного, знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останнього адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

До протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 246035 від 03.12.2025 долучено оптичний носій (диск) із відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, який містить 4 відеофайли із записами, здійсненими 03.12.2025 за період часу: 15:16:35-15:21:35; 15:21:35-15:26:35; 15:26:35-15:31:35; 15:31:35-15:36:35. Жодний з цих відеофайлів не містить фіксування керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом, зупинення транспортного засобу, яким міг керувати ОСОБА_1 , вказані відео взагалі не фіксують транспортного засобу, зазначеного у протоколі як такого, яким керував ОСОБА_1 .

Запис розпочинається з показником у часі: 03.12.2025 - 15:16:35 година, та починається він з того, що поліцейський за кадром повідомляє про те, що «продовжується відеофіксація». На відео вбачається особа, яка ймовірно є ОСОБА_1 , яка перебуває поза межами будь-якого транспортного засобу та дає пояснення щодо правопорушення.

Отже, матеріали справи не доводять, що 03.12.2025 о 14:50 годині ОСОБА_1 керував транспортним засобом ГАЗ 3410, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Крім того, на відео ніхто з поліцейських не зазначає про причину складання відносно ОСОБА_1 складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: що особа має ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння очей, як це зазначено у протоколі.

Відповідно до частини 1 ст.266 КУПАП, пункту 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 №1103 та пункту 2 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.20015 №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015року за №1413/27858 (далі - Інструкції) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п.3 розділу 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до п.1 розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І вказаної Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Наведене дає підстави стверджувати, що процедурі проведення огляду на стан сп`яніння має передувати виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння, перелік яких визначений у п.3 Інструкції. Тобто, підставою для проведення огляду на стан сп`яніння має бути не формальне посилання на наявність однієї чи декілька ознак із перелічених у п.3. Інструкції, а саме встановлення цих ознак у водія та їх фіксація у передбаченому законом порядку.

Натомість, матеріали справи не містять виявлення та фіксації ознак алкогольного сп`яніння у Спиці ОСОБА_2 . Ніхто з поліцейських і не намагався встановити та зафіксувати такі ознаки, і з відеозапису з бодікамер поліцейських таких ознак не вбачається, і поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейським, не свідчить про наявність таких ознак, а навпаки поведінка урівноважена, відповідає обстановці. Поліцейський зазначає лише про наявність у особи запаху алкоголю, однак не вказує на наявність інших ознак, зазначених у протоколі: нестійка хода, почервоніння очей, які у свою чергу не є ознаками алкогольного сп`яніння, визначеними Інструкцією. З відеозапису також такі ознаки не вбачаються.

Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року №1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Згідно з ч. 1ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Частина 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Отже, в розумінні наведеного Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).

Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Склад адміністративного правопорушення це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування щодо неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Оскільки матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом 03 грудня 2025 року та наявності у нього ознак алкогольного сп`яніння, то відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, ст. ст. 251-252, 280, 284 КУпАП, -

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

СуддяН. В. Корольчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua