Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №461/5504/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/5504/25 Головуючий у 1 інстанції: Мироненко Л.Д.

Провадження № 22-ц/811/3534/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 вересня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2025 року АТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що 11 квітня 2017 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № Р25.926.75681, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 48 110 грн., зі сплатою 10 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, що підтверджується видатковим касовим/меморіальним ордером. Однак, відповідач не виконує свої зобов`язання, передбачені договором, внаслідок чого станом на 28 травня 2025 року утворилась заборгованість в розмірі 121203,77 грн.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

З врахуванням зазначених обставин, просили стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту № Р25.926.75681 від 11 квітня 2017 року в розмірі 121203,77 грн. та судовий збір у розмірі 3028 грн.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19 вересня 2025 року позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту № Р25.926.75681 від 11 квітня 2017 року в розмірі 119648.37 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» сплачений судовий збір в розмірі 2989.14 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 вересня 2025 року в частині стягнення відсотків та пені оскаржив представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем призваним по мобілізації з 02 липня 2022 року, тому з цього часу він звільняється від обов`язку сплачувати штрафні санкції та пеню за невиконання зобов`язань, в тому числі і перед банками, а крім того, йому не нараховуються проценти за користування кредитними коштами.

Вважає, що незнання позивача зазначених обставин та нарахування у зв`язку з цим заборгованості включно зі всіма складовими, не спростовують права позичальника як військовослужбовця на гарантоване законом надання йому передбачених пільг.

Просить рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 вересня 2025 року в частині стягнення відсотків в розмірі 9009.20 грн та пені в розмірі 62529.17 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог, а в решті рішення суду залишити без змін.

03 грудня 2025 року на адресу суду від представника Акціонерного товариства «Ідея Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, вважає таку необгрунтованою. Наголошує на тому, що після 29 лютого 2020 року жодні нарахування по кредитному договору не здійснювались, так як проценти нараховувались лише в межах графіку щомісячних платежів за кредитним договором, що діяв у період з 11 травня 2017 року по 11 квітня 2018 року, а пеня після 29 лютого 2020 року не нараховувалась, тобто до початку призову ОСОБА_1 на військову службу за мобілізацією з 02 липня 2022 року. Просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 вересня 2025 року – без змін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їх відсутності.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 14 травня 2026 року, є дата складення повного судового рішення – 22 травня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги Акціонерного товариства «Ідея Банк», суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок порушення умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними у відповідача виникла заборгованість у розмірі 119 648.77 грн, з яких 48110 грн – заборгованість за тілом кредиту, 9009.20 грн – заборгованість за процентами за користування кредитними коштами та 62529.17 грн – пеня, а вимогам банку щодо стягнення простроченої плати за обслуговування кредиту в сумі 1555.40 грн не підлягає до задоволення, оскільки така нарахована на підставі умов договору, що є нікчемними.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може з наступних мотивів.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 11 квітня 2017 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № Р25.926.75681, згідно з яким банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 48110 грн (включаючи витрати на страховий платіж у разі наявності), а позичальник зобов`язується повернути кредит разом з процентними платежами згідно з умовами договору.

Відповідно до п.1.2. договору кредиту № Р25.926.75681 від 11 квітня 2017 року банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 12 місяців.

Згідно з п. 1.3 договору кредиту № Р25.926.75681 від 11 квітня 2017 року процентна ставка за користування кредитними грошима становить 10 % річних від залишкової суми кредиту.

Відповідно до п. 1.4 договору кредиту № Р25.926.75681 від 11 квітня 2017 року за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Графіком щомісячних платежів, що є додатком № 1 до кредитного договору визначено черговість та розмір щомісячних платежів на погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п. 3.3.1 договору кредиту № Р25.926.75681 від 11 квітня 2017 року за невиконання чи неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, банк має право нараховувати пеню за кожен день прострочення на прострочену суму в розмірі: 0,15% в період прострочення оплати від 1 до 60 календарних днів та 0,65% - в період прострочення оплати з 61 календарного дня та по день повного погашення заборгованості за цим договором.

Видатковим касовим (меморіальним) ордером № Р25.926.75 від 11 квітня 2017 року підтверджується, що ОСОБА_1 отримав кошти в розмірі 48100.00 грн. (а.с. 8).

Надходження кредитних коштів на рахунок відповідача підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 (а.с. 9).

Надавши позичальнику кредитні кошти, позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно з умовами кредитного договору.

У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 03 квітня 2025 року на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до відповідача. будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором Р25.926.75681 від 11 квітня 2017 року така станом на 28 травня 2025 року становить 121 203,77 грн., з яких 48 110 грн – прострочений борг, 9009,2 грн – прострочені проценти, 62 529,17 грн. – пеня, 1555,40 грн – прострочена плата за обслуговування кредиту.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 не заперечує щодо укладення відповідачем договору Р25.926.75681 від 11 квітня 2017 року та отримання на підставі цього договору кредитних коштів, однак вважає, що проценти за користування кредитними коштами нараховано банком безпідставно, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а відтак нарахування процентів за користування кредитними коштами суперечить вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 призваний на військову службу за мобілізацією з 02 липня 2022 року.

З 12 вересня 2024 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 20 листопада 2024 року № 1519, виданою військовою частиною НОМЕР_1 . (а.с. 41).

З огляду на вищезазначені положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», з моменту набуття ОСОБА_1 статусу військовослужбовця, йому не нараховуються проценти за користування кредитом.

В наданій позивачем довідці-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором Р25.926.75681 від 11 квітня 2017 року зазначено лише загальний розмір нарахованих прострочених процентів в сумі 9009.20 грн станом на 28 травня 2025 року, тобто на час перебування позичальника на військовій службі більш ніж понад три роки (а.с. 12).

При цьому, вищезазначена довідка-розрахунок не містить періоду нарахування процентів за користування кредитними коштами та процентної ставки за якою вони нараховувалися.

Таким чином, доводи позивача щодо нарахування процентів виключно у межах строку дії кредитного договору з 11 травня 2017 року по 11 квітня 2018 року не підтверджуються матеріалами справи.

Оскільки Акціонерне товариство «Ідея Банк» не надало належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності нарахування процентів за користування кредитними коштами, зокрема, нарахування таких до призову ОСОБА_1 на військову службу, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за простроченими процентами в розмірі 9009.20 грн.

Крім того, банк просив стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне погашення платежів, нараховану по 29 лютого 2020 року включно, в розмірі 62529.17 грн у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.3.1 договору кредиту № Р25.926.75681 від 11 квітня 2017 року за невиконання чи неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, банк має право нараховувати пеню за кожен день прострочення на прострочену суму в розмірі: 0,15% в період прострочення оплати від 1 до 60 календарних днів та 0,65% - в період прострочення оплати з 61 календарного дня та по день повного погашення заборгованості за цим договором.

Звертаючись з позовними вимогами в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення платежів в розмірі 62529.17 грн, нарахованої станом на 29 лютого 2020 року, банк не надав належних та допустимих доказів заявленого розміру заборгованості відповідача за пенею, зокрема, детального розрахунку такої заборгованості, оскільки в поданому банком розрахунку не зазначено суму заборгованості, з якої нараховувалася пеня, що унеможливлює перевірку правильності нарахування такої, відтак, позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості за пенею в розмірі 62529.17 грн, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Зазначені обставини суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченими процентами та пенею.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за договором кредиту № Р25.926.75681 від 11 квітня 2017 року в розмірі 48110 грн, що складається з тіла кредиту.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Ідея Банк» та стягнення з ОСОБА_1 на його користь 48110 грн., що становить 39.69 % позовних вимог, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1201.81 грн. судового збору за подання позову, що пропорційно до задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків та пені, то з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2143.82 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи наведене, з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 942.01 грн. судового збору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 вересня 2025 року – змінити.

Позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту № Р25.926.75681 від 11квітня 2017 року в розмірі 48110 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в суді апеляційної інстанції у розмірі 942.01 грн судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 22 травня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.