Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №334/3502/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 25.05.2026 Справа № 334/3502/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/1412/26 Головуючий у 1-й інстанції Фетісов М.В.

Є.У.№ 334/3502/26 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Кухаря С.В.,

Полякова О.З.

розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини з ОСОБА_2 ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Сердюк Роман Вікторович, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2026 року,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу) боржника, щомісяця, але не менш, ніж 50% прожиткового мінімуму відповідного віку дитини, починаючи з дати звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2026 року у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що боржник не має зареєстрованого місця проживання в Запоріжжі, що унеможливлює стягнення аліментів у наказному провадженні.

Не погоджуючись із цією ухвалою суду, ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Сердюк Р.В., оскаржила її в апеляційному порядку. Зазначає, що станом на дату звернення до суду – 15.04.2026 боржник мав зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання у місті Запоріжжі. Зняття боржника з реєстрації після 15.04.2026 не повинно мати негативні процесуальні наслідки для заявниці, а тому відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених частиною 9 статті 165 ЦПК України, є проявом надмірного формалізму зі сторони суду. На думку апелянта, що виходячи зі змісту та логічного взаємозв`язку частин 4-9 статті 165 ЦПІК України, можна дійти висновку, що відсутність інформації про зареєстроване місце проживання боржника є безальтернативною підставою для відмови у видачі судового наказу у разі подання заяви про видачу судового наказу за загальними правилами підсудності, тобто за місцем проживання (перебування) боржника. Натомість у цій справі заява подана за правилами альтернативної підсудності, за місцем проживання заявника, відтак неотримання судом інформації про зареєстроване місце проживання боржника не може бути підставою для відмови у видачі судового наказу, оскільки не свідчитиме про порушення правил підсудності. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Справа розглядається в порядку статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями частини 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам.

Відмовляючи у видачі судового наказу на підставі частини 9 статті 165 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_2 не значиться зареєстрованим за адресою, вказаною в заяві про видачу судового наказу.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з такого.

Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Відповідно до статті 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Статтею 163 ЦК України передбачено вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу.

Згідно частини 5 статті 165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи – боржника.

Відповідно до частини 9 статті 165 ЦПК України у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи – боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.

У заяві про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину зазначено, що останнім відомим місцем проживання боржника ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради місце проживання ОСОБА_2 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 з 13.05.2025 по 16.04.2026 (а.с.21).

Станом на теперішній час місце проживання боржника в м. Запоріжжі не зареєстроване.

Доводи апеляційної скарги про те, що станом на день подання заяви про видачу судового наказу боржник мав зареєстроване місце проживання, висновків суду першої інстанції не спростовує.

На час вирішення судом питання про можливість видачі судового наказу ОСОБА_3 не мав зареєстрованого місця проживання в Запоріжжі, що за змістом ч.9 ст.165 ЦПК України є безумовною підставою для відмови у видачі судового наказу.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у видачі судового наказу у зв`язку з відсутністю інформації щодо місця проживання (перебування) боржника.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що заява про видачу судового наказу про стягнення аліментів може подаватися за зареєстрованим місцем проживання заявниці, не приймаються до уваги колегією суддів та спростовуються вимогами закону, з огляду на таке.

Відповідно до статті 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

За загальним правилом частини 1 статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Між тим, відповідно до частини 1 статті 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Разом з тим частиною 9 статті 165 ЦПК України, яка є спеціальною у даних правовідносинах, встановлено що, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Аналіз зазначених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що приписи частини 9 статті 165 ЦПК України є спеціальною нормою, якою встановлена окрема імперативна підстава для відмови у видачі судового наказу, що не суперечить положенням статті 162 ЦПК України, оскільки йдеться не про порушення правил підсудності (пункт 9 частина 1 статті 165 ЦПК України), а про неможливість отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) боржника (фізичної особи).

Отже, зважаючи на визначений процесуальним законом порядок розгляду та звернення до виконання судового наказу, обов`язковою умовою для його видачі є встановлення зареєстрованого місця проживання фізичної особи – боржника.

Висновок районного суду про відмову у видачі судового наказу відповідно до частини 9 статті 165 ЦПК України відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, оскільки отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) боржника.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням судом норм процесуального права і підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не встановлено.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що за положеннями частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Тобто, в даному випадку стягувач, встановивши інформацію про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи – боржника, не позбавлена можливості звернутись до суду з повторною заявою про видачу судового наказу або з позовною заявою в порядку позовного провадження.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Сердюк Роман Вікторович залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 21 квітня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуюча: І.В. Кочеткова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков