Постанова від 30 квітня 2026 р. у справі №305/2415/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 305/2415/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 травня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі судді Фазикош Г. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Крушельницькою Марією Романівною, на постанову судді Рахівського районного суду від 29 липня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1, ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Рахівського районного суду від 29 липня 2025 року гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204-1 та ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5100 грн.

Відповідно до постанови, - 08.07.2025 року о 12 год. 30 хв. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» в межах прикордонної смуги на напрямку прикордонного знаку № 404, на відстані близько 5000 метрів до державного кордону (територія Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області) було виявлено та затримано гр. ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги статей 9, 12 Закону «Про державний кордон України».

Крім того, під час затримання, гр. ОСОБА_1 здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця ДПС України під час безпосереднього виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із охороною державного кордону України, а саме: вдався до втечі та на неодноразово повторювану законну вимогу старшого прикордонного наряду «Прикордонний патруль», капітана ОСОБА_2 , зупинити протиправні дії відмовився, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 23 Закону «Про державну прикордонну службу України».

Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вказує на незаконність винесеної постанови, просить її скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апелянт зазначає, що місцевим судом не було враховано його пояснень щодо мети перебування в межах прикордонної смуги, зокрема, відпочинок, сходження на гірські масиви та відвідування туристичних місць і пам`яток історії. У своїх поясненнях ОСОБА_1 повідомив прикордонну службу, що він працевлаштований директором ТОВ «Перша гідравлічна компанія», та є заброньованим на період мобілізації, що відображено у застосунку «Резерв+». Злісну непокора не вчиняв, а навпаки надав пояснення, пред`явив документи та добровільно видав речі, які мав з собою.

У судове засідання в апеляційній інстанції ОСОБА_1 та його захисник Крушельницька М. Р. не з`явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином. Від них надійшла заява про розгляд справи без їх участі, на підставі наявних матеріалів справи. Апеляційну скаргу підтримують та просять задовольнити.

Дослідивши зібрані у справі матеріали, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Згідно із положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1, ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався.

Статтею 204-1 КУпАП встановлена відповідальність за незаконне перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Згідно ст. 9 Закону України Про Державний кордон України перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 185-10 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за злісну непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 355261 від 08.07.2025; протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 355260 від 08.07.2025; протоколом про адміністративне затримання від 08.07.2025; протоколом особистого огляду та огляду речей і документів від 08.07.2024 року; рапортом та довідкою службових осіб прикордонної служби, схемою місця порушення, а також сканами з телефону щодо пошукових запитів.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, - 08.07.2025 року о 12 год. 30 хв. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» в межах прикордонної смуги на напрямку прикордонного знаку № 404, на відстані близько 5000 метрів до державного кордону (територія Богданської сільської ради Рахівського району Закарпатської області) було виявлено та затримано гр. ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги статей 9, 12 Закону «Про державний кордон України».

Крім того, під час затримання, гр. ОСОБА_1 здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця ДПС України під час безпосереднього виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із охороною державного кордону України, а саме: вдався до втечі та на неодноразово повторювану законну вимогу старшого прикордонного наряду «Прикордонний патруль», капітана ОСОБА_2 , зупинити протиправні дії відмовився, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 23 Закону «Про державну прикордонну службу України».

Апеляційний суд також враховує, що зміст протоколів доведений до ОСОБА_1 в присутності двох свідків, від підпису останній відмовився.

Гр. ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з шляхом подолання гірських масивів, тобто поза встановленими пунктами пропуску При цьому під час затримання вдався до втечі та на неодноразову законну вимогу прикордонного наряду не реагував, а відтак здійснив злісну непокору військовослужбовцям прикордонної служби.

Згідно протоколу особистого огляду, огляду та вилучення речей і документів від 26.12.2024 року у ОСОБА_1 вилучено паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , орган, що видав 7111, дата видачі 15.05.2025 року, а також мобільний телефон, в якому були виявлені пошукові запити з приводу можливості перетину державного кордону. Скани телефону додаються.

Отже, докази, наявні в матеріалах справи щодо наміру перетнути державний кордон, апеляційний суд визнає належними й допустимими, зібраними відповідно до вимог чинного процесуального Кодексу. Такі докази у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204-1 КУпАП (спроба незаконного перетину державного кордону України) та ч. 1 ст. 185-10 КУпАП (злісна непокора законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України).

Доводи про те, що апелянт не мав наміру перетинати державний кордон, знаходився на відпочинку, а спротив прикордонному наряду не здійснював, не знайшли свого підтвердження. Достатніх доказів цього в матеріалах справи не має.

З огляду на наведене вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.

Адміністративне стягнення накладене у межах, установлених КУпАП, з урахуванням статті 36 КУпАП щодо накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень, а також враховуючи характер адміністративного правопорушення та особу правопорушника.

За цих обставин постанова судді місцевого суду є законна та обґрунтована, підстав для ї зміни чи скасування не має.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Крушельницька Марія Романівна, – залишити без задоволення.

Постанову судді Рахівського районного суду від 29 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 – залишити без змін.

Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.

Суддя: Фазикош Г. В.