Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №464/2426/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2426/26

пр.№ 2/464/2158/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючої – судді - БЕСПАЛЬОК О.А.,

з участю секретаря судових засідань – БРИНОШ А.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання трудового договору,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про розірвання безстрокового трудового договору, укладеного між ним та ФОП ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ч.3 ст.38 КЗпП України.

В обґрунтування позову покликається на те, що 17 вересня 2021 року між ним та ФОП ОСОБА_4 було укладено трудовий договір, у відповідності до якого його прийнято на посаду брата медичного у лабораторію «Нова діагностика» на основне місце праці, про що свідчать відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб, що стверджується довідкою Пенсійного фонду України №7046380418062078 від 18 березня 2026 року. На займаній посаді фактично працював з 17 вересня 2021 року по 24 лютого 2022 року. з 24 лютого 2022 року зв`язок з його роботодавцем було втрачено, приміщення лабораторії зачинені, встановити питання подальшої роботи чи звільнення не вдалось. Встановити контакт з відповідачкою не вийшло, з метою задоволення його права на звільнення, 25 березня 2026 року було скеровано рекомендований лист з повідомленням про вручення за адресою реєстрації ОСОБА_4 , який містив його заяву на звільнення, однак такий останньою отримано не було, тому повернувся до поштового відділення. Оскільки не вдається знайти ФОП ОСОБА_5 , змушений звернутися до суду за захистом своїх конституційних прав. Наголошує, що знаходиться з відповідачкою у трудових відносинах у відповідності до умов безстрокового трудового договору, однак остання не надає йому роботи та не оплачує її, звільнитись в установленому законом порядку за таких обставин не має можливості, не може отримати статус безробітної особи чи влаштуватись на іншу роботу. Зазначає, що його право на працю, на оплату праці та здійснення соціальних обов`язкових внесків порушено відповідачкою, яка не звільняє його у встановленому законом порядку. Просить позов задоволити та розірвати безстроковий трудовий договір.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Просив позов задовольнити, не заперечив про ухвалення заочного рішення, наслідки прийняття якого йому відомі і зрозумілі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, хоча повідомлялась про таке належно та вчасно, про причини неявки суд не повідомила, у зв`язку з чим суд вважає можливим розгляд справи у її відсутності за наявними у справі доказами, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України, за згодою позивача, судом здійснено заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою суду від 14 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено таку до судового розгляду на 04 травня 2026 року.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року через неявку сторін в судове засідання (позивач подав клопотання про розгляд справи у його відсутності), розгляд справи відкладено до 22 травня 2026 року.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа – підприємець з 27 березня 2019 року, на момент формування запиту її діяльність зареєстрована з 07 квітня 2022 року з видом економічної діяльності КВЕД 86.21 загальна медична практика та 86.22 спеціалізована медична практика (основний).

Як вбачається з відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , 17 вересня 2021 року прийнятий на роботу до ОСОБА_4 на посаду брата медичного на підставі наказу №193 від 16 вересня 2021 року.

З позовної заяви вбачається, що позивач 25 березня 2026 року скерував рекомендований лист з повідомленням ФОП ОСОБА_4 з заявою про звільнення, який був не отриманий відповідачкою та повернутий до поштового відправлення. Поштове відправлення із вмістом оригіналу заяви на звільнення міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст.24 КЗпП України - трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю, колективним договором, або угодою сторін.

Зі змісту ст.21 КЗпП України випливає, що трудовий договір є двостороннім договором між працівником та роботодавцем, які по відношенню один до одного мають відповідні права та обов`язки. Інші суб`єкти мають право втручання у взаємовідносини цих сторін лише у випадках та в порядку передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Частиною першою статті 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даною норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року №14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року №8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року №2-рп/2008 зазначив, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було скеровано заяву про звільнення за власним бажанням 25 березня 2026 року і як зазначено в позові, ОСОБА_3 не повідомлено про винесення наказу про звільнення за власним бажанням, не здійснено запису в трудову книжку, тобто його заява про звільнення залишилась без належного реагування.

Вимога про припинення трудових відносин за певних обставин є належним способом судового захисту, такий висновок ВС у постанові КЦС ВС від 15 лютого 2023 року у справі №377/169/20.

Відповідно до правової позиції ВС висловленої у постанові ВС від 31 жовтня 19 року, звільнення з ініціативи працівника не передбачає обов`язкової наявності згоди роботодавця на таке звільнення, оскільки в даному випадку працівник реалізовує своє право, передбачене трудовим законодавством, а роботодавець вимушений погодитись зі звільненням працівника незалежно від свого бажання.

ВС судової палати КЦС у постанові від 21 грудня 2020 року у справі №359/6858/19 проаналізував питання щодо можливості звільнення працівника, який подав заяву про звільнення за власним бажанням, у день подачі заяви про звільнення, у випадку, коли відсутні причини, які свідчать про неможливість продовження працівником роботи. Зокрема, суд вказав, що сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності такої домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення.

Виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між сторонами, суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин з ФОП ОСОБА_4 на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що на теперішній час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана, тому, враховуючи ті обставини, що трудові обов`язки ОСОБА_3 припинив з відповідачкою, що підтверджується поданою заявою, повідомленням, однак відповідачкою не прийнято рішення відповідно до вимог діючого трудового законодавства у встановленні строки.

Оскільки заява про звільнення за власним бажанням ОСОБА_3 залишилась без належного реагування, сторони не домовились про день звільнення працівника, тому суд при визначенні дати звільнення виходить з загальної норми ч.1 ст.38 КЗпП України, тобто 2 тижні від подання заяви про звільнення, а саме, 08 квітня 2026 року є крайньою датою звільнення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням вимоги про припинення трудових відносин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1331 грн 20 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, на підставі ст.38 КЗпП України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати припиненими трудові відносини (трудовий договір розірваний) між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителькою АДРЕСА_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителем АДРЕСА_2 , у фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 за власним бажанням, на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України з 08 квітня 2026 року.

Стягнути фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , 1331 грн. 20 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 22 травня 2026 року.

СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК