Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №442/2708/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/2708/26

Провадження №3/442/564/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 травня 2026 року

Суддя Дрогобицького мiськрайонного суду Львiвської областi Гарасимків Л.І., розглянувши матерiали, якi надiйшли з Дрогобицького відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого АДРЕСА_1 , не працюючого,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

в с т а н о в и в:

Відносно ОСОБА_1 складено Протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП України, серії ЕПР1 №630574 від 03.04.2026р., оскільки «02.04.2026р., 23.33 год., в м.Стебник, вул.В.Великого,12А, Львівської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Kadett д.н.з. НОМЕР_1 , перебував в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Alkotest Drager 6820, результат 0,40 проміле, тест №3285, від керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив п.2.5 ПДР, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.»

В судове засідання правопорушник ОСОБА_1 не з`явився, однак до суду поступило клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, в якому просить провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

Оглянувши подані письмові пояснення про справі, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України слід закрити виходячи з наступного.

Згідно зі ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного.

Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об`єднаються у чотири групи (елементні: об`єкт адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб`єкт адміністративного правопорушення та суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення.

Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов`язковими. Суб`єктивна сторона - відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи - є необхідним елементом суб`єктивної сторони.

Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється наявними у справі доказами.

Не оспорюється той факт, що диспозиція ч.І ст.130 КУпАГІ встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а гак само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення

вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовували такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, та відповідно до п.5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків га/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо), та в процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу, та відповідно включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Однак, як вбачається з відеозапису, який міститься в матеріалах справи та оглянутий в судовому засіданні, відеозапис з нагрудних боді-камер працівників поліції та з відеореєстратора, не безперервний та не містить повної інформації подій датованих 02.04.2026 року, зокрема відео запис складається з чотирьох фрагментів: NOR-000103-000000-20260402223356.МОV розпочинається о 22.33год. та триває 15 хв. 00 сек.; NOR-000103-000000-20260402224857.МОV, розпочинається о 22.48 год. та триває 15 хв. 00 сек., NOR- 000103-000000-20260402230357.МОV розпочинається о 23.04 год. та триває 05 хв. 02 сек., на цих відео відображено розмову працівників поліції в нічну пору доби та особи чоловічої статі (спочатку ця розмова відбувається на вулиці, а згодом в поліцейському авто), також на них відео відображено як о 22 год. 37 хв. особа чоловічої статі продуває Alkotest Drager 6820, результат 0,40 проміле.; на відео NOR-000103-000000-20260402230357. МОV, яке розпочинається о 23 год. 04 хв. та триває 05 хв. 02 сек. відображено як працівники поліції дають підписати постанову за ст.121 КУпАП та Протокол за ст.130 КУпАП: на четвертому відео «Video.mp4», яке зняте о 23 год. 32 хв. тривалістю 00 хв. 32 сек. відображено як в нічну пору доби працівники поліції рухаються позаду білого авто та в результаті зупинять його.

Аналізуючи викладені у відео файлах докази, суд вважає, що долучений до Протоколу про адміністративне правопорушення диск з відеозаписом не є безперервним, не відповідає критеріям належного та допустимого доказу, оскільки події, що на ньому відображені, не відповідають обставинам (зокрема часу вчинення), які вказані у протоколі, що унеможливлює поза розумним сумнівом дійти висновку, що події які зазначені у протоколі, мали місце.

Відповідно до п.2 розділу І інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров`я № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

В п.3 розділу І цієї Інструкції вказано, що ознаками алкогольного сп`яніння є : запах алкоголю порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки або у найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на проведення такого огляду, у тому разі, якщо водій відмовився від огляду на місці чи був незгоден з його результатами (п.п.6 та 7 розділу І Інструкції).

Відповідно до п.9, розділу II Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

В п. 22 розділу III Інструкції вказано, що Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Статтею 266 КУпАП визначений порядок відсторонення осіб від керування транспортними засобами та проведення огляду таких осіб на стан сп`яніння.

Так, згідно зі ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейськими з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд водія проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення та відповідно Огляд особи на стан алкогольного сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Враховано, що на підтвердження Протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , надані результати огляду шляхом продуття Алкотестера Drager 6820, на якому вказана наявність алкоголю – 0,40% проміле, однак із відеозапису нагрудного відеореєстратора поліцейського, доданого до Протоколу про адміністративне правопорушення, який повинен бути належним доказом вбачається, що після продуття правопорушником ОСОБА_1 . Алкотетера, інспектором було повідомлено, що відносно правопорушника буде складено Протокол про адміністративне правопорушення, однак, в порушення вимог Інструкції та ст.266 КУпАП, поліцейським не було роз`яснено правопорушнику достеменно та зрозуміло його права, проігноровано вимогу та пояснення останнього, що він не погоджувався із результатом Тесту, позаяк у разі показника алкотестеру понад 0, 2 проміле при видихуваному повітрі в алкотестер, такий показник не є остаточним та визначення стану сп"яніння чи його відсутності може бути перевірено в закладі охорони здоров"я.

Судом враховано, що працівники поліції не забезпечили та не скерували правопорушника ОСОБА_1 пройти Огляд у медичному закладі, тобто правопорушник був позбавлений довести протилежне шляхом проходження Огляду у медичному закладі, не зважаючи на те, що особа заперечила результат та бажала пройти повторний огляд, а тому не виникає сумніву, що дії поліцейських є такими, що не відповідають зазначеним положенням Правил дорожнього руху України, ст.266 КУпАП та Інструкції, позаяк поліцейські повинні були чітко та зрозуміло вказати ознаки виявленого сп`яніння, повідомити та роз`яснити положення Правил дорожнього руху про обов`язок водія пройти медичний огляд на визначення стану сп`яніння на місці зупинки і яким саме чином, а у разу незгоди з його результатами чи незгоди проходити Огляд на місці зупинки вимагати проїхати до медичного уповноваженого закладу для огляду на визначення стану сп`яніння, роз`яснити про наслідки відмови від огляду, однак цього зроблено не було, позаяк патрульний поліцейський, будучи посадовою особою, яка наділена повноваженнями роз`ясняти права та обов`язки особи під час складання Протоколів, а також проведення дій пов`язаних із їх складенням, повинен був повідомити порядок проходження огляду у спосіб, передбачений законом, а останній із порушенням п.2.9 а ПДР склав Протокол, за що передбачено відповідальність за ч. І ст.130 КУпАП.

Крім того, судом враховано, що працівник поліції не роз`яснив правопорушнику ОСОБА_1 його права та які дії будуть вчинятись відносно нього, не було роз`яснено, які способи проходження перевірки передбачені законодавством, особливості їхнього проведення, правові наслідки відмови від проходження перевірки, в відеоматеріалах не містяться докази того, що правопорушнику було роз`яснено права на правову допомогу, так як останній міг би цим правом скористатися, оскільки відповідно до ч.1 ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, та у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно, а відтак враховуючи всі обставини, які вказані в письмових поясненнях, суд приходить до переконання, що суду не представлено жодних належних доказів, які свідчать про факт керування правопорушником транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, які відтворюють зміст (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи, а допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання, тобто притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Законом України «Про Національну поліцію» покладено обов`язки на працівника поліції саме попереджати та запобігати вчиненню адміністративних правопорушень, а не ігнорувати вимоги Закону для того щоб скласти Протокол про адміністративне правопорушення, а тому суд вважає, що працівниками поліції порушено право ОСОБА_1 на проходження огляду у медичному закладі.

Крім того, судом враховано і той факт, що до Протоколу про адміністративне правопорушення додається Направлення до медичного закладу для огляду на стан сп`яніння, в якому зазначено, що Огляд не проводився, проте особу на огляд у заклад охорони здоров`я доставив поліцейський Дрогобицького РВ ГУНПу Львівській області лейтенант поліції Андруневчин О.В., відтак такий документ не підтверджує згоду правопорушника із результатами Алкотестер (поліцейські не роз`яснювали порядок незгоди із результатами продуття алкотестера та Порядок Огляду в медичному закладі), та вказаний документ суперечить відеозапису з місця події, який не відображає моменту вручення правопорушнику вказаного Направлення, що в свою чергу свідчить про неналежність даного доказу ( при огляді відеозапису також відсутній факт про вручення водію Направлення проходження огляду на стан сп яніння), що свідчить про те, що у встановленому законом порядку водія не направлено на проходження Огляду на стан сп`яніння до закладу охорони здоров`я, тобто поліцейськими було порушено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Акт огляду, який також додається до Протоколу про адміністративне правопорушення, також не може бути взятий судом як доказ вини, оскільки з даним Актом правопорушника ОСОБА_1 ознайомлено не було, не було роз`яснено останньому Порядок огляду, а формальне оформлення доказів є недопустимими.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи постанови ЕНА №6955713, згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за керування транспортним засобом в якого не працюють задні стоп-ліхтарі, не може свідчити про причетність останнього до вчинення адміністративного правопорушення за ст.130 КУпАП, позаяк відео не містить доказів керування останнім транспортним засобом.

Під керуванням транспортним засобом розуміється виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування, отже особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУгтАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та грунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, і винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України».

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Також, в справі «Полі Одрі Едвард проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99),Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необгрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень та принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб. виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися-на користь цієї особи.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Відповідно до п.4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість, а поведінка ОСОБА_1 є виваженою, цілком адекватною обстановці, яка склалася, на запитання поліцейських відповідав чітко, координація рухів не порушена, має природній колір покрову обличчя, а отже відеозапис не містить достовірних відомостей щодо наявності будь - яких ознак, які б свідчили про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог ст.280 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання, отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту вчинення особою інкримінованого адміністративного правопорушення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а тому враховуючи цей конституційний принцип, суд вважає, що відомості у Протоколі про адміністративне правопорушення щодо наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, не можуть бути визнані достовірними, оскільки не ґрунтуються на об`єктивних доказах, і таких доказів немає у матеріалах справи.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчинені правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення, тобто це питання повинно бути вирішено на підставі безсторонього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Крім того, судом враховано те, що суд не повинен залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у Протоколі про адміністративне правопорушення, та наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у Протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Беручи до уваги чисельні та істотні порушення вимог КУпАП та іншого вказаного вище законодавства при складанні Протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП, враховуючи відсутність жодних належних і допустимих доказів, які свідчать про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, так як у матеріалах справи відсутній відеозапис, на якому б підтверджувався факт керування ним транспортним засобом, відсутні свідки, які бачили факт керування правопорушником вищевказаним автомобілем, тобто по вказаному факту відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Зважаючи на викладене, оцінивши надані особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, аргументи на підтвердження відсутності складу адміністративного праавопорушення, дослідивши усі наявні у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про недоведеність у даному випадку вини у вчиненні адміністративного правопорушення за стандартом доведення «поза розумним сумнівом» і наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення,.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі у відповідності до п.1 ч.1ст.247 КУпАП.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.130, 245, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя