Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №335/3805/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/3805/26 2-а/335/92/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

при секретарі - Бойкинюк Д.П.,

за участю

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Пегушиної М.Д.,

представника відповідача - Чернєвої А.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , поданим через представника – адвоката Пегушину Марію Дмитрівну, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

09.04.2026 року до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла вказана позовна заява, яка містить вимогу визнати протиправною і скасувати постанову, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення відносно позивача закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Адміністративний позов при його поданні був обґрунтований в узагальненому виді посиланням на таке.

18.02.2026 у ввечері позивач, перебуваючи на Західній України на реабілітації після тривалого лікарняного, отримав у «Резерв +» повідомлення про винесення ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно нього постанови про адміністративне правопорушення та накладення на нього штрафу у розмірі 17 000, 00 грн.

Окрім того, 17.02.2025 позивачу стало відомо, що його було оголошено у розшук.

У зв`язку з тим що ОСОБА_1 на момент отримання штрафу перебував у значній віддаленості від місця проживання, будучі обізнаним, що у разі несплати штрафу, постанова буде направлена до відділу Державної виконавчої службу України, де державним виконавцем буде накладено арешт на всі його рахунки та задля уникнення проведення розшукових дій, Позивачем було прийнято рішення сплатити штраф.

Як стало відомо з розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 18.02.2026, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП, разом з тим відомості щодо ТЦК та СП, яким було винесено постанову, та яке порушення було вчинене позивачем - відсутні.

Жодних протоколів про вчинення ним адміністративних правопорушень або постанов про притягнення його до адміністративної відповідальності позивач не отримував.

Після отримання такої інформації позивач через свого представника, адвоката Пегушину М.Д., вжив заходів щодо збирання інформації про підстави та обставини притягнення його до адміністративної відповідальності, а також отримання копії постанови.

З відповіді, отриманої адвокатом Пегушиною М.Д. від ІНФОРМАЦІЯ_3 № 04/938 від 09.03.2026, позивачу стало відомо, що «…на адресу ОСОБА_1 , була направлена повістка № 4468342 з пропозицією прибути 12.08.2025 об 11:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою уточнення даних. ОСОБА_1 проігнорував отримання повістки, не з`явився до районного ТЦК та СП, про наявність поважних причин не повідомив …..». Разом з цим копію постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач не надав.

Вважаючи, що його притягнуто до відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою на 12.08.2025, позивач в обґрунтування оскарження відповідної постанови зазначив, що з 07.08.2025 по 19.08.2025 у зв`язку з загостренням хвороби неперервно перебував на лікуванні, а саме з 07.08.2025 по 14.08.2025 на Західній Україні, а з 15.08.2025 по 19.08.2025 на стаціонарному лікуванні Запоріжжі.

З метою не допущення притягнення його до адміністративної відповідальності, 10.08.2025 ОСОБА_1 , направив рекомендованим листом на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 лист-повідомлення, в якому зазначив, що не зможе з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 12.08.2025 о 11:00 у зв`язку з знаходженням на лікуванні. До листа-повідомлення ним було долучено засвідчену належним чином копію консультативного висновку терапевта з направленням на стаціонарне лікування до нейрохірургічного відділення лікарні та засвідчену належним чином копію медичного висновку про непрацездатність 1111-3ВС4-НВТМ-МСВ4 від 07.08.2025.

Лист-повідомлення ОСОБА_1 12.08.2025 було отримано за довіреністю уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відтак, позивач стверджував, що ним були вжиті всі необхідні заходи, щодо недопущення адміністративного правопорушення, шляхом повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 про неможливість прибути 12.08.2025 о 11:00 за повісткою.

Крім того, позивач посилався на те, що в порушення відповідних норм КУпАП він не отримував від відповідача ані повістки для явки на складання протоколу про адміністративне правопорушення, ані копії самого протоколу, ані повістки з викликом на розгляд справи про адміністративне правопорушення, ані копії самої постанови.

Також позивач посилався на те, що, на його думку, самий його виклик особисто до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення військово-облікових даних був необґрунтованим і безпідставним, оскільки його місце проживання не відносилось до території обслуговування вказаного центру, а свої військово-облікові він уточнив раніше у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного, позивач просив:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягали у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.;

закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 за рахунок бюджетних асигнувань, судові витрати, понесені у справі, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу.

Одночасно позивач заявив клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та про витребування від відповідача копії оскаржуваної постанови.

Ухвалою від 13.04.2026 було відкрите провадження у справі, а також були задоволені подані позивачем клопотання, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позов.

24.04.2026 від відповідача надійшов в електронному виді відзив на позов та частково витребувані судом докази.

У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову, пославшись на таке.

На адресу ОСОБА_1 , була направлена повістка № 6195661 з пропозицією прибути 12.01.2026 о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних. Повістка була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (трекер поштового відправлення № R06706 5923448). ОСОБА_1 проігнорував отримання повістки, не з`явився до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, про наявність поважних причин не повідомив.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_6 внесено відомості про порушення правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, проте ОСОБА_1 Національною поліцією не доставлявся, протокол про адміністративне правопорушення не складався.

Щодо винесеної постанови про притягнення до відповідальності, то така винесена автоматично в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів у зв`язку з тим, що громадянин ОСОБА_1 визнав адміністративне правопорушення шляхом подання 16.02.2026 заяви через додаток «Резерв+» та сплатив штраф у розмірі 8500 грн. після чого в реєстрі було згенеровано Постанову № R362472 від 17.02.2026.

За вказаних обставин, викладених у запереченні фактів, а також письмових доказів які містяться в матеріалах справи, відповідач просив відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач добровільно обрав шлях спрощеного провадження, визнав провину та реалізував своє право на пільгову оплату.

30.04.2026 від позивача надійшла письмова відповідь на відзив із запереченнями проти доводів позивача і уточненням позовних вимог.

Зокрема, позивач зазначив, що з 22.12.2025 по 30.12.2025 він перебував на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР з діагнозом двобічний гонартоз 2 ст. Дегенеративне ушкодження медіальних менісків обох колінних суглобів. Порушення статико-динамічної функції кінцівок. Кіста Бейкера правого колінного суглобу. Гострий синовіїт. Больовий синдром. Вербтрогенна (дискогенна) радікулопатія L5-S1 справа, виражений больовий м`язово тонічний синдром, парез правої стопи помірного ступеню, гемігіпестензія в зоні L5-S1. Дегенеративно-дистрофічне ураження поперековокрижового відділу хребта ГХ 3ст. ДВДР СН ст. В. ХСНІ зі збереженою ФВ 49%.

Відповідно до виписки із картки стаціонарного хворого №15155, позивач був виписаний для подальшого нагляду та лікування до сімейного лікаря та лікаря травматолога в поліклініку за місцем проживання та рекомендовано з`явитись в поліклініку 31.12.2025. Окрім того, лікуючим лікарем було надано рекомендації позивачу виключити довготривале та тяжке фізичне навантаження на обидва колінні суглоби протягом 2-х місяців.

31.12.2025 позивачу надійшло смс-повідомлення в якому повідомлялось, про необхідність отримання ним поштового відправлення у відділенні АТ «Укрпошта». Однак характер відправлення (повістка ТЦК) у повідомленні визначено не було, лише проінформовано про можливість його отримання, у зв`язку з тим, що 01.01.2026 в відділенні Укрпошти було вихідним днем, позивач звернувся на пошту лише 02.01.2026, де працівниками відділення йому було повідомлено, що лист від ІНФОРМАЦІЯ_2 вже було повернуто відправнику, у зв`язку з тим, що закінчився термін зберігання.

З метою не допущення притягнення його до адміністративної відповідальності, 04.01.2026 ОСОБА_1 , направив рекомендованим листом на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 лист-повідомлення, в якому зазначив, що лист ІНФОРМАЦІЯ_2 (номер відправлення- R06706 5923448) не отримав у зв`язку з перебуванням на лікуванні в КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР, та крім нього ніхто отримати його не міг, окрім того ним було повідомлено, що у разі необхідності ІНФОРМАЦІЯ_2 може направити зазначений лист повторно, а він в свою чергу зобов`язується його отримати. До листа-повідомлення ним було долучено засвідчену належним чином копію довідки про перебування на лікуванні у КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР та засвідчені належним чином листки непрацездатності у кількості 3 штук.

Лист-повідомлення ОСОБА_1 04.01.2026 було отримано за довіреністю уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить особистий підпис на поштовому повідомленні.

Відтак, позивач вважає, що ним були вжиті всі необхідні заходи, щодо недопущення адміністративного правопорушення, шляхом повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 про неможливість отримати лист, що спростовує доводи відповідача, що позивач ОСОБА_1 проігнорував отримання повістки, не з`явився до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, про наявність поважних причин не повідомив.

Також позивач звернув увагу на те, що з відповіді отриманої адвокатом Пегушиною М.Д. від ІНФОРМАЦІЯ_3 №04/938 від 09.03.2026, яка була долучена до позовної заяви, вбачається, що «…на адресу ОСОБА_1 , була направлена повістка №4468342 з пропозицією прибути 12.08.2025 об 11:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою уточнення даних. ОСОБА_1 проігнорував отримання повістки, не з`явився до районного ТЦК та СП, про наявність поважних причин не повідомив….». Жодної інформації про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, а саме неприбуттям ним 12.01.2026 об 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_4 не було надано.

За ствердженням позивача, відповідач зазначає неправдиві відомості, оскільки станом на 09.03.2026, ОСОБА_1 не було вчинено порушення, щодо неприбуття за повісткою 12.01.2026 о 09:00, а отже його притягнуто до адміністративної відповідальності саме у зв`язку з неприбуттям ним 12.08.2025 об 11:00 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак дізнавшись з позовної заяви про те, що позивач був на лікарняному 12.08.2025 і їх про це було повідомлено, відповідач вирішив вигадати нову причину притягнення до відповідальності.

Разом з тим, з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 №04/938 від 09.03.2026, ОСОБА_1 вчинено правопорушення, а саме неприбуття 12.08.2025 об 11:00 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто відповідачем повинно бути виявлено правопорушення 12.08.2025.

Отже, станом на дату винесення оскаржуваної постанови - 17.02.2026, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягало закриттю на підставі ч. 6 ст. 247 КУпАП, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 виявив неприбуття ОСОБА_1 12.08.2025, а відтак строк накладення адміністративного стягнення минув 13.11.2025. Однак, задля приховування вчиненого порушення законодавства, представник відповідача у відзиві зазначає вже іншу дату неприбуття за повісткою.

Позивач також посилався на те, що самий виклик його до відповідача для уточнення військово-облікових даних за умов, коли відповідачем шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, було отримано всі актуальні персональні дані ще 24.01.2025, - був безпідставним.

При цьому позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про зміну місця перебування його на військовому обліку, оскільки він має зареєстроване місце проживання на території, що перебуває під юрисдикцією ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак його звернення протягом серпня 2025 року – лютого 2026 року були проігноровані.

Крім того, позивач послався на те, що станом на 16.02.2026 він не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а лише внесено відомості про порушення правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників про, що зазначає сам відповідач у відзиві.

Разом з тим, на момент внесення Відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відомостей про порушення правил військового обліку постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не виносилась, а відтак ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на момент внесення даних в реєстр притягнутий не був.

Крім того, сама по собі наявність в застосунку «Резерв+» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210-1 КУпАП. Вказана примітка свідчить лише про те, що у зв`язку з неприбуттям позивача за повісткою до ТЦК, відповідачем шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС автоматично сформовано звернення до поліції щодо доставки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 в зв`язку із фактичним вчиненням ним адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. При цьому, розшук і доставлення військовозобов`язаного, як примусовий привід, здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Позивач не подавав заяви про визнання ним факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Заява подається в тому випадку коли особа не оспорює допущене порушення, та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, однак позивача не було належним чином повідомлено про склад правопорушення, з яким, на думку відповідача, він погодився.

Нарешті, позивач зауважив, що з копії постанови №R362472, яка додана до відзиву відповідача на позов, взагалі не можливо встановити, ким вона підписана, у зв`язку з тим, що вона не містить жодного підпису уповноваженої особи, як фізичного так і електронного. Також ця постанова не відповідає загальним вимогам до змісту постанови, закріпленим у ст. 283 КУпАП, не містить відомостей про особу, яка її підписала, і спосіб її підписання. Більше того, оскаржувана постанова не містить конкретних відомостей про час і місце вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а також про зміст заяви про визнання факту вчинення правопорушення, поданої позивачем 16.02.2026.

Відтак, позивач просив:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягали у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

визнати протиправною та скасувати постанову №R362472 від 17.02.2026 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.;

закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 за рахунок бюджетних асигнувань, судові витрати, понесені у справі, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу.

В судовому засіданні 19.05.2026 позивач та його представник, адвокат Пегушина М.Д., позовні вимоги підтримали, пославшись на факти і норми права, викладені у раніше поданих письмових заявах.

Зокрема, позивач пояснив, що повістку, якою він викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 12.01.2026, не отримав. Проте, знаючи, що ним не отримана невідома повістка, він вжив заходів для того, щоб встановити, що це за повістка, і дізнався про виклик. Він своєчасно надіслав відповідачу повідомлення про неможливість прибуття за вказаною повісткою через хворобу, що підтверджується наданими ним документами. В подальшому він вважав цю ситуацію вичерпаною. Однак 16.02.2026 позивач у застосунку «Резерв+» отримав повідомлення про те, що він поставлений у розшук через порушення правил військового обліку. При цьому у чому саме полягало це порушення, в цьому повідомленні зазначено не було. В цей момент він перебував на Західній Україні. Не бажаючи мати проблем через поставлення у розшук, що під час переїзду до міста Запоріжжя могло призвести до його затримання і доставлення до ТЦК, позивач за допомогою інтерфейсу застосунку «Резерв+» перейшов за посиланням відповідного повідомлення, де надав згоду на сплату штрафу в розмірі 8500,00 грн. і провів відповідну транзакцію. При цьому, за що саме він сплачує штраф, позивачу в той момент відомо не було.

Також позивач пояснив, що йому відомо, робота застосунку «Резерв+» налаштована так, що після сплати штрафу у спосіб, описаний ним вище, автоматично генерується постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому підписується електронним підписом уповноваженої службової особи.

Однак позивач наполягав як на тому, що він не з`явився за повісткою на 12.01.2026, так і на тому, що оскаржувана ним постанова була винесена з істотними порушеннями закону.

Представник позивача підтримала надані ним пояснення та, крім іншого, зауважила, що оскаржувана постанова від 17.02.2026 не відповідає не лише вимогам КУпАП щодо її змісту та порядку винесення, а й відповідним підзаконним нормативно-правовим актам, що регулюють порядок функціонування застосунку «Резерв+» та порядок здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Від представника відповідача Горбачова Ю.В. до початку судового засідання надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з посиланням на те, що для повного, всебічного і об`єктивного розгляду справи є необхідним заслуховування пояснень учасників справи.

Сторона позивача заперечувала проти переходу до загального позовного провадження

Разом з цим в судовому засіданні інший представник відповідача Чернєва А.Е. заявила, що не наполягає на задоволенні вказаного клопотання, оскільки пояснення учасників справи можуть бути надані і в ході спрощеного позовного провадження.

Відтак, клопотання щодо переходу до загального позовного провадження було залишене без розгляду.

По суті спору представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що станом на час розгляду справи позивач не перебуває на військовому обліку у відповідача, у зв`язку з чим через недоступність особової справи позивача відповідач не може ані спростувати, ані підтвердити ствердження позивача про те, що він своєчасно повідомив відповідача про неможливість прибуття за повісткою на 12.01.2026 з поважних причин. Щодо порядку винесення та змісту оскаржуваної постанови представник відповідача зауважила, що чинним законодавством передбачено, що військовозобов`язаний має право визнати факт інкримінованого йому порушення, і в такому разі він має право на оплату лише половини штрафу, передбаченого санкцією відповідної статті 210-1 КУпАП. Для цього у застосунку «Резерв+» реалізований функціональний інтерфейс, за допомогою якого військовозобов`язаний має можливість шляхом натискання відповідної кнопки підтвердити свою згоду з фактом вчинення ним адміністративного правопорушення, що в автоматичному режимі приводить до сторінки оплати штрафу через мобільний банкінг. У свою чергу, після оплати такого штрафу у застосунку «Резерв+» автоматично генерується відповідна постанова про адміністративне правопорушення.

Відносно позивача 17.02.2026 саме в описаний вище спосіб була винесена оскаржувана постанова.

Відтак, в діях відповідача та його службових осіб не було порушень чинного законодавства.

Дослідивши наявні у справі матеріали та заслухавши пояснення учасників справи, що з`явились в судове засідання, суд встановив такі обставини.

Станом на серпень 2025 року, а також станом на січнь та лютий 2026 року позивач ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , хоча мав і має зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_2 .

Вказаний факт сторонами справи не оспорювався.

24.01.2025 позивач ОСОБА_1 уточнив свої персональні військово-облікові дані, що підтверджується роздруківкою його електронного кабінету у мобільному застосунку «Резерв+», яка наявна в матеріалах справи.

На адресу ОСОБА_1 , була направлена повістка № 4468342 з пропозицією прибути 12.08.2025 об 11:00 год. до відповідача з метою уточнення даних, що позивачем не оспорюється.

За повісткою на 12.08.2025 позивач до відповідача не з`явився.

В період часу з 07.08.2025 по 14.08.2025 позивач перебував на лікуванні у Комунальному підприємстві «Яремчанська центральна міська лікарня» Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, що підтверджується копією консультативного висновку терапевта з направленням на стаціонарне лікування до нейрохірургічного відділення лікарні та копією медичного висновку про непрацездатність 1111-3ВС4-НВТМ-МСВ4 від 07.08.2025.

Крім того, в період часу з 15.08.2025 по 19.08.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 9357/577, яка наявна в матеріалах справи.

10.08.2025 позивач ОСОБА_1 надіслав рекомендованим листом на адресу відповідача лист-повідомлення, в якому зазначив, що не зможе з`явитися до відповідача 12.08.2025 о 11:00 у зв`язку з знаходженням на лікуванні. До листа-повідомлення ним було долучено засвідчену належним чином копію консультативного висновку терапевта з направленням на стаціонарне лікування до нейрохірургічного відділення лікарні та засвідчену належним чином копію медичного висновку про непрацездатність 1111-3ВС4-НВТМ-МСВ4 від 07.08.2025.

Вказаний Лист-повідомлення позивача ОСОБА_1 12.08.2025 було отримано за довіреністю уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідною розпискою на повідомленні про вручення поштового відправлення № 6912600174038.

Крім того, позивач одночасно надіслав відповідачу заяву про зміну місця військового обліку на ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка також була отримана відповідачем 12.08.2025, що підтверджується розпискою на повідомленні про вручення поштового відправлення № 6912600174046.

В подальшому, на адресу позивача відповідачем була направлена повістка № 6195661 з пропозицією прибути 12.01.2026 о 09:00 до відповідача для уточнення даних. Повістка була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (трекер поштового відправлення № R06706 5923448), що підтверджується його копією, доданою до відзиву на позов.

Вказана повістка позивачем своєчасно отримана не була та в подальшому поштовий конверт з цією повісткою був повернутий відповідачу не врученим.

Разом з цим, з 22.12.2025 по 30.12.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР з діагнозом «двобічний гонартоз 2 ст. Дегенеративне ушкодження медіальних менісків обох колінних суглобів. Порушення статико-динамічної функції кінцівок. Кіста Бейкера правого колінного суглобу. Гострий синовіїт. Больовий синдром. Вербтрогенна (дискогенна) радікулопатія L5-S1 справа, виражений больовий м`язово тонічний синдром, парез правої стопи помірного ступеню, гемігіпестензія в зоні L5-S1. Дегенеративно-дистрофічне ураження поперековокрижового відділу хребта ГХ 3ст. ДВДР СН ст. В. ХСНІ зі збереженою ФВ 49%».

Відповідно до виписки із картки стаціонарного хворого №15155, позивач був виписаний для подальшого нагляду та лікування до сімейного лікаря та лікаря травматолога в поліклініку за місцем проживання та рекомендовано з`явитись в поліклініку 31.12.2025. Окрім того, лікуючим лікарем було надано рекомендації позивачу виключити довготривале та тяжке фізичне навантаження на обидва колінні суглоби протягом 2-х місяців.

31.12.2025 позивачу надійшло смс-повідомлення в якому повідомлялось, про необхідність отримання ним поштового відправлення у відділенні АТ «Укрпошта», що позивач не оспорював.

02.01.2026 позивач заявився до поштового відділення для отримання поштового відправлення, однак лист від ІНФОРМАЦІЯ_2 вже було повернуто відправнику, у зв`язку з тим, що закінчився термін зберігання.

04.01.2026 позивач надіслав рекомендованим листом на адресу відповідача лист-повідомлення, в якому зазначив, що лист ІНФОРМАЦІЯ_2 (номер відправлення- R06706 5923448) він не отримав у зв`язку з перебуванням на лікуванні в КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР, та крім нього ніхто отримати його не міг. Крім того, позивачем було повідомлено, що у разі необхідності ІНФОРМАЦІЯ_2 може направити зазначений лист повторно, а він в свою чергу зобов`язується його отримати. До листа-повідомлення позивачем було долучено засвідчену належним чином копію довідки про перебування на лікуванні у КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР та засвідчені належним чином листки непрацездатності у кількості 3 штук.

Лист-повідомлення ОСОБА_1 від 04.01.2026 було отримано за довіреністю уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 05.01.2026, про що свідчить особистий підпис на поштовому повідомленні 6912302448478.

Одночасно позивач повторно надіслав відповідачу заяву про зміну місця військового обліку на ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка також була отримана відповідачем 05.01.2026, що підтверджується розпискою на повідомленні про вручення поштового відправлення № 6912600174042.

Відповідач не надав доказів того, яким чином він відреагував на вказані звернення позивача, в тому числі того, чи направлялась позивачу повістка повторно.

За повісткою на 12.01.2026 позивач не з`явився.

В електронному кабінеті позивача у мобільному застосунку «Резерв+» у розділі «Правопорушення» міститься запис про справу № F3935563 про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП, та зазначені дата порушення справи – «09.02.2026» і дата завершення справи – «17.02.2026». Суть порушення, дата та місце його вчинення, інші обставини, що становлять об`єктивну і суб`єктивну сторону правопорушення, а також його точна кваліфікація, в електронному кабінеті не зазначені.

Водночас в матеріалах справи відсутні відомості про постанову про адміністративне правопорушення у справі № F3935563.

Натомість відповідачем надано фотокопію Постанови № R36472 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності) від 17.02.2026, яка власне й оскаржена позивачем.

За змістом цієї Постанови, вона винесена відносно позивача ОСОБА_2 , посада якого зазначена як «начальник» без вказівки на назву органу (установи, організації), начальником якої є ця особа.

Також у вказаній постанові зазначено відомості про заяву особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (про те, що вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності), а саме що ця заява подана 16.02.2026 через електронний кабінет військовозобов`язаного, а що змістом вона містила повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію).

У згаданій постанові зазначено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Цією постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн., роз`яснено строки сплати штрафу і наслідки його несплати, а також право на оскарження та строки такого оскарження.

При цьому з наданої відповідачем фотокопії неможливо встановити, чи підписана вона уповноваженою посадовою особою як в паперовій, так і в електронній формі.

За поясненнями представника відповідача, станом на час розгляду справи позивач не перебуває на військовому обліку у відповідача, а тому останній не може надати іншої копії оскаржуваної постанови.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

При цьому порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. ст. 210 і 210-1 відрізняється рядом особливостей.

Так, відповідно до ч. ч. 6-8 ст. 258 КУпАП Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 КУпАП, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП ссоба, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 КУпАП, встановлюються статтями 279-1 – 279-9 КУпАП.

Так, відповідно до ст. 279-9 КУпАП У разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених 210 і 210-1 КУпАП, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

За змістом ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 КУпАП, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Відповідно до ч. ч. 11, 12 ст. 283 КУпАП Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.

По справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 КУпАП, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення може направлятися особі, щодо якої її винесено, у порядку, визначеному статтею 279-9 КУпАП (ч. 10 ст. 285 КУпАП).

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. ст. 210 і 210-1 КУпАП може відбуватись або в загальному порядку, або з урахуванням наведених вище особливостей – у разі подання особою заяви про те, що вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

При цьому такий порядок, передбачений наведеними вище нормами КУпАП, деталізований в Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженій наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3 (надалі – Інструкція № 3).

Відповідно до абз. 4 і 5 п. 1 Розділу ІІ вказаної Інструкції, заява про визнання правопорушення подається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, у строки та способи, передбачені статтею 279-9 КУпАП. Така заява повинна містити таку інформацію: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), контактні дані (номер телефону та/або адресу електронної пошти), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).

Відповідно до абз. 3 п. 15 Розділу ІІ вказаної Інструкції, у разі подання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, заяви про визнання правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП винести постанову, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та направити копію постанови відповідно до частини четвертої статті 279-9 КУпАП.

Таким чином, визначальним для оцінки оскаржуваної постанови є те, чи дійсно позивач подавав заяву про визнання правопорушення, і якщо подавав, - то якого вона була змісту, а також чи повідомляв позивач про причини своєї неявки за повістками.

Однак позивач факт подання такої заяви заперечив, а відповідач не надав жодного доказу на підтвердження її подання одним із способів, передбачених ст. 279-9 КУпАП, а також не надав копії самої заяви, через що суд позбавлений можливості пересвідчитись як у факті її подання, так і в її змісті.

Крім того, як свідчать встановлені судом обставини, відповідач надсилав позивачу дві повістки – на 12.08.2025 і на 12.01.2026, і в обох випадках позивач повідомляв про неможливість свого прибуття та про причини цього.

За таких обставин, з огляду на наведені вище вимоги ст. 258 КУпАП, а також на п. 1 Розділу ІІ Інструкції № 3, винесення щодо позивача постанови без складання протоколу про адміністративне правопорушення і взагалі розгляд справи відносно позивача без урахування загального порядку такого розгляду, тобто без виклику позивача для складання протоколу, без повідомлення позивача про час і місце розгляду справи, без надсилання позивачу копії постанови, - був безпідставним, а тому протиправним.

До того ж, зміст самої оскаржуваної постанови не може бути визнаний таким, що відповідає вимогам закону, оскільки вона не містить відомостей про обов`язкові ознаки як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони інкримінованого позивачу правопорушення, а саме в ній не зазначені конкретна дата, час і місце, на які позивач викликався повісткою, не зазначено дату отримання позивачем повістки, не надано оцінки тим повідомленням про причини неявки, які позивач надсилав відповідачу, і не вказано підстав, з яких ці причини визнані необґрунтованими, не зазначено зміст нібито поданої заяви позивача про визнання вчинення правопорушення, не зазначено про форму вини, з якою нібито було вчинене правопорушення.

Зокрема, із змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити, за неявку позивача в яку дату вона винесена – на 12.08.2025 чи на 12.01.2026, а також за неявку до якого ТЦК та СП.

Нарешті, надана відповідачем копія оскаржуваної постанови не містить підпису особи, яка прийняла рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

Пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення вини «поза розумним сумнівом» лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, у зв`язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості, саме уповноважена посадова особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна зібрати докази наявності події і складу адміністративного правопорушення, винуватості особи, тобто «поза розумним сумнівом» довести наявність законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Одним з основних положень практики ЄСПЛ щодо застосування Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є те, що до процедури притягнення до адміністративної відповідальності мають висуватись вимоги, аналогічні тим, що висуваються до процедур у кримінальному судочинстві.

Наведені положення на практиці означають те, що кожна особа має право знати, в чому вона обвинувачується, при цьому обвинувачення має бути конкретним, тобто містити чіткий опис об`єктивних і суб`єктивних обставин, що в сукупності становлять склад інкримінованого правопорушення.

В даному випадку це має вкрай важливе значення й тому, що особа, яка подає заяву про визнання вчинення нею правопорушення, має чітко усвідомлювати, про яке саме правопорушення йде мова.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 року № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, саме відповідач несе тягар доказування правомірності своїх дій та рішень.

Однак відповідач у цій справі не надав жодного доказу на підтвердження законності і обґрунтованості оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Водночас позивачем надані пояснення, які доказами відповідача не спростовуються.

Не надав відповідач і доказів вручення оскаржуваної постанови позивачу, або відмови позивача від її отримання, або надіслання її за місцем проживання позивача, або в будь-який інший спосіб.

Отже, оцінюючи в сукупності матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, і тому підлягає скасуванню.

При цьому суд зауважує, що позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своїм змістом фактично є тотожньою позовній вимозі про визнання протиправною постанови про те саме, а тому не є ефективним самостійним способом захисту.

Іншим доводам сторін суд окремо оцінку не надає, оскільки вони не впливають на наведені вище висновки.

Не спростовує цих висновків і той факт, що позивач штраф у розмірі 8500,00 грн., оскільки відповідачем не спростовано ствердження позивача про те, що це штраф був сплачений до винесення оскаржуваної постанови. Крім того, сплата штрафу як така не свідчить про визнання особою своєї вини і не позбавляє його права на оскарження відповідної постанови.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_2 є належним відповідачем.

При поданні позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 532,48 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доказів на підтвердження витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач не надав.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 139, 242-246, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , поданим через представника – адвоката Пегушину Марію Дмитрівну, до ІНФОРМАЦІЯ_4 , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, – задовольнити.

Постанову № R362472 від 17.02.2026 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адміністративного стягнення у виді 17000,00 грн. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - скасувати.

Справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (місце реєстрації – АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 532,48 грн. (шістсот шістдесят п`ять грн. 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили і є остаточним після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Мінаєв