Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №331/845/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/845/26

Провадження № 2-др/331/20/2026

Додаткове РІШЕННЯ

іменем України

25.05.2026

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі судді Фісун Н.В., за участю секретаря Коростельової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Шиш Антона Борисовича про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2026 року представник позивача адвокат Шиш А.Б. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по справі про відшкодування шкоди.

Зазначає, що рішенням Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 12.05.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування шкоди задоволено частково. Стягнуто з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 500000 грн. 00 коп. Стягнуто з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь держави Україна судовий збір у розмірі 5000,00 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

При цьому, судом не було вирішено питання про судові витрати, понесені позивачем, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката, оскільки представником позивача було подано заяву про надання доказів понесених позивачем судових витрат, в строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Позивачем, з метою отримання професійної правничої допомоги у веденні справи з адвокатом Шишом А.Б. 22.01.2026 року було укладено договір про надання правничої допомоги (з додатковою угодою).

Сторонами було узгоджено погодинну оплату роботи адвоката.

18.05.2026 року між позивачем та адвокатом було складено документи, підтверджуючі понесені позивачем судові витрати.

Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу, на загальну суму 50000 грн., на думку позивача, є співмірними зі складністю справи, тривалістю її розгляду, ціною позову, значенням справи для позивача, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правничої допомоги та їх обсягом, та відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з держави Російська Федерація, в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, на користь ОСОБА_1 понесених нею судових витрат зі сплати витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в сумі 50000,00 грн. Заяву про ухвалення додаткового рішення розглянути у відсутність позивачки та її представника.

Згідно ч.4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Виходячи з обставин справи та положення ч. 4ст. 270 ЦПК України, немає необхідності викликати сторони по справі у судове засідання для ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, доходить висновку, що заяву про ухвалення додаткового рішення належить задовольнити частково з огляду на наступне.

Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У частині першій ст. 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У відповідності до вимог ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною другоюст.141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору ( п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази:

1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо);

2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо);

3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.);

4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником надано: договір про надання правничої допомоги від 22.01.2026 року, додаткова угода від 22.01.2026 року, опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, акт приймання –передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 18.05.2026 року, на суму 50 000 грн.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року (справа № 904/4507/18) вказує на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також — чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правову допомогу, враховуючи усі обставини спірних правовідносин у сукупності, не може погодитися із заявленою стороною відповідача сумою витрат на правову допомогу під час розгляду цивільної справи та вважає таку завищеною.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи фактичний вид правової допомоги та характер виконаної адвокатом роботи, враховуючи співмірність складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням критерію розумності розміру таких витрат , суд вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, їх співмірності та розумності їхнього розміру та вважає за необхідне задовольнити частково заяву шляхом стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 15000,00 гривень.

Керуючись ст.137,141, 270 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Шиш Антона Борисовича про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з держави Російська Федерація, в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, на користь ОСОБА_1 понесених нею судових витрат зі сплати витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в сумі 15000,00 грн.

В іншій частині заяви – відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повний текст додаткового рішення складено 25 травня 2026 року.

Суддя Н.В.Фісун