Суд: Перечинський районний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України
Дата: 31 березня 2026 р.
Справа: №304/60/26
Суддя: Сидоренко Ю. В.
Справа № 304/60/26 Провадження № 3/304/200/2026
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 квітня 2026 року м. Перечин
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал (протокол серія ЗхРУ № 000240Е від 07.01.2026 року), який надійшов з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця смт.Ємільчине Ємільченського району Житомирської області, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, працюючого на посаді пакувальника в ТОВ «Грінтех Харвест», фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , моб.тел. НОМЕР_2 ,
за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
В С Т А Н О В И В :
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 000240Е від 07.01.2026 року, складеного начальником інспекторів прикордонної служби ОСОБА_2 встановлено, що 07 січня 2026 о 13 год. 35 хв. в межах контрольованого прикордонного району на напрямку 203 прикордонного знаку на відстані 5000 метрів до державного кордону України, начальником групи моніторингу обстановки був виявлений та затриманий громадянин України ОСОБА_1 , який, рухаючись в пішому порядку в бік державного кордону України, в обхід контрольних постів ДПСУ здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України в Словацьку Республіку, поза пунктами пропуску через державний кордон України та своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.204-1 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 повторно не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом належним чином та у встановленому законом порядку, що підтверджується довідками про доставку адресату sms-повідомлень, які є в матеріалах справи, проте, 04.02.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просить розглянути справу без його участі, подане представником клопотання підтримує, вважає протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 000240Е таким, що ґрунтується на припущеннях, а зазначені в ньому обставини не підтверджені належними та допустимими доказами (а.с.61).
Захисник ОСОБА_1 - адвоката Демчук Ю.М. в судове засідання, призначене на 01.04.2026, не з`явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена судом у встановленому законом порядку, проте на адресу суду захисником подано клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення.
У поданому клопотанні захисник зазначає, що наведені в протоколі обставини не відповідають дійсності та вказує на те, що ОСОБА_1 прибув до міста Перечин потягом №059 сполученням «Київ - Чоп» та близько о 11-30 год. вийшов на залізничному вокзалі м.Перечин, де в приміщенні вокзалу був безпідставно затриманий працівникамиДержавної прикордонної служби України. Близько 40 хвилин його утримували в приміщені вказаного вокзалу без складання будь-яких процесуальних документів, після чого доставили до п.п. «Кам?яниця», де о 13-30 год. було складено протокол про адміністративна затримання та вилучено особисті речі. В подальшому, близько о 21-30 год. ОСОБА_1 доставлено до спеціального примішення п.п. «Оноківці», де його утримували майже дві доби, з 07.01.2026 по 08.01.2026 року. Право на телефонний дзвінок було надано лише 08.01.2026, вже після складання усіх адміністративних матеріалів.
Захисник вважає, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, відсутній, оскільки ОСОБА_1 не здійснював будь-яких активних дій, спрямованих на незаконний перетин державного кордону України. Він перебував на залізничному вокзалі м.Перечин, який не входить до прикордонної смуги, є територією населеного пункту. Відповідно до даних Google Maps, відстань від залізничного вокзалу м.Перечин до державного кордону, зокрема 203 прикордонного знаку, становить
близько 9 880 м., а не 5000 м, як вказано в протоколі. В протоколі про адміністративне порушення 3хРУ №000240E не зазначено, що затримання відбулося безпосередньо у м.Перечин на залізничному вокзалі. Звертає увагу на те, що сам факт перебування особи навіть у прикордонній зоні не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 204-1 КУпАП.
З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він не здійснював спроби перетину державного кордону з України поза встановленими пунктами пропуску, а отже, як зазначає захисник, відсутній прямий умисел на незаконний перетин державного кордону, оскільки ОСОБА_1 має наявні та всі необхідні підстави для здійснення перетину державного кордону без порушень, згідно чинного законодавства, а саме актуальні військово-облікові документи у застосунку «Резерв+, також має бронь від підприємства, де він офіційно працевлаштований (відстрочка ОСОБА_1 надана до 27.01.2027 року (тип відстрочки бронювання)). При собі ОСОБА_1 не мав жодного знаряддя для незаконного перетинання кордону.
Захисник вважає, що працівниками прикордонної служби в даному випадку було порушено порядок та підстави складання адміністративних матеріалів та факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, не доведено, а саме звинувачення у спробі незаконного перетину кордону є лише суб?єктивними припущеннями працівників ДПСУ. Свою вину ОСОБА_1 заперечує.
В поданих запереченнях захисник звертає увагу, що заяву про розгляд справи без участі та визнання вини від 07.01.2026 року, яка була заздалегідь надрукована прикордонниками та адресована Перечинському районному суду ОСОБА_1 підписав під тиском службових осіб. Вини ОСОБА_1 не визнає. Долучена до матеріалів справи схема затримання не відповідає фактичним обставинам справи, на карті не зазначено місце затримання ОСОБА_1 , а саме залізничний вокзал м. Перечин, сама карта не містить масштабу, координатної прив?язки та метричних показників, що унеможливлює встановлення фактичної відстані до державного кордону.
Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення, рапорт службової особи, затримання ОСОБА_1 без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не можуть вважатися беззаперечними доказами вини. Протокол ґрунтується на припущеннях і не підтверджено належними та допустимими доказами. Та сторона захисту вважає, що твердження у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Словацьку Республіку, поза пунктами пропуску державного кордову України, не підтверджується належними та допустимими доказами.
Також захисник звертає увагу на ті обставини, що під час адміністративного затримання ОСОБА_1 не було повідомлено центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що підтверджується листом відповідного центру від 12.01.2025 року. Навіть у разі відмови від захисника, повинен складатися відповідний протокол. Натомість, протокол відмови від захисника за участю адвоката центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги не складався, адвокат центру до затриманого ОСОБА_1 не залучався, що є істотним порушенням вимог ст.ст.59, 63 Конституції України, ст.268, ч.3 ст.261 КУпАП та Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Та у поданих запереченнях захисник Демчук Ю.М. просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Враховуючи скорочені строки розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , на підставі наявних у справі доказів, оскільки останній, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився. При цьому суд враховує, що категорія правопорушення за ч.1 ст.204-1 КУпАП не відносяться до тієї категорії справ, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов`язковою (ч.2 ст.268 КУпАП), тому суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Повно та всебічного дослідивши надані матеріали справи, вивчивши подані захисником ОСОБА_1 адвокатом Демчук Ю.М. письмові заперечення, оцінивши докази у даній справі, суддя приходить до наступних висновків.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
У відповідності до вимог ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.204-1 ч.1 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає у перетині або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Статтею 9 Закону України «Про державний кордон України» визначено порядок перетинання державного кордону України, який здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 КУпАП характеризується наявністю умислу.
Об`єктивна сторона вищевказаного правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).
Відповідно до ст.12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.
Крім того, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 року «Про порядок перетину Державного кордону України громадянами України перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше непередбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
Під час розгляду справи з наданих захисником ОСОБА_1 - адвоката Демчук Ю.М. пояснень та доданих до письмових заперечень документів, судом встановлено, що наміру перетинати державний кордон України ОСОБА_1 не мав, оскільки у нього при собі не було речей, які б свідчили про будь-який намір здійснення протиправних дій, які йому інкримінуються, що також підтверджується протоколом про адміністративне затримання від 07.01.2026 року (а.с.2) та доданими до пояснень захисника документами, з яких вбачається, що останній не мав на меті незаконного перетину кордону, перебуваючи на території Закарпатської області. Також судом враховано ті обставини, що ОСОБА_1 на даний час має постійне місце фактичного проживання в Україні та наявність у ОСОБА_1 , працівника ТОВ «Грінтех Харвест», відстрочки від мобілізації, як заброньованої особи.
При цьому суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не містить опису місця й способу вчинення інкримінованого правопорушення, тобто де саме поза пунктом пропуску через державний кордон ОСОБА_1 вчинено спробу його перетину та з використанням яких саме засобів.
Водночас, суд зауважує на тому, що матеріали справи не містять фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення, у справі відсутні, також речових доказів чи взагалі будь-яких інших доказів, які б вказували на умисел та вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на перетин державного кордону, що ставиться йому у провину, суду не надано.
Протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Отже, суд зауважує на тому, що матеріали справи не містять маршруту руху порушника та лінію Державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення, пояснення інших осіб (свідків, очевидців події), у справі відсутні, будь-яких інших доказів, які б не суб`єктивно (на розсуд суб`єкта складання протоколу), а об`єктивно вказували на умисел та вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на перетин Державного кордону України, що ставиться йому у провину, та такі суду не надано.
Таким чином, приходжу до висновку про те, що наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 КУпАП за тими обставинами, які викладені у протоколі серії ЗхРУ № 000240Е від 07.01.2026 року, не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.
При цьому, матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не містять будь-які посилання або інші достовірні відомості, які б вказували на те, що ОСОБА_1 намагався незаконно перетнути державний кордон з України в Словацьку Республіку поза пунктами пропуску.
Таким чином, твердження у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Словацьку Республіку, поза пунктами пропуску державного кордону України, не ґрунтується на наявних у справі матеріалах, належними та допустимими доказами не підтверджені, та беззаперечні докази, які б вказували на причетність ОСОБА_1 до інкримінованого правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, суду не надано.
З наданих суду документів, наявних в матеріалах справи, №304/60/26 та оформлених відділом прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », неможливо встановити наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення, яке йому інкриміновано.
В даному випадку суддя констатує про відсутність підстав для притягнення особи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП, внаслідок відсутності в його діях складу такого адміністративного правопорушення.
Враховуючи зазначене, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , суперечить встановленим обставинам справи, твердження в них зроблені на основі припущень, що відповідно до ст.62 Конституції України, піддається сумніву та тлумачиться на користь людини.
Також зауважує, що суд не має повноважень збирати докази винуватості особи відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема позицію суду у справах «Малофєєва проти росії» ("Malofeyevav. russia", рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти росії» ("Karelin v. russia", заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам "Кобець проти України" від 14.02.2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001 року, "Лавенте проти Латвії" від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумцій.
Так, в силу п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Враховуючи зазначені принципи слід констатувати, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд не може перебирати на себе функції захисту чи обвинувачення у справі, зокрема самостійно відшуковувати докази, змінювати фабулу інкримінованого правопорушення, викладену в протоколі (висувати обвинувачення чи змінювати його) тощо. Натомість суддя, в межах протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі поданих доказів встановлює фактичні обставини, які підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та встановлює наявність складу адміністративного правопорушення відповідно до формулювання інкримінованого правопорушення (обвинувачення) викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення, яке повинно відповідати диспозиції відповідної статті Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Аналогічна норма міститься також у положеннях статті 62 Конституції України.
Частиною 3 статті 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на встановлені обставини, викладені у письмових запереченнях захисника ОСОБА_1 - адвоката Демчук Ю.М., суддя дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 не доведена засадою поза розумним сумнівом (застосування принципу в рішенні ЄСПЛ «Кобець проти України»). Цей висновок суду дає підстави застосувати положення статті 247 ч.1 п.1 КУпАП, та закрити провадження у цій справі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
З вищенаведених підстав, суддя приходить до висновку про відсутність складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.204-1 ч.1, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.251, 283-285, 294 КУпАП, суддя -
П О С Т А Н О В И В :
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд Закарпатської області.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя
Перечинського районного суду
Закарпатської області: Ю.В. СИДОРЕНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua