Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №304/428/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/428/26 Провадження № 2/304/658/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.

при секретарі: Кибза М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Перечин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

05 березня 2026 року до Перечинського районного суду Закарпатської області надійшов позов ОСОБА_1 , поданий представником позивача - адвокатом Крамаренко О.І., до відповідача ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає про те, що 10 січня 2023 року між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб у Перечинському відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції, про що в Книзі реєстрації актів про шлюб зроблено актовий запис №5 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Позивач вказує, що спільних неповнолітніх дітей сторони не мають.

Вказує позивач, шо спочатку сімейне життя позивача із відповідачем складалося добре, проте згодом шлюбні відносини між ними істотно погіршились. Спільне життя сторін не склалося. Як згодом з`ясувалося, у них протилежні погляди на сімейне життя, вони зовсім різні люди: у них різні характери, різні погляди на життя, родину та подружні відносини.

Позивач зазначає, що надання сторонам строку для примирення є недоцільним, так як спільне господарство ними не ведеться, сторони проживають окремо один від одного. Фактичні шлюбні відносини припинені з 2024 року, між сторонами втрачені всі фізичні та духовні зв`язки. Він переконаний, що подальше спільне життя сторін і збереження шлюбу неможливі, оскільки сім`я фактично розпалася. Крім того, тривалий час вони не проживають однією сім`єю, а почуття любові, що існувало між ними, вже давно втрачено. Продовжувати такі шлюбні відносини позивач не бажає. Між сторонами відсутні спори з приводу розподілу спільного майна.

Позивач наголошує, що шлюб між сторонами не має майбутнього, оскільки особисті відносини між ним та відповідачем тривалий час мають негативний характер, між ними відсутнє спілкування. Розуміє, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе і суперечитиме його інтересам, та подальше сумісне життя з відповідачкою та збереження сім`ї вважає неможливим, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить розірвати шлюб, укладений між ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований 10 січня 2023 року Перечинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ужгородському району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис за № 5. Судові витрати просить покласти на позивача.

Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 12.03.2026 року позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 304/428/26 та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, проте у змісті позовної заяви позивач просить розглянути справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення, на підставі наявних у справі доказів, не заперечує.

24.04.2026 року представник позивача – адвокат Крамаренко О.І. звернувся до суду із заявою, поданою через систему «Електронний суд», в якій просить розглянути справу про розірвання шлюбу без його участі та без участі позивача, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримують у повному обсязі за наведеними у позові підставами. Просять позов задовольнити, строк на примирення просять не надавати, проти постановлення заочного рішення у справі, у разі неявки відповідача, не заперечують.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилася, про день, час та місце проведення судового засідання була повідомлена судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте на адресу суду 20.05.2026 року відповідачкою подано заяву, в якій вона висловила прохання розглянути справу без її участі, позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу визнає повністю, не заперечує проти їх задоволення. Також у поданій заяві відповідачка просить після розірвання шлюбу відновити її дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання сторін, представників сторін, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Всебічно та повно дослідивши матеріали цивільної справи 304/428/26, з`ясувавши всі обставини по справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13,43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що сторони по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_5 уклали шлюб, який зареєстрований 10 січня 2023 року Перечинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за актовим записом № 5, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно 31.01.2026 року, копія якого є в матеріалах справи (а.с.8). Після державної реєстрації шлюбу дошлюбне прізвище відповідачки « ОСОБА_4 » було змінено на прізвище « ОСОБА_6 ».

Як зазначено позивачем у позові, від спільного подружнього життя сторони дітей не мають.

Подружні стосунки між сторонами припинені по причині розбіжностей характерів та різних поглядів на життя, відсутністю взаєморозуміння, що в цілому призвело до втрати почуття любові та довіри один до одного, та припинення шлюбних відносин, у зв`язку з чим позивач звертається до суду з даним позовом про розірвання шлюбу. Відповідачка проти розірвання шлюбу безпосередньо в органах ДРАЦСу заперечує, тому позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Чинним законодавством України передбачено право подружжя на розірвання шлюбу за позовом одного із них на підставі рішення суду: зокрема, положеннями ч.2 ст.104, ч.3 ст.105, ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України (далі СК України).

Частинами 3,4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно ст.111 СК України суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. В даному випадку, сторони вважають неможливим з моральної точки зору, продовжувати шлюбні відносини, тому суд не може зобов`язати їх прийняти заходи до примирення.

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх неповнолітньої дитини, що мають істотне значення.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", шлюб може бути розірвано у судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи вищенаведені законодавчі норми, виходячи з принципів об`єктивності, розумності, справедливості та доцільності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу обґрунтовані та підлягають задоволенню та суд приходить до висновку, що дана сім`я розпалася остаточно та будь-яких підстав до її збереження судом не встановлено та відповідачкою в ході судового розгляду справи не доведено.

Крім того, оскільки позивач ОСОБА_1 наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням його до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вивчивши обґрунтування заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про розірвання шлюбу, відсутність відзиву (заперечень проти позову) відповідачки ОСОБА_2 суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами не може бути збережений, оскільки факти, викладені у позовній заяві свідчать про те, що шлюб між сторонами фактично розпався, спільне життя подружжя і збереження сім`ї стало неможливим, шлюбні стосунки сторони тривалий час не підтримують, мешкають окремо один від одного, та формальне існування шлюбу обмежує особисту свободу позивача та порушує його особисті інтереси, що мають істотне значення, тому суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про розірвання шлюбу є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що судові витрати по даній справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем ОСОБА_1 при зверненні з позовом до суду, в сумі 1331,20 грн., що підтверджується копією квитанції, яка є в матеріалах справи /а.с.10/. Натомість, враховуючи що стороною позивача не заявлено вимог про відшкодування понесених судових витрат за рахунок відповідача у даній справі, тому на підставі ст.13 ЦПК України суд не розглядає зазначене питання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.51,124 Конституції України, ст.ст.105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст.7, 10, 11, 265-268, 279 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та який зареєстрований 10 січня 2023 року Перечинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 5.

Прізвище відповідачки ОСОБА_2 після розірвання шлюбу - змінити на дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».

Копію рішення направити до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану, для відома.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 21.05.2026 року.

Суддя

Перечинського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО